Постанова

від 22.07.2020 по справі 728/575/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 липня 2020 року

м. Київ

справа № 728/575/15-ц

провадження № 61-9068св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - прокурор Бахмацького району Чернігівської області в інтересах Пісківської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області,

заінтересована особа - відділ Держземагенства (Держгеокадастру) у Бахмацькому районі Чернігівської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області на постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Бобрової І. О., Мамонової О. Є., від 06 травня 2020 року .

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року прокурор Бахмацького району Чернігівської області

в інтересах держави в особі Пісківської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, заінтересована особа - відділ Держземагенства

(Держгеокадастру) у Бахмацькому районі, звернувся до суду з заявою, в якій просив визнати відумерлою спадщину, яка відкрилась після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та складається із права власності на земельну ділянку площею 4, 47 га.

Заявлені вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 на підставі розпорядження Бахмацької райдержадміністрації Чернігівської області від 07 липня 2006 року № 245 видано державний акт серії ЯГ № 826936 на право власності на земельну ділянку площею 4, 47 га, що розташована на території Пісківської сільської ради,для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак у зазначеному державному акті допущено помилку в імені власника, а саме: замість ОСОБА_2 , згідно паспортних даних, вказано ОСОБА_2 . Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 лютого 2015 року встановлено факт належності ОСОБА_2 державного акту серії ЯГ № 826936 на право власності на земельну ділянку. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з цим за місцем її проживання в с. Варварівка Бахмацького району була відкрита спадщина, яка складається з права власності на земельну ділянку, що посвідчено державним актом серії ЯГ № 826936. Відомості про перебування у власності громадянки ОСОБА_2 іншого нерухомого та рухомого майна, що може входити до складу спадщини, відсутні. Після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку ніким не було успадковано, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру.

Із урахуванням зазначеного, прокурор просив визнати спадщину відумерлою відповідно до вимог статті 1277 ЦК України, передавши її у власність територіальній громаді с. Піски.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області, у складі судді Новікова О. М., від 24 березня 2015 року заяву прокурора Бахмацького району Чернігівської областізадоволено.

Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилась після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та складається із права власності на земельну ділянку площею 4, 47 га, згідно державного акта на право власності

на земельну ділянку серії ЯГ № 826936, і передано її у власність територіальній громаді села Піски Бахмацького району Чернігівської області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з часу смерті ОСОБА_2 минуло більше одного року, і з цього часу за оформленням спадщини ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалося, а тому спадщину слід визнати відумерлою, передавши її у власність територіальної громади с. Піски Бахмацького району Чернігівської області.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 06 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 березня 2015 року скасовано.

У задоволенні заяви прокурора Бахмацького району в інтересах Пісківської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області про визнання спадщини відумерлою відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок районного суду про задоволення заяви прокурора про визнання спадщини відумерлою не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам закону. Районний суд не з`ясовував у повному обсязі обставини справи, шляхом направлення відповідних запитів до органу місцевого самоврядування, про склад родини померлої на час її смерті та наявність у неї спадкоємців, хоча був зобов`язаний це зробити, оскільки при розгляді справи в порядку окремого провадження суд не обмежений принципом змагальності і тими доказами, що надали сторони.

01 жовтня 2019 року державним нотаріусом Бахмацької районної державної нотаріальної контори Івановій Т. О. було видане свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , до складу якої входить право на земельну частку (пай), що перебувала у колективній власності КСГП Правда с. Варварівка Бахмацького району, розміром 4,3 умовних кадастрових гектари, і належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) від 01 листопада 1996 року, спадкоємцем якої був її син, ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. Зазначене свідоцтво про право на спадщину за законом на час розгляду даної справи є чинним. Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті брата, належним чином оформила свої спадкові права на земельну ділянку, що свідчить про те, що ухваленим судом першої інстанції рішенням порушуються її права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі заступник прокурора Чернігівської області просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 травня 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення прокурор зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 539/1594/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 360/1150/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 539/1594/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також прокурор вказує на відсутність висновку Верховного Суду

щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах

відносно способу захисту права (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Прокурор стверджує, що доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що ОСОБА_3 , який помер орієнтовно наприкінці 2008 на початку 2009 років, планував оформити право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , спростовуються тим, що ОСОБА_3 звільнився з Темнівської виправної колонії Харківської області у березні 2006 року та відбув до с. Варварівка Бахмацького району, тобто мав реальну можливість оформити спадщину, однак цього не зробив. На час смерті ОСОБА_2 її син ОСОБА_3 відбував покарання у місцях позбавлення волі, у зв`язку із чим фізично не міг вступити в управління або володіння спадковим майном спадкодавця, його не можна вважати таким, що фактично прийняв спадщину.

Після звільнення з установи виконання покарань ОСОБА_3 із заявою про продовження строку для прийняття спадщини після смерті своєї матері не звертався.

Згідно частин першої, третьої статті 1272 ЦК України, якщо спадкодавець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини він вважається таким, що не прийняв її.

Апеляційним судом також не враховано, що ОСОБА_1 не відноситься до кола осіб, які мають право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, згідно з вимогами положень статті 352 ЦПК України, оскільки її права оспорюваним рішення не порушенні, враховуючи те, що вона не прийняла спадщину та не оформила спадщину на спірну земельну ділянку. Земельна ділянка, яка визнана відумерлою спадщиною згідно з рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області (4, 47 га, державний акт серії ЯГ № 826936), та право на земельну частку (пай), на яку видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 (4, 3 га, сертифікат серії ЧН № 0154022), - це різні об`єкти цивільних прав.

При скасуванні рішення суду першої інстанції апеляційним судом не враховано положення частини другої статті 1280 ЦК України. Обраний ОСОБА_1 спосіб захисту своїх порушених прав шляхом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції про визнання спадщини відумерлою є неправильним з огляду на наявність спеціальних правових механізмів, визначених частиною другою статті 1280 ЦК України.

Окрім того, прокурор посилається на те, що набути право власності на земельну ділянку на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 не зможе, оскільки вказаний сертифікат погашений, а з 01 січня 2013 року процедура оформлення та видачі державних актів взамін сертифікатів законодавством не передбачена. Крім того, право за земельну частку на момент відкриття спадщини було припинено у зв`язку із видачею державного акту на право власності, а отже припинене право не могло бути успадкованим.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року справу за заявою прокурора Бахмацького району Чернігівської області в інтересах Пісківської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, заінтересована особа - відділ Держземагенства (Держгеокадастру) у Бахмацькому районі, про визнання спадщини відумерлою призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що свідчить повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

ОСОБА_2 на час відкриття спадщини (ІНФОРМАЦІЯ_1) на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0154022 належало право на земельну частку (пай) в умовних кадастрових гектарах розміром 4, 3 га у землі, яка перебувала у колективній власності сільгосппідприємства Правда у с. Варварівка Бахмацького району Чернігівської області на підставі рішення Бахмацької районної державної адміністрації від 15 жовтня 1996 року № 386.

У відповіді відділу у Бахмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області вказано, що згідно з книгою записів реєстрації державних актів на право власності на землю 01 листопада 2006 року ЧРФ БРВ ДП Центр ДЗК було зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 4, 47 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7420381500:10:000:0037, яка розташована на території Пісківської сільської ради Бахмацького району, серії ЯГ в„– 826936 на гр. ОСОБА_2 , але запис про отримання власником зазначеного акту у книзі відсутній.

Звертаючись із заявою про визнання спадщини відумерлою, прокурор надав копію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 826936 від 01 листопада 2006 року, за яким ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 4, 47 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пісківської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області.

Факт належності зазначеного державного акту ОСОБА_2 був установлений рішенням Бахмацького районного суду від 05 лютого 2015 року, яке на набрало законної сили.

Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру, виданої 23 грудня 2014 року на звернення правоохоронних органів, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась.

Згідно з довідкою Пісківської сільської ради від 13 січня 2015 року ОСОБА_2 на території сільської ради мала земельну частку (пай) за НОМЕР_1 загальною площею 4, 47 га ріллі по колишньому КСП Правда Бахмацького району. Після її смерті до сільської ради з приводу прийняття спадщини ніхто не звертався.

Звернувшись із заявою про визнання спадщини відумерлою, прокурор Бахмацького району в інтересах держави в особі Пісківської сільської ради, посилаючись на положення статті 1277 ЦК України, зазначив, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку ніким не успадковане.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення районного суду, ОСОБА_1 в обґрунтування права на оскарження рішення суду посилалася на те, що є спадкоємицею за законом після смерті брата ОСОБА_3 , який, в свою чергу, прийняв спадщину після померлої ОСОБА_2 , яка являється її матір`ю.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_2 та рідною сестрою ОСОБА_3 .

Згідно довідки Пісківської сільської ради від 19 квітня 2017 року, ОСОБА_2 до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На день її смерті разом з нею був зареєстрований її син, ОСОБА_3 , 1961 року народження.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 20 квітня 2019 року. Факт смерті ОСОБА_3 у вказану дату був установлений рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 лютого 2019 року по справі № 751/8642/18, в якому зазначено, що за повідомленням ГУНП у м. Києві від 29 березня 2017 року у шахті теплотраси, розташованій по АДРЕСА_2 , 12 січня 2009 року був виявлений труп чоловічої статі, ідентифікований як ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

01 жовтня 2019 року державним нотаріусом Бахмацької районної державної нотаріальної контори Івановій Т. О. було видане свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , до складу якої входить право на земельну частку (пай), що перебувала у колективній власності КСГП Правда с. Варварівка, Бахмацького району, розміром 4, 3 умовних кадастрових гектари, і належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) від 01 листопада 1996 року, спадкоємцем якої був її син, ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Листом від 08 жовтня 2019 року Пісківська сільська рада повідомила ОСОБА_1 про неможливість надання дозволу на оформлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) за НОМЕР_1 із земель колишнього КСП Правда , загальною площею 4, 47 га, оскільки за рішенням суду від 24 березня 2015 року спадщина, що відкрилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка складається із права власності на земельну ділянку, площею 4, 47 га, що посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 826936, визнана відумерлою і передана у комунальну власність територіальній громаді с. Піски Бахмацького району. На підставі рішення суду було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж власної земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 4, 47 га. Вказану земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 728923474203.

З наданої Бахмацькою місцевою прокуратурою апеляційному суду довідки про судимість на ім`я ОСОБА_3 , 1961 року народження, встановлено, що останній неодноразово у період з 1996 по 2008 роки притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання у виді позбавлення волі у місцях позбавлення волі. Зокрема, станом на час відкриття спадщини після ОСОБА_2 ОСОБА_3 вироком Бахмацького районного суду від 06 березня 2003 року був засуджений за частиною третьою статті 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців і звільнився з Темнівської виправної колонії Харківської області за постановою Харківського районного суду від 06 березня 2006 року умовно-достроково та відбув до с. Варварівка, Бахмацького району Чернігівської області. Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 у наведеній довідці зазначена адреса: АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

У відповідності до приписів статей 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

За змістом частини третьої статті 18, частини першої статті 352 ЦПК України право на апеляційне оскарження судового рішення мають особи, які не брали участі у справі, якщо ухваленим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 24 березня 2015 року,ОСОБА_1 посилалася на те, що є спадкоємицею за законом після смерті брата ОСОБА_3 , який, в свою чергу, прийняв спадщину після померлої ОСОБА_2 , яка є її матір`ю. Вказані обставини підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом від 01 жовтня 2019 року.

Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). До спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, не прийняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Згідно пункту 7 частини третьої статті 71 Житлового кодексу Української РСР жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадку взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім`ї.

Частиною другою статті 1280 ЦК України передбачено, якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами , є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши зазначені обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що судове рішення про визнання відумерлою спадщини, яка складається із земельної ділянки площею 4, 47 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7420381500:10:000:0037, державний акт щодо якої видано більш ніж через два з половиною роки після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , стосується прав та інтересів ОСОБА_1 , яка має чинне свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , до складу якої входить право на земельну частку (пай), що перебувала у колективній власності КСГП Правда с. Варварівка Бахмацького району, розміром 4, 3 умовних кадастрових гектарів, і належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) від 01 листопада 1996 року, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

У відповідності до частини першої статті 66 Закону України Про нотаріат на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна (частина перша статті 68 Закону України Про нотаріат ).

Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_1 01 жовтня 2019 року державним нотаріусом Бахмацької районної державної нотаріальної контори Кухтою Т. О., не оспорене зацікавленими особами, підтверджує, що ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай), яке належало ОСОБА_2 , а отже рішення суду першої інстанції про визнання відумерлою спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 й складається із права власності на земельну ділянку, та передачу її у власність територіальній громаді села Піски Бахмацького району Чернігівської області стосується прав та інтересів ОСОБА_1 .

Щодо доводів прокурора про те, що земельна ділянка, визнана відумерлою спадщиною згідно з рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області (4, 47 га, державний акт серії ЯГ № 826936), та земельна ділянка, на яку видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 (4, 3 га, сертифікат серії ЧН № 0154022), - це різні об`єкти цивільних прав, а тому права останньої не порушено оскарженим до апеляційного суду рішенням районного суду, слід зазначити наступне.

Згідно з довідкою Пісківської сільської ради Бахмацького районного суду Чернігівської областівід 13 січня 2015 року ОСОБА_2 на території сільської ради мала земельну частку (пай) за НОМЕР_1 загальною площею 4, 47 га ріллі по колишньому КСП Правда Бахмацького району.

Встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому остання у листопаді 2006 року фізично не могла реалізувати своє право на відведення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) та отримати державний акт на право власності на землю. У відповідності до відповіді відділу у Бахмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 01 листопада 2006 року було зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 4, 47 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7420381500:10:000:0037, яка розташована на території Пісківської сільської ради Бахмацького району, серії ЯГ в„– 826936 , на гр. ОСОБА_2 , але запис про отримання власником зазначеного акту у книзі відсутній.

У відповідності до частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

В той же час спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, наділений згідно частинидругої статті 1280 ЦК України правом заявити вимогу про передання йому в натурі майна, яке перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, або на отримання грошової компенсації у випадку відчуження цього майна. Це право не обмежує право особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Вказаним обставинам надана належна оцінка апеляційним судом, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильного висновку апеляційного суду по суті та значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. Апеляційнимсудом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування правильного по суті судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена постанова апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Чернігівської областізалишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 травня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович