Рішення

від 20.07.2020 по справі 911/1362/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2020 р. Справа № 911/1362/20

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Комунального підприємства Таращанської районної ради Таращатепломережа

про стягнення 230507,68 грн

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - позивач, НАК Нафтогаз України ) з позовом від 06.05.2020 № 14/4-3009-20 до Комунального підприємства Таращанської районної ради Таращатепломережа (далі - відповідач, КП Таращатепломережа ) про стягнення 230507,68 грн, з яких: 127736,68 грн пені, 19892,06 грн 3% річних та 82878,94 грн інфляційних втрат.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу від 15.12.2015 № 1266/16-БО-17 в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.2020 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) та встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Через канцелярію суду 17.06.2020 від КП Таращатепломережа надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не заперечує факту порушення термінів виконання грошових зобовязань за договором, проте стверджує про те, що несвоєчасність виконання зобовязання відповідача перед позивачем по оплаті за поставлений газ виникла у зв`язку зі значною затримкою фінансування з державного бюджету.

Водночас, на думку відповідача, позов не підлягає задоволенню з огляду на те, що КП Таращатепломережа було погашено заборгованість перед НАК Нафтогаз України за природний газ до набрання чинності Законом України від 03.11.2016 Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , згідно з ч. 3 ст. 7 якого нараховані на таку заборгованість неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних - підлягають списанню з дня набрання чинності вказаним Законом.

Через канцелярію суду 16.07.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив від 13.07.2020 № 14/4-4482-20, у прохальній частині якого викладено клопотання про поновлення строку для подання відповіді на відзив та долучення його до матеріалів справи.

Розглянувши викладене у відповіді на відзив клопотання позивача про поновлення строку для подання відповіді на відзив, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Частиною 4 ст. 166 ГПК України врегульовано, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом , якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2020 позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

Вказаний строк є таким, що встановлений судом та відповідає встановленому законом строку. Позивачем строк на подання відповіді на відзив пропущено, що мотивовано з його боку обставинами запровадження на території України карантинних заходів.

З метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи, а також враховуючи, що продовження встановленого судом процесуального строку не ставиться у залежність від поважності причин його пропуску, суд, керуючись ч. 2 ст. 119 ГПК України, вважає за можливе з власної ініціативи продовжити позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву до 14.07.2020 (фактична дата подання відповіді на відзив до господарського суду) та врахувати його під час вирішення спору.

Так, заперечуючи проти доводів відповідача, викладених у відзиві, позивач зазначає, що заборгованість за спірним договором не була реструктуризована у порядку, визначеному Законом України від 03.11.2016 № 1730 Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , що, на думку позивача, свідчить про відсутність підстав для застосування ч. 3 с. 7 Закону 1730, а відповідачем не надано доказів на підтвердження протилежного.

Позивач зауважує, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору, на переконання позивача, не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між НАК Нафтогаз України (постачальник) та КП Таращатепломережа (споживач) 15.12.2015 укладено договір постачання природного газу № 1266/16-БО-17 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2016 році природний газ (надалі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. Договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.

За цим договором постачається газ, ввезений на митну територію України (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 135,0 тис. куб. м, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): січень - 50; лютий - 45,0; березень - 40,0.

Згідно з п. 3.4. Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

За умовами п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. м газу на дату укладання договору становить 6474,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 6603,48 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7924,18 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.4. Договору).

Пунктом 6.1. Договору обумовлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у п. 5.2 цього договору або у відповідних додаткових угодах (п. 5.1 даного договору). Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12 Договору).

До Договору між сторонами укладалися додаткові угоди: № 1 від 31.12.2015, № 2 від 29.01.2016, № 3 від 22.02.2016, № 4 від 28.03.2016, якими, зокрема, вносились зміни до умов Договору в частині щодо ціни газу.

Також судом встановлено, що додатковою угодою № 4 від 28.03.2016 сторонами додано пункт 2.1. статті 2 Кількість та фізико-хімічні показники газу Договору абзацом у наступній редакції: Постачальник передає споживачу з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) газ обсягом до 14,0 тис. куб. м. .

Відповідно до п. 7 додаткової угоди № 4 від 28.03.2016 викладено пункт 6.1 статті 6 Порядок та умови проведення розрахунків Договору у наступній редакції: 6.1. Оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. .

Пунктом 11 додаткової угоди № 4 від 28.03.2016 дію Договору продовжено до 30.04.2016.

На виконання умов Договору, з урахуванням додаткових угод, постачальник передав споживачу у власність природний газ на загальну суму 1020094,39 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2016 на суму 459220,93 грн; від 29.02.2016 на суму 293782,45 грн; від 31.03.2016 на суму 246126,75 грн; від 30.04.2016 на суму 20964,26 грн. Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками юридичних осіб.

Як свідчать матеріали справи, вартість спожитого природного газу за вказаний період оплачена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується долученими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями банківських виписок по рахунку позивача та довідкою Операції по підприємству Таращатепломережа КП ТРР з 01.12.2015 по 29.02.2020 .

Підставами пред`явлення даного позову, за словами позивача, стало порушення відповідачем обумовлених Договором строків розрахунків за поставлений позивачем природний газ.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що господарські правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу № 1266/16-БО-17 від 15.12.2015.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору.

У зв`язку з порушенням відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за Договором, позивачем, враховуючи часткові оплати заборгованості відповідачем, нараховано та заявлено до стягнення з останнього 127736,68 грн пені, 19892,06 грн 3% річних та 82878,94 грн інфляційних втрат.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання з оплати газу, спожитого відповідачем у 2016 році виконані, проте з простроченням строку оплати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював оплату за газ з порушенням строків оплати, встановлених Договором, остаточно розрахувався лише в грудні 2017 року, відповідно, неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання.

Слід зазначити, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 1.2. Договору обумовлено, що газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.

Частиною 1 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Зі змісту з ст. ст. 4, 5, 6 вказаного Закону вбачається, що до реєстру включаються вимоги саме за заборгованістю, у той час як ч. 3 ст. 7 вказаного Закону визначає, що на заборгованість за природний газ, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відтак до заборгованості, що виникла і погашена до набрання чинності відповідним Законом, не можуть бути застосовані передбачені таким Законом правила і вимоги щодо необхідності включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Таким чином, виконання ч. 3 ст. 7 Закону не потребує включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Отже застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 29.05.2019 у справі № 916/2279/18, від 10.06.2019 у справі № 904/4592/18, від 11.06.2019 у справі № 905/1964/18, у справі № 911/521/19 від 03.02.2020.

Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач повністю сплатив вартість спожитого природного газу в січні 2016 року, а також частково у лютому 2016 року, до набрання чинності відповідним Законом, отже нараховані на таку заборгованість неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти, згідно ч. 3 ст. 7 вказаного Закону, підлягають списанню з дня набрання чинності вказаним Законом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 127736,68 грн пені, 19892,06 грн 3% річних та 82878,94 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, в частині нарахувань на залишок заборгованості за лютий 2016 року та заборгованості за березень-квітень 2016 року.

Судом здійснено відповідний розрахунок та встановлено, що вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та втрат від інфляції за заявлені позивачем періоди, розраховані виходячи із залишку заборгованості, що не була погашена до набрання сили Законом - 149964,90 грн, за лютий 2016 року, підлягають задоволенню в частині стягнення в наступних розмірах та за періоди:

- пеня за період з 31.01.2016 по 14.09.2016 - 14369,59 грн;

- 3% за період з 31.05.2016 по 13.12.2016 - 2421,57 грн;

- інфляційні втрати за період з червня по листопад 2016 року - 8842,04 грн.

Вимоги в частині стягнення з відповідача 25252,45 грн пені, 1854,20 грн 3% річних та 11058,35 грн інфляційних втрат, нарахованих за зобов`язаннями лютого 2016 року, задоволенню не підлягають, оскільки нарахування здійснено на заборгованість, яка була сплачена до набрання чинності зазначеним вище Законом.

Перевіривши нарахування позивачем 44069,75 грн пені, 12570,80 грн 3% річних та 53131,29 грн інфляційних втрат за зобов`язанням березня-квітня 2016 року на заборгованість, яка не була погашена до 30.11.2016, суд встановив, що відповідні розрахунки є арифметично вірними та такими, що проведені відповідно до вимог чинного законодавства і умов Договору.

Таким чином, підсумовуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 58439,34 грн пені, 14992,37 грн 3% річних та 61973,33 грн інфляційних втрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Таращанської районної ради Таращатепломережа (09500, Київська обл., Таращанський р-н, м. Тараща, вул. Короленка, буд. 15-А; код ЄДРПОУ 25296527) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720): 58439 (п`ятдесят вісім тисяч чотириста тридцять дев`ять) грн 34 коп. пені, 14992 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн 37 коп. 3% річних, 61973 (шістдесят одну тисячу дев`ятсот сімдесят три) грн 33 коп. інфляційних втрат та 2031 (дві тисячі тридцять одну) грн 08 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін