Постанова

від 24.07.2020 по справі 490/3505/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

24.07.20

22-ц/812/765/20

Єдиний унікальний номер справи 490/3505/17

Провадження № 22-ц/812/765/20 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 липня 2020 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ТОВ Рієлтіс плюс - Подорожнього А.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалуЦентрального районного суду м. Миколаєва, постановлену під головуванням судді Чулупа О.С., 26 лютого 2020 року, в приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену за заявою представника третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю Рієлтіс плюс про скасування заходів забезпечення позову, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Імексбанк , товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дніпрофінансгруп , Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю Рієлтіс плюс , про визнання недійсними результатів аукціону в електронній формі, договору купівлі-продажу вимоги, договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно ,

у с т а н о в и л а :

25 квітня 2017 року ОСОБА_1 пред`явила позов до АТ Імексбанк , ТОВ ФК Дніпрофінансгруп , Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, в якому, після уточнення позовної заяви, кінцево просила:

- визнати недійсними результати аукціону в електронній формі з реалізації активів АТ Імексбанк , які оформлені протоколом електронних торгів UA-EA-2017-02-02-000006-c від 17 лютого 2017 року шляхом відступлення прав вимоги за кредитним договором № 954/КЛ/2008 від 27 березня 2008 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу вимоги від 24 лютого 2017 року, укладеного між ТОВ ФК Дніпрофінансгруп та АТ Імексбанк ;

- визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 24 лютого 2017 року;

- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ ФК Дніпрофінансгруп на нежитлові приміщення кафе з літнім майданчиком загальною площею 1060,2 кв.м у АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 20078895, рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 34877076 від 21 квітня 2017 року.

26 квітня 2017 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, шляхом заборони органам державної реєстрації вчиняти та реєструвати будь-які реєстраційні дії спрямовані на зміну в будь-який спосіб (відчуження, передача в заставу, оренду, встановлення обтяжень чи інший спосіб) правового статусу щодо нерухомого майна нежитлових приміщень кафе з літнім майданчиком загальною площею 1060,2 кв.м. у АДРЕСА_1 ; а також, заборони ТОВ ФК Дніпрофінансгруп на відчуження у будь-який спосіб спірного майна, укладенню з ним інших договорів (в тому числі оренди, застави, охорони тощо). Крім того, заборонити вчиняти будь-які дії стосовно договору купівлі-продажу права вимоги від 24.02.2017р., укладеного між ТОВ ФК "Дніпрофінансгруп" та АТ "Імексбанк", та накласти арешт на нерухоме майно нежитлові приміщення кафе з літнім майданчиком загальною площею 1060,2 кв.м. у АДРЕСА_1 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено накласти обтяження у вигляді арешту на нежитлові приміщення кафе з літнім майданчиком, загальною площею 1060,2 кв.м. у АДРЕСА_1 , заборонити вчиняти дії щодо державної реєстрації змін в будь-який спосіб правового статусу щодо нерухомого майна та заборонити укладати усі види угод, пов`язані з відчуженням вищевказаного нерухомого майна.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора Риженко О.С. Центру надання адміністративних послуг про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на нежитлові приміщення кафе з літнім майданчиком, загальною площею 1060,2 кв.м в АДРЕСА_1 за ТОВ ФК Дніпрофінансгруп від 21 квітня 2017 року індексний № 34877076 та скасовано запис № 20078895 про реєстрацію права власності на вказане нежитлове приміщення за ТОВ ФК Дніпрофінансгруп . В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Зазначене рішення було оскаржене в апеляційному порядку ОСОБА_1 та ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп .

За результатами перегляду вищевказаного рішення, постановою Миколаївського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційні скарги залишені без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 жовтня 2018 року без змін.

Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп оскаржило їх в касаційному порядку, в частині задоволених позовних вимог.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року, касаційну скаргу задоволено.

Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 жовтня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ Імексбанк , ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп , Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Кібзун С.С ОСОБА_4 , товариства ТОВ Рієлтіс плюс , про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ Імексбанк , ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп , Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Кібзун С.С ОСОБА_4 , товариства ТОВ Рієлтіс плюс , про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп (код ЄДРПОУ 40696815) 960,00 гривень на відшкодування судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги, та 1 280,00 гривень на відшкодування судового збору, сплаченого відповідачем за подання касаційної скарги.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції, скасовані рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 жовтня 2018 року та постанова Миколаївського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, втрачають законну силу та подальшому виконанню в цій частині не підлягають.

04 липня 2019 року ТОВ Рієлтіс плюс звернулося до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову у цій справі, накладені ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2017 року, щодо нерухомого майна, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

В заяві посилається на те, що Верховним Судом вже ухвалена постанова, якою відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 , яка є остаточною та оскарженню не підлягає, а тому перестали існувати обставини, в межах яких було накладено обтяження на спірне нерухоме майно.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2020 року заяву задоволено.

Заходи забезпечення позову у даній справі, накладені ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2017ролу про накладення арешту на нежитлові приміщення кафе з літнім майданчиком загальною площею 1060,2кв.м. по АДРЕСА_1 скасовано.

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила про її скасування.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши письмові докази у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно до ст.ст. 4, 49 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду вказаним положенням закону відповідає в повній мірі.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Підстави забезпечення позову у цивільному процесі визначені ст. 149 ЦПК України, а саме - суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частини 1, 2 ст. 149 ЦПК України).

За такого інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як роз`яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів також закріплено у ст. 4 ЦПК України.

Крім того, право на ефективний засіб юридичного захисту передбачене ст.13 вказаної Конвенції.

До такого висновку суд приходить, системно проаналізувавши зміст вказаних норм права, їх розміщення у відповідних розділах ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року у зазначеній цивільній справі (№490/3505/17), касаційну скаргу ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп задоволено.

Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 жовтня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ Імексбанк , ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп , Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Кібзун С.С ОСОБА_4 , товариства ТОВ Рієлтіс плюс , про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ Імексбанк , ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп , Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: ОСОБА_5 С.С ОСОБА_4 , товариства ТОВ Рієлтіс плюс , про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - відмовлено (т. 5, а.с. 158-168).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 26.06.2019 року, нежитлові приміщення кафе з літнім майданчиком, загальною площею 1060,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , належать на праві приватної власності ТОВ Рієлтіс Плюс , на підставі договору купівлі - продажу, серія та номер: 300, виданий 27 квітня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заверуха Н.І., рішення про державну реєстрацію № 34982127 від 27 квітня 2017 року, о 17:51:19 годині (т. 5, а.с.191-192).

З цієї ж довідки також вбачається, що 03 травня 2017 року, о 09:34 годині, на підставі ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2017 року, державним реєстратором Риженко О.С. внесено обтяження на зазначене нерухоме майно (номер запису про обтяження: 20252499).

Оскільки заходи забезпечення позову накладені ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва, для забезпечення виконання рішення суду за вимогами ОСОБА_1 , то заявникТОВ Рієлтіс Плюс вірно звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва, про вирішення питання щодо скасування заходів забезпечення позову у даній справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 158 ЦПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14,153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії ЄСПЛ зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 331/3944/18 (провадження № 61-11311св19), підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу на ухвалу про скасування заходів забезпечення позову у формі накладення арешту на майно, ОСОБА_1 , посилається на те, що заявник ТОВ Рієлтіс Плюс є третьою особою у справі та не може звертатись з такою заявою.

Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч.1ст.42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Отже, питання щодо скасування заходів забезпечення позову може бути вирішено за клопотанням учасника справи, яким може бути і третя особа.

Таким чином, судом встановлено, що справу по суті вирішено, рішення набрало законної сили, і за таких обставин відпали підстави у забезпеченні позову.

Колегія суддів не приймає до уваги наведені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, що скасовувати заходи забезпечення позову повинен суд касаційної інстанції, оскільки саме його постановою відмовлено у задоволені позовних вимог, оскільки ключове значення для скасування заходів забезпечення позову має факт не самого закінчення розгляду справи по суті, а набрання чинності та виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Миколаївського апеляційного суду не вбачає підстав для скасування ухвали суду І інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення..

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий П.П. Лисенко

Судді: Т.В. Серебрякова

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 24 липня 2020 року.