Постанова

від 08.07.2020 по справі 2-3/2011

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 2-3/2011

провадження № 61-3602св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Бібрська міська рада Перемишлянського району Львівської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору , - Перемишлянський районний відділ Львівської регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перемишлянський районний відділ Львівської регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру (далі - Перемишлянський РВ Львівської РФ ДП Центр ДЗК ), про зобов`язання вчинити дії, визнання частково незаконними рішень міської ради, визнання незаконними державних актів на право приватної власності на землю та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що рішеннями Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області за 1978 рік № 196 та від 08 серпня 1996 року № 155 їй надано дозвіл на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 (у даний час - АДРЕСА_2 та виділено для цього земельну ділянку площею 680 кв. м, а потім їй надано у постійне користування земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,14 га за вказаної адресою.

Рішенням Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області від 28 грудня 2004 року їй передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0,08 га для ведення підсобного господарства. З цим рішенням не погоджується, оскільки на час його прийняття у її користуванні перебувала земельна ділянка більшою площею, а саме 0,19 га.

Рішенням Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області від 03 серпня 2005 року була уточнена площа земельної ділянки, переданої їй у власність, а саме зазначено, що площа переданої їй у власність земельної ділянки для ведення підсобного господарства складає 0,1114 га. З цим рішенням не погоджується, оскільки на час його прийняття у її користуванні перебувала земельна ділянка більшою площею, а саме 0,14 га.

З урахуванням вказаного, вважала, що площі та межі земельних ділянок суміжного землекористувача - ОСОБА_2 , що зазначені в державних актах на право власності на земельні ділянки, не відповідають дійсності, оскільки виготовлені на підставі невірних даних геодезичної зйомки місцевості, крім того, з даними, зазначеними в абрисі земельної ділянки, вона не згідна, так як вони не відповідають даним земельно-кадастрової документації, і такий документ вона підписала в результаті обману зі сторони останньої.

На підставі вказаного ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02 березня 2010 року, просила суд: визнати частково незаконними рішення Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області від 07 жовтня 2002 року і від 03 серпня 2005 року; визнати незаконними державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, видані на ім`я ОСОБА_2 15 вересня 2005 року; усунути перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки, самовільно зайнятою ОСОБА_2 ; зобов`язати Бібрську міську раду Перемишлянського району Львівської області і Перемишлянський РВ Львівської РФ ДП Центр ДЗК передати їй у приватну власність земельну ділянку площею 0,22 га і виготовити технічну документацію на цю земельну ділянку. Крім того, вказувала, що діями відповідачів їй завдано шкоди, тому просила суд стягнути з останніх 2 000,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000,00 грн - на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 28 грудня 2011 року у складі судді Кіпчарського М. О., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2012 року у складі колегії суддів: Монастирецького Д. І., Бакуса В. Я., Мацея М. М., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та судових рішень, ухвалених за результатом такого перегляду

У травні 2017 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про перегляд рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 28 грудня 2011 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що Перемишлянський районний суд Львівської області ухвалюючи рішення від 28 грудня 2011року, не врахував істотні для справи обставини, про які їй стало відомо лише у травня 2017 року, а саме: щодо примусу землевпорядника у написанні заяви про приватизацію землі без вказаної площі, що призвело до її зменшення; акти на розмежування земельної ділянки, які встановлюють різні заміри її земельних ділянок, крім того, їй стало відомо, що запис, зроблений в актах розмежування земель запасу Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, не відповідає дійсності, а висновки сервітуту по рішенню Бібрської міської ради від 28 грудня 2004 року та висновки комісії від 31 січня 2011 року про невідповідність лінії розмежування відносно акта розмежування ОСОБА_2 (не 9,43 м, а 17,45 м) є незаконними і неправдивими. Також вказувала на відсутність графічного і схематичного зображення будинків та споруд на спірних земельних ділянках із встановленими розмірами.

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 06 червня 2017 року у складі судді Гуняк О. Я., залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 19 грудня 2017 року, відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 28 грудня 2011 року.

Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 28 грудня 2011 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення, яке набрало законної сили 24 грудні 2012 року, була подана у травня 2017 року, тобто після спливу трьох років з дня набрання рішенням законної сили, що є підставою для відмови у відкритті провадження у зв`язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності причин пропуску цього строку .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та за наслідками перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року № 1102/2/226-20 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, суд апеляційної інстанції безпідставно погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у відкриті провадження за її заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 28 грудня 2011 року, оскільки про істотні для справи обставини їй стало відомо лише у 2017 році, тому ця справа має бути переглянута за нововиявленими обставинами, оскільки захоплення відповідачем частини її земельної ділянки порушує її права.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У квітні 2018 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перемишлянський РВ Львівської РФ ДП Центр ДЗК , про зобов`язання вчинити дії, визнання частково незаконними рішень міської ради, визнання незаконними державних актів на право приватної власності на землю та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 28 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У травні 2017 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про перегляд рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 28 грудня 2011 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

У частині першій статті 361 ЦПК України у редакції чинній та час звернення із заявою про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами (далі - ЦПК України 2004 року) визначено, що рішення суду, що набрало законної сили, може бути переглянуте у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК 2004 року).

Згідно з частиною першою статті 362 ЦПК України 2004 року заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.

При цьому заява про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до суду після закінчення цього строку, суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причин пропуску цього строку.

У пункті 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30 березня 2012 року № 4 Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами судам роз`яснено, що встановлений абзацом 2 частини першої статті 362 ЦПК України 2004 року трирічний строк для подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, є присічним і поновленню не підлягає. Недодержання умови щодо цього строку є підставою для відмови у відкритті провадження у зв`язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку.

У частині першій статті 223 ЦПК України 2004 року визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Таким чином, встановивши, що рішенняПеремишлянського районного суду Львівської області від 28 грудня 2011 року набрало законної сили - 24 грудня 2012 року , а із заявою про перегляд цього судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 звернулася у травні 2017 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки заявником пропущено три річний строк подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, встановлений статтею 424 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що про істотні для справи обставини заявнику стало відомо лише у 2017 році є безпідставними, оскільки встановлений статтею 362 ЦПК України 2004 року строк подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з частиною першою вказаної статті є пресічним та поновленню не підлягає.

При вирішенні вказаної справи колегія суддів виходить із того, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточного судового рішення та полягає у тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення іншого рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справі Желтяков проти України , заява № 4994/04, від 09 червня 2011 року, §§ 42-43).

Таких обставин у справі не встановлено, з моменту ухвалення остаточного рішення пройшло більше 7 років.

Таким чином, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain , серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Львівської області від 19 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович