Рішення

від 16.09.2019 по справі 905/1274/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.09.2019 Справа №905/1274/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Квартал Люксембург 1 , м.Донецьк

про: стягнення 27341,33грн основного боргу, 7899,02грн пені, 3498,94грн - 3% річних, 25005,25грн інфляційних втрат.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Квартал Люксембург 1 , м.Донецьк, про стягнення 27341,33грн основного боргу, 7899,02грн пені, 3498,94грн - 3% річних, 25005,25грн інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем у січні 2015 року своїх зобов`язань за Договором №1499/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 купівлі-продажу природного газу.

Після відкриття провадження у справі позивач надав суду додаткові пояснення №14/4-2380 від 16.08.2019 (з додатками, вх.№16583/19 від 19.08.2019; а.с.51-55), в яких обґрунтував причини ненадання суду акта приймання-передачі природного газу за січень 2015 року (неможливість направити його відповідачу для підписання через проведення АТО на території м.Донецька) і зазначив, що надав суду всі наявні та доступні докази на підтвердження виконання своїх обов`язків за Договором №1499/15-ТЕ-7 від 31.12.2014.

Відповідач своєчасно повідомлений про відкриття провадження в цій справі шляхом опублікування оголошення (а.с.49), але без поважних причин не скористався передбаченим ст.ст.165, 251 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України правом надати відзив на позов та довести обставини, що мають значення для вирішення спору по суті, з огляду на що відповідно до приписів ч.ч.4, 9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.2, 7, 13, 14, 74 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2014 Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Продавець) та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Квартал Люксембург 1 (Покупець, відповідач) уклали Договір купівлі-продажу природного газу №1499/15-ТЕ-7 (далі - Договір, а.с.12-17).

Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 Деякі питання акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України змінений тип Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України . Таким чином, Постачальником за Договором є позивач у даній справі.

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов`язався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах Договору.

Згідно з п.1.2. Договору газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Продавець передає Покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 240тис.куб.м, у тому числі у січні - в обсязі до 35тис.куб.м (п.2.1. Договору).

Відповідно до п.3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла обліку газу Покупця.

У п.3.4. Договору узгоджено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов`язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаному уповноваженим представником та скріпленому печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За змістом п.5.2., 5.4. Договору до сплати за 1000куб.м. газу належить 1091,00грн, крім того ПДВ 20% - 218,20грн, всього з ПДВ - 1309,20грн. Реалізація газу Покупцю за зазначеною у п.5.2. ціною здійснюється за умови наявності відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках, передбачених чинним законодавством України).

Згідно з п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором (п.7.1. Договору).

Відповідно до п.7.2. Договору у разі невиконання Покупцем п.6.1. Договору він зобов`язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Сторони домовились про те, що строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п`ять років (п.9.3. Договору).

Суд встановив, що умови п.9.3. Договору узгоджуються з приписами ч.1 ст.259 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 Договору).

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

Щодо ліцензії на виробництво теплової енергії.

За приписом ст.23 Закону України №2633-IV від 02.06.2005 Про теплопостачання господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч.1 ст.3 Господарського кодексу (далі - ГК) України).

За змістом ч.2 ст.3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом; господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до 2 ст.14 ГК України правові засади ліцензування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності , не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених у статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.4 Закону України №2866-III від 29.11.2001 Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - Закон Про ОСББ ) об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом - зокрема, для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг.

Отже, приписи ст.23 Закону України Про теплопостачання не розповсюджуються на об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, яким є відповідач у даній справі, і виробництво останнім теплової енергії, яка споживається населенням, за відсутності відповідної ліцензії повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України.

Щодо виконання сторонами Договору та вимоги про стягнення основного боргу .

Всупереч п.3.4. Договору, яким обов`язок складання актів приймання-передачі природного газу покладений на відповідача, останній у лютому 2015 року не склав акт приймання-передачі за січень 2015 року та не надав його позивачеві для підписання.

На підтвердження факту поставки газу в обсязі 20,884тис.куб.м. позивач надав суду:

- Витяг з Реєстрів споживачів природного газу Теплопостачальні підприємства за договорами з НАК Нафтогаз України (станом на 23.05.2019), з боку яких не підписані акти приймання-передачі , який підписаний представником НАК Нафтогаз України (а.с.18);

- копію підписаного постачальником газу (НАК Нафтогаз України ) та газорозподільним підприємством (ПАТ Донецькміськгаз ) Реєстру обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії Нафтогаз України через Національну акціонерну компанію Нафтогаз України через газорозподільні мережі ПАТ Донецькміськгаз за січень 2015 року (додаток №2 до Договорів від 30.01.2014 №14-45-ПР, №14-121-ТН, № 14-122-ТБ про закупівлю послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами між НАК Нафтогаз України та ПАТ Донецькміськгаз ) (а.с.19-20).

Зазначені документи підтверджують, що позивач свої зобов`язання за Договором у січні 2015 року виконав належним чином - поставив відповідачу природний газ в обсязі 20,884тис.куб.м. вартістю 27341,33грн з ПДВ.

За твердженням позивача, оплат за отриманий у січні 2015 року природний газ Покупець взагалі не здійснював, і іншого відповідач під час розгляду справи не довів.

Отже, відповідач свого обов`язку з повної та своєчасної оплати отриманого у січні 2015 року природного газу у встановлений Договором термін не виконав, чим порушив умови Договору, вимоги ст.ст.525, 526, 530 (ч.1) ЦК України та ст.193 ГК України щодо обов`язковості виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та у строк, встановлений у зобов`язанні.

На підставі викладеного суд визнає, що позовна вимога про стягнення 27341,33грн боргу за газ, поставлений відповідачу у січні 2015 року, є обґрунтованою, доведеною та такою, що не спростована відповідачем і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення пені .

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе за п.6.1, п.7.2 Договору зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 7899,02грн пені за період 17.02.2015 - 16.08.2015, нарахованої на несплачену заборгованість за січень 2015 року.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.11), суд встановив, що її нарахування суперечить вимогам ч.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси (далі - Закон Про встановлення додаткових гарантій ), якою до завершення антитерористичної операції встановлений мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Закон набрав чинності 07.02.2015.

За наведеними у п.п.2, 5 ч.1 ст.1 Закону України №2189-VIII від 09.11.2017 Про житлово-комунальні послуги визначеннями: житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Визначення поняття виробник житлово-комунальної послуги названий Закон не надає.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону Про ОСББ основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону Про ОСББ для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення , вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право:

задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення ;

визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;

виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

При цьому у разі, якщо об`єднання співвласників задовольняє потреби, зокрема, з теплопостачання і опалення самостійно шляхом самозабезпечення (абз.2 ч.1 ст.22 Закону Про ОСББ ), зазначений Закон не передбачає необхідність укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг між об`єднанням і співвласниками , що повністю узгоджується з приписами ч.6 ст.21 та ч.4 ст.22 Закону Про житлово-комунальні послуги .

Вид діяльності відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005547165 від 15.07.2019 - 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів (а.с.46, зворотній бік).

Згідно з п.1.2. Договору поставлений відповідачу газ міг бути використаний ним виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (а.с.12).

Частина перша ст.627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, під час винесення даного рішення у суду відсутні підстави ставити під сумнів зміст Договору №1499/15-ТЕ-7 від 31.12.2014, в тому числі його пункту 1.2.

З п.12 Договору (а.с.17) вбачається, що відповідач надавав послуги з виробництва теплової енергії в місці свого фактичного розташування - м.Донецьк, яке і на момент укладення Договору, і на час розгляду цієї справи є місцем державної реєстрації відповідача (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а.с.46-48).

Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України введене в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення АТО у Донецькій, Луганській та Харківській областях.

Відповідно до Наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/а від 07.10.2014 Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення вся територія Донецької області віднесена до районів проведення АТО з 07.04.2014.

Через наявність великої кількості відповідних новин, офіційних заяв і повідомлень (зокрема, Штабу АТО, Штабу антитерористичного центру при Службі безпеки України) в засобах масової інформації і мережі Інтернет та з урахуванням приписів ч.3 ст.75 ГПК України суд визнає загальновідомою інформацію про проведення у 2015 році АТО на території м.Донецьк.

Отже, у спірний період відповідач надавав житлово-комунальні послуги у районі проведення антитерористичної операції, задля чого спожив природний газ.

Відповідно до абз.3 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №705 від 25.07.2012 Про визначення гарантованих постачальників природного газу гарантованим постачальником природного газу для підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія Нафтогаз України . В свою чергу, природний газ є енергетичним ресурсом.

В постанові від 18.01.2019 у справі №913/66/18 Об`єднана палата Верховного Суду дійшла наступних висновків щодо застосування норм Закону Про встановлення додаткових гарантій :

- в силу приписів чинного законодавства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є енергопостачальною компанією в розумінні ст.2 Закону Про встановлення додаткових гарантій ;

- положення ч.2 ст.2 названого Закону поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.

Отже, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України у відносинах з Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Квартал Люксембург 1 , що виникли на підставі Договору №1499/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 купівлі-продажу природного газу, є енергопостачальною компанією; на правовідносини між сторонами у справі №905/1274/19 розповсюджується дія зазначеного вище мораторію, а вимога про стягнення 7899,02грн пені, нарахованої за період 17.02.2015 - 16.08.2015 на заборгованість за січень 2015 року в розмірі 27341,33грн, задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення річних та інфляційних .

На підставі приписів ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 25005,25грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 3498,94грн.

Суд перевірив розрахунки вказаних сум (а.с.11) та встановив, що вони є арифметично вірними. З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягають нараховані на заборгованість за поставлений у січні 2015 року природний газ:

- 3% річних у розмірі 3498,94грн за період 17.02.2015 - 24.05.2019;

- інфляційні в сумі 25005,25грн за період березень 2015 року - квітень 2019 року.

Судовий збір в сумі 1682,99грн покладається на відповідача відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 13, 14, 33, 42, 74, 75 (ч.3), 76-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Квартал Люксембург 1 , м.Донецьк, про стягнення 27341,33грн основного боргу, 7899,02грн пені, 3498,94грн - 3% річних, 25005,25грн інфляційних втрат - задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Квартал Люксембург 1 (83050, м.Донецьк, просп.Ватутіна, 2Д; ідентифікаційний код 39025022) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 27341,33грн основного боргу, 25005,25грн інфляційних втрат, 3498,94грн - 3% річних, 1682,99грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів підп.17.5 п.17 ч.1 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений 23.09.2019.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 3 примірники:

1 - до справи, 2 - сторонам