Рішення

від 22.07.2020 по справі 640/11675/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2020 року м. Київ №640/11675/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВІНІ" доГоловного управління Державної фіскальної служби місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2019 року, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІВІНІ" (02232, м. Київ, просп. Маяковського 62а, кв. 195) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2019 року №00004011402, №00004021402 та №00004031402.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки податкового органу викладені в Акті перевірки щодо порушення ТОВ "ЛІВІНІ" положень податкового законодавства за періоди, що перевірялись по взаємовідносинах із ТОВ РІВЕР БУД та ТОВ АКРАМ ВЕСТ ТД є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 27.03.2019 року №00004011402, №00004021402 та №00004031402 є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач наголошує, що в порушення Прядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, в Акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти. Позивач вважає, що дії та висновки ГУ ДФС у м. Києві не відповідають вимогам Податкового кодексу України та суперечать матеріальному інтересу, котрий має платник податків у податкових правовідносинах.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що в ході аналізу інформації із загальнодоступних джерел, а саме з Єдиного державного реєстру судових рішень виявлено наявність Ухвали Соснівського районного суду Черкаської області від 09.01.2018 №712/112/19, в якій контрагент позивача за перевіряємий період - ТОВ РІВЕР БУД (код 39522324) фігурує як фіктивне підприємство, яке використовувалось з метою надання послуг з незаконного формування податкового кредиту, шляхом проведення безтоварних операцій, що свідчить про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.2 ст.205 КК України. Також, другий контрагент позивача - ТОВ АКРАМ ВЕСТ ТД фігурує у якості підприємства з ознаками фіктивності, так, в рамках КП № 32017250000000007 допитано в якості свідка засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ АКРАМ ВЕСТ ТД ОСОБА_1 , який повідомив, що не має жодного відношення до реєстрації та діяльності підприємства. Відтак, на переконання відповідача, господарськ операції між позивачем та контрагентами є фіктивними та не спрямовані на реальне настання наслідків господарської діяльності.

Позивач надав суду відповідь на відзив в якій зазначив, що відзив на адміністративний позов не містить спростування доводів позивача стосовно ухвали Соснівського районного суду Черкаської області від 09.01.2018 №712/112/19, окрім того, протокол допиту свідка є виключно документом кримінального провадження із правовим статусом доказів вчинення кримінального правопорушення і у силу цього не містить жодної податкової інформації.

Також, на вимогу суду відповідачем було надано детальний розгорнутий розрахунок податкових зобов`язань та штрафних санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень від 27.03.2019 №00004011402, №00004021402 та №00004031402.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Працівниками ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІВШІ (код 37208632) з метою дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ РІВЕР БУД (код 39522324) за лютий, березень 2016 року, ТОВ АКРАМ ВЕСТ ТД (код 40222133) за жовтень, листопад 2016 року при визначені показників декларації з податку на додану вартість за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображення у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами вказаної перевірки складено акт №152/26-15-14-02-04/37208632 від 01.03.2019 року (надалі - Акт перевірки ), згідно з висновками якого ТОВ ЛІВІНІ при взаємовідносинах із ТОВ РІВЕР БУД та ТОВ АКРАМ ВЕСТ ТД порушенні норми Податкового кодексу України, а саме:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в результаті чого занижено задекларований до сплати податок на прибуток за 2016 ріку сумі 59 499 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 41 101 грн., в т.ч.: лютий 2016 р. на суму 9 560 грн., березень 2016 р. на суму 16 662 грн., жовтень 2016 р. на суму 14 879 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за листопад 2016 року у сумі 13 991 грн.

Товариством подано заперечення на Акт перевірки на які отримано лист від ГУ ДФС у м. Києві від 22.03.2019 за №52896/10/26-15-14-02-04 Про розгляд заперечення , згідно якого висновки Акту перевірки залишено без змін.

У зв`язку із встановленням зазначених вище порушень ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.03.2019:

- №00004011402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 51 376 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 41 101 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10 275 грн.;

- №00004021402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмір 13 991 грн.;

- №00004031402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 74 374 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 59 499 гри. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14 875 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправним та надуманим, звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У силу положень підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у силу якого для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

За змістом наведених правових норм, податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про отримання ТОВ "ЛІВІНІ" товару від інших постачальників на безоплатній основі, з невідомого джерела. На переконання відповідача, як зазначено в акті перевірки, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту ТОВ "ЛІВІНІ" виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємства, зокрема, у підписанні будь-яких первинних документів, відтак такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як свідчать матеріали справи, 01.02.2016 між ТОВ "ЛІВІНІ" (Покупець) та ТОВ РІВЕР БУД (Продавець) укладено договір поставки за №0102/16-Р.

За умовами зазначеного Договору, Продавець зобов`язується продати і передати у власність Покупця сантехнічні вироби та супутні товари (надалі - Товар).

Відповідно до п.1.2. Договору №0102/16-Р від 01.02.2016 остаточне узгодження асортименту, ціни, кількості Товару зазначається у рахунку-фактурі та видатковій накладній на таку партію .

В якості письмового підтвердження отримання Замовлення на товар, згідно умов Договору №0102/16-Р від 01.02.2016 є виставлення Продавцем (ТОВ РІВЕР БУД ) рахунку- фактури.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "ЛІВІНІ" та ТОВ РІВЕР БУД , позивачем надано суду копію договору №0102/16-Р від 01.02.2016, видаткових накладних, податкових накладних, товаро-транспортних накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, виписок з банку.

Вказані документи з боку контрагента ТОВ РІВЕР БУД підписані від імені ОСОБА_2 .

Також, матеріали справи свідчать, що в подальшому між ТОВ РІВЕР БУД та ТОВ БІЗНЕСТЕХРЕСУРС було укладено договір відступлення права вимоги №1506 від 15.06.2016, за умовами якого первісний кредитор ТОВ РІВЕР БУД відступає новому кредитору ТОВ БІЗНЕСТЕХРЕСУРС , а новий кредитор приймає на себе права та зобов`язання первісного кредитора і стає кредитором за договором №0102/16 від 01.02.2016 на суму 136 880, 30 грн. між первісним кредитором і боржником - ТОВ "ЛІВІНІ".

На підтвердження оплати товару на користь нового кредитора позивачем також надано суду копії платіжних доручень та заключну виписку з банку.

Суд зазначає, що перелічені вище документи відповідають вимогам оформлення первинних документів, що містяться в Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідач під час розгляду справи не заперечував, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач обґрунтовує виконання фінансово-господарських операцій з ТОВ РІВЕР БУД , містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками та відповідальні за їх здійснення.

На переконання суду, матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит за результатами здійснених господарських операцій ТОВ РІВЕР БУД був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів, робіт і послуг дійсно мав місце.

При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання контролюючого на ухвалу Соснівського районного суду Черкаської області від 09 січня 2019 року по справі №712/112/19, оскільки вказаною ухвалою не встановлено будь яких обставин, які б мали доказове значення щодо фіктивності ТОВ РІВЕР БУД .

Проаналізувавши зміст такої ухвали, судом встановлено, що вона стосується клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління прокуратури області Бондаренко М.Ю. про тимчасовий доступ до речей та документів, при цьому, зі змісту хвали вбачається, що у ній фігурують такі особи, як ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які жодним чином не стосуються господарської діяльності, здійсненої між позивачем та контрагентом в особі ТОВ РІВЕР БУД .

Як зазначено судом вище, документи від імені ТОВ РІВЕР БУД були підписані ОСОБА_2 .

В ухвалі, на яку посилається відповідач, взагалі не встановлено будь яких обставин відносно ТОВ РІВЕР БУД та директора ОСОБА_2., натомість, загальне посилання на створення товариства, начебто з метою здійснення незаконної діяльності вказаними вище особами ( ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ), не доводять та не спростовують факт реального виконання господарських операцій позивача з ТОВ РІВЕР БУД .

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов`язань по взаємовідносинах з ТОВ РІВЕР БУД , а висновки про нарахування ПДВ та штрафних санкцій, викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договору, який укладався позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю РІВЕР БУД .

Що стосується взаємовідносин позивач з ТОВ АКРАМ ВЕСТ ТД , суд зазначає наступне.

01.10.2016 між ТОВ ЛІВНІ (Покупець) та ТОВ АКРАМ ВЕСТ ТД (Продавець) укладено договір поставки за №0110/16-А.

За умовами означеного Договору, Продавець зобов`язується продати і передати у власність Покупця сантехнічні вироби та супутні товари (надалі - Товар).

Відповідно до п.1.2. Договору № 0110/16-А від 01.10.2016 остаточне узгодження асортименту, ціни, кількості Товару зазначається у рахунку-фактурі та видатковій накладній на таку партію .

В якості письмового підтвердження отримання Замовлення на товар, згідно умов Договору № 0110/16-А від 01.10.2016, є виставлення Продавцем (ТОВ АКРАМ ВЕСТ ТД ) рахунку- фактури.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "ЛІВІНІ" та ТОВ АКРАМ ВЕСТ ТД , позивачем надано суду копію договору №0110/16-А від 01.10.2016, видаткових накладних, податкових накладних, товаро-транспортних накладних, рахунків-фактур, платіжного доручення, виписки з банку.

Вказані документи з боку контрагента ТОВ РІВЕР БУД підписані від імені ОСОБА_2 .

В акті перевірки та у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про наявність протоколу допиту свідка в рамках КП №32017250000000007, де в якості свідка допитано засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ АКРАМ ВЕСТ ТД ОСОБА_1 , який повідомив, що не має жодного відношення до реєстрації та діяльності підприємства, а за грошовому винагороду надав невстановленим особам копії паспорта.

Так, згідно наявної в матеріалах справи копії протоколу допиту ОСОБА_1 від 22.09.2017, свідком зазначено наступне:

Сам особисто на ТОВ АКРАМ ВЕСТ ТД (код 40222133) ніколи не працював ні на посаді директора, ні на посаді головного бухгалтера. До створення чи перереєстрації на моє ім`я вказаного товариства жодного відношення не маю. Договорів оренди приміщень від імені вказаного підприємства не укладав. Податкову звітність до органів ДФС не складав, не підписував та не подавав. Де знаходиться офіс підприємство і яка його юридична адреса я не знаю.

Де фактично зберігаються первинні документи (видаткові накладні, угоди, податкові накладні, акти прийому-передач, товаро-транспортні документи, банківські виписки з підприємствами) та печатка ТОВ АКРАМ ВЕСТ ТД (код 40222133) мені не відомо.

Хто на підприємстві здійснював складання первинних бухгалтерських документів, здійснював бухгалтерського та податкового обліків я не знаю, особисто я первинні бухгалтерські документи, бухгалтерську та податкову звітність не складав, свій підпис не ставив, печаткою ТОВ АКРАМ ВЕСТ ТД (код 40222133) не укладав. Хто є основними контрагентами ТОВ АКРАМ ВЕСТ ТД я не знаю. .

Також під час розгляду адміністративної справи №640/11675/19 судом досліджено вирок Печерського районного суд м. Києва від 14.11.2017 по справі №757/61785/17-к в якому ТОВ АКРАМ ВЕСТ ТД (код 40222133) фігурує як фіктивне підприємство, яке використовувалось з метою надання послуг з незаконного формування податкового кредиту, шляхом проведення безтоварних операцій, що свідчить про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого 4.1 ст.358 ч.1 ст.205 КК України.

Так, згідно вказаного вироку: 12.01.2016, у денний період часу, ОСОБА_1 , знаходячись в Печерському районі м. Києва, у готелі Салют , більш точного місця встановити не представилось можливим, достовірно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підробив, тобто підписав від імені учасника (засновника) Протокол № 1 загальних зборів учасників та статут ТОВ Акрам Вест ТД (код ЄДРПОУ 40222133), в який внесені завідомо неправдиві відомості.

На час підписання протоколу загальних зборів № 1 від 12.01.2016 та статуту Товариства, ОСОБА_1 розумів, що він придбає суб`єкт підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ Акрам Вест ТД (код ЄДРПОУ 40222133), оскільки ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа домовились про те, що його буде введено у склад учасників товариства і він в подальшому до діяльності ТОВ Акрам Вест ТД (код ЄДРПОУ 40222133) не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарську діяльність з використанням ТОВ Акрам Вест ТД (код ЄДРПОУ 40222133) будуть здійснювати інші особи.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив суду, що він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні злочинів, що йому інкримінуються, за викладених в обвинувальному акті обставин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 205 КК України, які згідно ст. 12 КК України є злочинами невеликої тяжкості. .

Отже, вироком Печерського районного суд м. Києва від 14.11.2017 по справі №757/61785/17-к ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 205 КК України.

Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №826/16865/14 викладено правову позицію, згідно якої статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18), а також у постановах Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №21-3788а15 (№826/15034/14), від 14.03.2017 у справі №21-1513а16.

Тобто згідно вказаних рішень Верховного Суду, вирок по ст. 205 Кримінального кодексу України (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин та у період господарських відносин між позивачем та контрагентом в особі ТОВ Акрам Вест ТД , який перевірявся: жовтень, листопад 2016 року) щодо однієї особи - фіктивного суб`єкта господарювання - позбавляє права на податкову вигоду всіх його контрагентів незалежно від реальності чи нереальності господарських операцій.

Встановлені обставини, на переконання суду свідчать про неможливість вчинення господарських операцій позивача з ТОВ Акрам Вест ТД у перевіряємому періоді та те, що виписані первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам частини другої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки за змістом вироку Печерського районного суд м. Києва від 14.11.2017 по справі №757/61785/17-к, встановлено, що ОСОБА_1 придбав суб`єкт підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ Акрам Вест ТД та визнаний винним вчинені кримінальних злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 205 КК України.

Окремо суд звертає увагу, що надані позивачем документи стосовно фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Акрам Вест ТД підписані ОСОБА_1 , тобто особою, що визнана винною у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 205 КК України.

Суд бере до уваги правову позицію Верховну суду, викладену у постанові від 16.01.2018 №2а-7-75/12/2670 а саме, Верховний Суд дійшов висновку, що всі первинні документи контрагента є неналежними, якщо вони підписані особою, яка значилась як засновник та директор товариства, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не мала, фінансово-господарською діяльністю не займалася, адміністративно - розпорядчі функції керівника підприємства не виконувала.

Отже, первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку та виписані контрагентами, не можуть в даному випадку вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Відтак, надані позивачем первинні документи не відображають реального руху господарських операцій, на підставі яких ним сформовані дані свого податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ Акрам Вест ТД .

На переконання суду, наведене в сукупності свідчить про неправомірні намагання позивача мінімізувати податкове навантаження, шляхом документального оформлення здійснення господарських операції з контрагентом в особі ТОВ Акрам Вест ТД без реального руху активів.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції позивача з ТОВ Акрам Вест ТД фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв`язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що доводи відповідача в частині, що стосуються взаємовідносин ТОВ ЛІВІНІ з ТОВ Акрам Вест ТД є обґрунтованими, натомість доводи стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ РІВЕР БУД не зайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

На вимогу суду відповідачем надано розрахунок податкових зобов`язань та штрафних санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень окремо по кожному контрагенту, відповідно до якого:

- за податковим повідомленням-рішенням від 27.03.2019 №00004011402 сума ПДВ становить: по ТОВ РІВЕР БУД - 26 222, 00 грн., по ТОВ Акрам Вест ТД - 14 879, 00 сума штрафних санкцій по ТОВ РІВЕР БУД - 6 555, 5 грн., по ТОВ Акрам Вест ТД - 3 719, 75 грн.;

- за податковим повідомленням-рішенням від 27.03.2019 №00004021402 сума завищеного від`ємного значення становить: по ТОВ РІВЕР БУД - 0, 00 грн., по ТОВ Акрам Вест ТД - 13 991, 00 грн;

- за податковим повідомленням-рішенням від 27.03.2019 №00004031402 сума податку на прибуток становить: по ТОВ РІВЕР БУД - 28 319, 76 грн., по ТОВ Акрам Вест ТД - 31 179, 60 грн., сума штрафних санкцій по ТОВ РІВЕР БУД - 7 079, 94 грн., по ТОВ Акрам Вест ТД - 7 794, 9 грн..

Таким чином, виходячи із зазначеного розрахунку та встановлених судом обставин справи, позовні вимоги ТОВ ЛІВІНІ підлягають задоволенню частково, а саме, податкове повідомлення-рішення від 27.03.2019 №00004011402 підлягає скасуванню в частині на суму 32 777, 5 грн., податкове повідомлення-рішення від 27.03.2019 №00004021402 підлягає скасуванню повністю та податкове повідомлення-рішення від 27.03.2019 №00004031402 підлягає скасуванню в частині на суму 35 399, 7 грн.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового позову.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВІНІ" (02232, м. Київ, просп. Маяковського 62а, кв. 195) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби місті Києві від 27.03.2019 №00004011402 в частині на суму 32 777, 5 грн., в іншій частині залишити в силі.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби місті Києві від 27.03.2019 №00004021402 повністю.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби місті Києві від 27.03.2019 №00004031402 в частині на суму 35 399, 7 грн., в іншій частині залишити в силі.

5. В решті позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВІНІ" (02232, м. Київ, просп. Маяковського 62а, кв. 195) понесені ним витрати по сплату судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 960, 50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Вєкуа Н.Г.