Ухвала

від 27.07.2020 по справі 922/532/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"27" липня 2020 р. м. ХарківСправа № 922/532/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВК-Агрокомплект , с. Берека,

до Комунального підприємства Харківської обласної ради Облземпроект , м. Харків,

про стягнення суми в розмірі 1 034,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю СВК-Агрокомплект , звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства Харківської обласної ради Облземпроект про стягнення суми в розмірі 1 034,00 грн.

18 травня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СВК-Агрокомплект залишено без розгляду.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою господарського суду Харківської області, позивач реалізував право на апеляційне оскарження та скерував до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. 09 липня 2020 року, постановою Східного апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 18 травня 2020 року у справі № 922/532/20 скасовано, справу № 922/532/20 направлено до господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

22 липня 2020року матеріали справи повернулись до господарського суду Харківської області.

Суддя-доповідач по цій справі - Калініченко Н.В. знаходиться у щорічній відпустці, однак 27 липня 2020 року, у зв`язку зі службовою необхідністю, відкликана із щорічної відпустки.

Суддя Калініченко Н.В., з метою уникнення сумнівів у її неупередженості при розгляді справи № 922/532/20, вважає за необхідне заявити самовідвід виходячи з наступного.

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (частини 1, 9 статті 39 Господарського процесуального кодексу України).

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Саме така правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі № 9901/22/17.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

Так, законодавством України встановлені підстави подання відводу (самовідводу), системний аналіз яких свідчить, що усунення судді від правосуддя повинно бути мотивованим і відповідати меті забезпечення неупередженості суду.

В цій частині слід зазначити, що вимога про вмотивованість заяви про самовідвід прямо випливає зі змісту частини 1 статті 38 ГПК України. Аналіз цієї норми права, а також норм статей 35-37 ГПК України показує, що законодавець визнає за суддею право на самовідвід, але тільки в разі наявності визначеної причини, в силу якої правосуддя може бути упередженим або несе ризики виглядати таким.

Підставою, покладеною суддею господарського суду Харківської області Калініченко Н.В. в основу заяви про самовідвід у справі № 922/532/20 стає те, що постановляючи ухвалу від 18 травня 2020 року головуючим суддею була сформована правова позиція по даній справи. Так, головуючий суддя Калініченко Н.В. обґрунтовуючи свою позицію, зазначила, що в разі вирішення спору пов`язаного із поверненням гарантійного внеску, внесеного за умовами проведених земельних торгів, суду, з метою всебічного розгляду справи, необхідно вивчити, в тому числі правила, за якими було проведено відповідні земельні торги, та встановити механізм регулювання земельних правовідносин між організатором земельних торгів та його учасниками.

Однак позивач, в порушення вимог процесуального законодавства України, не надав документу, який регулює порядок прийняття документів від осіб, які виявили бажання брати участь у земельних торгах Комунального підприємства Харківської обласної ради Облземпроект та порядку, який регламентує проведення земельних аукціонів на території Верхньобишкинської сільської ради Первомайського району Харківської області.

Також, з огляду на надану судам роль в ухваленні судових рішень, яка полягає в розвіюванні тих сумнівів у тлумаченні, які існують, головуючим суддею було зазначено про те, що до предмету доказування в межах даної справи, поміж іншого, входять також встановлення наявності договірних відносин між позивачем та відповідачем на підставі укладеного між ними договору про участь в аукціоні.

Втім, позивачем не додано до матеріалів позовної заяви та заяви про усунення недоліків договору про участь в аукціоні. В матеріалах позовної заяви наявна лише довідка про отримання документів виконавцем земельних торгів від 04 жовтня 2019 року № 253-Д, інформаційна картка на лот № 39633 та вхідний квиток учасника № 3 земельних торгів на лот № 39633. Даного обему доказової бази недостатньо для виконання судом всіх необхідних вимог процесуального законодавства для вирішення справи.

Скасовуючи ухвалу суду від 18 травня 2020 року, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зауважила, що документ, який регулює порядок прийняття документів від осіб, які виявили бажання брати участь у земельних торгах та порядок проведення земельних аукціонів у даному випадку не є документами, відсутність яких перешкоджає розгляду судом першої інстанції позовів по суті, оскільки позовні вимоги обґрунтовані положенням частини 11 статті 135 Земельного кодексу України, що регулюють порядок повернення гарантійних внесків учасникам земельних торгів.

Суд наголошує на тому, що розглядаючи конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) судді самостійно визначають коло законодавства, що регулює спірні правовідносини, застосовують його, здійснюють його тлумачення, вирішують питання про розгляд заяв та клопотань учасників судового процесу та надають правову оцінку обставинам справи на підставі саме внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" зазначено, що найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).

У рішенні в справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно об`єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України", пункт 52).

У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді, вимога об`єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію. У зв`язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами "правосуддя має не лише здійснюватися, але й виглядати таким, що здійснюється". На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості.

З огляду на викладену вище практику Європейського суду з прав людини, суддею Калініченко Н.В. у заяві про самовідвід, доведено наявність (складових, визначених Європейським судом) критеріїв в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v.Malta (Мікаллефф проти Мальті) пункт 98).

За Законом України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (статті 2, 6 Закону).

В світлі наведених обставин та норм чинного законодавства, які підлягають застосуванню, виходячи із основних засад (принципів) господарського судочинства, враховуючи необхідність об`єктивного розгляду даної справи, уникнення напруженості, з метою виключення будь-яких сумнівів в неупередженості або необ`єктивності суду та забезпечення довіри до судової влади України, суддя Калініченко Н.В. заявляє самовідвід від розгляду справи 922/532/20.

Керуючись статтями 32, 35, 38, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

УХВАЛИВ:

Заяву про самовідвід судді Калініченко Н.В. у справі № 922/532/20 задовольнити.

Матеріали справи № 922/532/20 передати на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/532/20