Рішення
від 23.07.2020 по справі 487/3418/19
ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа №487/3418/19

Провадження №2/487/225/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2020 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого-судді Павлової Ж.П.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Відокремленого підрозділу Миколаївського палацу спорту (філія) про стягнення заборгованості у зв`язку з невиплатою заробітної плати та її затриманням,

В С Т А Н О В И В:

06.05.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Відокремленого підрозділу Миколаївського палацу спорту (філія) про стягнення заборгованості у зв`язку з невиплатою заробітної плати та її затриманням.

У своєму позові ОСОБА_1 зазначила, що з 2012 року вона перебувала у трудових відносинах з Комітетом з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України. Надалі, у період з 2014 по 2017 працювала у філії Миколаївського палацу спорту Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, а з 01.01.2018 працювала у відповідача на посаді старшого інспектора по кадрам. 26.02.2018 остання подала заяву про звільнення згідно ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Посилаючись на те, що відповідач Миколаївський палац спорту не провів повний розрахунок при її звільненні, позивач просила стягнути з відповідачів заборгованість з виплати заробітної плати за період з 26.02.2018 по 13.08.2018 у розмірі 85 750,80 грн.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.09.2019 відкрито провадження по справі.

31.10.2019 представник Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України надав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на пропуск позовної давності, який складає три місяці, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що роботодавець, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

26.11.2019 та 08.04.2020 представник Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України надав до суду заяви, в яких зазначив про наявність конфліктної ситуації у Філії та відсутності інформації щодо розрахунків по заробітній платі позивача, а також просив застосувати строки позовної давності.

12.06.2020 позивач надала до суду клопотання про поновлення строків для цивільного розгляду справи про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, мотивуючи тим, що строк було пропущено з поважних причин.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, представник надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів до судового засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді старшого інспектора по кадрам в філії Миколаївського палацу спорту Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України з 01.01.2018, що підтверджується наказом за №3-к від 02.01.2018 (а.с. 36).

Наказом №5 від 26.02.2018 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за згодою сторін згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Як вбачається із матеріалів справи, а зокрема з листа Управління держпраці у Миколаївській області №Б-119-1814 від 17.05.2018 виплата всіх сум, що належать позивачу при звільнені від Миколаївського палацу спорту, в порушення ст. 116 КЗпП України не проведена в день звільнення. Згідно з відомістю розподілу виплат від 13.04.2018 остаточний розрахунок з останньою було проведено 13.04.2018 (а.с. 34, 35).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до положень ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати №95, яка ратифікована 31 січня 1961 року, метою цієї Конвенції є термін заробітна плата , який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Конвенції, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата.

Заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу (ст. 12 Конвенції про захист заробітної плати).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі №1-5/2012.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці судам роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Таким чином, нормою статті 117 КЗпП України встановлено обов`язок для роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 вищезазначеної Постанови, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Однак, за відсутності інформації щодо середньої заробітної плати, яка виплачувалася позивачу її роботодавцем, суд виходить з розміру середньої заробітної плати в Миколаївській області за два місяці, що передували звільненню. Так, за січень 2018 року розмір середньої заробітної плати складав 7067 грн., а за лютий 2018 року - 7200 грн.

Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 347,98 грн. із розрахунку (7067 грн. + 7200 грн. - заробітна плата за два місяці /41 робочий день).

Виходячи з того, що відповідач Миколаївський палац спорту своєчасно не провів із звільненим працівником, а саме із ОСОБА_1 кінцевий розрахунок, суд вважає за необхідне стягнути середній заробіток за весь час затримки заробітної плати на користь останньої за період з 26.02.2018 (день звільнення) по 13.04.2018 (день фактичного розрахунку).

Так, сума середнього заробітку, який відповідач Миколаївський палац спорту зобов`язаний сплатити на користь позивача за час затримки заробітної плати за період з 26.02.2018 по 13.04.2018 складає 11483,34 грн. з розрахунку (розмір середньоденної заробітної плати - 347,98 грн. х кількість днів затримки - 33 робочих днів).

Стосовно строків звернення з позовом за вирішенням даного трудового спору, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

В свою чергу, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (ст. 234 КЗпП України).

Так, з клопотання позивача про поновлення строків вбачається, що фактично ОСОБА_1 з 02.03.2018 зверталася за захистом свого порушеного права до значної кількості інстанцій та установ, серед яких прокуратура Миколаївської області, Державна аудиторська служба України, Управління держпраці та інші. З цього випливає, що остання фактично не пропустила тримісячний строк, встановлений для даної категорії трудових спорів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що строк позовної давності підлягає поновленню, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача - Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Відокремленого підрозділу Миколаївського палацу спорту (філія) на користь позивача середній заробіток за весь час затримки заробітної плати по день проведення розрахунку, а саме за період з 26.02.2018 по 13.04.2018 в розмірі 11483,34 грн.

Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 120,52 грн.

В свою чергу, суд прийшов до переконання, що в задоволенні позовних вимог до Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України належить відмовити, оскільки одночасне стягнення середнього заробітку з юридичної особи та її відокремленого структурного підрозділу призведе до подвійної юридичної відповідальності за одне і те саме порушення норм трудового законодавства.

Керуючись ст. ст. 4, 76, 81, 89, 206, 247, 264, 265, 352-354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Відокремленого підрозділу Миколаївського палацу спорту (філія) (місце знаходження: м. Миколаїв, пр. Героїв України, 4, ЄДРПОУ 41820494) про стягнення заборгованості у зв`язку з невиплатою заробітної плати та її затриманням - задовольнити частково .

Стягнути з Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Відокремленого підрозділу Миколаївського палацу спорту (філія) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день розрахунку, а саме за період з 26.02.2018 по 13.04.2018 в розмірі 11483,34 грн.

Стягнути з Стягнути з Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Відокремленого підрозділу Миколаївського палацу спорту (філія) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 120,52 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України (місце знаходження: м. Київ, вул. Дмитрівська, 46, ЄДРПОУ 03072626) про стягнення заборгованості у зв`язку з невиплатою заробітної плати та її затриманням - відмовити .

Рішення набирає законної сили через 30 днів, якщо не буде подана апеляційна скарга.

Рішення суду може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

СУДДЯ: Ж.П. ПАВЛОВА

Дата ухвалення рішення23.07.2020
Оприлюднено27.07.2020

Судовий реєстр по справі —487/3418/19

Ухвала від 18.05.2021

Цивільне

Заводський районний суд м. Миколаєва

Павлова Ж. П.

Рішення від 23.07.2020

Цивільне

Заводський районний суд м. Миколаєва

Павлова Ж. П.

Ухвала від 09.09.2019

Цивільне

Заводський районний суд м. Миколаєва

Павлова Ж. П.

Постанова від 12.08.2019

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Серебрякова Т. В.

Постанова від 12.08.2019

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Серебрякова Т. В.

Ухвала від 26.07.2019

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Серебрякова Т. В.

Ухвала від 15.07.2019

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Самчишина Н. В.

Ухвала від 13.05.2019

Цивільне

Заводський районний суд м. Миколаєва

Павлова Ж. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні