Постанова

від 22.07.2020 по справі 6/14

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2020 р. Справа №6/14

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Кордюк Г.Т.

Кравчук Н.М.

при секретарі Іванець М. Я.

за участю представників:

від позивача:- Медицька С.В.

від відповідача: - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (№ ЗАГС 01-05/1415/20 від 13.04.2020),

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2020, суддя Рочняк О.В. (повний текст складено та підписано 24.03.2020) про відмову в задоволенні заяви виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №318/11.1-03/14в від 10.03.2020 про видачу дублікату наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2009

у справі №6/14

за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

м.Івано-Франківськ

до відповідача фізичної особи-підприємця Озарко Галини Петрівни, м.Івано-Франківськ,

про звільнення нежитлового приміщення і стягнення заборгованості за договором в сумі 6159 грн. 97 коп. та пені в сумі 697 грн. 89 коп.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2020 відмовлено в задоволенні заяви виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №318/11.1-03/14в від 10.03.2020 про видачу дублікату наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2009.

13.04.2020 на вказану ухвалу суду поступила апеляційна скарга виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задоволити його заяву.

При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не врахував, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.12.2019 по виконавчому провадженню № 52504421 стосується наказу № 2313 від 23.04.2009, а тому строк пред`явлення наказу до виконання продовжено до 04.12.2022. Апелянт вказує, що суд не взяв до уваги, що державним виконавцем під час відкриття 04.10.2016 виконавчого провадження № 52504421 допущено описку у назві документа та даті його видачі, замість номера наказу 2331 та дати його видачі 23.04.2009 зазначено 07.04.2009 № 6/14.

Відзиву на дану апеляційну скаргу не надходило.

Представник апелянта в судовому засіданні навів доводи, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та задоволити їхню заяву.

В судове засідання явку уповноваженого представника відповідач не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи.

Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2009 (суддя Грица Ю.І.) задоволено позов Виконкому Івано-Франківської міської ради до ФОП Озарко Г.П. про звільнення нежитлового приміщення і стягнення заборгованості за договором в сумі 6159 грн 97 коп. та пені в сумі 697 грн 89 коп., на виконання якого 23.04.2009 видано накази.

11.03.2020 через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №318/11.1-03/14в від 10.03.2020 (вх.№4070/20) про видачу дублікату наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2009 по справі №6/14 про стягнення з підприємця Озарко Галини Петрівни на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради заборгованості з орендної плати в сумі 6159 грн 97 коп., пені в сумі 697 грн 89 коп та 85 грн витрат по сплаті державного мита і 118грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2020 відмовлено в задоволенні заяви виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №318/11.1-03/14в від 10.03.2020 про видачу дублікату наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2009.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що строк пред`явлення наказу Господарського суду Івано-Франківської області №2313 від 23.04.2009 по справі №6/14 закінчився 24.04.2012.

Переривання строку пред`явлення наказу Господарського суду Івано-Франківської області №2313 від 23.04.2009 по справі №6/14 до виконання суд першої інстанції оцінює критично, з огляду на те, що приєднані до матеріалів справи постанови про відкриття виконавчого провадження ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції №ВП 52504421 від 04.10.2016 та постанови від 03.12.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу не стосуються виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №2313 від 23.04.2009 по справі №6/14, оскільки виконавче провадження згідно вказаних постанов ВДВС відкрито за судовим наказом №6/14, виданим Господарським судом 07.04.2009, а не за наказом Господарського суду Івано-Франківської області №2313 від 23.04.2009 по справі №6/14.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може. Так, дійсно виконавче провадження згідно вказаних постанов ВДВС відкрито за судовим наказом №6/14, виданим Господарським судом 07.04.2009, а не за наказом Господарського суду Івано-Франківської області №2313 від 23.04.2009 по справі №6/14, проте, як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №52504421 від 04.10.2016 року, остання стосується саме наказу №2313 від 23.04.2009 року, хоча виконавцем і допущено помилку та вказано номер судової справи №6/14 (замість номеру наказу) та дата прийняття судового рішення 07.09.2009 (замість дати наказу). В постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №52504421 від 04.10.2016 року вказано ті самі сторони справи та суми, що підлягають стягненню за наказом №2313 від 23.04.2009. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що строк повторного пред`явлення наказу завершується 04.12.2022 року.

Однак, матеріалами справи підтверджується, що розпорядженням голови Господарського суду Івано-Франківської області від 25.12.2014, з метою забезпечення виконання положень Інструкції з діловодства в господарських судах України, Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 11 лютого 2010 року №22 (далі- Перелік), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2010 року за № 201/17496, зобов`язано помічників суддів, секретарів судових засідань з 25.12.2014 по 23.01.2015 провести підготовку до списання судових справ за 2009 рік та залишки судових справ за 1995-2008 роки, які згідно переліку (розділ 5), підлягають до списання в 2015 році.

Обчислення строків зберігання справ господарської, цивільної чи адміністративної юрисдикції провадиться з моменту набрання судовим рішенням законної сили, у тому числі апеляційної чи касаційної інстанції (крім судового рішення, яким скасовано судові рішення судів першої та/або апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд), або закінчення строку на касаційне оскарження.(ч.12 р.1 Переліку).

Як вбачається з АС "Діловодство суду", рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2009 у справі №6/14 за 2009 рік в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалося, набрало законної сили 23.04.2009.

Відповідно до ч.7 р.1 Переліку, строки зберігання судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, подаються у Переліку з урахуванням кодексів України. Строк зберігання господарських справ, розглянутих у судах першої інстанції, які віднесені до категорії "інші справи позовного провадження" становить 5 років ЕПЦ (експертно-перевірна комісія) (п.76 ч.5 р. 2 Переліку).

Справа №6/14 за 2009 рік підпадає під категорію "інші справи позовного провадження", а відтак строк її зберігання становить 5 років.

Відповідно до доповідної записки та акту Господарського суду Івано-Франківської області про вилучення та знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню, схваленого протоколом засідання ЕК Господарського суду №1 від 15.01.2016, погодженого протоколом засідання ЕПК Державного архіву Івано-Франківської області №1 від 29.01.2016, затвердженого 01.02.2016 головою Господарського суду Івано-Франківської області судові справи за 2009 рік, в т.ч. і справу №6/14, відібрано до знищення як такі, що не мають культурної цінності та втратили практичне значення.

Згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.02.2013 № 28, в редакції чинній на 2016 рік, при внесенні до акта про вилучення для знищення документів, не внесених до НАФ, судові справи вносяться під загальним заголовком. У примітках акта зазначається: "Перелік справ суду, з яких вилучено оригінали судових рішень, додається" (4.2.21); справи, відібрані для знищення, після погодження та затвердження актів передаються організаціям із заготівлі вторинної сировини за накладними, у яких зазначається вага паперової макулатури, що передана для переробки. Дата передання документів, їх вага та номер накладної вказуються в актах про виділення документів до знищення. Ці акти вміщуються у справу архівного фонду суду та зберігаються в архіві суду (4.2.24).

До папки постійного зберігання, яка зберігається в архіві суду, вміщено оригінали судових рішень (ухвали, рішення) по справі №6/14 за 2009 рік. Однак, копії наказів від 23.04.2009 в даній папці відсутні, оскільки оригінали даних наказів направлені позивачу у даній справі, а копії наказів не є судовими рішеннями та документами, які підлягають постійному зберіганню, а відповідно знищені разом з матеріалами вказаної справи.

Відтак, у суду відсутня можливість видати дублікат наказу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм матеріального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У рішенні у справі Сутяжник проти Росії (заява № 8269/02) від 23.07.2009 Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення правил юрисдикції та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

За таких обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що наведення місцевим господарським судом частково невірної мотивації не призвело до прийняття неправильного судового рішення.

З огляду на те, що частково невірна мотивація не призвело до прийняття неправильного судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2020 у справі №6/14 слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта.

керуючись ст.ст. 86, 255, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (№ ЗАГС 01-05/1415/20 від 13.04.2020) , залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2020 у справі №6/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.07.2020

Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.