Ухвала

від 25.02.2021 по справі 911/1362/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 911/1362/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Щоткін О.В.)

від 20.07.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Тищенко О.В., судді - Дикунська С.Я., Станік С.Р.)

від 12.11.2020

у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства Таращанської районної ради "Таращатепломережа"

про стягнення 230 507,68 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 58 439, 34 грн пені, 14 992,37 грн 3% річних, 61 973,33 грн інфляційних втрат та 2 031,08 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Суди виходили з того, що заборгованість за спожитий газ у січні 2016 року та частково за лютий 2016 року була погашена відповідачем до 30.11.2016 - набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії", тобто стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню лише в частині стягнення на залишок заборгованості за лютий 2016 року та заборгованості за березень-квітень 2016 року, яка не була погашена до 30.11.2016.

19.01.2021 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020, в якій просить скасувати ці судові рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Так, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частина 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у розмірі 2 270,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 230 507,68 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 270,00 грн).

Скаржник визначає підставою касаційного оскарження судових рішень підпункти "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з аналогічних спорів, а також має для скаржника виняткове значення у зв`язку з тим, що стосується регулювання відносин на ринку природного газу та прямо впливає на фінансовий стан учасників цього ринку.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови не врахував правозастосовчу практику Вищого господарського суду України, зокрема у наступних справах № 914/1111/16, № 910/15010/16, № 910/16766/13, 914/2851/16, № 922/1110/15, № 908/3125/16, № 922/4355/14, № 908/2114/16, № 910/17076/16, № 914/1111/16, № 912/3303/16, № 927/1442/15, № 910/15873/13, № 917/348/16, № 911/3951/16, № 911/3951/16 щодо обов`язковості включення до реєстру підприємств, що є учасниками врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VIII від 03.11.2016, а тому постанова суду апеляційної інстанції суперечить законодавству та вказаній судовій практиці.

Однак, за положенням частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не постановах Вищого господарського суду України.

Відповідно до висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 911/743/19, заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашена до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Зокрема, реалізація частини 3 статті 7 цього Закону не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Таку правову позицію викладено також у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 918/882/15, № 904/10294/17, № 925/1584/17, № 925/104/18, № 925/107/18, № 905/2796/17, № 925/106/18, № 925/105/18, № 905/301/18, № 904/1619/18, № 904/2961/18, № 905/299/18, № 927/934/18 тощо.

Отже, суди попередніх інстанцій застосували частину 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" відповідно до висновку, викладеного у постановах Верховного Суду.

При цьому, належних або будь-яких інших обґрунтувань щодо фундаментального значення цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики з аналогічних спорів остання не містить.

Також Верховний Суд вважає, що твердження про виняткове значення справи для скаржника не містять достатнього обґрунтування, з якого можна було б зробити такий висновок.

Незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про винятковість справи для скаржника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача (у цьому випадку частково) є звичайним передбачуваним процесом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі № 911/1362/20 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини 3 статті 287, пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/1362/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кібенко

Л. Стратієнко