Ухвала

від 26.03.2021 по справі 592/493/15-к

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №592/493/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/201/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Шахрайство

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника потерпілого ПАТ «Дніпроважмаш» на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 липня 2020 року, якою обвинувачену

ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Цивільні позови ПАТ «Дніпроважмаш», ВАТ «Полтавський гірничо збагачувальний комбінат» та ОСОБА_9 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди, залишено без розгляду, на підставі ч. 7 ст. 128 КПК України,

ВСТАНОВИЛА:

До Сумського апеляційного надійшла апеляційна скарга представника потерпілого АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» - директора ОСОБА_10 , згідно якої підлягає поновленню строк на апеляційне оскарження ухвали суду та остання підлягає скасуванню, в частині звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв?язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності за епізодом із заволодінням коштами ПАТ «ДНІПРОВАЖМАШ», закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, залишення без розгляду цивільного позову ПАТ «ДНІПРОВАЖМАШ» з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Даною ухвалою клопотання захисниці обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, у зв?язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, було задоволено та звільнено обвинувачену ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв?язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України, у зв?язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Цивільний позов представниці потерпілого ПАТ «Дніпроважмаш» ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди, залишено без розгляду, на підставі ч. 7 ст. 128 КПК України.

Цивільний позов представника потерпілого ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_12 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди, залишено без розгляду, на підставі ч. 7 ст. 128 КПК України.

Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_13 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди, залишено без розгляду, на підставі ч. 7 ст. 128 КПК України.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, представник потерпілого АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» - директор ОСОБА_10 зазначає, що 03 серпня 2020 року АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» отримало поштою копію оскаржуваної ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 липня 2020 року, а тому строк на апеляційне оскарження має бути поновлений.

Крім того, апелянт зазначає, що мотивувальна частина ухвали суду не містить інформації про дати вчинення відповідних злочинів, що є порушенням вимог статті 370 КПК України. На думку апелянта злочин, передбачений ч. 3 ст. 190 КК України інкримінований ОСОБА_8 вчинений не раніше 11 серпня 2020 року, а тому строк сплине за ним не раніше 20 травня 2022 року.

Згідно з ухвалою суду - у квітні 2010 року, діючи повторно, ОСОБА_8 вмовила ОСОБА_14 офіційно стати директором ТОВ «Технохімія-ЛСТ», засновником якого виступала її матір ОСОБА_15 . ОСОБА_15 вважала, що у випадку викриття її злочинної діяльності, до кримінальної відповідальності буде притягнута ОСОБА_14 , яка офіційно, як директор підприємства, підписувала угоди, згідно яким брала на себе зобов?язання щодо їх виконання, підписувала банківські документи щодо руху коштів та знімала готівкові кошти з розрахункового рахунку підприємства за вказівкою ОСОБА_8 . При цьому, ОСОБА_8 повідомила її про те, що всіма питаннями здійснення господарської діяльності підприємства буде займатись вона, в результаті чого 27 квітня 2010 року за ініціативою ОСОБА_8 було зареєстровано ТОВ «Технохімія-ЛСТ» (код 37052960, м. Суми, вул. Кірова, буд. 135, кв. 61). Таким чином, ОСОБА_8 фактично перебувала засновником і керівником вказаного підприємства. Розуміючи те, що ТОВ «Технохімія-ЛСТ» (фактичне місцезнаходження: м. Суми, пров. Громадянський, буд. 1), не маючи реальної можливості придбати та здійснити поставку лігносульфоната технічного, виробництва ВАТ «Кондопога» та ВАТ «Котласький ЦПК», ОСОБА_8 розмістила в мережі Інтернет комерційні пропозиції щодо реалізації ТОВ «Технохімія-ЛСТ» вищевказаної технічної речовини. За вказаною пропозицією до ТОВ «Технохімія-ЛСТ» звернувся представник ПАТ «Дніпроважмаш» (код 00168076, м. Дніпропетровськ, вул. Сухий Острів, буд. 3) із приводу поставки лігносульфаната технічного. Переговори з даного приводу від імені ТОВ «Технохімія-ЛСТ»" проводились безпосередньо ОСОБА_8 . В результаті проведених переговорів та проведеного на ПАТ «Дніпроважмаш» тендеру було досягнуто домовленість про укладення договору поставки, який попередньо надсилався підприємствам електронною поштою. Керівництвом ПАТ «Дніпроважмаш» було підписано два примірника договору поставки № 112/61-10 від 11 серпня 2010 року, специфікації № 1 від 11 серпня 2010 року до нього, та кур?єрською службою було надіслано на адресу ТОВ «Технохімія-ЛСТ» для підписання директором підприємства. Але один примірник підписаного договору та додатків так і не повернулись на ПАТ «Дніпроважмаш». Згідно вказаному договору поставки ТОВ «Технохімія-ЛСТ» взяло на себе зобов?язання передати у власність ПАТ «Дніпроважмаш`лігносульфаната рідкого технічного у кількості та за ціною, що вказані в додатках до договору (специфікаціях) , що є невід?ємною частиною зазначеного договору. Розрахунок за продукцію відбувається шляхом 100 % оплати згідно виставленого рахунку. Так, в якості додатку № 1 додавалась специфікація № 1 від 11 серпня 2010 року, згідно якій ТОВ «Технохімія-ЛСТ» повинно поставити ПАТ «Дніпроважмаш» 60 тоннлігносульфаната рідкого технічного, виробництва ВАТ «Кондопога» ТУ 13-0281036-029-94 або ВАТ «Котласький ЦПК» ТУ 2455-064-05711131-03, загальною вартістю 134400 грн (з урахуванням ПДВ). З метою отримання грошових коштів на рахунок ТОВ «Технохімія-ЛСТ» від ПАТ «Дніпроважмаш» на адресу останнього ще до підписання вищевказаного договору, ОСОБА_8 було направлено рахунок на оплату № 2 від 04 серпня 2010 року за лігносульфонат рідкий технічний у кількості 60 т та залізничний тариф на суму 144660 грн (з урахуванням ПДВ).

В подальшому 11 серпня 2010 року на підставі вищевказаного рахунку ПАТ «Дніпроважмаш» перерахувало в якості оплати за лігносульфонат на розрахунковий рахунок ТОВ «Технохімія-ЛСТ» грошові кошти в сумі 144660 грн (платіжне доручення № 6644 від 11 серпня 2010 року).

Після цього, з метою прикриття вчинення злочину, шляхом обману та зловживання довірою, ОСОБА_8 повідомила працівників ПАТ «Дніпроважмаш» про уявні умови, щодо неможливості поставки лігносульфоната технічного з незалежних від ТОВ «Технохімія-ЛСТ» причин та почала уникати спілкування з ними щодо питань поставки лігносульфоната або повернення коштів, отриманих в якості оплати за нього.

Не маючи намірів та можливостей здійснити поставку лігносульфаната до ПАТ «Дніпроважмаш», завершуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, під час здійснення господарської діяльності підприємства за адресою: м. Суми, пров. Громадянський, буд. 1, в період часу з 16 серпня 2010 року до 29 грудня 2010 року ОСОБА_8 заволоділа грошовими коштами ПАТ «Дніпроважмаш», а саме: знімала з розрахункового рахунку ТОВ «Технохімія-ЛСТ», як особисто так і за допомогою ОСОБА_14 , в той час коли остання рахувалася директором на даному підприємстві, тобто до 01 жовтня 2010 року та потім за допомогою ОСОБА_16 , якого вона також вмовила стати директором зазначеного підприємства з жовтня 2010 року, які не були обізнаними про злочинні наміри ОСОБА_8 , при цьому перераховані за допомогою системи «Клієнт банк» по безготівковому розрахунку на картковий рахунок, були видані на господарські потреби по чекам, видані на відрядження, видані у якості фінансової допомоги по чекам, а також на необґрунтовані потреби підприємства шляхом перерахування коштів за поставлений товар та надані послуги суб?єктам підприємницької діяльності, тощо: 16 серпня 2010 року на суму 7000 грн, 17 серпня 2010 року на суму 10000 грн, 18 серпня 2010 року на суму 15000 грн, 25 серпня 2010 року на суму 8750 грн, 30 серпня 2010 року на суму 6000 грн, 06 вересня 2010 року на суму 11000 грн, 10 вересня 2010 року на суму 8500 грн, 20 вересня 2010 року на суму 13000 грн, 24 вересня 2010 року на суму 20000 грн, 13 жовтня 2010 року на суму 10000 грн, 19 жовтня 2010 року на суму 5000 грн, 20 жовтня 2010 року на суму 15000 грн, 29 грудня 2010 року на суму 342 грн, тощо. Зазначені грошові кошти ОСОБА_8 використала на власні потреби, тим самим спричинила ПАТ «Дніпроважмаш» матеріальну шкоду в сумі 144660 грн, що більш ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є великим розміром.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у повторному заволодінні грошовими коштами ПАТ «Дніпроважмаш» в сумі 144660 грн, що більше ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, шляхом обману та зловживання довірою працівників ПАТ «Дніпроважмаш», ОСОБА_8 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 190 КК України, а саме: шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення злочину повторно та у великих розмірах.

Крім того, у вересні 2010 року, продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на повторне заволодіння шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами підприємств, ОСОБА_8 продовжувала розміщувати в мережі Інтернет комерційні пропозиції про те, що ТОВ «Технохімія-ЛСТ» начебто може здійснити поставку лігносульфоната технічного виробництва ВАТ «Кондопога» та ВАТ «Котласький ЦПК». За вказаною пропозицією до ТОВ «Технохімія-ЛСТ» звернувся представник ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (код 00191282, Полтавська обл., м. Комсомольськ, вул. Будівельників, буд. 16) з приводу поставки лігносульфаната технічного марки «Ж» виробництва ВАТ «Кондопога». Після переговорів, які проводились ОСОБА_17 , між ТОВ «Технохімія-ЛСТ» та ВАТ «Полтавський ГЗК» в електронній формі був укладений договір купівлі-продажу № 2047/4638 від 08 вересня 2010 року, згідно якому ТОВ «Технохімія-ЛСТ`зобов?язувалось поставити ВАТ «Полтавський ГЗК» продукцію за ціною та якістю, що вказана в специфікаціях, що є невід?ємними частинами договору. Розрахунок за продукцію відбувається шляхом 100 % оплати на розрахунковий рахунок ТОВ «Технохімія-ЛСТ». Окрім цього, до вказаного договору додавалась специфікація № 1 від 08 вересня 2010 року, згідно якій ТОВ «Технохімія-ЛСТ» повинно було поставити ВАТ «Полтавський ГЗК» 60 т лігносульфоната натрія бісульфатного технічного рідкого марки «Ж» ТУ 13-0281036-029-94 загальною вартістю 130032 грн (з урахуванням ПДВ). Направлені ВАТ «Полтавський ГЗК» оригінали договору і специфікація на адресу ТОВ «Технохімія-ЛСТ» для підписання директором підприємства, підписаними в двосторонньому порядку так і не повернулись на ВАТ «Полтавський ГЗК». З метою отримання грошових коштів на рахунок ТОВ «Технохімія-ЛСТ» від ВАТ «Полтавський ГЗК», на адресу даного підприємства ОСОБА_8 було направлено рахунок на оплату № 3 від 15 вересня 2010 року за лігносульфонат у кількості 60 т на суму 130032 грн (з урахуванням ПДВ). У послідуючому, ВАТ «Полтавський ГЗК», на підставі вищевказаного рахунку, 17 вересня 2010 року перерахувало в якості оплати за лігносульфонат на розрахунковий рахунок ТОВ «Технохімія-ЛСТ» грошові кошти в сумі 130032 грн (платіжне доручення № 32472 від 17 вересня 2010 року). Після цього, ОСОБА_8 з метою прикриття вчинення нею злочину, шляхом обману та зловживання довірою, повідомила працівників ВАТ «Полтавський ГЗК» про уявні умови щодо неможливості поставки лігносульфоната технічного з незалежних від ТОВ «Технохімія-ЛСТ» причин та почала уникати спілкування з ними щодо поставки лігносульфоната або повернення коштів, отриманих в якості оплати за нього. Не маючи намірів та можливостей здійснити поставку лігносульфаната до ВАТ «Полтавський ГЗК», завершуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном та діючи з корисливих мотивів, з метою приховання своїх злочинних дій, пов?язаних із заволодінням грошовими коштами ВАТ «Полтавський ГЗК», шляхом обману та зловживання довірою, 18 жовтня 2018 року ОСОБА_8 повернула ВАТ «Полтавський ГЗК» частину грошових коштів у сумі 40000 грн. Решту грошових коштів під час здійснення господарської діяльності підприємства за адресою: м. Суми, пров. Громадянський, буд. 1, в період часу з 20 вересня 2010 року до 29 грудня 2010 року заволоділа ОСОБА_8 , а саме: знімала з розрахункового рахунку ТОВ «Технохімія-ЛСТ», як особисто так і за допомогою ОСОБА_14 , в той час коли остання рахувалася директором на даному підприємстві, тобто до 01 жовтня 2010 року та потім за допомогою ОСОБА_16 , якого вона також вмовила стати директором зазначеного підприємства з жовтня 2010 року, які не були обізнаними про злочинні наміри ОСОБА_8 , при цьому, перераховані за допомогою системи «Клієнт банк» по безготівковому розрахунку на картковий рахунок, були видані на господарські потреби по чекам, видані на відрядження, видані у якості фінансової допомоги по чекам, а також на необґрунтовані потреби підприємства шляхом перерахування коштів за поставлений товар та надані послуги суб?єктам підприємницької діяльності, тощо: 20 вересня 2010 року на суму 13000 грн, 24 вересня 2010 року на суму 20000 грн, 27 вересня 2010 року на суму 10000 грн, 13 жовтня 2010 року на суму 10000 грн, 19 жовтня 2010 року на суму 5000 грн, 20 жовтня 2010 року на суму 15000 грн, 29 грудня 2010 року на суму 342 грн, тощо. Зазначені грошові ОСОБА_18 використала на власні потреби, тим самим спричинила ВАТ «Полтавський ГЗК» матеріальну шкоду в сумі 90032 грн, що більш ніж у 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є значною шкодою. 25 жовтня 2010 року з метою приховання своїх злочинних дій, за допомогою своєї матері ОСОБА_15 , яка формально була засновником ТОВ «Технохімія-ЛСТ», ОСОБА_8 змінила назву підприємства на ТОВ «Техноальянс С».

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у повторному заволодінні грошовими коштами ВАТ «Полтавський ГЗК» м. Комсомольськ, Полтавської обл. в сумі 90032 грн, спричинивши значну шкоду потерпілому, шляхом обману та зловживання довірою працівників ВАТ «Полтавський ГЗК», ОСОБА_8 вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, а саме: шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення злочину повторно та що завдало значної шкоди потерпілому.

Крім цього, на початку серпня 2011 року, не зупиняючись на вчиненому, повторно, з метою збагачення за рахунок інших осіб, ОСОБА_8 вирішила заволодіти чужим майном, а саме: грошовими коштами ОСОБА_9 , шляхом обману та зловживання довірою під виглядом отримання в борг та заздалегідь не плануючи його повертати. Так, діючи з корисливою метою, маючи намір шахрайським шляхом заволодіти грошовими коштами, ОСОБА_8 звернулась до ОСОБА_9 , який на той час працював у відділі внутрішньої безпеки в Сумській області МВС України, з приводу надання їй у борг грошових коштів, посилаючись на те, що всі власні заощадження в сумі 17800 доларів США вона передала для дачі хабара адвокатам ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , стосовно яких, по даному факту, прокуратурою Сумської області було порушено кримінальну справу, а вказані грошові кошти були визнані речовими доказами та були вилучені до винесення вироку в суді. При цьому, для того, щоб надати своїм злочинним діям правдивості, ОСОБА_8 запевнила ОСОБА_9 в тому, що поверне надані їй в борг ним грошові кошти, після того як їй будуть повернуті власні кошти в сумі 17800 доларів США. Довіряючи ОСОБА_8 , співчуваючи їй із приводу того, що вона залишилась без власних заощаджень за обставин викладених вище, у період часу з початку серпня 2011 року по кінець травня 2012 року, ОСОБА_9 передав ОСОБА_8 у борг грошові кошти на загальну суму 18995 грн. Так, у період часу з 01 серпня 2011 року до 12 серпня 2011 року, в денний час на перехресті вул. Покровська та вул. Перекопська м. Суми, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 отримала від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 8000 грн. В період часу з 13 серпня 2011 року до 21 серпня 2011 року, біля будівлі школи в с. Верхня, Сироватка, Сумського району, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 отримала від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 7000 грн. У 20-х числах травня 2012 року, у точно невстановлений під час досудового слідства день, близько 17.00 год., за попередньою домовленістю з ОСОБА_9 , через її доньку ОСОБА_21 , якій він у своєму службовому кабінеті № 3 за адресою: АДРЕСА_1 , передав грошові кошти, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 отримала від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 500 доларів США, що відповідно курсу Національного банку України на травень 2012 року, складало 3995 грн. При цьому, для того, щоб надати своїм злочинним діям правдивості, ОСОБА_8 повторно запевнила ОСОБА_9 в тому, що поверне надані їй в борг ним грошові кошти, після того як їй будуть повернуті власні кошти в сумі 17800 доларів США, а також після продажу автомобіля HYUNDAI Tucson, який фактично належить їй, але зареєстрований на її цивільного чоловіка ОСОБА_22 . В подальшому, 11 червня 2012 року, отримавши згідно вироку суду кошти в сумі 17800 доларів США, маючи реальну можливість повернути ОСОБА_9 отримані від нього грошові кошти в сумі 18995 грн, ОСОБА_8 не зробила цього, а натомість, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння коштами ОСОБА_9 , шляхом обману та зловживання довірою, ще деякий час запевняла останнього в тому, що отримані від нього в борг грошові кошти поверне з часом. Але у вересні 2012 року на вимогу ОСОБА_9 повернути раніше передані в борг належні йому грошові кошти, ОСОБА_8 вказала, що ніяких коштів від нього не отримувала та не запозичувала, наміру повертати йому кошти не має, тим самим ввела в оману потерпілого та шляхом обману і зловживання довірою заволоділа належними йому грошовими коштами в сумі 18995 грн, чим спричинила ОСОБА_9 збитки на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_8 своїми умисними діями, які виразились у повторному заволодінні грошовими коштами ОСОБА_9 сумі 18995 грн, вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, а саме: шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину повторно.

Вислухавши доповідь судді, вислухавши прокурора з приводу прийнятої ухвали судом першої інстанції, а також позиції захисника та обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року вбачається, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Відповідно до КПК України таке звільнення є обов?язковим.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули: п?ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Так, відповідно до ч. 1ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 1 ч. 2ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.

За правилами ч. 8ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.

Положеннями ч. 4ст. 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положеннястатті 49КК України є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов?язок розглянути відповідне питання.

Правилами ч. 3ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Оскільки під час розгляду кримінального провадження до суду надійшло клопотання від захисника обвинуваченої про звільнення останньої від кримінальної відповідальності та закриття провадження за закінченням строків, передбачених статтею 49 КК України, тому суд обґрунтовано розглянув вказане клопотання в порядку, передбаченому статтями 284, 285 та 288 КПК України і 49 КК України.

Із обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_8 було інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 статті 190 КК України, які відповідно до статті 12 КК України відносяться до злочинів нетяжких та тяжких, тобто для звільняється особи від кримінальної відповідальності, за вище наведені злочини, на підставі ст. 49 КК України, має минути п?ять років та десять років відповідно, з моменту їх вчинення якщо і до дня набрання вироком законної сили.

Так, інкримінована ОСОБА_8 ч. 2 ст. 190 КК України за епізодом з ВАТ «Полтавський ГЗК», згідно обвинувального акту, датована вереснем 2010 року, та за епізодом дій відносно ОСОБА_9 , датовано серпнем 2011 року, а ч. 3 ст. 190 КК України, по епізоду з ПАТ «Дніпроважмаш» , згідно обвинувального акту, датована квітнем 2010 року, тобто строки передбачені пунктами 3, 4 частини 1 статті 49 КК України минули, у зв?язку з чим судом було, за відсутності заперечень з боку обвинуваченої і її захисника, обґрунтовано розглянуто та задоволено клопотання про закриття кримінального провадження за закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги з приводу не закінчення строків давності, повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема, обвинувального акту, в якому міститься посилання на дати вчинення злочинів, саме ті, які і вказав суд першої інстанції.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу не відповідності ухвали суду вимогам ст. 370 КПК України, то вони не відповідають дійсності, оскільки остання повністю відповідає вимогам ст. 372 КПК України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку суд був обмежений у можливості здійснити розгляд вказаного кримінального провадження по суті після надходження відповідного клопотання захисника обвинуваченої, у зв?зку з імперативністю вимог закону при даній ситуації.

Доводи апеляційної скарги з приводу пропуску строку на апеляційне оскарження та необхідності його поновлення, то їх вважати обґрунтованими не можна, у зв?язку з наступним.

Згідно ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 7 днів з дня її оголошення. При цьому, якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, під час судового провадження в суді першої інстанції та постановлення ухвали суду від 23 липня 2020 року представник потерпілого АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» - директор ОСОБА_10 участі, не приймав.

Копію оскаржуваної ухвали отримав 03 серпня 2020 року, таким чином подача 06 серпня 2020 року до поштового відділення апеляційної скарги здійснено в межах строків, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України, а тому такий строк не є пропущеним у зв?язку із чим відсутні підстави для його поновлення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 липня 2020 року, якою обвинувачену ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та було закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника потерпілого ПАТ «Дніпроважмаш», на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4