Рішення

від 22.07.2020 по справі 414/35/20

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року м. Кремінна

Справа № 414/35/20

Провадження № 2-о/414/132/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Нагорянської О.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Макеївська сільська рада Кремінського району Луганської області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кремінського районного суду Луганської області із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В обґрунтування заяви зазначається, що заявник ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 дідусь заявника ОСОБА_3 , який на момент смерті проживав разом зі своєю дружиною (бабусею заявника) ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті дідуся залишилася спадщина, до складу якої входила земельна ділянка, розташована на території Макеївської сільської ради Кремінського району Луганської області. Після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, а отже заявник вважає, що бабуся фактично прийняла спадщину після смерті дідуся, оскільки на момент його смерті проживала разом із ним за однією адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся заявника, яка за життя залишила на ім`я ОСОБА_1 заповіт, за яким заповіла йому все своє майно, до складу якого входить і земельна ділянка, що належала дідусеві заявника ОСОБА_3 .

Згідно з наданої заявнику нотаріусом інформації для оформлення зазначеної земельної ділянки заявнику необхідно надати документ, який би підтверджував факт спільного проживання за однією адресою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Оскільки бабуся заявника прийняла спадщину за законом після смерті дідуся та у подальшому склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 , для реалізації спадкових прав щодо вказаної земельної ділянки у заявника виникла необхідність встановлення факту постійного проживання померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті останнього. Заявник зазначає, що інші спадкоємці за законом чи за заповітом відсутні.

У зв`язку з цим заявник просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті останнього за адресою: АДРЕСА_1 , що необхідно заявнику для оформлення спадщини після смерті бабусі ОСОБА_2 .

У судовому засіданні заявник підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, голова Макеївської сільської ради Кремінського району Луганської області Любий М.О. надав суду відзив на заяву, в якому зазначив, що підтримує заявлені вимоги та просить розглянути справу за відсутності представника заінтересованої особи.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є бабусею та дідусем заявника ОСОБА_1 , вона знайома з 2003 року, оскільки саме тоді вони переїхали з-під м. Лисичанськ до м. Кремінна Луганської області, після чого постійно проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Наскільки відомо свідку, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. Подружжя постійно проживало разом та вело спільне господарство до смерті ОСОБА_3 у 2004 році.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що із заявником перебуває у дружніх стосунках. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є дідусем і бабусею ОСОБА_1 , приблизно у 2003 році переїхали до м. Кремінна та постійно проживали разом у будинку, номер якого він не пам`ятає, по АДРЕСА_1 до смерті ОСОБА_3 у 2004 році. Свідку невідомо, чи перебували вони у зареєстрованому шлюбі, проте вони вели спільне господарство жили однією сім`єю.

Свідок ОСОБА_6 , який є батьком заявника, у судовому засіданні пояснив, що померлі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є його тещею та тестем відповідно. Приблизно з 1959 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі, який ними не розривався, вели спільне господарство та постійно проживали разом у сел. Лисичанський смт Малорязанцеве Луганської області. На початку 2004 року, у зв`язку із похилим віком та погіршенням стану здоров`я батьків дружини, ОСОБА_6 з дружиною придбали їм будинок неподалік від себе, і з цього часу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . Приблизно через рік, а саме у 2004 році ОСОБА_2 помер.

Свідок ОСОБА_7 , яка є матір`ю заявника, у судовому засіданні пояснила, що померлі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є її батьками, які перебували у зареєстрованому шлюбі приблизно з 1960 року. Свідок зазначила, що її батьки ніколи не розривали шлюб і до 2003 року постійно проживали разом у сел. Лисичанський смт Малорязанцеве Луганської області. У 2003 році ОСОБА_7 із чоловіком придбали та відремонтували їм будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а взимку того ж року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 переїхали туди і постійно проживали разом до смерті батька у 2004 році.

Ухвалою суду від 26.02.2020 судом були витребувані докази, а саме: 1) у приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Тимошенка М.М. - завірена належним чином копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 ; 2) у Кремінського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) - повний витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 62-63).

Заслухавши заявника та свідків, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані суду докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_8 ,яка, в свою чергу, є рідною донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Таким чином, заявник ОСОБА_1 є рідним онуком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 7, 15, 39, 40, 41).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 липня 1960 року між ОСОБА_3 , 1936 року народження, та ОСОБА_9 , 1939 року народження, був укладений шлюб, про що Мало-Рязанцевською селищною радою м. Лисичанська Луганської області був зроблений актовий запис за № 16 (а.с. 15, 33).

Водночас із листа Кремінського РВ ДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 235/21.3-35 від 27.02.2020 вбачається, що за результатами перевірки за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян не виявлено актового запису про шлюб відносно ОСОБА_2 , 1939 р.н. (а.с. 68).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 дідусь заявника ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 68 років в м. Кремінна Луганської області (а.с. 13, 32).

Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 7,6800 га, що розташована на території Макеївської сільської ради Кремінського району Луганської області та належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 102053, виданого 26.07.2004 Кремінською районною державною адміністрацією (а.с. 18, 38).

Як вбачається із витягів зі Спадкового реєстру № 58904804 та № 58904803 від 26.12.2019, після смерті ОСОБА_3 спадкові справи не заводилися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, заповіти не складалися, спадкові договори відсутні (а.с. 36, 37).

Заявник звертався до Управління Державної міграційної служби України у Луганській області із заявою щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання свого дідуся ОСОБА_3 , однак письмово йому було повідомлено, що наявні обліки відділу та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання (відділ адресно-довідкової роботи) УДМС України в Луганській області залишилися на тимчасово окупованій території України (м. Луганськ) і доступ до них відсутній. За наявними обліками УДМС та його територіальних підрозділів, які розташовані на підконтрольній українській владі території України і працюють у штатному режимі, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованим/знятим з реєстрації місця проживання не значиться (а.с. 17, 35).

Відповідно до акту щодо встановлення факту сумісного проживання від 26.12.2019, складеного секретарем Кремінської міської ради за участю сусідів-свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружина ОСОБА_2 проживала разом зі своїм чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12, 30). Факт постійного спільного проживання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за вказаною адресою на момент смерті останнього підтвердили допитані у судовому засіданні свідки - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які підписували зазначений акт, а також батьки заявника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Із довідки виконавчого комітету Кремінської міської ради Луганської області № 1492 від 02.05.2019 вбачається, що ОСОБА_2 з 20.03.2004 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 і була знята з реєстраційного обліку 11.10.2017 у зв`язку зі смертю (а.с. 77).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 бабуся заявника ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 77 років в м. Кремінна Луганської області (а.с. 14, 31).

За життя бабуся заявника ОСОБА_2 залишила заповіт на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений 19.02.2016 приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Тимошенком М.М., за яким вона заповіла заявнику все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, на яке вона матиме право за законом, - що також підтверджуються витягом про реєстрацію цього заповіту в Спадковому реєстрі № 43015105 від 19.02.2016 (а.с. 42, 43).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Також відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 09.10.1979 у справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30.05.2013 у справі ОСОБА_10 проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства (пункт 32). Законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі Копецький проти Словаччини (Kopecky v. Slovakia).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям майно в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Таким чином, після смерті дідуся заявника ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення фермерського господарства загальною площею 7,6800 га, що розташована на території Макеївської сільської ради Кремінського району Луганської області, і яку фактично прийняла та успадкувала бабуся заявника ОСОБА_2 , оскільки на момент смерті свого чоловіка ОСОБА_3 =проживала разом із ним за однією адресою.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як зазначається у пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на це нерухоме майно.

Із листа приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Тимошенка М.М. № 340/01-16 від 26.12.2019 вбачається, що заявником не надано належних документів, що підтверджують факт спільного проживання за однією адресою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент смерті останнього, та роз`яснено право заявника на звернення до суду із заявою про встановлення відповідного юридичного факту. У листі нотаріуса також зазначається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не відкрита (заведена), інші спадкоємці за отриманням спадщини не зверталися (а.с. 34).

Зі спадкової справи № 17/2017, заведеної ІНФОРМАЦІЯ_6 після смерті бабусі заявника ОСОБА_2 вбачається, що 06 травня 2019 року заявнику, який у передбачений законом строк прийняв спадщину шляхом подання відповідної заяви, приватним нотаріусом Тимошенком М.М. було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку АДРЕСА_2 із кадастровим № 4423857200:11:005:008 площею 4,2217 га, що розташована на території Малорязанцевської селищної ради Попаснянського району Луганської області за межами населеного пункту. Інші спадкоємці за заповітом або за законом відсутні (а.с. 70-93).

Таким чином, судом встановлено, що перешкодою для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, яка була успадкована його бабусею після смерті ОСОБА_3 та залишилася після її смерті, є відсутність документів, що підтверджують факт спільного проживання бабусі та дідуся заявника за однією адресою на момент смерті останнього. У той же час, зазначений факт знайшов своє підтвердження з досліджених у судовому засіданні письмових доказів, зокрема акту щодо встановлення відповідного факту від 26.12.2019, а також показань допитаних у судовому засіданні чотирьох свідків.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11.12.2003 реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, відсутність реєстрації місця проживання особи за останнім місцем проживання спадкодавця саме по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені ч. 3 ст. 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 404/2163/16-ц, який суд враховує під час розгляду та вирішення цієї цивільної справи з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Встановлення факту постійного проживання за однією адресою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті останнього має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації його спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину (у вигляді земельної ділянки), що залишилася після смерті ОСОБА_2 та була успадкована нею після смерті її чоловіка.

За таких обставин, оскільки факт постійного проживання бабусі та дідуся заявника за однією адресою на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 знайшов підтвердження у судовому засіданні з досліджених письмових доказів та показань свідків, а видача свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я заявника не може бути проведена на загальних підставах, які зазначені у Законі України Про нотаріат , суд вважає за необхідне задовольнити заяву повністю та встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті останнього.

Згідно з ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 13, 76-82, 89, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Макеївська сільська рада Кремінського району Луганської області,про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ) з ОСОБА_3 (1936 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на час відкриття спадщини після смерті останнього за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складене 24 липня 2020 року.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Заінтересована особа: Макеївська сільська рада Кремінського району Луганської області (ідентифікаційний код 04336168; місцезнаходження: Луганська область, Кремінський район, с. Макеївка, вул. Вишнева, 1).

Суддя І.Г. Безкровний