Постанова

від 24.07.2020 по справі 2-4079/11

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

24.07.20

22-ц/812/1018/20

Єдиний унікальний номер судової справи: 2-4079/11

Провадження № 22-ц/812/1018/20 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Постанова

іменем України

24 липня 2020 року м. Миколаїв Справа № 2-4079/11

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за участю: представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника стягувача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 , подану її представником - адвокатом Трубою Клавдією Борисівною на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2020 року, постановлену головуючим суддею Кузьменком В.В., в приміщені цього ж суду того ж дня о 10 год. 30 хв., за заявою ОСОБА_1 про розстрочку сплати заборгованості за аліментами, у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

встановила:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відстрочення сплати заборгованості по аліментам.

Заявник зазначав, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2012 року стягнуто з нього на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1500 грн. на місяць, починаючи з 27 вересня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 03 серпня 2022 року.

Центральним відділом ДВС ММУЮ було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Заводським районним судом м. Миколаєва 22 лютого 2012 року і станом на 01 травня 2018 року Інгульським відділом ДВС м. Миколаїв нарахована заборгованість по аліментам в розмірі 129 600 грн.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що йому не було відомо про відкриття виконавчого провадження, він жодним чином не уникав та не ухилявся від виконання рішення суду, а заборгованість виникла внаслідок відсутності інформації щодо виконавчого провадження та нездійснення жодних дій щодо стягнення коштів з рахунків чи майна боржника. Крім того, заявник вказував, що на його утриманні зараз перебувають дружина та неповнолітня дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Розстрочення виконання судового рішення на 48 місяців рівними платежами надасть можливість добровільно погасити борг та неухильно дотримуватись виконання рішення.

Посилаючись на тяжке фінансове становище, що утруднить виконання рішення суду та позбавить його сім`ю засобів до існування, ОСОБА_1 просив розглянути питання про розстрочення сплати заборгованості по аліментам за виконавчим провадженням 44218070 відкритим на підставі виконавчого листа 2/1412/2029/12.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Розстрочено сплату ОСОБА_1 заборгованості за аліментами у розмірі 117 600 грн. на 24 місяці, періодичними платежами у розмірі 4900 грн., щомісячно, протягом наступних 24 місяці, з часу набрання ухвалою суду законної сили.

Ухвала суду мотивована тим, що сума заборгованості зменшилася з моменту звернення заявника до суду, тому суд вважав доцільним розстрочити сплату заборгованості. Таке розстрочення сплати аліментів, на думку суду першої інстанції, буде відповідати загальним засадам співмірності, справедливості, розумності, допустимості та можливості з точки зору інтересів дитини та її батька, рівності прав і обов`язків у сімейних відносинах кожного з батьків, регулювання спірних правовідносин з максимально можливим урахуванням на теперішній час інтересів дитини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 , посилаючись на неповне та неправильне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, просила ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Зокрема, стверджувала, що заявнику було відомо про існування рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дитини та відкриття виконавчого провадження. Крім того вказувала, що суд першої інстанції не врахував, що не існує підстав, визначених законом, для розстрочення сплати аліментів, а заявником не підтверджено належними та допустимими доказами тяжкий фінансовий стан та його сімейний стан.

Заявник відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено і таке вбачається з матеріалів справи, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1500 грн. на місяць, починаючи з 27 вересня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 27).

На виконання вказаного рішення суду 07 травня 2012 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с.33).

Станом на 01 травня 2019 року головним державним виконавцем Інгульского відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області нарахована заборгованість ОСОБА_1 по аліментам в розмірі 129 600 грн. (а.с. 72,73).

З 13 червня 2019 року до 16 жовтня 2019 року ОСОБА_1 сплачено аліменти у загальному розмірі 12 000 грн. (а.с.94-97).

Заявник ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.ю 93).

Положення частини першої статті 197 Сімейного кодексу України передбачають можливість суду з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішення.

Статтею 435 ЦПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що розстрочення виконання рішення суду може бути надане у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Заявник вказував на такі виняткові обставини для розстрочки виконання рішення суду як необізнаність щодо відкриття виконавчого провадження, погіршення його матеріального становища, а також перебування на його утриманні дружини та малолітньої дитини.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між тим, ОСОБА_9 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів щодо тяжкого фінансового стану, перебування на утриманні дружини та малолітньої дитини. Народження у боржника іншої дитини не мають характер особливих або виняткових обставин, у зв`язку із чим не є підставами для розстрочення виконання рішення суду, у розумінні положень статті 197 Сімейного кодексу України та статті 435 ЦПК України.

Зазначені обставини та посилання боржника про необізнаність щодо відкриття виконавчого провадження, на думку колегії суддів, не можуть визнаватися такими, що утруднюють або роблять неможливим виконання рішення суду і не є підставою для розстрочки виконання рішення суду.До того ж, як вбачається з матеріалів справи представник заявника ОСОБА_2 06 листопада 2018 року звертався до суду та 29 листопада 2018 року був ознайомлений з матеріалами цивільної справи (а.с.43). Проте ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження вчинено лише в липні 2019 року.

Суд першої інстанції зазначених обставин та вимог закону не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_10 про розстрочення сплати заборгованості за аліментами.

Таким чином, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, судове рішення суду першої інстанції на підставі пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви з вищезазначених правових підстав.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України за результатами апеляційного перегляду з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за подачу та розгляд апеляційної скарги у розмірі 420 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану її представником - адвокатом Трубою Клавдією Борисівною, задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення сплати заборгованості за аліментами відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Миколаєва, (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який проживає в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки міста Тавда Свердловської області, Росія (РНОКПП НОМЕР_2 ), яка проживає в АДРЕСА_2 , судовий збір за подачу та розгляд апеляційної скарги у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосереднього до Верхового Суду у випадках та з підстав, передбачених статті 389 ЦПК України .

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: П.П. Лисенко

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 24 липня 2020 року.