Постанова

від 22.09.2020 по справі 905/1274/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р. Справа № 905/1274/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В. , суддя Білецька А.М. , суддя Радіонова О.О.,

за участі секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участі представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ, (вх. №2098 Д/3) на рішення господарського суду Донецької області від 16.09.2019 (суддя Шилова О.М., повний текст рішення складено 23.09.2019) у справі № 905/1274/19

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал Люксембург 1» , м. Донецьк

про стягнення 27341,33грн основного боргу, 7899,02грн пені, 3498,94грн - 3% річних, 25005,25грн інфляційних втрат, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2019 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал Люксембург 1» , м.Донецьк, про стягнення 27341,33грн основного боргу, 7899,02грн пені, 3498,94грн - 3% річних, 25005,25грн інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.09.2019 у справі № 905/1274/19 позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м.Київ, до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал Люксембург 1» , м.Донецьк, про стягнення 27341,33 грн основного боргу, 7899,02 грн пені, 3498,94 грн - 3% річних, 25005,25 грн інфляційних втрат - задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал Люксембург 1» (83050, м.Донецьк, просп.Ватутіна, 2Д; ідентифікаційний код 39025022) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 27341,33грн основного боргу, 25005,25грн інфляційних втрат, 3498,94грн - 3% річних, 1682,99грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні пені у сумі 7899,02 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування неустойки за простроченими зобов`язаннями покупця в частині заявленого позивачем періоду, суперечить приписам ч. 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Позивач, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та недотримання процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 16.09.2019 у справі № 905/1274/19 в частині відмови у стягненні пені в сумі 7 899,02 грн та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", п. 27 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", ст. 1 Закону України "Про електроенергетику";

- місцевий господарський суд безпідставно наділив позивача статусом енергопостачальної компанії, оскільки останній не був і не є енергопостачальною компанією, а тому до нього не можуть бути застосовані норми Закону;

- неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" підтверджується постановою Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 913/65/18.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2020 року визначено колегію у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (доповідач), судді: Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 клопотання позивача, Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ, про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 16.09.2019 у справі № 905/1274/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ, на рішення господарського суду Донецької області від 16.09.2019 у справі № 905/1274/19. Встановлено учасникам справи строк до 08.09.2020 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. Встановлено учасникам справи строк до 08.09.2020 включно для подання до Східного апеляційного господарського суду заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги позивача, з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи. Зупинено дію рішення господарського суду Донецької області від 16.09.2019 у справі № 905/1274/19.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 призначено справу № 905/1274/19 до розгляду на "22" вересня 2020 р. о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 117. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2020 у зв`язку з відпусткою судді Чернота Л.Ф. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Радіонова О.О.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Представник відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу Судова влада України у підрозділі Повідомлення для учасників судового процесу , розділу Громадянам (http://court.gov.ua/fair/).

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, дотримуючись визначеного ст. 273 ГПК України строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відсутність представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2014 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартал Люксембург 1» (Покупець, відповідач) уклали Договір купівлі-продажу природного газу №1499/15-ТЕ-7 (далі - Договір, а.с.12-17).

Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» змінений тип Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» . Таким чином, Постачальником за Договором є позивач у даній справі.

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов`язався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах Договору.

Згідно з п.1.2. Договору газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Продавець передає Покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 240тис.куб.м, у тому числі у січні - в обсязі до 35тис.куб.м (п.2.1. Договору).

Відповідно до п.3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла обліку газу Покупця.

У п.3.4. Договору узгоджено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов`язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаному уповноваженим представником та скріпленому печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За змістом п.5.2., 5.4. Договору до сплати за 1000куб.м. газу належить 1091,00грн, крім того ПДВ 20% - 218,20грн, всього з ПДВ - 1309,20грн. Реалізація газу Покупцю за зазначеною у п.5.2. ціною здійснюється за умови наявності відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках, передбачених чинним законодавством України).

Згідно з п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором (п.7.1. Договору).

Відповідно до п.7.2. Договору у разі невиконання Покупцем п.6.1. Договору він зобов`язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Сторони домовились про те, що строк, у межах якого вони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п`ять років (п.9.3. Договору).

Суд встановив, що умови п.9.3. Договору узгоджуються з приписами ч.1 ст.259 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 Договору).

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

На підтвердження факту поставки газу в обсязі 20,884тис.куб.м. позивач надав суду:

- Витяг з Реєстрів споживачів природного газу «Теплопостачальні підприємства за договорами з НАК «Нафтогаз України» (станом на 23.05.2019), з боку яких не підписані акти приймання-передачі» , який підписаний представником НАК «Нафтогаз України» (а.с.18);

- копію підписаного постачальником газу (НАК «Нафтогаз України» ) та газорозподільним підприємством (ПАТ «Донецькміськгаз» ) Реєстру обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» через Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» через газорозподільні мережі ПАТ «Донецькміськгаз» за січень 2015 року (додаток №2 до Договорів від 30.01.2014 №14-45-ПР, №14-121-ТН, № 14-122-ТБ про закупівлю послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Донецькміськгаз» ) (а.с.19-20).

Зазначені документи підтверджують, що позивач свої зобов`язання за спірним Договором у січні 2015 року виконав належним чином - поставив відповідачу природний газ в обсязі 20,884тис.куб.м. вартістю 27341,33грн з ПДВ.

Однак, відповідач в порушення умов спірного договору свого обов`язку з повної та своєчасної оплати отриманого у січні 2015 року природного газу у встановлений Договором термін не виконав, тому за відповідачем рахується заборгованість за вищезазначеним договором за зобов`язання січня 2015 року в розмірі 27341,33 грн.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нараховані та пред`явлені до стягнення 3% річних у розмірі 3 498,94 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 005,25 грн та на підставі п.7.2 договору пеня у розмірі 7 899,02 грн.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, з урахуванням приписів ст. 269 ГПК України, згідно якої суд апеляційної інстанції переглядає справу саме в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та враховуючи те, що рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині відмови у стягненні пені у сумі 7 899,02 грн, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем нараховано до стягнення пеню в сумі 7 899,02 грн за шість місяців прострочення щодо кожного місяця поставки газу (з 17.02.2015 по 16.08.2015).

Разом з цим, статтею 1 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» (далі - Закон) визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Вказаний Закон набрав чинності 07.02.2015.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» гарантованими постачальниками природного газу є суб`єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії); гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пункті 5 статуту Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону) встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 статуту Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Законом України "Про енергозбереження" визначено, що: «енергозбереження" - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 913/66/18 від 18.01.2019, у справі № 905/21/19 від 26.06.2020 та у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 905/272/18, від 21.03.2019 у справі № 905/1100/18, від 14.05.2019 у справі № 905/1882/18, від 06.09.2019 у справі № 913/7/19, від 19.09.2019 у справі № 905/90/19, від 22.01.2020 у справі № 913/223/19, від 10.06.2020 у справі № 905/609/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про ОСББ» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про ОСББ» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

При цьому у разі, якщо об`єднання співвласників задовольняє потреби, зокрема, з теплопостачання і опалення самостійно шляхом самозабезпечення (абз.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про ОСББ» ), зазначений Закон не передбачає необхідність укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг між об`єднанням і співвласниками, що повністю узгоджується з приписами ч.6 ст.21 та ч.4 ст.22 Закону «Про житлово-комунальні послуги» .

За інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005547165 від 15.07.2019 основним видом діяльності відповідача є комплексне обслуговування об`єктів.

Згідно з п.1.2. Договору поставлений відповідачу газ міг бути використаний ним виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (а.с.12).

З п.12 Договору вбачається, що відповідач надавав послуги з виробництва теплової енергії в місці свого фактичного розташування - м. Донецьк, яке і на момент укладення Договору, і на час розгляду цієї справи є місцем державної реєстрації відповідача.

Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» введене в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення АТО у Донецькій, Луганській та Харківській областях.

Відповідно до Наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/а від 07.10.2014 «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» вся територія Донецької області віднесена до районів проведення АТО з 07.04.2014.

Тобто, відповідач у спірний період відповідач надавав житлово-комунальні послуги та здійснював свою господарську діяльність у м. Донецьку, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р.

В постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 Об`єднана палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Законом України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" визначено тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України (стаття 1 Закону). Також, відповідно до підпункту 8 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, внесено зміни до таких законодавчих актів - статтю 3 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" доповнено абзацом десятим такого змісту: "антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об`єднаних Націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України".

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що антитерористична операція та всі нормативні акти, які визначали гарантії прав громадян на території її проведення в Україні, не припинилася, вона здійснюється одночасно із відсіччю збройної агресії Російської Федерації в окремих районах Донецької та Луганської областей, а мораторій, встановлений частиною другою статті 2 ЗУ №85-VIII від 13.01.2015 щодо нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, продовжує діяти.

Аналізуючи правовий статус позивача на предмет того, чи має він статус постачальника природного газу та чи є він енергопостачальною компанією, Суд приймає до уваги таке.

Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №705 від 25.07.2012 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу", яка діяла до 04.12.2019, НАК "Нафтогаз України" є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

Згідно з пунктом 6 Статуту ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженим постановою КМУ 05.12.2015 №1002, предметом діяльності Компанії є постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання нафти, скрапленого газу та газового конденсату.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону 13.01.2015 №85-VIII, мораторій поширюється на "нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси". Отже, цей Закон встановлює мораторій на стягнення пені та штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за спожиті енергоресурси незалежно від того, які енергетичні ресурси споживаються для надання житлово-комунальних послуг населенню. Предмет правового регулювання за цим спеціальним законом виходить за межі поняття договору енергопостачання, визначеного статтею 275 ГК України, та узгоджується з поняттям постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу згідно із статтею 714 ЦК України.

Отже мораторій, встановлений частиною другою статті 2 ЗУ №85-VIII від 13.01.2015 щодо нарахування та стягнення пені, поширюється на ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальника енергетичного ресурсу (природного газу) в розумінні статті 714 ЦК України.

Доводи скаржника про те, що він не є енергопостачальною організацією в розумінні статті 275 ГК України, з посиланням на практику Верховного Суду у справі №913/65/18, є необґрунтованими, оскільки саме у цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що положення частини другої статті 2 ЗУ №85-VIII від 13.01.2015 поширюються на ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як на постачальника газу підприємству, що надає населенню послуги з постачання теплової енергії та централізованого опалення в зоні проведення антитерористичної операції (Комунальне підприємство "Первомайськтеплокомуненерго"), а тому стягнення пені за порушення строків розрахунку є необґрунтованим, з огляду на введення мораторію ЗУ №85-VIII від 13.01.2015 (пункти 8.11-8.18 мотивувальної частини постанови).

Таким чином, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону.

Крім того, наведені положення Закону поширюються на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг і не містять обмежень щодо виду енергетичних ресурсів.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 7 899,02 грн за період починаючи з 17.02.2015, враховуючи поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» .

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 16.09.2019 у справі № 905/1274/19 - без змін.

Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача, Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ, на рішення господарського суду Донецької області від 16.09.2019 у справі № 905/1274/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.09.2019 у справі № 905/1274/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.09.2020.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя А.М. Білецька

Суддя О.О. Радіонова