Постанова

від 22.07.2020 по справі 640/247/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/247/20 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Мельничука В.П., Собківа Я.М.,

секретаря Суркової Д.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до Печерського районного відділа державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

02 січня 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (далі - позивач, апелянт, АТ КБ Приватбанк ) звернулось у суд з позовом до Печерського районного відділа державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності в частині не виконання вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо передачі виконавчих документів/проваджень до відділа примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та зобов`язання виконати вимоги Інструкції в частині передачі виконавчих документів/проваджень, що входять до зведеного виконавчого провадження ВП № 60933345, в сумі 13632118,16 грн., до відділа примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в порушення вимог вищезгаданої Інструкції на виконанні у відповідача перебувають виконавчі провадження, які підлягають передачі для виконання до Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно постанови від 01 грудня 2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року замінено неналежного відповідача Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на належного - Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач, Печерський РВДВС у м. Києві).

Рішенням суду від 18 лютого 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції передати до відділа примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження № 60247877. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду прийнято внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що бездіяльність відповідача має своїм наслідком порушення вимог статті 46 Закону України Про виконавче провадження щодо черговості задоволення вимог стягувачів. Також судом не надано правової оцінки законності відкриття та існування двох зведених виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника - у відповідача та у відділі примусового виконання рішень Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує на тому, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Також зазначає, що виконавчі провадження, які входили до зведеного виконавчого провадження №60933345 на час апеляційного розгляду закінчені.

Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Судом установлено, що на виконанні Печерського РВ ДВС у м. Києві перебуває зведене виконавче провадження № 60933345, до якого входять 103 виконавчих проваджень про стягнення грошових коштів, де боржником є позивач та які виконуються на підставі судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Так, до згаданого виконавчого провадження входять виконавче провадження №55118924, відкрите 10 листопада 2017 року з виконання рішення Господарського суду міста Києва про зобов`язання позивача перерахувати грошові кошти на рахунок ТОВ Експоцентр-Ялта , а також №60247877, відкрите 08 жовтня 2019 року з виконання рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 25646,56 грн.

Посилаючись на те, що 01 грудня 2017 року директором Департамента державної виконавчої служби прийнято постанову, якою зобов`язано передати до відділа примусового виконання рішень Департамента всі виконавчі провадження, за якими боржником є АТ КБ Приватбанк , позивач уважає, що відповідачем допущено бездіяльність в частині не передачі до Департамента виконавчих проваджень, що входять до зведеного виконавчого провадження ВП № 60933345, що і зумовило звернення з відповідним позовом до суду.

Відмовляючи частково в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що постановою в.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2019 року про передачу виконавчих проваджень, вирішено, серед іншого, передати лише виконавче провадження №60247877. Водночас, про виконавче провадження №55118924 у цій постанові не згадується.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Частиною 5 цієї правової норми визначено, що за заявою стягувача виконавчий документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю. Про передачу (прийняття до виконання) виконавчого документа виконавець виносить постанову. Передача виконавчих документів здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України № 1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до частини 1 статті 24 вказаного Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Статтею 30 Закону України №1404-VIII визначено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначаються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція).

Пунктом 14 розділу ІІІ вказаної Інструкції передбачено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, зокрема, якщо боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць, при об`єднанні виконавчих проваджень у зведене в установленому розділом IV цієї Інструкції порядку можуть утворюватись виконавчі групи.

Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.

У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції. У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень або відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження передається на виконання до цих відділів.

Відповідно до пункта 5 розділу V Інструкції виконавче провадження передається від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби у разі: хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці; звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця; включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі державної виконавчої служби; відводу (самовідводу) державного виконавця відповідно до Закону; утворення виконавчої групи між державними виконавцями одного органу державної виконавчої служби; наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення.

Передача виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби чи виконавчої групи, між державними виконавцями одного органу державної виконавчої служби здійснюється за письмовим дорученням начальника цього органу державної виконавчої служби чи керівника виконавчої групи. Про прийняття виконавчого провадження до виконання державний виконавець, якому воно передано, виносить відповідну постанову.

Згідно пункта 6 розділу V Інструкції виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі: якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби; відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби; утворення виконавчої групи при кількох органах державної виконавчої служби; якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби; ліквідації або реорганізації органу державної виконавчої служби; наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення.

Пунктом 7 розділу V Інструкції закріплено, що передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися:

у випадку, передбаченому абзацом 2 пункта 6 цього розділу, - за рішенням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження;

до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, інших органів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо будь-яких виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби;

до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень, відділів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням начальника управління забезпечення примусового виконання рішень щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні у відділах державної виконавчої служби.

Пунктом 8 розділу V Інструкції визначено, що у випадках, передбачених абзацами третім та четвертим пункту 7 цього розділу, особа, яка прийняла рішення про передачу матеріалів виконавчого провадження, виносить вмотивовану постанову, де обов`язково зазначаються обставини, що обумовили передачу виконавчого провадження, та строки передачі матеріалів виконавчого провадження, які не можуть перевищувати п`яти робочих днів. Постанова надсилається сторонам виконавчого провадження та до відповідних органів державної виконавчої служби.

Про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби або до виконавчої групи державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження.

З огляду на наведені положення Інструкції, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що передача виконавчих проваджень відповідачем до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України може відбуватись виключно за рішенням директора цього Департамента.

Як убачається із матеріалів справи, постановою про передачу виконавчого провадження від 01 грудня 2017 року директором Департамента ДВС Міністерства юстиції України прийнято рішення про передачу всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є ПАТ КБ Приватбанк з відділів державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції у Дніпропетровській області та місті Києві до відділа примусового виконання рішень Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Отже, всі виконавчі провадження, боржником за якими був відповідач та які станом на 01 грудня 2017 року перебували у відділах державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції у місті Києві, підлягали передачі.

Матеріалами виконавчого провадження №55118924 підтверджується, що станом на 01 грудня 2017 року зазначене виконавче провадження перебувало у Печерському районному відділі Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, а тому підлягало передачі до відділа примусового виконання рішень Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Також, судом установлено, що 18 жовтня 2019 року виконуючим обов`язки директора Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про передачу виконавчих проваджень з Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві до відділа примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, із зазначенням конкретних номерів виконавчих проваджень.

Підставою часткового задоволення позову судом першої інстанції слугувала та обставина, що спірне виконавче провадження у переліку виконавчих проваджень відсутнє.

Разом з тим, відповідно до облікової картки на зведене виконавче провадження № 60933345, до нього входять виконавчі провадження, відкриті, починаючи з 30 серпня 2019 року, Отже, виконавче провадження №55118924 мало бути передано відповідачем на виконання постанови про передачу виконавчого провадження від 01 грудня 2017 року.

Зазначене обумовлене необхідністю забезпечення приписів Закону України №1404-VIII щодо своєчасного, повного, неупередженого примусового виконання рішень суду про стягнення з боржника грошових коштів в порядку черговості задоволення вимог стягувачів.

Посилання відповідача на те, що всі виконавчі провадження, які входили до зведеного виконавчого провадження №60933345 на час апеляційного розгляду справи закінчені, колегія суддів до уваги не приймає, адже відповідачем не надано відповідних письмових доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частинні визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не передачі до відділа примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчих проваджень №55118924 та №60247877 та зобов`язання передати зазначені виконавчі провадження.

Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що стало підставою для неправильного вирішення справи.

Частиною 3 та 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 6 цієї правової норми закріплено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, а згідно наявних у справі платіжних доручень №PROM2BS5XX від 02 січня 2020 року, №PROM3B4NEJ від 03 березня 2020 року та №PROM3BABZO від 13 квітня 2020 року позивачем за його подання та подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у загальному розмірі 8046,00 грн., то позивачу підлягає поверненню 4023,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 33, 34, 139, 243, 287, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року скасувати .

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк задовольнити частково .

Визнати протиправною бездіяльність Печерського районного відділа державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022) в частині не передачі виконавчих проваджень №55118924 та №60247877 до відділа примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022) передати до відділа примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчі провадження №55118924 та №60247877.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Печерського районного відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати зі сплати судового збора в загальній сумі 4023 (чотири тисячі двадцять три) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді В.П. Мельничук

Я.М. Собків