Ухвала

від 23.07.2020 по справі 592/493/15-к

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 592/493/15-к

Провадження № 1-кп/592/69/20

УХВАЛА

23 липня 2020 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі колегії суддів:

головуючого: судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

прокурора: ОСОБА_5 ,

представника потерпілого: адвоката ОСОБА_6 ,

захисниці обвинуваченої: адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченої: ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми матеріали кримінального провадження № 12012200440000001, відомості за якими 10.12.2012 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно з обвинувальним актом у квітні 2010 року, діючи повторно, з умислом, направленим на заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами підприємств, з метою уникнення відповідальності за заздалегідь заплановані правопорушення, ОСОБА_8 вмовила ОСОБА_9 офіційно стати директором ТОВ Технохімія-ЛСТ , засновником якого виступала її матір ОСОБА_10 . ОСОБА_8 вважала, що у випадку викриття її злочинної діяльності, до кримінальної відповідальності буде притягнута ОСОБА_9 , яка офіційно, як директор підприємства, підписувала угоди, згідно яким брала на себе зобов`язання щодо їх виконання, підписувала банківські документи щодо руху коштів та знімала готівкові кошти з розрахункового рахунку підприємства за вказівкою ОСОБА_8 . При цьому ОСОБА_8 повідомила її про те, що всіма питаннями здійснення господарської діяльності підприємства буде займатись вона, в результаті чого 27.04.2010 року за ініціативою ОСОБА_8 було зареєстровано ТОВ Технохімія-ЛСТ (код 37052960, м. Суми, вул. Кірова, буд. 135, кв. 61) . Таким чином, ОСОБА_8 фактично перебувала засновником і керівником вказаного підприємства. Розуміючи те, що ТОВ Технохімія-ЛСТ (фактичне місцезнаходження: м. Суми, пров. Громадянський, буд. 1) , не маючи реальної можливості придбати та здійснити поставку лігносульфоната технічного, виробництва ВАТ Кондопога та ВАТ Котласький ЦПК , ОСОБА_8 розмістила в мережі Інтернет комерційні пропозиції щодо реалізації ТОВ Технохімія-ЛСТ вищевказаної технічної речовини. За вказаною пропозицією до ТОВ Технохімія-ЛСТ звернувся представник ПАТ Дніпроважмаш (код 00168076, м. Дніпропетровськ, вул. Сухий Острів, буд. 3) із приводу поставки лігносульфаната технічного. Переговори з даного приводу від імені ТОВ Технохімія-ЛСТ проводились безпосередньо ОСОБА_8 . В результаті проведених переговорів та проведеного на ПАТ Дніпроважмаш тендеру було досягнуто домовленість про укладення договору поставки, який попередньо надсилався підприємствам електронною поштою. Керівництвом ПАТ Дніпроважмаш було підписано два примірника договору поставки № 112/61-10 від 11.08.2010 року, специфікації № 1 від 11.08.2010 року до нього, та кур`єрською службою було надіслано на адресу ТОВ Технохімія-ЛСТ для підписання директором підприємства. Але один примірник підписаного договору та додатків так і не повернулись на ПАТ Дніпроважмаш . Згідно вказаному договору поставки ТОВ Технохімія-ЛСТ взяло на себе зобов`язання передати у власність ПАТ Дніпроважмаш лігносульфаната рідкого технічного у кількості та за ціною, що вказані в додатках до договору (специфікаціях) , що є невід`ємною частиною зазначеного договору. Розрахунок за продукцію відбувається шляхом 100 % оплати згідно виставленому рахунку. Так, в якості додатку № 1 додавалась специфікація № 1 від 11.08.2010 року, згідно якій ТОВ Технохімія-ЛСТ повинно поставити ПАТ Дніпроважмаш 60 тонн лігносульфаната рідкого технічного, виробництва ВАТ Кондопога ТУ 13-0281036-029-94 або ВАТ Котласький ЦПК ТУ 2455-064-05711131-03, загальною вартістю 134400 грн. (з урахуванням ПДВ) . З метою отримання грошових коштів на рахунок ТОВ Технохімія-ЛСТ від ПАТ Дніпроважмаш на адресу останнього ще до підписання вищевказаного договору, ОСОБА_8 було направлено рахунок на оплату № 2 від 04.08.2010 року за лігносульфонат рідкий технічний у кількості 60 тонн та залізничний тариф на суму 144660 грн. (з урахуванням ПДВ) . В подальшому 11.08.2010 року на підставі вищевказаного рахунку ПАТ Дніпроважмаш перерахувало в якості оплати за лігносульфонат на розрахунковий рахунок ТОВ Технохімія-ЛСТ грошові кошти в сумі 144660 грн. (платіжне доручення № 6644 від 11.08.2010 року) . Після цього, з метою прикриття вчинення злочину, шляхом обману та зловживання довірою, ОСОБА_8 повідомила працівників ПАТ Дніпроважмаш про уявні умови, щодо неможливості поставки лігносульфоната технічного з незалежних від ТОВ Технохімія-ЛСТ причин та почала уникати спілкування з ними щодо питань поставки лігносульфоната або повернення коштів, отриманих в якості оплати за нього. Не маючи намірів та можливостей здійснити поставку лігносульфаната до ПАТ Дніпроважмаш , завершуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, під час здійснення господарської діяльності підприємства за адресою: м. Суми, пров. Громадянський, буд. 1, в період часу з 16.08.2010 року до 29.12.2010 року ОСОБА_8 заволоділа грошовими коштами ПАТ Дніпроважмаш , а саме: знімала з розрахункового рахунку ТОВ Технохімія-ЛСТ , як особисто так і за допомогою ОСОБА_9 , в той час коли остання рахувалася директором на даному підприємстві, тобто до 01.10.2010 року та потім за допомогою ОСОБА_11 , якого вона також вмовила стати директором зазначеного підприємства з жовтня 2010 року, які не були обізнаними про злочинні наміри ОСОБА_8 , при цьому перераховані за допомогою системи Клієнт банк по безготівковому розрахунку на картковий рахунок, були видані на господарські потреби по чекам, видані на відрядження, видані у якості фінансової допомоги по чекам, а також на необґрунтовані потреби підприємства шляхом перерахування коштів за поставлений товар та надані послуги суб`єктам підприємницької діяльності, тощо: 16.08.2010 року на суму 7000 грн. , 17.08.2010 року на суму 10000 грн. , 18.08.2010 року на суму 15000 грн. , 25.08.2010 року на суму 8750 грн. , 30.08.2010 року на суму 6000 грн. , 06.09.2010 року на суму 11000 грн. , 10.09.2010 року на суму 8500 грн. , 20.09.2010 року на суму 13000 грн. , 24.09.2010 року на суму 20000 грн. , 13.10.2010 року на суму 10000 грн. , 19.10.2010 року на суму 5000 грн. , 20.10.2010 року на суму 15000 грн. , 29.12.2010 року на суму 342 грн. , тощо. Зазначені грошові кошти ОСОБА_8 використала на власні потреби, тим самим спричинила ПАТ Дніпроважмаш матеріальну шкоду в сумі 144660 грн. , що більш ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром.

Крім того, у вересні 2010 року, продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на повторне заволодіння шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами підприємств, ОСОБА_8 продовжувала розміщувати в мережі Інтернет комерційні пропозиції про те, що ТОВ Технохімія-ЛСТ начебто може здійснити поставку лігносульфоната технічного виробництва ВАТ Кондопога та ВАТ Котласький ЦПК . За вказаною пропозицією до ТОВ Технохімія-ЛСТ звернувся представник ВАТ Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат (код 00191282, Полтавська обл. , м. Комсомольськ, вул. Будівельників, буд. 16) з приводу поставки лігносульфаната технічного марки Ж виробництва ВАТ Кондопога . Після переговорів, які проводились безпосередньо ОСОБА_8 , між ТОВ Технохімія-ЛСТ та ВАТ Полтавський ГЗК в електронній формі був укладений договір купівлі-продажу № 2047/4638 від 08.09.2010 року, згідно якому ТОВ Технохімія-ЛСТ зобов`язувалось поставити ВАТ Полтавський ГЗК продукцію за ціною та якістю, що вказана в специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору. Розрахунок за продукцію відбувається шляхом 100 % оплати на розрахунковий рахунок ТОВ Технохімія-ЛСТ . Окрім цього, до вказаного договору додавалась специфікація № 1 від 08.09.2010 року, згідно якій ТОВ Технохімія-ЛСТ повинно було поставити ВАТ Полтавський ГЗК 60 тонн лігносульфоната натрія бісульфатного технічного рідкого марки Ж ТУ 13-0281036-029-94 загальною вартістю 130032 грн. (з урахуванням ПДВ) . Направлені ВАТ Полтавський ГЗК оригінали договору і специфікація на адресу ТОВ Технохімія-ЛСТ для підписання директором підприємства, підписаними в двосторонньому порядку так і не повернулись на ВАТ Полтавський ГЗК . З метою отримання грошових коштів на рахунок ТОВ Технохімія-ЛСТ від ВАТ Полтавський ГЗК , на адресу даного підприємства ОСОБА_8 було направлено рахунок на оплату № 3 від 15.09.2010 за лігносульфонат у кількості 60 тонн на суму 130032 грн. (з урахуванням ПДВ) . У послідуючому, ВАТ Полтавський ГЗК , на підставі вищевказаного рахунку, 17.09.2010 перерахувало в якості оплати за лігносульфонат на розрахунковий рахунок ТОВ Технохімія-ЛСТ грошові кошти в сумі 130032 грн. (платіжне доручення № 32472 від 17.09.2010) . Після цього, ОСОБА_8 з метою прикриття вчинення нею злочину, шляхом обману та зловживання довірою, повідомила працівників ВАТ Полтавський ГЗК про уявні умови щодо неможливості поставки лігносульфоната технічного з незалежних від ТОВ Технохімія-ЛСТ причин та почала уникати спілкування з ними щодо поставки лігносульфоната або повернення коштів, отриманих в якості оплати за нього. Не маючи намірів та можливостей здійснити поставку лігносульфаната до ВАТ Полтавський ГЗК , завершуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном та діючи з корисливих мотивів, з метою приховання своїх злочинних дій, пов`язаних із заволодінням грошовими коштами ВАТ Полтавський ГЗК , шляхом обману та зловживання довірою, 18.10.2018 року ОСОБА_8 повернула ВАТ Полтавський ГЗК частину грошових коштів у сумі 40000 грн. . Рештою грошових коштів під час здійснення господарської діяльності підприємства за адресою: м. Суми, пров. Громадянський, буд. 1, в період часу з 20.09.2010 року до 29.12.2010 року заволоділа ОСОБА_8 , а саме: знімала з розрахункового рахунку ТОВ Технохімія-ЛСТ , як особисто так і за допомогою ОСОБА_9 , в той час коли остання рахувалася директором на даному підприємстві, тобто до 01.10.2010 року та потім за допомогою ОСОБА_11 , якого вона також вмовила стати директором зазначеного підприємства з жовтня 2010 року, які не були обізнаними про злочинні наміри ОСОБА_8 , при цьому перераховані за допомогою системи Клієнт банк по безготівковому розрахунку на картковий рахунок, були видані на господарські потреби по чекам, видані на відрядження, видані у якості фінансової допомоги по чекам, а також на необґрунтовані потреби підприємства шляхом перерахування коштів за поставлений товар та надані послуги суб`єктам підприємницької діяльності, тощо: 20.09.2010 року на суму 13000 грн. , 24.09.2010 року на суму 20000 грн. , 27.09.2010 року на суму 10000 грн. , 13.10.2010 року на суму 10000 грн. , 19.10.2010 року на суму 5000 грн. , 20.10.2010 року на суму 15000 грн. , 29.12.2010 року на суму 342 грн. , тощо. Зазначені грошові кошти ОСОБА_8 використала на власні потреби, тим самим спричинила ВАТ Полтавський ГЗК матеріальну шкоду в сумі 90032 грн. , що більш ніж у 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є значною шкодою. 25.10.2010 року з метою приховання своїх злочинних дій, за допомогою своєї матері ОСОБА_10 , яка формально була засновником ТОВ Технохімія-ЛСТ , ОСОБА_8 змінила назву підприємства на ТОВ Техноальянс С .

Крім цього, на початку серпня 2011 року, не зупиняючись на вчиненому, повторно, з метою збагачення за рахунок інших осіб, ОСОБА_8 вирішила заволодіти чужим майном, а саме: грошовими коштами ОСОБА_12 шляхом обману та зловживання довірою під виглядом отримання в борг та заздалегідь не плануючи його повертати. Так, діючи з корисливою метою, маючи намір шахрайським шляхом заволодіти грошовими коштами, ОСОБА_8 звернулась до ОСОБА_12 , який на той час працював у відділі внутрішньої безпеки в Сумській області МВС України, з приводу надання їй у борг грошових коштів, посилаючись на те, що всі власні заощадження в сумі 17800 доларів США вона передала для дачі хабара адвокатам ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , стосовно яких, по даному факту, прокуратурою Сумської області було порушено кримінальну справу, а вказані грошові кошти були визнані речовими доказами та були вилучені до винесення вироку в суді. При цьому, для того, щоб надати своїм злочинним діям правдивості, ОСОБА_8 запевнила ОСОБА_12 в тому, що поверне надані їй в борг ним грошові кошти, після того як їй будуть повернуті власні кошти в сумі 17800 доларів США. Довіряючи ОСОБА_8 , співчуваючи їй із приводу того, що вона залишилась без власних заощаджень за обставин викладених вище, у період часу з початку серпня 2011 року по кінець травня 2012 року, ОСОБА_12 передав ОСОБА_8 у борг грошові кошти на загальну суму 18995 грн. . Так, у період часу з 01.08.2011 року до 12.08.2011 року в денний час на перехресті вул. Покровська та вул. Перекопська м. Суми, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 отримала від ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 8000 грн. . В період часу з 13.08.2011 року до 21.08.2011 року біля будівлі школи в с. Верхня Сироватка Сумського р-ну, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 отримала від ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 7000 грн. . У 20-х числах травня 2012 року, у точно невстановлений під час досудового слідства день, близько 17 години 00 хвилин, за попередньою домовленістю з ОСОБА_12 , через її доньку ОСОБА_15 , якій він у своєму службовому кабінеті № 3 за адресою: АДРЕСА_1 , передав грошові кошти, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 отримала від ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 500 доларів США, що відповідно курсу Національного банку України на травень 2012 року, складало 3995 грн. . При цьому, для того, щоб надати своїм злочинним діям правдивості, ОСОБА_8 повторно запевнила ОСОБА_12 в тому, що поверне надані їй в борг ним грошові кошти, після того як їй будуть повернуті власні кошти в сумі 17800 доларів США, а також після продажу автомобіля HYUNDAI Tucson, який фактично належить їй, але зареєстрований на її цивільного чоловіка ОСОБА_16 . В подальшому, 11.06.2012 року, отримавши згідно вироку суду кошти в сумі 17800 доларів США, маючи реальну можливість повернути ОСОБА_12 отримані від нього грошові кошти в сумі 18995 грн. , ОСОБА_8 не зробила цього, а натомість, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння коштами ОСОБА_12 , шляхом обману та зловживання довірою, ще деякий час запевняла останнього в тому, що отримані від нього в борг грошові кошти поверне з часом. Але у вересні 2012 року на вимогу ОСОБА_12 повернути раніше передані в борг належні йому грошові кошти, ОСОБА_8 вказала, що ніяких коштів від нього не отримувала та не запозичувала, наміру повертати йому кошти не має, тим самим ввела в оману потерпілого та шляхом обману і зловживання довірою заволоділа належними йому грошовими коштами в сумі 18995 грн. , чим спричинила ОСОБА_12 збитки на вказану суму. Вчиняючи злочинні дії, пов`язані із заволодінням чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, а саме: грошовими коштами ПАТ Дніпроважмаш м. Дніпропетровськ в сумі 144660 грн. ; грошовими коштами ВАТ Полтавський ГЗК м. Комсомольськ Полтавської обл. в сумі 90032 грн. та грошовими коштами ОСОБА_12 в сумі 18995 грн. , ОСОБА_8 усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала їх суспільно небезпечні наслідки та бажала настання цих наслідків, тобто діяла з прямим умислом.

Таким чином своїми умисними діями, які виразились у повторному заволодінні грошовими коштами ПАТ Дніпроважмаш в сумі 144660 грн. , що більше ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, шляхом обману та зловживання довірою працівників ПАТ Дніпроважмаш , ОСОБА_8 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 190 КК України, а саме: шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення злочину повторно та у великих розмірах.

Крім того, своїми умисними діями, які виразились у повторному заволодінні грошовими коштами ВАТ Полтавський ГЗК м. Комсомольськ Полтавської обл. в сумі 90032 грн. , спричинивши значну шкоду потерпілому, шляхом обману та зловживання довірою працівників ВАТ Полтавський ГЗК , ОСОБА_8 вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, а саме: шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення злочину повторно та що завдало значної шкоди потерпілому.

Крім того, своїми умисними діями, які виразились у повторному заволодінні грошовими коштами ОСОБА_12 в сумі 18995 грн. , спричинивши шкоду потерпілому, шляхом обману та зловживання довірою останнього, ОСОБА_8 вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, а саме: шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину повторно.

До початку судового засідання захисниця обвинуваченої ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, в якому вона зазначила про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться справа відносно ОСОБА_8 , якій висунуто обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України. Досудовим слідством було встановлено, що злочинна діяльність ОСОБА_8 нібито почалась у липні-серпні 2009 року. Справа розглядається на протязі тривалого часу, у зв`язку з чим деякі епізоди звинувачення підпадають під ст. 49 КК України сплину терміну для притягнення до кримінальної відповідальності особи. 1. Цей епізод з ПАТ Дніпроважмаш , який датується квітнем 2010 року, з причиненням матеріальної шкоди на суму 144660 грн. і кваліфіковані за ч. 3 ст. 190 КК України. 2. Епізод з ВАТ Полтавський ГЗК , якій датується вереснем 2010 року, з причиненням матеріальної шкоди 90032 грн. і кваліфікований за ч. 2 ст. 190 КК України. 3. Епізод по вчиненню шахрайських дій відносно ОСОБА_12 , датований серпнем 2011 року, з причиненням матеріальної шкоди 18995 грн. і кваліфікований за ч. 2 ст. 190 КК України. По вказаним епізодам строки притягнення до кримінальної відповідальності за вчинене на сьогоднішній день закінчилися відповідно до ст. 49 КК України. Тому вона вважає за необхідне заявити клопотання про закриття провадження по ним у зв`язку з закінченням терміну притягнення до кримінальної відповідальності і ОСОБА_8 звільнити від відповідальності по цим звинуваченням і закрити провадження у справі (вхідний № 29322 від 23.07.2020 року) .

В судовому засіданні прокурор при вирішенні клопотання захисниці обвинуваченої про звільнення її підзахисної від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України, на підставі ст. 49 КК України, та про закриття кримінального провадження № 12012200440000001 від 10.12.2012 року на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, покладався на розсуд суду.

В судовому засіданні обвинувачена підтримала клопотання її захисниці та просила звільнити її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закрити кримінальне провадження за її обвинуваченням у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання захисниці обвинуваченої про звільнення її підзахисної від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України, на підставі ст. 49 КК України, та про закриття кримінального провадження № 12012200440000001 від 10.12.2012 року на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Вислухавши клопотання та думку захисниці обвинуваченої, думку обвинуваченої, думку прокурора, думку представника потерпілого, дослідивши долучені до кримінального провадження документи та копії документів, суд дійшов наступного висновку.

Суд першої інстанції районний у місті суд, який має право постановити ухвалу про закриття кримінального провадження.

Кожен має право, щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього в найкоротший строк було закрите.

При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.

Особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

Кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Ч. 2 ст. 190 КК України передбачена кримінальна відповідальність за шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, - яке карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п`яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Ч. 3 ст. 190 КК України передбачена кримінальна відповідальність за шахрайство, вчинене у великих розмірах, - яке карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Із змісту п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності № 12 від 23.12.2005 року вбачається, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Відповідно до КПК України таке звільнення є обов`язковим.

Враховуючи те, що з дня вчинення обвинуваченою ОСОБА_8 нетяжких та тяжкого злочину та до дня набрання вироком законної сили минуло більш як 10 (десять) років, оскільки до закінчення зазначених в п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 49 КК України строків вона не вчинила новий нетяжкий, тяжкий або особливо тяжкий злочин, враховуючи те, що звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України, здійснюються виключно судом, що за наявності передбачених ст. 49 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковим, враховуючи те, що ст. 49 КК України передбачає імперативне та безумовне звільнення особи від кримінальної відповідальності, відтак суд дійшов висновку про доцільність, можливість та необхідність звільнення обвинуваченої ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст.49КК України тазакриття кримінальногопровадження заобвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненнінею злочинів,передбачених ч.2ст.190,ч.3ст.190 КК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

При постановлені даної ухвали судом були враховані правові висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі № 665/2387/14-к, провадження № 51-240км18, із змісту якої вбачається, що для правильного обчислення строків давності необхідно визначити момент початку строку і його закінчення. Таким початком строку є вчинення особою злочину, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, закінченням перебігу строку давності є день набрання вироком законної сили. Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості. Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальна справа щодо цієї особи (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74266309, http://reyestr.court.gov.ua/Review/74262204) .

При постановленні даної ухвали суд врахував правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі № 345/2618/16-к, провадження № 51-1491км19, згідно якій звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язком, а не правом суду (http://reyestr.court.gov.ua/Review/85836398) .

Цивільний позов представниці потерпілого ПАТ Дніпроважмаш ОСОБА_17 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди, цивільний позов представника потерпілого ВАТ Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат ОСОБА_18 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди, цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди слід залишити без розгляду, на підставі ч. 7 ст. 128 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 375, 376 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання захисниці обвинуваченої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 про звільнення її підзахисної ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності задовольнити.

Звільнити обвинувачену ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Цивільний позов представниці потерпілого ПАТ Дніпроважмаш ОСОБА_17 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди залишити без розгляду, на підставі ч. 7 ст. 128 КПК України.

Цивільний позов представника потерпілого ВАТ Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат ОСОБА_18 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди залишити без розгляду, на підставі ч. 7 ст. 128 КПК України.

Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди залишити без розгляду, на підставі ч. 7 ст. 128 КПК України.

Ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через суд, який ухвалив судове рішення, Ковпаківський районний суд м. Суми протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3