Постанова

від 22.07.2020 по справі 905/2338/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2020 р. Справа № 905/2338/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів: За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Чернота Л. Ф. Білецька А.М., Зубченко І.В. Телеснюк І.В. не з`явились не з`явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх.№1374Д/3) Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот , м. Сєверодонецьк, Луганська область на рішення Господарського суду Донецької області від 26.03.2020 року (повний текст ухвали суду складено та підписано 26.03.2020 року у м. Харків) у справі за позовом до про№905/2338/19 (суддя - П.В.Демідова) Товариства з обмеженою відповідальністю Восток-Автоматика , м. Слов`янськ, Донецька область Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот , м. Сєверодонецьк, Луганська область стягнення заборгованості у розмірі 301 738,56 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-Автоматика", м. Слов`янськ, Донецька область 16.12.2019 року звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н від 13.12.2019 року до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об`єднання Азот", м. Сєвєродонецьк, Луганська область про стягнення заборгованості за Договором поставки №26/УС-29/19-173 від 28.05.2019 року у розмірі 865 583,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на часткове невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №26/УС-29/19-173 від 28.05.2019 року з оплати за поставлений товар, внаслідок чого з`явилась заборгованість у розмірі 865 583,30 грн.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2338/19 за правилами загального прозовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.02.2020 року закрито провадження в частині стягнення заборгованості за Договором поставки №26/УС-29/19-173 від 28.05.2019 року розмірі 563 844,74 грн. у зв`язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості відповідно до платіжного доручення №72572 від 28.01.2020 року, вирішено продовжити розгляд справи в частині стягнення заборгованості у розмірі 301 738,56 грн. (а.с. 105-106).

Зазначеною ухвалою Приватному акціонерному товариству "Сєвєродонецьке об`єднання Азот", м. Сєвєродонецьк, Луганська область відмовлено у задоволенні клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю.

В обгрунтування суд зазначив, що предметом спору у даній справ є стягнення заборгованості за Договором поставки №26/УС-29/19-173 від 28.05.2019р. в розмірі 865 583,30 грн., за яким позивач є Постачальником, а відповідач - Покупцем. Тобто, вимога пов`язана із виконанням грошового зобов`язання. Відповідно до п. 4.4 Договору датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. За змістом видаткової накладної, яка містіться в матеріалах справи рахунок позивача відкритий у Донецькому РУ ПАТ КБ "Приватбанк". У відповідності до ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Враховуючи умови договору та приписи ст. 532 ЦК України, суд зазначив, що місцем виконання грошового зобов`язання в спірних відносинах є місцезнаходження позивача, тобто справа підвідомча Господарському суду Донецької області.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.03.2020 року у справі №905/2338/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Восток-Автоматика , м. Слов`янськ, Донецька область до Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот , м. Сєвєродонецьк, Луганська область про стягнення заборгованості за Договором поставки №26/УС-29/19-173 від 28.05.2019 року у розмірі 301 738, 56 грн. задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот , м. Сєвєродонецьк, Луганська область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Восток-Автоматика , м. Слов`янськ, Донецька область заборгованість за Договором поставки №26/УС-29/19-173 від 28.05.2019 року у розмірі 301 738,56 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 4 526,13 грн.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю Восток-Автоматика , м. Слов`янськ, Донецька область з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8 457,61 грн., сплачений за платіжним дорученням №836 від 13.12.2019 року.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство Сєвєродонецьке об`єднання Азот , м. Сєвєродонецьк, Луганська область 07.05.2020 року звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №05/юд-199 від 06.05.2020 року, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 26.03.2020 року у справі №905/2338/19 та направити справу №905/2338/19 за територіальною підсудністю до Господарського суду Луганської області за місцезнаходженням відповідача.

Відповідач вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2020 року прийнято з порушенням норм процесуального права в частині застосування правил територіальної юрисдикції (підсудності), а отже підлягає скасуванню.

Апелянт, не погоджується з висновками суду першої інстанції, стосовно того, що місцем виконання грошового зобов`язання в спірних правовідносинах є місцезнаходження позивача, тобто справа підвідомча господарському суду Донецької області.

Відзначає, що умовами договору не врегульовано питання щодо місця виконання грошового зобов`язання.

На переконання скаржника, спір про стягнення заборгованості безпосередньо не пов`язаний з місцем виконання угоди, оскільки предметом спору є вимога про стягнення коштів, а не спір про поставку/відвантаження товару за вказаною в договорі адресою. Зобов`язання з оплати за отриманий товар по договору не є такими, які належить через їх особливість, виконувати тільки в певному місці. Умовами договору №26/УС-29/149-173 від 28.05.2019 року, встановлено, що оплата здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок позивача.

Звертає увагу суду, що рахунок позивача відкрито у АТ КБ ПриватБанк , відділення якого відкриті по всій Україні, а не лише за місцем реєстрації позивача. Більше того, виконання грошових зобов`язань способом, встановленим у договорі, можливо у буд-якому відділенні будь-якого банку в Україні.

Тому, апелянт вважає, що особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, відсутнє узгодження сторонами місця виконання щодо здійснення оплати за отриманий товар, відповідач вважає, що відсутні правові підстави застосування положення ч. 5 ст. 29 ГПК України і підсудність має визначатись за загальними правилами.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2020 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот , м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення Господарського суду Донецької області від 26.03.2020 року у справі №905/2338/19 залишено без руху та зобов`язано апелянта усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: сплатити судовий збір у розмірі 6 789,12 грн. за подання апеляційної скарги та звернутися до суду із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги із викладенням підстав поважності його пропуску.

05.06.2020 року на адресу Східного апеляційного господарського суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що апелянтом отримано ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху 02.06.2020 року, що свідчить про обізнаність останнього стосовно недоліків поданої ним апеляційної скарги.

11.06.2020 року (в межах встановленого процесуального строку) на поштову адресу суду від відповідача у справі Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот , м. Сєвєродонецьк, Луганська область надійшла заява №05/юд-213 від 05.06.2020 року про усунення недоліків апеляційної скарги з доданим оригіналом платіжного доручення №82854 від 30.04.2020 року на суму 19 475,63 грн. та обґрунтуванням причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 26.03.2020 року у справі №905/2338/19.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Зубченко І. В., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 року, на підставі доповідної записки головуючого судді (судді-доповідача) Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/2338/19, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Чернота Л. Ф., судді: Радіонова О. О., Гребенюк Н. В.

На виконання положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір", Східним апеляційним господарським судом перевірено у програмі Діловодство спеціалізованого суду ДСС та встановлено, що судовий збір у сумі 19 475,63 грн., сплачений за платіжним дорученням №82854 від 30.04.2020 року, зараховано до державного бюджету України, що підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 30.04.2020 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 року, керуючись ст. ст. 119, 234, 235, 256, 262 Господарського процесуального кодексу України, Приватному акціонерному товариству Сєвєродонецьке об`єднання Азот , м. Сєвєродонецьк, Луганська область поновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 26.03.2020 року у справі №905/2338/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот , м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення Господарського суду Донецької області від 26.03.2020 року у справі №905/2338/19 та встановлено учасникам справи строк до 01.07.2020 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі; зупинено дію рішення Господарського суду Донецької області від 26.03.2020 року у справі №905/2338/19.

Станом на 01.07.2020 року відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

За змістом ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Гребенюк Н. В., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2020 року, на підставі доповідної записки головуючого судді (судді-доповідача) Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/2338/19, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Чернота Л. Ф., судді: Радіонова О. О., Білецька А. М.

Після повідомлення головуючим суддею (доповідачем) про закінчення проведення підготовчих дій в порядку статті 267 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про можливість призначення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот, м. Сєвєродонецьк, Луганська область до розгляду з повідомленням всіх учасників справи на "22" липня 2020 р. о 14:00 год.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Радіонової О.О., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 року, на підставі доповідної записки головуючого судді (судді-доповідача) Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/2338/19, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Чернота Л. Ф., судді: Білецька А. М., Зубченко І.В.

Учасники справи своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, у судове засідання 22.07.2020 року Східного апеляційного господарського суду представники сторін не з`явились, хоча сторони були належним чином завчасно повідомлені про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги. Будь-яких клопотань, зокрема, щодо відкладення розгляди справи на електронну та поштову адреси суду не надходило.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Керуючись наведеними приписами процесуального законодавства, приймаючи до уваги викладені в листі Ради суддів України від 16 березня 2020 року №9рс-186/20 рекомендації щодо запровадження особливого режиму роботи судів на період карантинних заходів, які передбачають у тому числі можливість здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", Закону України № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", рекомендації ради Суддів України щодо карантинних заходів, метою яких є недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема представників учасників справи та працівників суду, зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю учасників справи, за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 223 ГПК України складено протокол судового засідання.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням юридичної особи Відповідача - Приватне акціонерне товариство Сєвєродонецьке Об`єднання Азот (ідентифікаційний код юридичної особи - 33270581) є - 93403, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Пивоварова, будинок, 5.

Приписами ст. 29 ГПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

Статтею 626 ЦК України визначено, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У даному випадку, правовідносини між сторонами по справі ґрунтуються на договорі поставки №26/УС-29/19-173 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити товарно-матеріальні цінності (далі - товар) за ціною, якістю, асортиментом, у строки і з якісними характеристиками, зазначеними у Додатках до цього Договору, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару відбувається за цінами в національній валюті України, які визначені у відповідності до умов поставки, зазначені у Додатках і включать в себе проведення налаштування і пусконалагоджувальних робіт, навчання персоналу, усі податки, збори і інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування і маркування і інші затрати Постачальника, пов`язані з поставкою товару.

Загальна сума Договору складає 1 731 166, 61 грн. разом з НДС. Ціни на товар і сума Договору фіксуються і не підлягають корегуванню.(п.п. 3.2, 3.3 Договору)

Умовами пунктів 4.1-4.2 Договору сторони визначили, розрахунки за Товар, що поставляється за цим Договором, виконуються на підставі рахунку Постачальника шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у національній валюті України. Умови оплати обумовлюються у Додатках до цього Договору.

Товар постачається на умовах поставки, зазначених у Додатках до цього Договору у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс у редакції 2010 року, згідно п. 5.2 Договору.

Умовами пункту 5.9 Договору встановлено, що право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки товару.

Датою підписання Договору або Додатку вважається відповідна дата, зазначена у преамбулі Договору або Додатку. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторін від виконання тих зобов`язань, що залишились невиконаними.

Пунктом 12.14 сторони домовились, що у випадку розбіжностей по договору чи у зв`язку із ним, сторони зобов`язуються прийняти усіх зусиль до врегулювання шляхом двосторонніх переговорів.

Договір складено, підписано та скріплено печатками Сторін без зауважень.

Додатковою угодою №1 до Додатку №1 від 28.05.2019 р. до договору №26/УС-29/19-173 від 28.05.2019 р. постачальник та покупець домовились внести зміни в розділ 17 Місцезнаходження та реквізити сторін договору №29/УС-29/19-173 від 28.05.2019 р., змінити реквізити покупця та викласти їх в наступній редакції: Товариство з обмеженою відповідальністю Восток-Автоматика (код ЄДРПОУ 35833338), юридична адреса - 841110, Донецька область, м. Слов`янськ, вулиця Дибенко, 2 А. Інші умови договору не зачіплені даною Додатковою угодою, залишаються незмінними та сторони підтверджують за ними свої обов`язки (арк. спр. 16).

Правила визначення місця виконання зобов`язання передбачено ст.532 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Зокрема, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання за грошовим зобов`язанням провадиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Правила ст.532 Цивільного кодексу України застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, п. 4 ч. 1 ст. 532) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

У даній справі, змістом Договору № 26/УС-29/19-173 від 28.05.2019 місце виконання грошового зобов`язання не визначено. Однак, відгрузка товару здійснювалася зі складу позивача, що розташований на території Донецької області, що підтверджується копією товарно-транспортною накладною №Р100 від 02.08.2019 року (арк.спр.18), товарно-транспортною накладною №Р104 від 19.08.2019 року (арк.спр.20), тому місцезнаходженням виконання договору є місто Донецьк.

В матеріалах справи наявне погодження про прийняття робіт, підписаних сторонами без зауважень, згідно якого вбачається, що 18.10.2019 року згідно договору №26/УС-29/190173 від 28.05.2019 р. були виконані пусконалагоджувальні роботи, а також навчання персоналу безпосередньо за місцем установки обладнання.

Також, позивачем долучено до матеріалів справи копію платіжного доручення №72572 від 28.01.2020р., відповідно до якого відповідачем сплачено суму у розмірі 563 844, 74 грн. на користь позивача за спірним договором (арк.спр.103).

Позивачем зазначено, що відповідач погасив частину спірної заборгованості, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру позовних вимог до суми у розмірі 301 738, 56 грн.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Приписами статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 175 Гоподарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно- правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна зчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Тобто з моменту надання Договору між Позивачем та Відповідачем виникли взаємні майново- господарські зобов в`язання.

Згідно положень ст. 180 ГК кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторорона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Таке імперативне врегулювання договірних відносин усуває будь-які сумніви щодо юридичного значення умов договору: вони є юридично обов`язковими, гарантують право учасникам договірних відносин бути впевненими в тому, що кожна зі сторін має виконувати умови договору належним чином, а цивільні права, що ґрунтуються на його умовах, підлягають захисту в тій же мірі і в той же спосіб, що і права, які прямо передбачені актами цивільного законодавства або випливають із них.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням , проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

У даній справі, позивач виконав у повному обсязі покладені на нього за Договором зобов`язання.

Проаналізувавши обставини, які склалися між учасниками справи, докази та обґрунтування, наявні в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим позивач правомірно вимагає стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 301 738, 56 грн.

У даній справі, відповідач неналежним чином здійснював свої зобов`язання за договором, оплату товару за договором не виконав. Тому, місцевий суд дійшов правомірного висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар у розмірі 301 738, 56 грн.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Таким чином, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Восток-Автоматика , м. Слов`янськ, Донецька область про стягнення грошових коштів за договором поставки №26/УС-29/19 від 28.05.2019 року обгрунтовано розглянуто господарським судом Донецької області.

За приписами Глави 2 "Юрисдикція" Розділу І ГПК України юрисдикція справ визначається за предметними і суб`єктними ознаками та за територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (ст. 30 ГПК України).

Враховуючи, що зобов`язання зі сплати вартості наданих послуг є такими, що виконуватись в певному місці (ч. 5 ст. 29 ГПК України), господарський суд Донецької області правомірно відкрив провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот , м. Сєвєродонецьк, Луганська область не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2020 р. у справі №905/2338/19 залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 269, 270-271, 273, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот , м. Сєвєродонецьк, Луганська на рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2020 р. у справі №905/2338/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2020 р. у справі №905/2338/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

У судовому засіданні 22.07.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 24.07.2020 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя А.М. Білецька

Суддя І.В. Зубченко