Рішення

від 27.07.2020 по справі 640/6809/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2020 року м. Київ № 640/6809/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 доДержавної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі також - відповідач, Держпродспоживслужба), в якому просила суд:

- зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити єдиний соціальний внесок за ОСОБА_1 за кожен місяць, за який виплачена та нарахована заробітна плата за вимушений прогул в період з 17.03.2010 по 31.12.2010 в розмірі 4 712,7 грн., а саме: за березень 2010 року - 4 712, 7 грн.; за квітень 2010року - 4 712, 7 грн.; за травень 2010року - 4 712, 7 грн.; за червень 2010року - 4 712, 7 грн.; за липень 2010року - 4 712, 7 грн.; за серпень 2010року - 4 712, 7 грн.; за вересень 2010 року - 4 712, 7 грн.; за жовтень 2010 року - 4 712, 7 грн.; за листопада 2010 року - 4 712, 7 грн.; за грудень 2010 року - 4 712, 7 грн., всього 47 127 грн., шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування;

- зобов`язати подати відповідні зміни у формі звіту до органів доходів і зборів, в яких відобразити суми нарахування та сплатити єдиного соціального внеску за ОСОБА_1 за кожен місяць за який виплачена та нарахована заробітна плата за вимушений прогул в період з 17.03.2010 по 31.12.2010 в розмірі 4 712,7 грн., а саме: за березень 2010 року - 4 712, 7 грн.; за квітень 2010року - 4 712, 7 грн.; за травень 2010 року - 4 712, 7 грн.; за червень 2010 року - 4 712, 7 грн.; за липень 2010 року - 4 712, 7 грн.; за серпень 2010 року - 4 712, 7 грн.; за вересень 2010 року - 4 712, 7 грн.; за жовтень 2010 року - 4 712, 7 грн.; за листопада 2010 року - 4 712, 7 грн.; за грудень 2010 року - 4 712, 7 грн., всього 47 127 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 (на даний час пенсіонерка) у період з 27.02.2008 по 31.03.2011 перебувала на посаді Голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики. При цьому, у 2010 році позивачку незаконно звільнили із займаної посади, що було доведено у судовому порядку. Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2011 у справі №2а-4542/10/2670 були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме: визнано протиправним та скасовано рішення про звільнення, а Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики зобов?язано виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 17.03.2020 по 31.03.2011. На виконання цього судового рішення Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики нарахував та виплатив ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 155 792,50 грн., в т.ч. податок з доходів фізичних осіб та єдиний соціальний внесок. Позивачка отримала заробітну плату у грудні 2011 року, але вважає, що страхові внески у вигляді єдиного соціального внеску на таку виплачену їй заробітну плату за час вимушеного прогулу страхувальником (яким на той час був Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики) при цьому не були нараховані та сплачені у встановленому порядку. Також страхувальник не відзвітував переді Пенсійним фондом України щодо нарахування та сплати єдиного соціального внеску із таких сум коштів. Наведені обставини у свою чергу призвели до зменшення страхового стажу позивачки, що зумовило зменшення розміру пенсії позивачки. Окрім того, на момент, коли позивачка дізналася про порушення своїх прав, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики був ліквідований на підставі Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010, та його правонаступником, на переконання позивачки, є саме Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі №640/6809/20 за вказаним позовом, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в тексті якого Держпродспоживслужба просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що Держпродспоживслужба не відповідає за майновими зобов?язаннями Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Як пояснив відповідач, зазначений центральний орган виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 Про оптимізацію центральних органів виконавчої влади був ліквідований шляхом реорганізації та замість нього створено Державну службу технічного регулювання. В подальшому Указом Президента України Питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади від 06.04.2011 №370/211 ліквідовано Державну службу технічного регулювання, поклавши її функції (крім функцій з реалізації державної політики з питань державного контролю у сфері захисту прав споживачів) на Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Держану ветеринарну та фітосанітарну службу України. Згодом відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади від 10.09.2014 №442 Уряд постановив утворити Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу, і приєднавши до Служби, що утворюється Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідоміологічну службу, та поклавши на Службу, що утворюється функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сферах охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функцій із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.

При цьому, порядок здійснення заходів, пов?язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 Про затвердження порядку здійснення заходів, пов?язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади . У контексті з положеннями зазначеної Постанови Уряду представник відповідача повідомив суд, що передавальний акт щодо передачі майнових прав та обов?язків від Державної служби технічного регулювання України до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України не складався і на даний час не визначено, які саме майнові права та обов?язки перейшли до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, а які до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України. Інші акти щодо передачі майнових прав та обов?язків ліквідованої Державної служби технічного регулювання України Кабінетом Міністрів України не видавалися. Також відсутні документальні докази набуття Держпродспоживслужбою прав Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Представник третьої особи подав до канцелярії суду копії витребовуваних судом документів: акта позапланової перевірки достовірності відомостей про застрахованих осіб, поданих до Державного реєстру, від 16.08.2018 за №239, копій листів-відповідей на адресу позивачки).

Розглянувши подані учасниками документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2011 у справі №2а-4542/10/2670 з позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання протиправними та скасування розпоряджень Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 року №490-р Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики , від 08 вересня 2010 року №1783-р Про внесення зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 р. №490 та зобов`язання виплатити середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, позовні вимоги були задоволені повністю.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 року №490-р Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики .

Визнано протиправним та скасувано розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2010 року №1783-р Про внесення зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 р. №490 .

Зобов`язано Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики в особі комісії з реорганізації Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17.03.2010 до 31.03.2011.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказана постанова суду від 31.03.2011 набрала законної сили 03.11.2011.

На виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2011 у справі №2а-4542/10/2670 та відповідного виконавчого листа Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики прийняв наказ від 26.12.2011 №414 Про виплату ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу . Цим Наказом Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики вирішив виплатити позивачці середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17.03.2010 до 31.03.2011 в сумі 155 792,50 грн., в т.ч. податок з доходів фізичних осіб - 25 908,79 грн., єдиний соціальний внесок - 2 280,81 грн.

За змістом платіжного доручення Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (ідентифікаційний код 00032678) перерахував на відповідний казначейський рахунок кошти у сумі 127 602,90 грн. в рахунок виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 відповідно до виконавчого листа у справі №2а-4542/10/2670.

Факт отримання вказаної суми коштів позивачкою підтверджено в тексті позовної заяви.

Між тим, наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.06.2011 №281-к Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Держспоживстандарту України позивачку було звільнено з посади Голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, з 15.06.2011.

У травні 2017 року ОСОБА_1 видане пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , відповідно до якого позивачці призначено пенсію за віком.

Як стверджує позивачка, після призначення їй пенсії зі змісту даних, що наявні в Персоніфікованій системі Пенсійного фонду України, їй стало відомо про відсутність відомостей про наявність у неї трудового стажу за період березня по грудень 2010 року. Позивачка вважає, що причиною цього стало не подання Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики відповідної звітності про нараховані ОСОБА_1 суми єдиного соціального внеску, не нарахування названим страхувальником фактично на суми виплаченої середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, та відповідно не сплати єдиного соціального внеску.

Проте, наразі Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики ліквідовано як юридичну особу, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №10681120013005155 від 31.08.2012.

Вжитті позивачкою заходи досудового врегулювання спору бажаних результатів не дали.

Позивачка вважає, що її порушені права на отримання пенсії у належному розмірі можуть бути поновлені, шляхом зобов?язання Держпродспоживслужби, яку позивачка вважає правонаступником ліквідованого страхувальника, нарахувати та сплатити єдиний соціальний внесок з сум середньої заробітної плати за вимушений прогул, що були виплачені ОСОБА_1 за період з 17.03.2010 по 31.12.2010, та зобов?язання відповідача подати до органу доходів і зборів відповідні звіти зі змінами (а саме відомостями про нараховані та сплачені за ОСОБА_1 суми єдиного соціального внеску з суми нарахованої та виплаченої останній середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в період з 17.03.2010 по 31.12.2010, за кожен місяць такого періоду).

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

За правилами ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До набрання чинності Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , тобто у період до 1 січня 2011 року порядок нарахування та сплати страхових внесків з сум нарахованої та виплаченої працівникам заробітної плати, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, було врегульовано Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Так, преамбулою Закону №1058-IV передбачено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV (у редакції чинній у період до 31.12.2010), застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За змістом норм ч. 1 ст. 14, ч. 1 і 3 ст. 15 цього Закону визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є в т.ч. роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

В силу положень ч. 2 ст. 17 Закону №1058-IV страхувальник зобов`язаний:

- вести облік виплат (доходу) застрахованої особи за кожним календарним місяцем та календарним роком, зберігати ці дані за період до 1 липня 2000 року протягом 75 років, а за період після цієї дати - протягом усього часу сплати страхових внесків та протягом п`яти років після припинення їх сплати на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа, після чого дані передаються до архіву на належне зберігання протягом 70 років згідно з порядком, установленим Кабінетом Міністрів України;

- подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом;

- нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески;

- повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду, зокрема, про зміну відомостей, що вносяться до системи персоніфікованого обліку, про застраховану особу, за яку або на користь якої ним сплачуються страхові внески, у десятиденний термін із дня одержання цих відомостей.

Відповідно до ч. 1, 3, і 6 ст. 19 Закону №1058-IV страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Нарахування страхових внесків відповідно до частин першої та другої цієї статті, здійснюється на суми, які не зменшені відповідно до законодавства про податок на доходи фізичних осіб.

Страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, що дорівнюють п`ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Таким чином, за змістом норм Закону №1058-IV страхові внески є складовою умови існування солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і підлягають обов`язковій сплаті.

Між тим, починаючи з 01.01.2011 набув чинності Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI. Зазначений Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

В розумінні ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; платниками єдиного внеску є, зокрема роботодавці, а застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску закріплено в розд. ІІІ Закону №2464-VI. Зокрема, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що роботодавці нараховують єдиний внесок, зокрема на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну й додаткову заробітну плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці .

Для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул..

Отже, в розумінні норми Закону №2464-VI відшкодування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, нарахованої (виплаченої) на підставі рішення суду на користь фізичної особи, є базою нарахування єдиного внеску.

У контексті з наведеним вище суд враховує те, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, визначений Законом №2464-VI порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що почав діяти лише з 01.01.2011, може бути застосований у випадках, коли заробітна плата за час вимушеного прогулу згідно з рішенням суду була нарахована працівнику за період після 01.01.2011. Тоді єдиний соціальний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу) на кількість місяців, за які вона нарахована.

У випадку якщо суми заробітної плати згідно з рішенням суду були нараховані працівнику за період до 01.01.2011, то єдиний соціальний внесок роботодавцем (страхувальником) у такому випадку не нараховується. У такому випадку на таку виплату особам, поновленим на роботі, мають бути нараховані страхові внески, що відображаються в місяці їхнього нарахування в межах максимальної величини цього місяця.

Дослідивши та проаналізувавши зміст поданих учасниками справи документів, суд встановив, що на виконання рішення суду позивачці в грудні 2011 року роботодавцем (Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики) здійснено нарахування та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 17.03.2010 до 31.03.2011 у загальну сумі 155 792,50 грн. (що становила 12,5 розмірів середньомісячної заробітної плати позивачки (12 463,40 грн.), обчисленої роботодавцем згідно Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, та включала в себе суми нарахованих податку з доходів фізичних осіб - 25 908,79 грн. і єдиний соціальний внесок - 2 280,81 грн.).

З тексту листа Пенсійного фонду України від 29.06.2017 №20339/04-11, адресованого представнику (адвокату) позивачки, суд встановив наступне. За даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування станом на 29.06.2017 про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) та про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування на ОСОБА_1 подавалися страхувальником - Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики у складі звітності у грудні 2011 року за січень-березень 2011 року. Загальна сума нарахованої заробітної плати, відображена страхувальником у звіті, складає 37 390,20 грн. (тобто, по 12463,40 грн. за три місяці), єдиний соціальний внесок з цієї суми становить 2 280,80 грн. (тобто, 6,1% із заробітної плати).

Також названим страхувальником були подані звіти за січень-квітень 2010 року. Страховий стаж за зазначений період зараховано в повному обсязі. Поряд з цим, інформація за період травень-грудень 2010 року в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру щодо ОСОБА_1 відсутня.

Наведені відомості відповідають даним з наданих позивачкою довідок форми ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування, та не суперечать результатам (акту від 16.08.2018 №239) проведеної Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позапланової перевірки достовірності відомостей про застрахованих осіб, поданих до Державного реєстру, за матеріалами, що наявні в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України.

Враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність у Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (страхувальника) правових підстав для нарахування єдиного соціального внеску на суми заробітної плати за час вимушеного прогулу, що були нараховані ОСОБА_1 на виконання рішення суду за період з 17.03.2010 по 31.12.2010.

Що стосується питання щодо правомірності дій (бездіяльності) названого страхувальника щодо нарахування та сплати страхових внесків в порядку Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв?язку з нарахуванням за період до 01.01.2011 та виплатою позивачці заробітної плати за час вимушеного прогулу, то дане питання не є предметом спору за поданим позовом. А тому суд не вбачає правових підстав для надання правової оцінки таким діям (бездіяльності) в рамках розглядуваної справи.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч. 2 ст. 9 цього Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 134, 139, 1 - 246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (ідентифікаційний код 39924774, адреса: 01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1) про зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок