Постанова

від 12.11.2020 по справі 911/1362/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2020 р. Справа№ 911/1362/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

представники сторін у судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020

у справі №911/1362/20 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Комунального підприємства Таращанської районної ради Таращатепломережа

про стягнення 230 507,68 грн

1. Зміст позовних вимог та заперечень

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - АТ НАК Нафтогаз України , позивач), звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Таращанської районної ради Таращатепломережа (далі - відповідач, КП Таращатепломережа ) про стягнення 230 507,68 грн заборгованості, яка складається з: пені у розмірі 127736,68 грн, 3% річних у розмірі 19892,06 грн та інфляційних втрат у розмірі 82878,94 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1266/16-БО-17 від 15.12.2015 в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.

У відзиві КП Таращатепломережа заперечив проти позовних вимог у повному обсязі та зазначив про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки 05.12.2017 відповідач повністю розрахувався за поставлений газ за період з січня по квітень 2016 року. При цьому, відповідач не заперечує факту порушення термінів виконання грошових зобов`язань за договором, проте стверджує, що несвоєчасність виконання зобов`язання відповідача перед позивачем по оплаті за поставлений газ виникла у зв`язку зі значною затримкою фінансування з державного бюджету.

Крім того, відповідач вказує, що КП Таращатепломережа підпадає під дію Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (далі - Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII), а відтак, відповідно до ч.3 ст.7 зазначеного Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом (30.11.2016).

У відповіді на відзив АТ НАК Нафтогаз України заперечувало проти доводів відповідача, викладених у відзиві обґрунтовуючи тим, що заборгованість за спірним договором не була реструктуризована у порядку, визначеному Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016, що, на думку позивача, свідчить про відсутність підстав для застосування ч. 3 с. 7 зазначеного Закону.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , що в подальшому перейменовано на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та Комунальним підприємством Таращанської районної ради Таращатепломережа (споживач) укладено договір № 1266/16-БО-17 постачання природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2016 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам (п. 1.2. договору).

За цим договором постачається газ, ввезений на митну територію України (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) (п. 1.3. Договору).

Додатковою угодою №1 від 31.12.2015 до договору пункти 1.2, 1.3 статті 1 Предмет договору викладено у наступній редакції: Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.

За цим договором постачається імпортований газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на митну територію України) .

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 135,0 тис. куб. м, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): січень - 50; лютий - 45,0; березень - 40,0.

Додатковою угодою № 4 від 28.03.2020 до договору до пункту 2.1 статті 2 Кількість та фізико-хімічні показники газу додано абзац у наступній редакції: Постачальник передає споживачу з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) газ обсягом до 14,0 тис.куб.м .

Згідно з п. 3.4 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Ціна газу обумовлена сторонами у договорі, зокрема у статті 5 Ціна газу .

За умовами п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу на дату укладання договору становить 6474,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 6603,48 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7924,18 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.4 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у п. 5.2 цього договору або у відповідних додаткових угодах (п. 5.1 договору).

Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2015 пункт 6.1 договору викладено в наступній редакції: Оплата планових обсягів газу з урахуванням вартості транспортування магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-ого числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу .

Додатковою угодою №4 від 28.03.2016 пункт 6.1 договору викладено в наступній редакції: Оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-ого числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу .

Пунктом 6.3 договору передбачено, що платежі за договором здійснюються на поточний рахунок постачальника з урахуванням вимог чинного законодавства щодо відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання підприємствами, що виробляють теплову енергію.

В платіжних дорученнях споживач повинен обов`язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата.

За наявності заборгованості у споживача за цим договором, постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від споживача, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання споживачем умов п. 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем п.6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 10.3 договору строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5(п`ять) років.

Відповідно до статті 12 Строк дії договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №4 від 28.03.2016 статтю 12 Строк дії договору викладено у новій редакції: договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 до 30.04.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення .

Сторонами неодноразово вносились зміни до умов договору щодо ціни та порядку розрахунків.

Так, відповідно до додаткової угоди № 1 від 31.12.2015, додаткової угоди № 2 від 29.01.2016, додаткової угоди № 3 від 22.02.2016, додаткової угоди № 4 від 28.03.2016 сторони визначили вартість за 1000 куб. м газу за січень, лютий, березень, квітень 2016 року, яка становила: 7 914,60 грн з ПДВ, 7723,80 грн з ПДВ, 7743,00 грн з ПДВ, 7506,00 грн з ПДВ відповідно.

На виконання умов договору, з урахуванням додаткових угод, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 020 094,39 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2016 на суму 459 220,93 грн; від 29.02.2016 на суму 293782,45 грн; від 31.03.2016 на суму 246126,75 грн; від 30.04.2016 на суму 20964,26 грн. Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками юридичних осіб.

Позивач належним чином виконав зобов`язання за договором щодо поставки природного газу в період січня-квітень 2016 року.

Як свідчать матеріали справи, вартість спожитого природного газу за вказаний період оплачена відповідачем у повному обсязі 05.12.2017, що підтверджується долученими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями банківських виписок по рахунку позивача та довідкою Операції по підприємству Таращатепломережа КП ТРР з 01.12.2015 по 29.02.2020 , тобто оплата вартості отриманого газу здійснена відповідачем з прострочкою.

У зв`язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений АТ НАК Нафтогаз України газ, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 127736,68 грн пені, 19892,06 грн 3% річних за період прострочення з 16.02.2016 по 05.12.2017 з урахуванням строків оплати та періоду прострочення виконання зобов`язання по кожному з актів, 82878,94 грн інфляційних втрат за період прострочення з березня 2016 по листопад 2017 з урахуванням строків оплати та періоду прострочення виконання зобов`язання по кожному з актів.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.07.2020 позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального підприємства Таращанської районної ради Таращатепломережа про стягнення 230507,68 грн задоволено частково.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість за спожити газ у січні 2016 року та частково за лютий 2016 року була погашена відповідачем до 30.11.2016 - набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії , тобто стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню лише в частині стягнення на залишок заборгованості за лютий 2016 року та заборгованості за березень - квітень 2016 року, яка не була погашена до 30.11.2016.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі №911/1362/20 в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути борг у розмірі 95 102,64 грн, з яких: пеня у розмірі 69 297,34 грн, 3% річних у розмірі 4 899,69 грн, інфляційні втрати у розмірі 20 905,61 грн. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, порушив та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положень статей 1, 2, 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Списання санкцій за вказаними нормами, як зазначає апелянт, можливе за умови включення підприємства до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, проте відповідач не включений до такого реєстру, а також матеріали справи не містять доказів, що КП Таращатепломережа є теплогенеруючою організацією.

На думку скаржника, судом не враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в постановах від 26.04.2017 у справі №914/1111/16 та від 26.07.2017 у справі №910/15010/16.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

Відповідач не скористався своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

14.08.2020 Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі №911/1362/20.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/1362/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020, зупинено дію оскаржуваного рішення, розгляд справи призначено на 08.10.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 22.09.2020 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.10.2020 у справі №911/1362/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 справу №911/1362/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 прийнято до провадження визначеним складом суду, розгляд справи призначено на 12.11.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. з 02.11.2020 на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.11.2020 у справі №911/1362/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Р., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 справу №911/1362/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 прийнято визначеним складом суду.

У судове засідання 12.11.2020 представники сторін не з`явились. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

7. Джерела права й акти їх застосування

Господарський кодекс України

Згідно з ч. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Цивільний кодекс України

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частина перша статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії

Відповідно до приписів статті 1 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (статті 3 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії ).

За приписами частин першої та третьої статті 5 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Частиною 3 статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93

Пунктом 14 Порядку передбачено, що у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Господарський процесуальний кодекс України.

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

8. Позиція апеляційного суду

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач свій обов`язок щодо передачі відповідачу природного газу виконав належним чином, однак відповідач за поставлений позивачем за актами приймання передачі природного газу від 31.01.2016, від 29.02.2016, від 31.03.2016 та від 30.04.2016 оплатив з прострочкою.

За умовами п.6.1 договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 31.12.2015, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-ого чиста (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, а також додаткової угоди №4 від 28.03.2016 - до 25-ого чиста (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Так, з урахуванням умов наведених вище положень договору та чинного законодавства України, відповідач повинен був оплатити за поставлений газ за актами прийому-передач від 31.01.2016 у строк до 15.02.2016 (понеділок) включно, від 29.02.2016 у строк до 14.03.2016 (понеділок) включно, від 31.03.2016 у строк до 25.04.2016 включно та від 30.04.2016 у строк до 25.05.2016 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 127736,68 грн пені, 19892,06 грн 3% річних та 82878,94 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу відповідача, з урахуванням періоду прострочення платежів.

Перевіривши розрахунок позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, колегія суддів вважає його арифметично вірним та обґрунтованим.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, основним видом діяльності КП Таращатепломережа є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основне), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що пеня, інфляційні втрати та 3% річних, які є предметом позову у цій справі, нараховані позивачем на заборгованість за поставлений природний газ, що використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установам/організаціям та іншими споживачам (пункт 1.2 договору з врахуванням додаткової угоди №1 від 31.12.2015).

Отже, відповідач є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, на яку поширюється дія Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VIII.

Також з матеріалів справи вбачається, що заборгованість за поставлений природний газ, на яку позивачем нарахована пеня, інфляційні втрати, 3% річних та стягнення яких є предметом позову у цій справи була погашалася відповідачем поступово, а саме: 35947,47 грн - 22.03.2016, 267091,01 грн - 29.04.2016, 300000,00 грн - 31.05.2016, 159220,93 грн -14.12.2016 та 20964,26 грн - 05.12.2017.

Враховуючи п. 6.3 договору, яким передбачено, зокрема, що за наявності заборгованості споживача (відповідача) за цим договором, постачальник (позивач) зараховує грошові кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач погасив заборгованість за поставлений природний газ повністю за січень 2016 року на суму 459220,93 грн та частково за лютий 2016 року на суму 143817,55 грн до 30.11.2020 - набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії .

Таким чином, на зазначену заборгованість не підлягають нарахуванню неустойка, інфляційні втрати та проценти річних в силу положень частини 3 статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії .

Беручи до уваги викладене, колегія судів вважає, що місцевим господарським судом правомірно застосовано до цієї частини спірних відносин положення частини 3 статті 7 цього Закону від 03.11.2016 № 1730-VIII.

Залишок заборгованості за поставлений природній газ частково за лютий 2016 року на суму 149964,90 грн, за березень 2016 року на 246126,75 грн та за квітень 2016 року на суму 20964,26 грн була повністю погашена відповідачем 05.12.2017 після 30.11.2016, а тому положення частини 3 статті 7 Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII не розповсюджується на заборгованість, яка залишилася перед постачальником природного газу після набрання чинності цим Законом.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, вимоги позивача про стягнення з відповідача 127736,68 грн пені, 19892,06 грн 3% річних та 82878,94 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, в частині нарахувань на залишок заборгованості за лютий 2016 року та заборгованості за березень-квітень 2016 року.

Колегія суддів вважає хибними посилання позивача у апеляційній скарзі, що оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, він не є учасником процедури врегулювання заборгованості згідно із Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , з огляду на таке.

Враховуючи приписи ст.ст. 1, 2, 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії та п. 14 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 суд приходить до висновку, що частина 3 статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності цим Законом. Зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Наведена правова позиція викладена, зоеркма, у постановах Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №905/299/18, від 05.08.2019 у справі №927/934/18, від 18.09.2019 у справі №920/102/19, у справі №911/921/19 від 03.02.2020.

Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, що був здійснений місцевим господарським судом, за заявлені позивачем періоди. Вказаний розрахунок здійснений виходячи із залишку заборгованості за лютий 2016 року у розмірі 149964,90 грн, що не була погашена до набрання чинності Законом України від 03.11.2016 №1730-VIII. Так, пеня за період з 31.01.2016 по 14.09.2016 складає 14369,59 грн, 3% за період з 31.05.2016 по 13.12.2016 - 2421,57 грн, інфляційні втрати за період з червня по листопад 2016 року - 8842,04 грн.

Вимоги в частині стягнення з відповідача 25252,45 грн пені, 1854,20 грн 3% річних та 11058,35 грн інфляційних втрат, нарахованих за зобов`язаннями лютого 2016 року, задоволенню не підлягають, оскільки нарахування здійснено на заборгованість, яка була сплачена до набрання чинності зазначеним вище Законом.

Перевіривши нарахування 44069,75 грн пені, 12570,80 грн 3% річних та 53131,29 грн інфляційних втрат за зобов`язанням березня-квітня 2016 року на заборгованість, яка не була погашена до 30.11.2016, колегією суддів встановлено, що відповідні розрахунки є арифметично вірними та такими, що проведені відповідно до вимог чинного законодавства і умов договору.

Посилання скаржника, на судову практику Вищого господарського суду України, з вказівкою на постанови від 26.04.2017 у справі №914/1111/16 та від 26.07.2017 у справі №910/10501/16, колегія суддів вважає недоречним, оскільки за висновками Великої палати Верховного суду, викладених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, тобто ту, яку застосував суд апеляційної інстанції у даній справі.

9. Висновки апеляційного суду

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що викладені позивачем доводи в обґрунтування апеляційної скарги є безпідставними, такими що не відповідають дійсним обставинам справи, не доведені жодними доказами, а тому не підлягають задоволенню. Рішення суду першої інстанції від 20.07.2020 прийнято у відповідності до норм закону без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі №911/1362/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі №911/1362/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

4. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі №911/1362/20.

5. Матеріали справи №911/1362/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 21.12.2020 після виходу судді з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

С.Я. Дикунська