Постанова

від 09.06.2021 по справі 640/6809/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6809/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов`язати вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в якому просила:

- зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити єдиний соціальний внесок за ОСОБА_1 за кожен місяць, за який виплачена та нарахована заробітна плата за вимушений прогул в період з 17.03.2010 по 31.12.2010 в розмірі 4712,70 грн, а саме: за березень 2010 року - 4712,7 грн; за квітень 2010 року - 4712,70 грн; за травень 2010 року - 4712,70 грн; за червень 2010року - 4712,70 грн; за липень 2010року - 4712,70 грн; за серпень 2010 року - 4712,70 грн; за вересень 2010 року - 4712,70 грн; за жовтень 2010 року - 4712,70 грн; за листопада 2010 року - 4712,70 грн; за грудень 2010 року - 4712,70 грн, всього 47127,00 грн, шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування;

- зобов`язати відповідача подати відповідні зміни у формі звіту до органів доходів і зборів, в яких відобразити суми нарахування та сплатити єдиного соціального внеску за ОСОБА_1 за кожен місяць за який виплачена та нарахована заробітна плата за вимушений прогул в період з 17.03.2010 по 31.12.2010 в розмірі 4712,70 грн, а саме: за березень 2010 року - 4712,70 грн; за квітень 2010 року - 4712,70 грн; за травень 2010 року - 4712,70 грн; за червень 2010 року - 4712,70 грн; за липень 2010 року - 4712,70 грн; за серпень 2010 року - 4712,70 грн; за вересень 2010 року - 4712,70 грн; за жовтень 2010 року - 4712,70 грн; за листопада 2010 року - 4712,70 грн; за грудень 2010 року - 4712,70 грн, всього 47127,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики не було сплачено єдиний соціальний внесок за період вимушеного прогулу на рівні 36,3%, а тому відповідач, як правонаступник Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики,зобов`язаний провести сплату ЄСВ за позивача за відповідний період.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що він не є правонаступником Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики і майнові права та обов`язки останнього відповідачу не передавались.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не подавала. Будь-які її письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 27.02.2008 позивач працювала на посаді голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.13).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 року №490-р ОСОБА_1 звільнено з посади Голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31.03.2011 у справі №2а-4542/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011, за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання протиправними рішень, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 року №490-р Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики , визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2010 року №1783-р Про внесення зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 р. №490 , зобов`язано Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики в особі комісії з реорганізації Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 березня 2010 року до 31 березня 2011 року (а.с.19-26).

На виконання вказаної постанови та відповідного виконавчого листа Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики видав наказ від 26.12.2011 №414 про виплату позивачу середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 17.03.2010 до 31.03.2011 в сумі 155792,50 грн, в т.ч. податок з доходів фізичних осіб - 25908,79 грн, єдиний соціальний внесок - 2280,81 грн (а.с.27). Виплата позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу підтверджується платіжним дорученням №549 від 27.12.2011 (а.с.29).

Листом від 29.06.2017 №20339/01-11 Пенсійний фонд України повідомив позивача про відсутність в реєстрі застрахованих осіб інформації про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого ЄСВ щодо позивача за період травень-грудень 2010 року, натомість Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики у грудні 2011 року подано звітність за січень-березень 2011 року, за якими заробітна плата позивача складає 37390,20 грн, ЄСВ з цієї суми становить 2280,80 грн (а.с.34), що також підтверджується формою ОК-5 (а.с.31-33).

Також, листом від 31.02.2019 №57779/08 ГУ ПФ України в м.Києві повідомлено позивача про проведення позапланової перевірки достовірності відомостей про застрахованих осіб, поданих до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період січень 2010 року по грудень 2011 року стосовно ОСОБА_1 в Центральному державному архіві вищих органів влади та Управління України, за результатами якої складено акт від 16.08.2018 №239, в якому встановлено відсутність інформації про нарахування та виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в період з 17.03.2010 до 31.03.2011 згідно з постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31.03.2011 у справі № 2а-4542/10/2670.

Вважаючи, що не перерахування Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики ЄСВ за період вимушеного прогулу позивача є неправомірним та порушує її право на врахування відповідного періоду при розрахунку страхового стажу при встановленні розміру пенсійних виплат, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність у Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (страхувальника) правових підстав для нарахування єдиного соціального внеску на суми заробітної плати за час вимушеного прогулу, що були нараховані ОСОБА_1 на виконання рішення суду за період з 17.03.2010 по 31.12.2010.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058) передбачено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ст.1 Закону №1058 застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно зі ст.16 Закону №1058 застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом і зобов`язана надавати на вимогу страхувальника, територіального органу Пенсійного фонду документи, що засвідчують відомості, які мають бути занесені або містяться в її персональній обліковій картці в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування і зобов`язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення, тощо.

В ч.1, 2 ст.20 наведеного Закону зазначено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст.14 Закону №1058 визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Згідно із ч.1, 5 ст.16 Закону №1058, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Правильність ведення бухгалтерського обліку щодо утримання із заробітної плати застрахованої особи страхового (єдиного) внеску і вірне відображення розміру заробітку, з якого справляються страхові внески у звіті для персоніфікованого обліку ПФУ покладено на страхувальника роботодавця, який відповідно до Закону №1058 зобов`язаний своєчасно перераховувати утримання страхового (єдиного) внеску до бюджету ПФУ, та на місцеві органи ПФУ, на які покладено функції контролю за дотриманням страхувальниками пенсійного законодавства з цих питань.

До страхувальників, які несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески органами Пенсійного фонду застосовуються фінансові санкції, а вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (ст.106 Закону №1058).

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в період з 17.03.2010 до 31.12.2010 (виходячи із меж позовних вимог) позивач не отримувала заробітної плати, з якої сплачувались страхові внески, оскільки вказаний період належить до періоду вимушеного прогулу, внаслідок незаконного звільнення позивача з посади Голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, що встановлено судовим рішення у справі № 2а-4542/10/2670, яке набрало законної сили.

За період вимушеного прогулу позивача було нараховано середній заробіток у відповідності до положень ст.235 КЗпП України, який є формою відповідальності роботодавця за незаконне звільнення працівника.

З наявних в матеріалах справи копії наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2011 №414 (а.с.27), довідки Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 12.12.2011 №8644-1-4/13 (а.с.30) та довідки про доходи позивача за 2011 рік (а.с.45) вбачається, що позивачу нараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 155792,50 грн, в тому числі ПДФО - 25908,79 грн та єдиний соціальний внесок - 2280,81 грн, що були утримані роботодавцем під час виплаті позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу на виконання судового рішення у справі № 2а-4542/10/2670.

Оскільки Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політик не нараховував та не виплачував позивачу заробітну плату в період з 17.03.2010 до 31.12.2010, то у нього були відсутні підстави для нарахування та сплати ЄВС, в той же час, з суми середнього заробітку за період вимушеного прогулу єдиний соціальний внесок у розмірі 2280,81 грн був відображений у відповідному звіті про суми нарахованої заробітної плати, що підтверджується листом Пенсійного фонду України від 29.06.2017 №20339/04-11 (а.с.34).

В той же час, не перерахування роботодавцем єдиного соціального внеску є підставою для застосування до нього фінансових санкцій та жодним чином не може впливати на право працівника включення відповідного періоду до страхового стажу.

Відповідно до ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, зарахування трудового стажу позивача в період з 17.03.2010 до 31.12.2010 має певні особливості, оскільки цей період є часом вимушеного прогулу ОСОБА_1 , яка була незаконно звільнена і поновлена на посаді за рішенням суду.

Пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, передбачено, що в разі незаконного звільнення працівника і поновлення його на попередній роботі запис про звільнення визнається недійсним.

Отже, стаж роботи працівника, який був незаконно звільнений, а потім поновлений на роботі, вважається безперервним і особа весь цей час є застрахованою особою.

З наведеного вбачається, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки в даному випадку саме органи Пенсійного фонду України не зарахували до страхового стажу ОСОБА_1 період вимушеного прогулу, в той час, як відповідний стаж прямо підтверджується трудовою книжкою позивача і не може залежати від сплати роботодавцем, як страхувальником) ЄСВ за вказаний період.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги, особливості нарахування та сплати ЄСВ та зарахування до страхового стажу періоду вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та сплатити єдиний соціальний внесок за ОСОБА_1 за кожен місяць, за який виплачена та нарахована заробітна плата за вимушений прогул в період з 17.03.2010 по 31.12.2010 в розмірі 4712,70 грн щомісячно та подати відповідні зміни у формі звіту.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 09 червня 2021 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма