Постанова

від 23.07.2020 по справі 140/896/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року

м. Київ

справа №140/896/19

адміністративне провадження №К/9901/33003/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2019 (головуючий суддя: Коваль Р.Й., судді: Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.) у справі №140/896/19 за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації, третя особа: Релігійна організація Релігійна громада Святителя Миколая Чудотворця Православної Церкви України села Жидичин про визнання протиправними і скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Волинської обласної державної адміністрації (далі - Волинська ОДА або відповідач), третя особа: Релігійна організація Релігійна громада Святителя Миколая Чудотворця Православної Церкви України села Жидичин , в якому просив визнати протиправними і скасувати рішення від 28.02.2019 №11841070004000890, №11841050003000890, №11841070005000890 та розпорядження від 28.02.2019 № 101 Про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції .

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України у зв`язку з тим, що спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Скаржнику роз`яснено, що розгляд справи підлягає за правилами господарського судочинства.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішення, позивач 02.07.2019 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 апеляційну скаргу позивача залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам статей 295, 296 КАС України, а саме: апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження ухвали суду, а зазначені підстави в обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

На виконання вимог вказаної ухвали апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Постановляючи цю ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, а підстави зазначені апелянтом в обґрунтування поважності причин пропуску цього строку визнані судом неповажними.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу у якій просить суд касаційної інстанції скасувати її, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Скаржник стверджує, що пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення зумовлене поважними на те причинами як-то незадовільний стан здоров`я, а також неможливість через скрутне матеріальне становище забезпечити належний правовий супровід при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 06.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

На адресу суду касаційної інстанції від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Третя особа правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалася.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судом, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Пунктами 6, 7 частини п`ятої статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

Отже, учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов`язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо своєчасного оскарження судового рішення для чого особа, зацікавлена у її поданні, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, законодавством визначені процесуальні строки апеляційного оскарження судового рішення, після спливу яких вважається, що такий строк пропущений.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувану ухвалу позивач отримав 10.06.2019, а з апеляційною скаргою звернувся 02.07.2019, тобто з пропуском встановленого п`ятнадцятиденного строку на апеляційне оскарження в сім днів.

Згідно із частиною третьою статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Пропуск строку на апеляційне оскарження в обох випадках (при поданні апеляційної скарги, а також на виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху) позивач обґрунтовував незадовільним станом здоров`я в підтвердження чого надав до суду довідку від 30.03.2019 №5, видану міською лікарнею Рівненської міської ради, де зазначено діагноз ОСОБА_1 , період перебування його у лікарні (з 21.03.2019 по 30.03.2019), а також рекомендацію щодо періодичного лікування, нагляду лікаря по місцю проживання та постійної сторонньої допомоги. Також скаржник послався, що затримка із подачею апеляційної скарги зумовлена пошуком адвоката. Проте не навів доказів періодичного лікування, нагляду лікаря, або інших підтверджених об`єктивних чинників які діяли в період строку на апеляційне оскарження та перешкоджали своєчасному поданню апеляційної скарги.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Вивчивши подані на підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження докази, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для його поновлення, оскільки надані докази (довідка від 30.03.2019 №5) не підтверджують існування обставини, зазначених у них, на момент звернення позивача із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції (липень 2019 року). Також не надано позивачем доказів і того, що ним вчинялися дії з пошуку адвоката (апеляційна скарга подана за особистим підписом позивача; відсутня інформація про укладення правочину про надання правової допомоги, тощо).

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин справи, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі №140/896/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С. М. Чиркін

В. М. Кравчук

В. М. Шарапа