Ухвала

від 14.07.2020 по справі 910/5372/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/5372/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Кушнір І. В., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 (головуючий суддя Михальська Ю. Б., судді Іоннікова І. А., Тищенко А. І.)

у справі № 910/5372/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс"

до Київської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і 2) Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд"

про визнання недійсним та скасування рішення

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Рибарук М. М., Щербюк О.Ю., відповідача - Пилипчук І. І., третьої особи-1 - Гончаров О. В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс" (далі - позивач, ТОВ "Агропромисловий комплекс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач, Рада) про визнання недійсним та скасування рішення Ради від 31.01.2019 №15/6671 "Про надання статусу скверу земельній ділянці, розташованій на вул. Садовій, 14-а у Дніпровському районі м. Києва" (далі - рішення № 15/6671).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення № 15/6671 не відповідає вимогам чинного законодавства України та порушує право власності позивача на будівлі і споруди бази відпочинку "Сонячна", розташовані по вул. Садовій 14-та у м. Києві, які належить останньому на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2003 №10/04. Вказане нерухоме майно знаходилося на суцільній земельній ділянці площею 11 024,64 кв.м, яка перебувала у постійному користуванні Закритого акціонерного товариства "Арма-Клапан" (далі - ЗАТ "Арма-Клапан") (продавця). Зазначена земельна ділянка була по периметру огороджена парканом, межі якого визначені у технічному звіті по встановленню зовнішніх меж землекористування бази відпочинку Сонячна Акціонерного товариства Арма , правонаступником якого є ЗАТ Арма-Клапан , складеного у 1996 році та у технічному звіті по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки 8000000000:66:043:0003, складеного у 2003 році ЗАТ Виробничо-комерційна фірма Стафед-2 .

3. Позивач зазначає, що у зв`язку із переходом до нього права власності на будівлі і споруди бази відпочинку Сонячна він у силу статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) набув право користування земельною ділянкою площею 11 024,64 кв.м, на якій розташоване нерухоме майно та реалізував це право шляхом фактичного її використання.

4. Позивач зазначає, що нерухоме майно, придбане у ЗАТ Арма-Клапан , у тому числі будівлі елінгу, складу, паркан, знаходиться на суцільній земельній ділянці загальною площею 11 024,64 кв.м, яка перебувала у останнього в постійному користуванні.

5. Позивач зазначає, що рішення № 15/6671 порушує його право власності на об`єкти нерухомого майна (паркан, будівлі складу і елінгу), розташовані на земельній ділянці по вул. Садовій, 14-а у Дніпровському районі м. Києва, якій рішенням відповідача надано статус скверу, та позбавляє його права на отримання у користування (оренду) зазначеної земельної ділянки.

6. Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач посилався на те, що позивач у встановленому порядку не набув прав на спірну земельну ділянку, натомість на підставі рішень Ради від 22.02.2007 №190/851 та від 16.10.2008 №524/524 у зв`язку із переходом права власності на будівлі і споруди бази відпочинку Сонячна набув право користування та в подальшому у власність земельну ділянку площею 0,5056 га для експлуатації та обслуговування бази відпочинку Сонячна . При цьому позивачем не надано доказів того, що у попереднього власника цього нерухомого майна перебувала у користуванні земельна ділянка площею 11 024,64 кв.м. Відповідач вказує, що до позивача не могло перейти право постійного користування земельною ділянкою, так як він не відноситься до суб`єктів такого права, визначених ЗК України . Відповідач також зазначав, що позивач не надав доказів знаходження на спірній земельній ділянці будь-яких об`єктів права власності позивача, а викладені у позовній заяві доводи свідчать, що позивач користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

8. Місцевий господарський суд зазначив, що предметом спору у цій справі стало питання набуття позивачем прав на частину земельної ділянки, на якій розташовані належні йому об`єкти нерухомого майна, серед яких елінг - літ. Д площею 69,30 кв.м та склад - літ. Е площею 19,50 кв.м.

9. Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів позивача про те, що до нього перейшло право користування на спірну земельну ділянку в обсязі і на умовах, які були у попереднього землекористувача, оскільки матеріали справи не містять документів, які б підтверджували правовий режим земельної ділянки, на якій розташовувалися будівлі і споруди бази відпочинку "Сонячна", а позивача не є тим суб`єктом, який відповідно до положень частини другої статті 92 ЗК України може набути права постійного користування земельною ділянкою державної та комунальної власності.

10. Також суд у рішенні зазначив, що позивач ні разом з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,50 га за адресою: сади Русанівські, вул. 14-та Садова, ні в ході розгляду справи не надав розрахунки щодо розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування переданого нерухомого майна, а саме: елінгу площею 69,30 кв.м та складу - літ. Е площею 19,50 кв.м. При цьому судом враховано, що загальна площа земельних ділянок, зайнятих будівлями, згідно із даними технічної документації таких об`єктів, становить 88,8 кв.м (або 0,00888 га), тоді як позивач, посилаючись на перехід до нього права власності на ці об`єкти, просить оформити право користування (оренди) щодо земельної ділянки площею 5.000 кв.м або 0,5 га. Позивачем не доведено в ході розгляду справи, що різниця у 0,49112 га є частиною земельної ділянки, дійсно необхідної для обслуговування будівель відповідно до положень ЦК України.

11. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факту порушення його прав рішенням №15/6671, оскільки станом на дату прийняття останнього позивач не мав права користування земельною ділянкою, а тому його права, пов`язані із користуванням зазначеною земельною ділянкою, не могли бути порушені відповідачем. Також позивач не надав доказів порушення вимог законодавства під час винесення спірного рішення, інших підстав для визнання спірного рішення недійсним не довів. Водночас, розробка позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення №15/6671.

13. Аргументуючи судове рішення апеляційний господарський суд виходив з того, що:

- рішення №15/6671 містить додаток - план-схему земельної ділянки, на якій посеред ділянки площею 0,5 га, розташованій на вул. Садовій, 14-а у Дніпровському районі м. Києва, знаходяться дві будівлі, а саме будівлі літ. "Д" (елінг, загальною площею 69,30 кв.м), будівля літ. "Е" (склад загальною площею 19,50 кв.м);

- відповідач у встановленому процесуальним законом порядку не довів, що майно, яке знаходиться на вказаному плані на земельній ділянці, якій надано статус скверу, не належить позивачу;

- право власності позивача на будівлі і споруди бази відпочинку "Сонячна" загальною площею 1 061,4 кв.м, серед яких елінг - літ. "Д" загальною площею 69,30 кв.м, склад - літ. "Е" загальною площею 19,50 кв.м, паркан металевий -184 п/м підтверджується реєстраційним посвідченням від 30.07.2009 №005908, що засвідчує право власності на підставі Договору купівлі-продажу від 10.04.2003 № 10/04, змін до договору купівлі-продажу від 14.04.2003, акта приймання-передачі від 24.04.2003, а також рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2008 у справі № 35/460.

14. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надання Радою земельній ділянці статусу скверу та передача її у користування комунальному підприємству за умови знаходження на цій ділянці нерухомого майна, що належить позивачу, не може бути визнане законним з огляду на приписи положень статей 316 та 317 ЦК України, які визначають зміст права власності, а також є втручанням у право позивача на мирне володіння належним йому на праві власності майном та на право позивача реалізувати свої "законні сподівання" на отримання у користування (оренду) земельну ділянку, розташовану під належним йому майном та частини ділянки, необхідної для його обслуговування.

15. Суд апеляційної інстанції послався на правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 910/2566/16.

16. Також, апеляційний господарський суд зазначив, що обставини, на які посилався відповідач, та які були взяті судом першої інстанції до уваги і покладені в основу прийнятого рішення, у тому числі щодо правового режиму земельної ділянки, на якій розташовувалися будівлі і споруди бази відпочинку "Сонячна", відсутності доказів перебування земельної ділянки до набуття позивачем права власності на нерухоме майно, розташованого на ній, на праві постійного користування у ЗАТ "Арма-Клапан", розміру земельної ділянки, якій надано статус скверу та земельної ділянки, необхідної для обслуговування належного позивачу нерухомого майна (елінгу та складу) тощо, не входять до предмету доказування у цій справі. Спір у даній справі стосується саме правомірності рішення №15/6671 з огляду на порушення ним права власності позивача на об`єкти нерухомості та не є земельним спором про виділення земельної ділянки, встановлення меж чи набуття права користування нею, а тому посилання місцевого господарського суду на відповідні обставини як на підставу для відмови в задоволенні позову були недоцільними. Порівняння судом першої інстанції загальної площі земельної ділянки, зайнятої будівлями, та площі земельної ділянки щодо якої позивач просить оформити право користування, є безпідставним, адже жодним чином не підтверджує законність оспорюваного рішення Ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. Рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

18. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору застосували положення статей 120, 123 ЗК України і статтю 377 ЦК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 536/233/16-ц, від 30.05.2018 у справі № 826/5737/16, від 03.10.2018 у справі № 820/4149/17 і від 04.12.2018 у справі №32/563.

19. Скаржник зазначає про відсутність підстав передбачених статтею 120 ЗК України і статтею 377 ЦК України для переходу до позивача права власності чи користування (оренди) спірною земельною ділянкою, а також зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою не гарантує особі набуття права власності чи користування на земельну ділянку, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

20. Відповідач вказує на помилковість застосування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 910/2566/16 з огляду на неподібність правовідносин у цій справі до правовідносин у справі № 910/5372/19.

Позиція інших учасників справи

21. Позивач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зокрема щодо наведених відповідачем підстав касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. 10.04.2003 між ЗАТ "Арма-Клапан" (продавець) і ТОВ "Агропромисловий комплекс" (покупець) укладено Договір №10/04 купівлі-продажу (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити будівлі і споруди бази відпочинку "Сонячна" на суму 17 000 грн.

23. Згідно з пунктом 1.2. Договору покупець в двомісячний термін зобов`язується переоформити в головному Управлінні земельних ресурсів земельну ділянку, яка розташована в Дніпровському районі м. Києва вздовж Русанівської протоки між вул. №14, 15 Садовими та вул. Прибережно-Садовою, загальною площею 11 024,64 кв.м, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у свою власність.

24. 14.04.2003 сторони внесли зміни до Договору, виклавши у новій редакції пункт 1.1. Договору та погодивши, що продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити будівлі і споруди бази відпочинку "Сонячна", які розташовані за адресою: м. Київ, Русанівські сади, вул. 14-та Садова, та належать продавцю на підставі наказу по ВО Київпромарматура Мінхімнафтамашу СРСР №136 від 11.03.1980 загальною площею 1 061,4 кв.м. Вказаним пунктом Договору сторони також погодили перелік будівель та споруд, які передаються згідно договору, серед яких, зокрема, елінг - літ. Д загальною площею 69,30 кв.м, склад - літ. Е загальною площею 19,50 кв.м, паркан металевий -184 п/м.

25. 24.04.2003 згідно з актом приймання-передачі будівель і споруд б/в Сонячна позивач прийняв від ЗАТ Арма-Клапан об`єкт купівлі-продажу згідно з Договором.

26. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2008 у справі №35/460 за позовом ТОВ Агропромисловий комплекс до ЗАТ Арма-Клапан визнано дійсним Договір №10/04 купівлі-продажу будівель і споруд бази відпочинку Сонячна від 10.04.2003.

27. 30.07.2009 Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна зареєстровано за ТОВ Агропромисловий комплекс право власності на будівлі і споруди бази відпочинку Сонячна загальною площею 1 061,4 кв.м, про що видано реєстраційне посвідчення №005908.

28. Щодо об`єктів нерухомого майна (елінгу та складу) у 2008, 2017 та 2019 роках була проведена технічна інвентаризація із виготовленням технічних паспортів.

29. Згідно з наявним у матеріалах справи Технічним звітом 1996 року про встановлення зовнішніх меж землекористування бази відпочинку Сонячна Акціонерного товариства Арма , яке є правонаступником ЗАТ Арма-Клапан , площа земельної ділянки, на якій розташована база відпочинку Сонячна , була визначена як 11 024,64 кв.м. Зазначена земельна ділянка по периметру огороджена парканом.

30. 10.09.2007 між Радою (орендодавець) і ТОВ Агропромисловий комплекс (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Ради від 22.02.2007 №190/851 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду строком на 5 років земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - сади Русанівські, вул. 14-та Садова у Дніпровському районі м. Києва, розмір - 6 720 кв.м в межах прибережної захисної смуги; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування бази відпочинку Сонячна ; кадастровий номер - 8000000000:66:043:0003.

31. За актом приймання-передачі земельної ділянки від 14.09.2007 Рада передала, а ТОВ Агропромисловий комплекс прийняло у своє володіння і користування вищевказану земельну ділянку.

32. Як свідчить план земельної ділянки ТОВ Агропромисловий комплекс , який є невід`ємною частиною договору оренди, та відображений у ньому опис меж, земельна ділянка межує із Садовим товариством Наука , землями загального користування (вул. Прибережна), землями загального користування (вул. 14-та Садова) та міськими землями, не наданими у власність чи користування.

33. Згідно із наявною у матеріалах справи довідкою Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 09.10.2018 №97-26-0.22-5857/2-18 спірна земельна ділянка площею 0,5 га обліковується як землі, не надані у власність або постійне користування в межах населених пунктів. Відомості про реєстрацію цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та рішення щодо передачі її у власність чи користування юридичним та фізичним особам відсутні.

34. 03.02.2009 між Радою (продавець) і ТОВ Агропромисловий комплекс (покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення №64, згідно із яким продавець на підставі рішення Ради від 16.10.2008 за №524/524 продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої: сади Русанівські, вул. 14-та Садова у Дніпровському районі м. Києва, кадастровий номер - 8000000000:66:043:0003, площею - 0,5056 га у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічні документації земельної ділянки.

35. Як визначено пунктом 1.2. цього договору земельна ділянка продається для експлуатації та обслуговування бази відпочинку Сонячна .

36. Право власності позивача на вказану земельну ділянку площею - 0,5056 га засвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії КМ №081191 від 06.04.2009.

37. 05.06.2018 позивач звернувся до Ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, сади Русанівські, вул. 14-та Садова, кадастровий номер - 8000000000:66:043, орієнтовним розміром 0,50 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (вид використання: для експлуатації та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення) з метою оренди на 25 років.

38. У зв`язку із відсутністю рішення Ради про надання дозволу або мотивованої відмови щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач 06.07.2018 направив відповідачеві повідомлення вих.№06/07-18а від 06.07.2018 в порядку статті 123 ЗК України про замовлення розробки документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення за адресою: сади Русанівські, вул. 14-та Садова у Дніпровському районі м. Києва без надання дозволу Ради у зв`язку із закінченням строків, передбачених для отримання відповідного рішення.

39. Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) погоджено завдання на проектування №ЗВП-6233 від 09.07.2018, а позивачем замовлено у ТОВ "Стафед" розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Агропромисловий комплекс" для експлуатації та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення за адресою: сади Русанівські, вул. 14-та Садова у Дніпровському районі м. Києва.

40. Рішенням Ради №15/6671 надано земельній ділянці орієнтовною площею 0,5 га, розташованій на вул. Садовій, 14-а у Дніпровському районі м. Києва, статус скверу згідно з додатком до цього рішення (пункт 1 рішення).

41. Пунктом 2 рішення №15/6671 покладено обов`язок на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд в установленому порядку: здійснити організаційно-правові заходи щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою, визначеною пунктом 1 цього рішення; у місячний термін з дня набрання чинності рішенням про надання земельної ділянки у користування вжити заходів щодо державної реєстрації права користування земельною ділянкою, визначеною пунктом 1 цього рішення.

42. Рішення №15/6671 містить додаток - план-схему земельної ділянки, на якій посеред ділянки площею 0,5 га, розташованій на вул. Садовій, 14-а у Дніпровському районі м. Києва, розташовані дві будівлі, а саме будівлі літ. Д (елінг, загальною площею 69,30 кв.м), будівля літ. Е (склад загальною площею 19,50 кв.м).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

43. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

45. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у судовому рішенні, яке оскаржується.

46. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судом апеляційної інстанції під час ухвалення постанови, що оскаржується, висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах , викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду (пункт 18 цієї ухвали).

47. Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/5372/19 з огляду на таке.

48. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду переглядає у касаційному порядку судові рішення, лише якщо правовідносини у справі, що розглядається, є подібними до тих правовідносин, які склалися між сторонами в іншій справі, в якій Верховний Суд сформулював висновок щодо застосування норми права, на який посилався скаржник у касаційній скарзі.

49. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

50. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 по справі № 372/4583/14-ц).

51. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

52. Так, у цій справі за результатами оцінки поданих сторонами доказів, апеляційний господарський суд встановив, що Рада, прийнявши рішення № 15/6671, яким надала спірній земельній ділянці статус скверу та передала її у користування комунальному підприємству, розпорядилася земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно (база відпочинку "Сонячна", а саме будівлі елінгу та складу), що належить позивачу на праві власності, порушила право власності позивача на нерухоме майно, а також право позивача на користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване та яка необхідна для його обслуговування.

53. Натомість, у постановах, ухвалених Великою Палатою Верховного Суду, про які йдеться у пункті 18 цієї ухвали, предметом дослідження були: правовідносини щодо оформлення права користування земельною ділянкою, зокрема отримання у користування (оренду) земельної ділянки в порядку статей 116, 124 ЗК України та повноважень органу місцевого самоврядування як орендодавця у таких правовідносинах (справа № 32/563); правовідносини щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, яке перешкоджає позивачу в оформленні документів на земельну ділянку, а також питання предметної юрисдикції таких спорів (справи № 826/5737/16, № 536/233/16-ц, № 820/4149/17).

54. Таким чином, доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції застосував статті 120, 123 ЗК України, статтю 377 ЦК України без урахування висновку щодо застосування вказаних норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, є безпідставними, оскільки у даній справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосування вказаних норм закону, а у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень.

55. Окрім того, як було встановлено апеляційним господарським судом, спір у справі, яка переглядається, стосується правомірності рішення № 15/6671 з огляду на порушення ним права власності позивача на об`єкти нерухомості та не є земельним спором про виділення земельної ділянки, встановлення меж чи набуття права користування нею (пункт 16 цієї ухвали).

56. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені у пункті 20 цієї постанови, оскільки висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.07.2019 у справі № 910/2566/16, стосовно того, що "надання Київською міською радою земельній ділянці "статусу скверу" та передача її у користування комунальному підприємству за умови знаходження на цій ділянці нерухомого майна, що належить позивачу, не може бути визнана законною з огляду на приписи положень статей 316 та 317 ЦК України" є релевантним до спірних правовідносин, у яких Рада також розпорядилася земельною ділянкою (надала статус скверу), на якій розташоване нерухоме майно позивача. Так, у справі № 910/2566/16 саме знаходження на спірній земельній ділянці нерухомого майна позивача було окремою підставою (безвідносно до наявності / відсутності договірних зобов`язань між сторонами) для визнання недійсним відповідного рішення Київської міської ради (щодо надання ділянці статусу скверу ).

57. Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 910/21160/16 і від 19.08.2019 у справі № 1340/4630/18, оскільки обставини щодо відсутності / наявності порушеного права у цих справах та у справі № 910/5372/19 суттєво відрізняються. Так, у справі № 910/21160/16 Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушеного права, оскільки позивач звернувся до господарського суду з позовом передчасно (до закінчення встановленого частиною першою статті 54 Закону України "Про господарські товариства" дванадцятимісячного строку для виплати товариством вартості частини майна товариства, пропорційної частці позивача у статутному капіталі); у справі № 1340/4630/18 Верховний Суд вказав на відсутність порушеного права позивачів у зв`язку з прийняттям міською радою рішення у сфері регулювання суспільних правовідносин щодо використання російської мови на території Львівської області, з огляду на відсутність доказів на підтвердження реального порушення прав позивачів цим рішенням. У той час, як у справі № 910/5372/19 суди встановили наявність порушеного права позивача з огляду на розпорядження Радою земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно позивача, що свідчить про неподібність правовідносин у цих справах.

58. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а інші підстави касаційного оскарження позивач не зазначив та не обґрунтовував у поданій касаційній скарзі, Суд на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 у справі № 910/5372/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 у справі № 910/5372/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді І. В. Кушнір

С. К. Могил