Рішення

від 14.07.2020 по справі 904/5313/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2020м. ДніпроСправа № 904/5313/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Уперєвої Д.В.

та представників:

від позивача: Горобець А.І., керівник;

від відповідача: Северин А.Б., адвокат

від третьої особи: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Горобець А.І.", с. Соколова Балка, Новосанжарський р-н, Полтавська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Лідерпартс Україна", смт Слобожанське, Дніпропетровський р-н, Дніпропетровська обл.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Дніпро

про відшкодування збитків у сумі 1 427 962,45 грн

СУТЬ СПОРУ:

Селянське (фермерське) господарство "Горобець А.І." звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Лідерпартс Україна" 1427962,45 грн, з яких: 75370,00 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, 9 471,21 грн - вартість матеріалів, 862121,24 грн - вартість складових КТЗ, що підлягають заміні, 476 000,00 грн - упущена вигода, 5000,00 грн - вартість висновку експерта.

Судовий збір позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за усним договором перевезення, під час якого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія відповідача-перевізника було пошкоджено належний позивачу на підставі договору фінансового лізингу № DNH2LN13689 від 03.06.2015 вантаж - комбайн марки New Holland CS 6090, серійний № НОМЕР_10, 2007 року випуску, державний № НОМЕР_1 .

Серед доказів на підтвердження зазначених обставин позивач посилається на поліцейський протокол та постанову про накладення на ОСОБА_1 - водія відповідача адміністративного стягнення за статтею 132-1 КУпАП (порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами), за статтею 124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна), за статтею 122-4 КУпАП (залишення місця ДТП), а також на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2019, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.10.2019, про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП.

На підтвердження вартості матеріальних збитків позивач надав висновок експерта автотоварознавчого дослідження № 121 від 07.08.2019.

Упущену вигоду позивач вмотивовує неможливістю виконання ним робіт (збирання сільськогосподарської продукції ранніх зернових) за укладеним ним із ТОВ Торговий дім Біозавод договором субпідряду № СП/1 від 21.06.2019 через пошкодження комбайна, який перевозився саме до місця виконання договірних зобов`язань - с. Новий шлях, Козелецький район, Чернігівська область.

Правовими підставами позову позивач зазначає, серед іншого, статті 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України.

У відзиві на позов, що надійшов до суду 16.12.2019, відповідач позов не визнає з наступних підстав.

Відповідач стверджує, що він є неналежним відповідачем у справі. При цьому посилається на те, що 07.06.2019 між ним та Приватним підприємством Компанія Лінк (далі - орендар) було укладено договір оренди транспортного засобу з екіпажем.

Предметом даного договору є зобов`язання орендодавця (відповідача) передати орендарю у тимчасове платне користування спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, марки МАN, модель TGX, 26.440, 2012 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , зі спеціальним напівпричепом-платформою - Е, марки TAD, моделі Classic 30-3, 2017 року випуску, синього кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 . Фактична передача зазначених транспортних засобів підтверджується двостороннім актом приймання-передачі від 07.06.2019.

Тому на момент події, що спричинила позивачу збитки, транспортний засіб з екіпажем знаходився в оренді іншої особи, яка відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України й має відшкодовувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає про те, що Селянське фермерське господарство Горобець А.І. є неналежним позивачем у справі, оскільки відповідно до технічного паспорта на пошкоджений вантаж - комбайн марки New Holland CS 6090, серійний № НОМЕР_10, 2007 року випуску, державний № НОМЕР_1 , перебував у власності ПАТ КБ ПриватБанк . Позивач у справі на підставі договору фінансового лізингу № DNH2LNI3689 є лише тимчасовим володільцем з подальшим правом набуття у власність комбайна марки New Holland 6090, б/в, 2007 року випуску без зазначення ідентифікуючих ознак та відомостей.

Тобто, позивачем не доведено, що спірний комбайн є об`єктом договору фінансового лізингу № DNH2LNI3689 від 03.06.2015, а відтак не доведена наявність у нього правових підстав на користування та/або володіння оспорюваним зернозбиральним комбайном New Holland CS 6090, серійний № НОМЕР_10, 2007 року випуску, державний № НОМЕР_1 та права на відшкодування шкоди.

Щодо наданого позивачем висновку експерта-автотоварознавця, то відповідач вважає, що зазначений висновок не є належним доказом реальної вартості відновлювального ремонту та запасних частин, які підлягали заміні у комбайні, оскільки відсутні докази на підтвердження відповідного кваліфікаційного рівня експерта на проведення судових експертиз.

Зокрема, відповідач зауважує, що у висновку експерта зазначено про проведення дослідження експертом, який має вищу технічну освіту за спеціальністю Автомобілі та автомобільне господарство та кваліфікацію з правом на проведення автотоварознавчих експертиз за спеціальністю Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку, нанесеного власнику транспортного засобу , в той час як комбайн є сільськогосподарською технікою та не відноситься до транспортних засобів.

З огляду на викладене відповідач ставить під сумнів кваліфікацію експерта, який до того ж, на думку відповідача, розрахував вартість деталей, що підлягають заміні, на підставі рахунку-фактури ТОВ Агроресурс від 06.07.2019 не зрозуміло на підставі яких відомостей.

Не погоджується відповідач також і з протоколом огляду транспортного засобу від 06.07.2019, складеного експертом за участю директора ТОВ З іноземними інвестиціями Лідерпартс Україна ОСОБА_3 Відповідач зазначає, що директор ОСОБА_3. був звільнений 01.07.2019 за власним бажанням, а тому не мав права засвідчувати своїм підписом жодних фактів від імені Товариства. До того ж протокол містить застереження ОСОБА_3 про незгоду з викладеним переліком та видом поломок. Примірник висновку експерта автотоварознавчого дослідження з протоколом огляду відповідачу не направлявся та не вручався, у зв`язку з чим висловити свої зауваження не було можливості. Протокол складений різними мовами (українською, російською), містить не застережені підписами відповідальних осіб виправлення.

За наслідком своїх зауважень до експертного висновку відповідач стверджує, що цей висновок не є належним доказом як щодо виду та кількості поломок, так і щодо вартості відновлювального ремонту, в тому числі із запасними частинами, які підлягають заміні.

Не погоджується відповідач також і з вимогами про стягнення упущеної вимоги.

При цьому відповідач посилається на те, що позивачем не доведені ані факт понесення збитків, ані причинний зв`язок між діями відповідача та понесеними збитками у вигляді упущеної вигоди, що є важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди.

Аналізуючи надані позивачем докази в обґрунтування упущеної вигоди, відповідач звертає увагу суду на те, що за текстом договору субпідряду № СП/1 від 21.06.2019 (п. 1.4) субпідрядні роботи мали виконуватися зернозбиральним комбайном марки New Holland, державний номер НОМЕР_6 , у той час як державний номер оспорюваного комбайна - НОМЕР_1 . Марка оспорюваного комбайна - New Holland CS 6090, у той час як у договорі зазначено марку комбайна - New Holland без літерних та цифрових позначень.

Тобто, на думку відповідача, позивачем не доведено, що саме спірним комбайном планувалося виконання субпідрядних робіт за договором № СП/1 від 21.06.2019.

При цьому відповідач також указує, що укладення договору субпідряду є лише наміром сторін співпрацювати, однак він не підтверджує реальних намірів виконати умови цього договору. Відповідач вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження фактичної кількості площі з посівами, яку потрібно обробити та від якої залежить вартість робіт, а також не надано доказів, що ці посіви зросли та підлягають збиранню. Відсутні докази й щодо кількості гектарів, реально можливих до обробки позивачем.

У відповіді на відзив, що надійшов до суду 16.01.2020, позивач вважає заперечення відповідача проти позову безпідставними з огляду на таке.

Наданий відповідачем договір оренди транспортного засобу з екіпажем містить ознаки фіктивного.

Так, водій ОСОБА_1 , який визнаний винним у скоєнні ДТП, на момент пригоди був офіційно працевлаштований у відповідача на підставі трудового договору, а не на ПП Компанія Лінк . Договір оренди не посвідчений нотаріально, а тому міг бути укладений заднім числом. У наданому відповідачем договорі оренди транспортного засобу від 07.06.2019 в пункті 6 зазначено орендну плату в розмірі 5000,00 грн на місяць, при тому що за договором цей транспортний засіб передається в оренду з екіпажем і одна тільки мінімальна заробітна плата водія становить 4300,00 грн на місяць.

Також позивач зазначає, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за існуючими КВЕДами ПП Компанія Лінк не здійснює надання послуг із перевезення вантажів.

Крім того, позивач акцентує увагу суду на тій обставині, що 06.07.2019, під час складання акта огляду комбайна експертом ОСОБА_4 у присутності представників відповідача, а саме директора та юрисконсульта, останні не повідомляли про те, що тягач знаходиться в оренді. Не повідомлялося про це відповідачем також на неодноразові претензії, що надсилалися позивачем. Поліс цивільно-правової відповідальності виписаний саме на відповідача, а не на орендаря.

Враховуючи, що за кермом тягача, який належить на праві власності відповідачу, був водій ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах із відповідачем та виконував свої трудові обов`язки та завдання саме роботодавця, відповідальність за завдану шкоду несе саме відповідач, а не третя особа, яка орендує транспортний засіб.

Спростовуючи доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на судовий захист, посилаючись на статтю 9 Закону України Про фінансовий лізинг , статтю 386 Цивільного кодексу України, позивач указує на те, що йому як лізингоодержувачу забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом прав власника.

Крім того, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію на час судового провадження у справі позивач став власником комбайна.

Висновки експерта-автотоварознавця позивач вважає такими, що повністю відповідають чинному законодавству.

Упущену вигоду у сумі 476 000,00 грн позивач вважає обґрунтованою, так як саме така сума передбачалася за договором субпідряду № СП/1 від 21.06.2019 за збирання врожаю сільськогосподарської продукції, який не був зібраний позивачем через пошкодження комбайна під час його перевезення відповідачем до місця виконання робіт.

24.01.2020 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

При цьому відповідач наполягає на дійсності укладеного ним з Приватним підприємством Компанія Лінк договору оренди транспортного засобу з екіпажем від 07.06.2019, фіктивність договору не визнає. Відповідач стверджує, що за статтею 805 Цивільного кодексу України управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

Статтею 799 цього Кодексу не передбачена обов`язкова нотаріальна форма до зазначеного договору. Умови та розмір орендної плати є вільними. Серед видів господарської діяльності орендаря транспортного засобу за КВЕДами, зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, автомобільне перевезення вантажів не передбачене, але кількість видів діяльності підприємства законодавством не обмежена.

За змістом частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Враховуючи, що станом на момент ДТП транспортний засіб - спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, марки МАN, модель TGX 26.440, 2012 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , зі спеціалізованим напівпричепом-платформою - E, марки TAD, моделі Classic 30-3, 2017 року випуску, синього кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , разом з екіпажем належав на праві тимчасового користування (оренди) іншій юридичній особі - ПП Компанія Лінк (ідентифікаційний код 24231483), то належним відповідачем у справі та особою, яка повинна нести відповідальність є саме орендар транспортного засобу - Приватне підприємство Компанія Лінк .

При цьому відповідач наполягає, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні зобов`язання як у письмовій так і в усній формі щодо перевезення комбайна.

У матеріалах справи відсутні докази прийняття відповідачем вантажу до перевезення, відсутні відомості щодо стану вантажу при навантаженні, способу навантаження. Наданий позивачем висновок експерта на підтвердження пошкодження комбайна є сумнівним.

Доводи позивача про те, що всі документи за наслідком дорожньо-транспортної пригоди (протоколи поліції) оформлені саме на відповідача, а не на орендаря, не можуть прийматися судом до уваги з огляду на те, що всі документи оформлялися на підставі свідоцтва про право власності на транспортний засіб, власником якого є відповідач.

Ухвалою суду від 19.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.12.2019. Від відповідача за клопотанням позивача витребувані докази.

За ухвалою суду від 16.12.2019 строк підготовчого провадження продовжено до 19.02.2020 з відкладенням підготовчого засідання до 16.01.2020, після чого засідання відкладалося до 27.01.2020, 10.02.2020.

27.01.2020 позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на транспортні засоби, що зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Лідерпартс Україна", шляхом заборони їх відчуження.

Ухвалою суду від 28.01.2020 у задоволенні заяви відмовлено за відсутності правових підстав.

У підготовчому засідання 10.02.2020 оголошувалася перерва до 14.02.2020.

За наслідком підготовчого засідання 14.02.2020 за клопотанням позивача судом залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , підготовче провадження було закрито з призначенням розгляду справи по суті на 20.02.2020 після чого у зв`язку з неявкою сторін та за їхніми клопотаннями відкладалося до 12.03.2020 та оголошувалася перерва до 20.03.2020.

Ухвалою суду від 20.03.2020 розгляд справи було призначено на 20.04.2020, однак ухвалою суду від 15.04.2020 судове засідання було визнано таким, що не відбудеться через запроваджений в країні постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (із змін. і доп.) "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" загальнонаціональний карантин з 12.03.2020 по 24.04.2020. При цьому було вирішено про дату, час та місце судового засідання у справі повідомити учасників справи додатково.

Ухвалою суду від 19.06.2020 судове засідання у справі було призначено на 14.07.2020.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

У судових засіданнях представники сторін надали пояснення по суті справи, аналогічні за змістом поданим заявам по суті справи.

У судовому засіданні 14.07.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.06.2015 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк ПриватБанк (далі - банк) та Селянським (фермерським) господарством "Горобець А.І." (далі - позивач, лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №DNH2LNI3689 (далі - договір фінансового лізингу), відповідно до якого банк здійснює придбання у власність, а потім передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач приймає від банка у платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність майно - комбайн зернозбиральний New Holland 6090, б/в, номер технічного паспорта НОМЕР_10, 2007 року випуску, жатка зернова New Holland 24GVFP, б/в, номер технічного паспорта 249934029, 2009 року випуску.

Строк дії цього договору - з дати підписання цього договору до 25.03.2020 (пункт 11.1 договору фінансового лізингу).

Відповідно до умов договору фінансового лізингу 16.06.2015 банк передав, а позивач прийняв у лізинг комбайн зернозбиральний New Holland 6090, номер технічного паспорта НОМЕР_10, рік випуску 2007, жатку зернову New Holland 24GVFP, номер технічного паспорта НОМЕР_8 , рік випуску 2009, про що складено акт прийому-передачі майна від 16.06.2015 (а.с. 76 том 1). Адреса місяця прийому-передачі: Полтавська область, Новосанжарський район, с.Соколова Балка, що відповідає адресі офіційного місцезнаходження позивача.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_13, виданого 24.05.2016, власником комбайна зернозбирального New Holland CS 6090, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2007, заводський номер НОМЕР_9 , двигун № НОМЕР_12, є ПАТ КБ ПриватБанк (а.с. 18 - 19 том 1).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_16 (попер. реєстр. НОМЕР_15), виданого 13.01.2020, власником комбайна зернозбирального New Holland CS 6090, реєстраційний номер НОМЕР_11 , рік випуску 2007, заводський номер НОМЕР_9 , двигун № НОМЕР_12, стало Селянське (фермерське) господарство Горобець А.І. (ідентифікаційний код 13954267) (а.с.161 том 1).

28.05.2019 позивач уклав з ТОВ Любимівка (с. Любимівка, Дніпропетровський р-н, Дніпропетровська обл.) договір про надання сільськогосподарських послуг, за яким зобов`язався надавати за плату сільськогосподарські послуги з використанням спеціалізованої техніки, а саме: збирання ріпаку, пшениці та ячменю комбайном New Holland модель СS6090 в кількості 1 шт. Згідно з Додатком 2 до цього договору позивачем було зібрано озимого ячменя на 43,50 га, озимої пшениці на 111,49 га, озимого рапсу на 311 га (а.с. 94 - 97 том 1).

21.06.2019 позивач уклав із ТОВ Торговий Дім Біозавод (далі - підрядник) договір субпідряду № СП/1 від 21.06.2019, за яким зобов`язався виконати для підрядника роботи по збиранню врожаю сільськогосподарської продукції ранніх зернових загальною площею посівів 400 га, які знаходяться на території с. Новий Шлях Козелецького району Чернігівської області (п.1.1. договору). Техніка, якою проводяться роботи - комбайн зернозбиральний марки New Holland , державний номер НОМЕР_6 , дата випуску 2007 рік, номер двигуна НОМЕР_12 , свідоцтво про реєстрацію комбайна НОМЕР_13 , видане 24.05.2016 (п. 1.4 договору). Загальна ціна договору - 476 000,00 грн (п. 2.2 договору). Порядок оплати робіт: до 19.07.2019 - попередня оплата у розмірі 20000,00 грн (за умови початку виконання робіт у термін, указаний в п. 3.1 договору); до 15.08.2019 - 50000,00 грн (на підставі підписаного сторонами акта виконаних робіт); остаточна оплата (на підставі підписаного сторонами акта виконаних робіт) - до 10.09.2019 (п. 2.3 договору). Початок виконання робіт - протягом п`яти календарних днів з моменту направлення заявки замовником . Роботи повинні бути виконані протягом 25 робочих днів (п. 3.1 договору) (а.с. 87 - 89 том 1).

У межах цього договору ТОВ ТД Біозавод звернулося до позивача із заявкою № 290 від 03.07.2019, за якою просило доставити до 08.07.2019 за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, с. Новий шлях зернозбиральну техніку для проведення робіт за договором субпідряду № СП/1 від 21.06.2019, а саме: комбайн марки New Holland , державний номер НОМЕР_1 , дата випуску 2007 рік, номер двигуна НОМЕР_12 (а.с. 90 том 1).

05.07.2019 під час перевезення комбайна марки New Holland , р.н. НОМЕР_1 , спеціалізованим вантажним тягачем марки MAN TGX 26.440 , р.н. НОМЕР_14 , з напівпричепом марки TAD CLASSIC 30-3 , р.н. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_1 , на шляху прямування із с. Любимівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області - місця виконання позивачем сільськогосподарських робіт за договором від 28.05.2019, укладеним із ТОВ Любимівка , до с. Новий Шлях Козелецького району Чернігівської області - місця виконання позивачем субпідрядних робіт за договором від 21.06.2019, укладеним із ТОВ ТД Біозавод , а саме у м. Прилуки Чернігівської області Прилуцьким відділом поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області було складено постанову про накладення на водія ОСОБА_1 штрафу за порушення, передбачене статтею 132-1 КУпАП (порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами) (а.с. 108 т. 1).

Крім того, відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2019, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.10.2019 у справі № 205/6564/2019, встановлено, що водій ОСОБА_1 05.07.2019, приблизно о 16:05 год., керуючи автомобілем марки MAN TGX 26.440 , р.н. НОМЕР_14 , з напівпричепом марки TAD CLASSIC 30-3 , р.н. НОМЕР_5 , в районі будинку № 31 по вул. Київській у м. Прилуках під час перевезення негабаритного вантажу, а саме комбайна марки New Holland , р.н. НОМЕР_1 , володільцем якого є СФГ ОСОБА_5 на підставі договору лізингу № DNH2LNI3689 від 03.06.2015, не вибрав безпечний інтервал руху, внаслідок чого здійснив наїзд на шляхопровід, чим пошкодив зазначений негабаритний вантаж. Після цього водій ОСОБА_1 місце дорожньо-транспортної пригоди залишив. Внаслідок ДТП зазначений комбайн, який перевозив ОСОБА_1 на напівпричепі, отримав технічні пошкодження, чим завдана матеріальна шкода, потерпілих немає. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.п. 2.10, 13.1 ПДР України, у зв`язку з чим його визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4 (залишення місця дорожньо-транспортної пригоди), 124 (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна) КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців (а.с. 79 - 86 том 1).

Як встановлено зазначеною постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2019, водій ОСОБА_1 є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Лідерпартс Україна".

За частинами четвертою, шостою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, перевезення комбайна марки New Holland , р.н. НОМЕР_1 , спеціалізованим вантажним тягачем марки MAN TGX 26.440 , р.н. НОМЕР_14 , з напівпричепом марки TAD CLASSIC 30-3 , р.н. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_1 - працівника відповідача у цій справі, пошкодження комбайна внаслідок ДТП з вини водія ОСОБА_1 є встановленими фактами, що не підлягають доказуванню.

Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів № СХК № 650835 та СХК №426287 власником зазначених тягача та напівпричепа є ТОВ З іноземними інвестиціями Лідерпартс Україна (а.с. 109 - 110 том 1).

За фактом пошкодження комбайна позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Лідерпартс Україна" з претензією №144/19 05.08.2019 та вимагав від останнього сплатити протягом 7 днів з дня отримання даної претензії матеріальні збитки у розмірі 1 422 962,45 грн, з яких: 946 962,45 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт комбайна разом із вартістю матеріалів та складових КТЗ, що підлягають заміні та 476 000,00 грн упущеної вигоди у зв`язку з неодержаним доходом через невиконання робіт за договором субпідряду № СП/1 від 21.06.2019.

При цьому заявлену суму матеріальних збитків позивач обґрунтував висновком судового експерта-автотоварознавця Сумцова С.С., складеним у присутності представника ТОВ З іноземними інвестиціями Лідерпартс Україна .

Надсилання претензії позивач підтверджує фіскальним чеком, поштовою накладною, описом вкладення до цінного листа зі штрихкодовим ідентифікатором № 3601410133452 та інформацією за результатами відстеження отримання вказаного відправлення відповідачем 07.08.2019 (а.с. 98-100, 102-105 том 1).

Відповідач на звернення позивача не відреагував, що й стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у справі є обставини щодо укладення договору автомобільного перевезення вантажу, суми матеріального збитку від пошкодження вантажу, наявності підстав для стягнення як матеріального збитку, так і упущеної вигоди з відповідача.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зазначена норма кореспондується з вимогами статті 144 Господарського кодексу України щодо підстав виникнення майнових прав та обов`язків суб`єктів господарювання.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Пунктом 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ст. 51 ЦК України).

Разом з тим згідно з частиною першою статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За змістом частини першої статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною першою статті 919 цього Кодексу передбачено, що доставка вантажу до пункту призначення здійснюється перевізником у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до частини першої та другої статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Статтею 50 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Разом з тим при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Згідно з главою 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (із змін. і доп.), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила), договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 3.3 цих Правил ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній Замовник.

У договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов`язки сторін, відповідальність тощо. На перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми (додаток 4 до Договору) (пункти 3.5, 3.7 Правил).

Пунктом 11.1 Правил встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. (п. 11.2 Правил).

Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином (ч. 5 ст. 308 ГК України).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники (п. 11.4 Правил).

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику (п. 11.5 Правил).

Згідно з пунктом 14.4 Правил остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

За статтею 52 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник має право відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів. В обов`язки автомобільного перевізника входить, серед іншого, забезпечення виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством.

Отже, системний аналіз зазначених нормативних положень у їх взаємозв`язку дозволяє дійти наступного висновку:

договір автомобільного перевезення вантажу укладається в письмовій формі за ініціативою будь-якої сторони, однак недотримання цієї форми не має наслідком недійсність договору, а тому він може бути вчинений в усній формі;

укладення письмового договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа - товарно-транспортної накладної;

товарно-транспортну накладну виписує вантажовідправник, однак обов`язок забезпечити вантажовідправників бланками перевізних документів та видати належним чином оформлену відповідну накладну вантажовідправнику на підтвердження прийняття вантажу до перевезення в пункті відправлення покладається на перевізника;

договірні відносини щодо автомобільного перевезення вантажу потребують погодження щонайменше предмета, ціни та строку дії договору, однак законодавче застереження, яке допускає існування усного договору, свідчить про можливість усного погодження цих умов, у тому числі стягнення розумної плати за надані послуги та виконання договору (доставка вантажу) у розумні строки;

розрахунок за перевезення вантажів проводиться замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

За таких обставин обґрунтування позивачем позовних вимог укладенням з відповідачем усного договору автомобільного перевезення узгоджується з чинним законодавством.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що його замовлення на перевезення комбайна було прийнято перевізником за телефоном, завантаження зернозбирального комбайна марки New Holland , р.н. НОМЕР_1 , на спеціальний транспортний засіб - тягач марки MAN TGX 26.440 , р.н. НОМЕР_14 , з напівпричепом марки TAD CLASSIC 30-3 , р.н. НОМЕР_5 , здійснювалося силами й засобами позивача, а прийняття до перевезення зазначеного зернозбирального комбайна й фактичне його перевезення супроводжувалося перевізником без видачі ним товарно-транспортної накладної, що й пояснює її відсутність.

Тому, саме внаслідок поведінки перевізника, який не забезпечив позивача бланками перевізних документів та не оформив їх належним чином під час прийняття вантажу до перевезення, у позивача відсутня відповідна товарно-транспортна накладна.

Разом з тим фактичні дії позивача й перевізника свідчать про виникнення між ними договірних зобов`язань з автомобільного перевезення вантажу, а не деліктних (позадоговірних) зобов`язань. Зазначена юридична кваліфікація правовідносин не дозволяє застосування статей 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, які регулюють позадоговірні правовідносини.

Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не позбавляє сторону правового захисту та не є підставою для відмови у позові.

Оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Суд погоджується з правом позивача на судовий захист, оскільки на час звернення з позовом до суду на підставі договору фінансового лізингу він був законним володільцем й користувачем зернозбирального комбайна New Holland CS 6090, рік випуску 2007, заводський номер НОМЕР_9 , двигун № НОМЕР_12, а під час судового провадження став одноосібним власником, а відтак відповідно до статті 9 Закону України Про фінансовий лізинг та статті 386 Цивільного кодексу України користується правом захисту своїх майнових прав.

Суд погоджується також і з доводами позивача щодо правомірного визначення відповідачем у справі ТОВ З іноземними інвестиціями Лідерпартс Україна як перевізника за договірними відносинами, що між ними виникли на підставі низки доказів.

Так, окрім уже зазначених обставин укладення позивачем договору перевезення, беззаперечним фактом є те, що власником автомобіля марки MAN TGX 26.440 , р.н. НОМЕР_14 , з напівпричепом марки TAD CLASSIC 30-3 , р.н. НОМЕР_5 є відповідач, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 188 - 189 том 1).

Перевезення зернозбирального комбайна здійснювалося водієм ОСОБА_1 , який керував зазначеними транспортними засобами та допустив пошкодження вантажу.

Перебування водія ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем у період з 17.05.2019 по 16.09.2019 підтверджується наказом № 16/05-1 від 17.05.2019 про прийняття його на роботу та наказом № 16/09-2 від 16.09.2019 про звільнення за статтею 38 КЗпП України (за власним бажанням) (а.с. 155 - 156 том 1).

Безпосередньо за фактом дорожньо-транспортної пригоди, під час складання відносно водія ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення за статтею 132-1 КУпАП, останній надавав пояснення про те, що його місцем роботи є Товариство з обмеженою відповідальністю З іноземними інвестиціями Лідерпартс Україна (а.с. 108 - 112 том 1).

Зазначене місце роботи водія ОСОБА_1 відображено також у матеріалах справи №205/6564/19 за фактом розгляду матеріалів про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП (а.с. 79 - 86 том 1).

Крім того, в матеріалах справи наявні протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 06.07.2019 та письмові пояснення, надані директором Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Лідерпартс Україна" ОСОБА_3, а також водієм відповідача ОСОБА_1 (а.с. 212 - 215 том 1).

Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення 06.07.2019 директор відповідача ОСОБА_3 . звернувся з усною заявою до Новосанжарського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з проханням провести перевірку за фактом незаконного затримання транспортного засобу MAN TGX 26.440 , р.н. НОМЕР_14 , з напівпричепом марки TAD CLASSIC 30-3 , р.н. НОМЕР_5 , на якому перевозився пошкоджений комбайн марки New Holland , р.н. НОМЕР_1 для доставки у село Андріївка Новосанжарського району Полтавської області громадянину ОСОБА_5 .

Під час перевірки директор відповідача ОСОБА_3 надав поліції пояснення, згідно з якими він, як представник власника транспортного засобу MAN TGX 26.440 , р.н. НОМЕР_14 , з напівпричепом марки TAD CLASSIC 30-3 , р.н. НОМЕР_5 прибув до села Андріївка Новосанжарського району Полтавської області з метою повернення комбайна марки New Holland особі, яка за домовленістю з водієм його підприємства перевозив зазначений комбайн, який було пошкоджено. Після пошкодження спірного комбайна замовник доставки вимагав відвезти комбайн до села Андріївка Новосанжарського району Полтавської області. Після прибуття до місця доставки громадянин ОСОБА_5 своїм транспортним засобом заблокував для проїзду транспортний засіб MAN TGX 26.440 , р.н. НОМЕР_14 , з напівпричепом марки TAD CLASSIC 30-3 , р.н. НОМЕР_5 (а.с. 212 - 213 том 1).

Водій ОСОБА_1 у своїх поясненнях зазначив, що він працює у відповідача. 05.07.2019 він, керуючи транспортним засобом MAN TGX 26.440 , р.н. НОМЕР_14 , з напівпричепом марки TAD CLASSIC 30-3 , р.н. НОМЕР_5 , перевозив комбайн марки New Holland та у місті Прилуки, проїжджаючи під мостом, пошкодив вантаж, після чого повертав пошкоджений комбайн до села Андріївка Новосанжарського району Полтавської області. Прибувши до села Андріївка Новосанжарського району Полтавської області, власник комбайна своїм транспортним засобом заблокував для проїзду транспортний засіб MAN TGX 26.440 , у зв`язку з чим керівник водія ОСОБА_1 ОСОБА_3 звернувся до поліції (а.с. 114 том 1).

Щодо громадянина ОСОБА_5 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 06.07.2019, яким встановлено, що громадянин ОСОБА_5 створив перешкоду в русі транспортному засобу MAN TGX 26.440 , р.н. НОМЕР_14 , потерпілими є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 215 том 1).

31.07.2019 Новосанжарським районним судом Полтавської області у справі № 542/837/19 за результатом розгляду зазначеного протоколу було прийнято постанову про накладення на громадянина ОСОБА_5 стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП (а.с. 229 том 1).

06.06.2019, тобто наступного дня після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, той же ОСОБА_3 як директор ТОВ З іноземними інвестиціями Лідерпартс Україна приймав участь у складанні протоколу огляду транспортного засобу - пошкодженого комбайна в межах експертного автотоварознавчого дослідження, за наслідком якого було складено висновок експерта № 1121 від 07.08.2019.

Зазначені докази свідчать про те, що перевезення вантажу здійснювалося водієм відповідача з відома останнього, який не відмовлявся на той час від договірних відносин з позивачем, не заявляв про самоправні, з перевищенням повноважень дії водія ОСОБА_1 щодо прийняття до перевезення спірний вантаж (комбайн). Підстави допустити можливість самоправного використання водієм ОСОБА_1 спеціалізованих транспортних засобів для перевезення великогабаритного вантажу - зернозбирального комбайна, які є джерелом підвищеної небезпеки, відсутні.

Наступне звільнення водія ОСОБА_1 за власним бажанням, а не за порушення трудової дисципліни, свідчить про належне виконання останнім своїм посадових обов`язків.

Викладене свідчить про відсутність розумних сумнівів у виникненні зобов`язальних відносин саме між сторонами у цій справі.

Заперечення відповідача щодо цього судом не приймаються з огляду на таке.

Так, надана відповідачем копія наказу № 2/07-1 від 01.07.2019 про припинення трудового договору з директором ОСОБА_3 за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України не спростовує викладених обставин щодо виникнення між сторонами договірних зобов`язань з автомобільного перевезення вантажу (а.с. 142 том 1).

Крім того, сам наказ директора ОСОБА_3 про своє звільнення не відповідає пункту 7 частини другої статті 30 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю згідно з яким обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них) відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства.

Отримана відповідачем 07.08.2019 претензія позивача № 144/19 від 05.08.2019 щодо відшкодування збитків та упущеної вигоди була залишена без реагування, хоча керівництво відповідача, який є професійним перевізником зобов`язане усвідомлювати правові наслідки пошкодження вантажу під час його перевезення, а тому логічною й об`єктивно виправданою мала б бути реакція обґрунтованої відповіді на цю претензію із спростуванням причетності до перевезення спірного вантажу з наданням відповідних доказів.

Тому, доводи відповідача щодо передання в оренду Приватному підприємству Компанія Лінк за договором оренди транспортного засобу з екіпажем, як аргумент для звільнення відповідача від відповідальності, судом не приймаються, оскільки факт укладення цього договору ще не підтверджує виконання автомобільного перевезення Приватним підприємством Компанія Лінк . Жодного доказу щодо цього відповідачем суду не надано.

А між тим відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Отже, вина перевізника презюмується й тягар доведення своєї невинуватості покладається саме на нього.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у сукупності в їх логічному взаємозв`язку відповідно до вимог статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, найбільш вірогідними на підтвердження обставин виникнення між сторонами договірних зобов`язань з автомобільного перевезення вантажу та пошкодження його під час перевезення відповідачем є докази, надані позивачем, а не докази відповідача, які надані ним у спростування викладених позивачем обставин у справі.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених позивачем вимог про відшкодування матеріальних збитків та упущеної вигоди, суд враховує наступне.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1ст. 526 ЦК України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ч. 1 ст. 314 ГК України).

Згідно з частиною третьою статті 314 Господарського кодексу України у разі втрати вантажу перевізник відповідає перед замовником в розмірі вартості втраченого вантажу.

Замовник за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом має право отримати компенсацію згідно із законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчасність доставки (ч. 1 ст. 51 Закону України Про автомобільний транспорт ).

За змістом статті 52 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник зобов`язаний відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд, перш за все, з`ясовує правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента, який повинен доказати, що збитки заподіяні не з його вини.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, 2) збитки, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, 4) вина боржника.

Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Тому, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення зобов`язань. Відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Вина перевізника у порушенні зобов`язань з перевезення вантажу в силу приписів статті 314 Господарського кодексу України, статті 924 Цивільного кодексу України презюмується та не підлягає доведенню замовником.

На підтвердження розміру понесених матеріальних збитків позивач надав висновок експерта № 121 автотоварознавчого дослідження, складеного 07.08.2019 (а.с. 20 - 67 том 1).

Відповідно до експертного висновку вартість відновлювального ремонту комбайна New Holland CS 6090, державний номер НОМЕР_1 , після пошкодження, що мало місце 05.07.2019 о 16:15 год. у місті Прилуки, вул. Київська, 116, становить 946 962,45 грн, з яких: 75 370,00 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт (ремонт й фарбування), 9471,21 грн - вартість нових матеріалів, які використовуються при ремонтних роботах, 862 121,24 грн - вартість складових, які підлягають заміні при ремонті.

Дослідження проводив експерт ОСОБА_4 , який має вищу технічну освіту за спеціальністю Автомобілі та автомобільне господарство , кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз по спеціальності 12.2 Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку, нанесеного власнику транспортного засобу (Свідоцтво судового експерта № 584 від 16.01.2014 видане Міністерством юстиції України. Строк дії - до 23 грудня 2019 року).

У висновку експерт зазначив, що він обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, висновок підготовлений для подання до суду.

Під час експертного дослідження судовий експерт використав достатній обсяг нормативних та довідкових джерел інформації, серед яких: Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 № 1074/8395 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159); Національний стандарт № 1 Загальні принципи оцінки майна та майнових прав (затверджений постановою Кабінету міністрів України № 1440 від 10.10.2003); Інструкція про призначення та проведення судових експертиз (затверджена наказом Міністерства юстиції України № 144/5 від 30.12.2004); Програмний продукт АУДАТЕКС 2019 рік; Бюллетень автотовароведа , випуск № 107/2019; рахунок-фактура №1022/4 від 06.07.2019 офіційного дилера комбайнів та сільськогосподарської техніки компанії ТОВ АГРОРЕСУРС ; Електронний каталог запчастин комбайна New Holland CS 6090.

За результатом оцінки висновку експерта невідповідності його вимогам Закону України Про судову експертизу , Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, статей 98, 101 Господарського процесуального кодексу України не встановлено.

Під час розгляду справи відповідач не скористався передбаченим частиною сьомою статті 101 Господарського процесуального кодексу України правом для відводу експерта.

Заперечення відповідача проти висновку експерта з підстав, за яких експерт здійснював автотоварознавче дослідження комбайна, який є сільськогосподарською технікою та не відноситься до транспортних засобів, не обґрунтоване.

Так, згідно з пунктом 1.2 використаної судовим експертом Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, ця Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту.

Інші заперечення відповідача проти експертного висновку не впливають на юридичну його значимість і не впливають на результати дослідження, а тому правового значення не мають.

За таких обставин позивач надав належні, допустимі й достовірні докази на підтвердження наявності в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, достатнього для покладення на нього відповідальності за завдані матеріальні збитки у загальній сумі 946 962,45 грн.

У свою чергу відповідач не довів наявності обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу під час його перевезення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди у сумі 476000,00 грн суд зазначає таке.

За змістом статті 225 Господарського кодексу України одним із видів збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, є неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є, серед іншого, також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за винятком випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 ЦК України).

Отже, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною , яка позбавила його можливості отримати прибуток.

До неотриманих доходів (упущеної вигоди) можна віднести доходи, які одержала б потерпіла сторона, якби зобов`язання було виконано (наприклад, прибуток, що не отриманий внаслідок зменшення обсягу виробництва або реалізації продукції, зміни асортименту виготовленої продукції, зниження її якості і т.п.).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України у постанові від 18.05.2016 у справі № 6-237цс16 та Верховного Суду у постанові від 10.06.2020 у справі №910/12204/17.

На підтвердження розміру упущеної вигоди позивач надав укладений між ним та ТОВ ТД Біозавод договір субпідряду № СП/1 від 21.06.2019 на суму 476000,00 грн, за яким позивач взяв на себе зобов`язання із збирання врожаю сільськогосподарської продукції ранніх зернових, загальною площею посівів 400 га.

Однак, укладений договір ще не доводить, що позивач виконав би свої зобов`язання із збирання врожаю навіть за обставин доставки відповідачем за місцем призначення зернозбирального комбайна. Тобто, у разі виконання відповідачем своїх зобов`язань з перевезення комбайна позивач мав би лише змогу приступити до виконання обов`язків за договором субпідряду, але що стосується реального виконання позивачем цього обов`язку, то воно залежить від багатьох інших чинників (суб`єктивних, об`єктивних), які на нього впливають й можуть бути заздалегідь непередбачуваними.

Тому позовні вимоги щодо упущеної вигоди задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення вартості висновку експерта у сумі 5000,00 грн, суд зауважує, що відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України вказані витрати відносяться до судових витрат, які підлягають відшкодуванню за правилами статей 127, 129 Господарського процесуального кодексу України й до ціни позову не входять.

Так, згідно з частиною четвертою статті 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У матеріалах справи наявні рахунок-фактура від 06.07.2019 на суму 5000,00 грн та квитанція № 0.0 1402014009.1 від 08.07.2019 про сплату наданих послуг з проведення експертизи на суму 5000,00 грн (а.с. 77 том 1).

Тому ціна позову фактично становить 1 422 962,45 грн (75370,00 + 9471,21 + 862121,24 + 476000,00 = 1422962,45), з якої й мав сплачуватися позивачем судовий збір у сумі 21344,44 грн (1422962,45 х 1,5% = 21344,44).

Отже, надмірно сплачений позивачем судовий збір становить 75,00 грн (21419,44 - 21344,44 = 75,00), який згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір повертається за ухвалою суду, але тільки за клопотанням особи, яка його сплатила.

На час прийняття судового рішення клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору не надходило.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача лише матеріальних збитків у загальній сумі 946 962,45 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір у сумі 14 204,44 грн (946 962,45 х 21344,44 / 1422962,45 = 14 204,44) та 5000,00 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Горобець А.І." до Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Лідерпартс Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про відшкодування збитків у сумі 1427962,45 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "З іноземними інвестиціями "Лідерпартс Україна" (ідентифікаційний код 41820693; місцезнаходження: 52000, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Слобожанське, вул. Жасминова, 27) на користь Селянського (фермерського) господарства "Горобець А.І." (ідентифікаційний код 13954267; місцезнаходження: 39354, Полтавська область, Новосанжарський район, с.Соколова Балка) збитки у сумі 946 962,45 грн, вартість висновку експертизи у сумі 5000,00 грн, судовий збір у сумі 14 204,44 грн.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням пункту четвертого розділу Х "Прикінцеві положення" та підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.07.2020.

Суддя І.І. Колісник