Ухвала

від 23.07.2020 по справі 913/705/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

23 липня 2020 року Справа № 913/705/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.,

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанська інженерно-будівельна компанія", м. Попасна, Луганська область (вх. 6327) про забезпечення позову,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанська інженерно-будівельна компанія", м. Попасна, Луганська область (вх. №1630 Л/2),

на рішення Господарського суду Луганської області від 25.05.2020 (повний текст складено 04.06.2020) у справі №913/705/19 (суддя Драгневіч О.В.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанська інженерно-будівельна компанія", м. Попасна, Луганська область,

до відповідача Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Сєвєродонецьк, Луганська область,

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача :

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Енерджи", м. Лисичанськ, Луганська область,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтоміст", м. Дніпро,

про визнання частково недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лисичанська інженерно-будівельна компанія" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Східного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.11.2019 №40-р/к, в частині, що стосується позивача.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 25.05.2020 у справі №913/705/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лисичанська інженерно-будівельна компанія" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 25.05.2020 у справі 913/705/19 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Разом з апеляційною скаргою ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія" подано заяву про забезпечення позову, в якому апелянт просить суд зупинити дію пункту 1 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №40-р/к від 18.11.2019 (справа №35) "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частині, що стосується позивача.

Заяву ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія" про забезпечення позову у справі №913/705/19 у вигляді зупинення дії рішення АМК №40-р/к від 18.11.2019 в частині визнання вчиненим порушення законодавства про захист економічної конкуренції щодо позивача, мотивовано тим, що вказане рішення позбавляє ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія" основного засобу прибутку, а саме права брати участь у процедурах державних закупівель та, відповідно, укладати господарські договори за результатами цих торгів, оскільки обмежує його доступ до участі в публічних закупівлях, що призводить до позбавлення працівників підприємства права на працю та на отримання належної винагороди, а тому на підставі ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" таке рішення АМК підлягає зупиненню.

Заявник доводить, що рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції виконання не передбачає (згідно роз`яснення АМК України в листі №300-29/02-7453 від 19.06.2018), а тому не може бути автоматично зупинене відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення господарського суду, а тому єдиним способом захисту інтересів ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія" є зупинення дії рішення АМК №40-р/к від 18.11.2019 на підставі ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Крім того, необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що невжиття таких заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При розгляді вищевказаної заяви, колегія суддів виходить з наступного.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Виходячи з положень ст.ст. 136, 137 ГПК України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Положеннями ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи;

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Законом України "Про захист економічної конкуренції" визначено правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Частиною 4 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб`єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до ч. 1 цієї статті, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", таким, дія якого не зупиняється у зв`язку з: порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду. Рішення органу Антимонопольного комітету України, передбачене цією частиною, може бути прийняте за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи органів Антимонопольного комітету України. Таке рішення може прийматись як перед поданням відповідної заяви до господарського суду, так і після подання такої заяви, якщо господарським судом не зупинено дію рішення органу Антимонопольного комітету України, що оскаржується.

У відповідності до ч. 3 ст. 60 цього Закону прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною ч. 4 цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з ч. 1 ст. 48 цього Закону, ч. 1 ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до ч. 5 ст. 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до ч. 3 ст. 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до ч. 3 ст. 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Незалежно від положень ч. 4 цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 цього Закону).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закон України "Про публічні закупівлі" замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у п.п. 2, 4, 5 ч. 2 ст. 40 цього Закону) в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 1 резолютивної частини рішення Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.11.2019 №40-р/к, (частина, в якій просить зупинити дію рішення АМК позивач) визнано, що ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія", ТОВ "Статус Енерджи" і ТОВ "Укравтоміст" вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі: "Ремонтно-відновлюючі роботи на шахтному копрі головного ствола №1 ВП "Шахти імені Д.Ф. Мельникова", проведених ПАТ "Лисичанськвугілля" (ідентифікатор закупівлі в системі "Ргогогго" UA-2018-04-17-000370-b), з метою забезпечення перемоги ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія".

Таким чином, обставини справи свідчать про те, що з урахуванням вимог п. 4 ч. 1 ст. 17 Закон України "Про публічні закупівлі" позивач позбавлений права приймати участь у процедурах державних закупівель.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу Антимонопольного комітету України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.

Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу Антимонопольного комітету України за заявою, поданою суду відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не може розглядатися як підстава для забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог.

Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №916/492/19, від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, від 15.06.2020 у справі №910/13158/19.

Водночас відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів.

Натомість забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження Підприємством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).

Фактично, в своїй заяві про забезпечення позову позивачем не наведено обставин, які свідчили б про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду в разі задоволення такого позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду по суті спору.

Колегія суддів враховує, що рішенням Господарського суду Луганської області від 25.05.2020 у справі №913/705/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія" до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Луганського територіального відділення Антимонопольного комітету України №40-р/к від 18.11.2019 (справа №35) "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" в частині щодо Підприємства як такого, що вчинило порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів) під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у процедурі закупівлі: "Ремонтно-відновлювальні роботи на шахтному копрі головного ствола №1 ВП "Шахти імені Д.Ф.Мельникова"" та скасування штрафних санкцій у розмірі 68000,00 грн.

Тобто, фактично заходи забезпечення позову про зупинення дії рішення АМК в частині визнання вчиненим порушення - антиконкурентної змови під час торгів, є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, що в силу вимог ч. 11 ст. 137 ГПК України свідчить про відсутність підстав для задоволення цих вимог.

Крім того, у своїй заяві позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову також тим, що наявність оскаржуваного рішення АМК позбавляє Підприємство основного засобу прибутку - права брати участь у процедурах державних закупівель та укладати господарські договори за результатами цих торгів, що призводить до позбавлення працівників підприємства права на працю та на отримання належної винагороди.

Колегією суддів досліджено наявний в матеріалах справи Статут ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія", затверджений протоколом загальних зборів учасників Товариства №9 від 29.11.2018, з якого встановлено, що предметом та видами діяльності Підприємства є:

- оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

- монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування;

- оптова торгівля залізничними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього;

- роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах;

- вантажний автомобільний транспорт;

- будівництво житлових і нежитлових будівель.

Враховуючи наведене, оскільки заявником не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України, які підтверджують, що єдиний предмет та вид господарської діяльності Підприємства пов`язаний із участю у сфері державних закупівель, а з матеріалів справи вбачається протилежне, що ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія" здійснює певну кількість різних видів господарської діяльність, зокрема, у сфері торгівлі, транспортування, монтажу та будівництва, тому колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє наведені доводи заявника про позбавлення основного засобу прибутку та порушенням прав працівників на оплату праці через дію оскаржуваного рішення АМК.

З огляду на викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для задоволення заяви ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія" про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення АМК №40-р/к від 18.11.2019 в частині визнання вчиненим порушення законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія", а тому у задоволенні вказаної заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Лисичанська інженерно-будівельна компанія" у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №913/705/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Т.Д. Геза

Суддя О.В. Плахов