Постанова

від 15.07.2020 по справі 816/1091/15-а

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 р.Справа № 816/1091/15-а Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, м. Полтава, повний текст складено 23.02.20 року по справі № 816/1091/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАРОГ-УТН"

до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВАРОГ - УТН" (надалі - ТОВ "СВАРОГ - УТН", позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5.01.15 №0000021555/7 та від 20.03.15 №0000101555/927.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки при формуванні податкового кредиту та нарахуванні залишку від`ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду, позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. За твердженням позивача, здійснення господарських операцій між ТОВ "СВАРОГ - УТН" та його контрагентом підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Натомість, висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях податкових ревізорів-інспекторів, а не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності платника податку і первинних документів, що у повному обсязі надавалися під час проведення перевірки. Посилання контролюючого органу на лист Лівобережної ОДПІ у м. Дніпропетровську "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Азонтес" щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень 2014 року" позивач вважає безпідставними, оскільки добросовісний платник податків не повинен нести відповідальність за своїх контрагентів чи їх інших суб`єктів господарювання у ланцюгах постачальників.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 7.07.15, позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 13.11.18 зазначені судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у цій справі Верховний Суд у постанові від 13.11.18 зазначив, що суди не встановили, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та ТОВ "Азонтес", хто персонально брав у цьому участь, не допитали відповідну особу як свідка з метою з`ясування характеру та умов здійснення оспорюваних операцій.

Судами також не з`ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, не перевірено доводи податкового органу про неможливість здійснення контрагентом відповідних господарських операцій та заперечення ведення ним легальної господарської діяльності.

З огляду на обставини, якими податковий орган обґрунтовує відсутність реального здійснення спірних господарських операцій, судами не перевірено і факт реального руху активів по всьому ланцюгу постачання, адже без встановлення вказаних обставин факт отримання позивачем нафтопродуктів саме від ТОВ "Азонтес", а не від іншої особи, не може бути підтверджено.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2020р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАРОГ - УТН" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання нечинними та скасовано податкові повідомлення - рішення задоволено частково. Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 5 січня 2015 року№0000021555/7 та від 20 березня 2015 року №0000101555/927. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Державної податкової служби у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що здійснення господарських операцій між ТОВ "СВАРОГ - УТН" та його контрагентом не підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Вказує, що позивачем, жодних даних щодо проведення розрахунків позивачем не надано ні під час проведення перевірки, ні в позовній заяві. Також вказує, що на виконання умов договорів поставки нафтопродуктів було складено акти приймання-передачі нафтопродуктів. Відповідно до матеріалів справи розрахунки за поставлений товар не проводилися, що не взято до уваги судами. Також зазначає, що податкові накладні та акти приймання-передачі нафтопродуктів виписані ТОВ Азонтес з порушенням, оскільки дати вказаних документів не відповідають датам фактичного отримання та оприбуткування нафтопродуктів на ТОВ Сварог-УТН . Посилається на те, що ТОВ Азонтес взагалі не задекларовано податкові зобов`язання по взаємовідносинам з ТОВ Сварог-УТН в вересні-жовтні 2014р. - не подано податкові декларації з ПДВ за вересень-жовтень 2014р. в зв`язку з чим, встановити постачальника нафтопродуктів на ТОВ Азонтес не можливо. Крім цього, зазначає, що Кременчуцькою ОДПІ отримано від ГОВ Кременчуцької ОДПІ інформацію (лист №1924/16-03-07-03 від 26.11.2014р.), згідно якої ТОВ Азонтес відсутнє за місцем реєстрації, підприємством не подано податкові декларації з ПДВ за вересень-жовтень 2014р. За результатами проведеної перевірки Лівобережною ОДПІ у м. Дніпропетровську, складено лист - застереження №37233/7/04-64-22-03-9 від 20.11.2014р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Азонтес , згідно якого встановлено відсутність об`єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у жовтні 2014р. Посилається на те, що у ТОВ АЗОНТЕС відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності необхідного управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Просить суд взяти до уваги той факт, що проведеним оперативним аналізом фінансово-господарської діяльності ПАТ Укртатнафта за період вересень-жовтень 2014р. не встановлено реалізації нафтопродуктів в адресу СГД, які в подальшому за ланцюгами постачання реалізовані в адресу ТОВ Сварог-УТН . Посилається на ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 11.05.18 №761/16130/18, від 18.04.2018 №761/16130/18, до ухвалу Приморського районного суду м. Одеси справа № 522/22233/15- к від 20.04.16. Також посилається на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова справа №638/13865/18 у кримінальному провадженні №1кп/638/1226/18 від 10.12.2018 року. Посилається на ухвалу Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 28.03.2018 у справі №826/19939/16. Зазначає, що неврахування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 11.05.18 у справі №761/16130/18 (кримінальне провадження №32017220000000156), вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.12.18 у справі №638/13865/18, ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 20.04.16 у справі №522/22233/15, оскільки останні постановлені вже після проведення податкової перевірки, а тому не є належними доказами у справі та не надання таким доказам правової оцінки є порушенням принципу належного та об`єктивного дослідження доказів. Також посилається на те, що висновками експерта не спростовано відсутність здійснення оплати за нафтопродукти ТОВ Сварог-УТН в адресу постачальника ТОВ Азонтес . Зазначене взагалі ставить під сумнів економічну мету та цілі вчинення такої господарської операції з огляду на відсутність доходу за вказаною операцією у ТОВ Азонтес . Доказів перевірки якості та кількості всього придбаного товару згідно вимог пп. 5.1.1 п. 5.1, 5.1.2 п. 5.1, пп. 5.4.1-5.4.3 п. 5.4 Інструкції № 281/171/578/155 позивачем не надано. Також вказує, що ГУ ДПС у Полтавській області не погоджується зі стягненням судових витрат та вважає, що вони підлягають зменшенню на 15228.00 грн. Зазначає, що висновок експерта у вказаній справі не є обов`язковим та необхідним доказом, без якого суд не може встановити обставини справи (проведення експертизи не було обов`язковим). Таким чином витрати на проведення такої експертизи не підлягають стягненню з відповідача. Враховуючи викладене просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 у справі №816/1091/15-а та винести нове, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ "СВАРОГ - УТН" та стягненні вартості судової економічної експертизи у розмірі 15228,00 грн.

Від ТОВ "СВАРОГ - УТН", до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судове рішення ухвалене у суворій відповідності до приписів чинного законодавства України, на підставі дослідження всіх обставин справи, і суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СВАРОГ - УТН" (код ЄДРПОУ 37227646) зареєстровано як юридична особа 6.08.10 (т. 1, а.с. 98-100).

Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби та у спірний період був зареєстрований платником податку на додану вартість, що не оспорюється сторонами.

Видами діяльності ТОВ "СВАРОГ - УТН" є: діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля пальним, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Кременчуцькою ОДПІ, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "СВАРОГ - УТН" з питань перевірки показників податкових декларацій з ПДВ щодо достовірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за вересень 2014 року та залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2014 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 12.12.14 №2856/16-03-15-02-08/37227646 (т. 1, а.с. 19-91), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого у платника податку:

від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації) за вересень 2014 року зменшується на 1309663,00 грн та становить 0,00 грн,

позитивне значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18 декларації) за вересень 2014 року збільшується на 10952456,00 грн та становить 10952456,00 грн та за жовтень 2014 року збільшується на 10197426,00 грн та становить 10380577,00 грн,

залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації) за жовтень 2014 року зменшується на 1126512,00 грн та становить 0,00 грн,

сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету (рядок 25 декларації) становить 21333033,00 грн,

за вересень 2014 року збільшується на 10952456,00 грн та становить 10952456,00 грн,

за жовтень 2014 року збільшується на 10380577,00 грн та становить 10380577,00 грн.

Дані висновки відповідач мотивував посиланням на те, що контрагентом позивача ТОВ "Азонтес" за вересень та жовтень 2014 року взагалі не подано податкову звітність до податкового органу за місцезнаходженням. Крім того, дане підприємство відсутнє за місцем реєстрації, у товариства відсутнє виробниче обладнання, складські приміщення та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно з ЄДРПОУ. На цій підставі податковий орган дійшов висновку про те, що реальність господарських операцій позивача з його контрагентом не підтверджена.

На підставі акта перевірки від 12.12.14 №2856/16-03-15-02-08/37227646 Кременчуцькою ОДПІ сформовані податкові повідомлення рішення:

від 5.01.15 №0000021555/7 (т. 1, а.с. 15), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 26666291,25 грн, в тому числі за основним платежем - 21333033,00 грн та за штрафними санкціями - 5333258,25 грн,

від 20.03.15 №0000101555/927 (т. 1, а.с. 17), яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1126512,00 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що зібраними у справі письмовими доказами, а також висновком експерта, загалом підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту та визначення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на додану вартість за спірний період.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Податковий кредит, в силу приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, у статті 1 названого Закону визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.18 у справі №808/2447/17, від 19.11.19 у справі №№826/16304/17, від 4.02.20 у справі №826/3729/15 зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків неправомірно відображено у податковому обліку витрати, або документи, на підставі яких платник податків сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Спірним у цій справі є факт придбання ТОВ "СВАРОГ - УТН" у вересні - жовтні 2014 року нафтопродуктів у ТОВ "Азонтес" загальною вартістю 134757270,43 грн, у тому числі ПДВ - 22459545,08 грн.

Так, до матеріалів справи залучені копії договорів поставки нафтопродуктів від 1.09.14 №НП-30, від 5.09.14 №НП-40, від 22.09.14 №НП-77, від 1.10.14 №НП-138, від 15.10.14 №НП-161, від 21.10.14 №НП-180, від 24.10.14 №НП-193, від 28.10.14 №НП-200.

За умовами цих договорів постачальник (ТОВ "Азонтес") зобов`язувався передати у власність покупця (ТОВ "СВАРОГ - УТН"), а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід`ємною частиною договору. Під час передачі нафтопродуктів постачальник за вимогою покупця надає копії Сертифікатів відповідності на нафтопродукти. Якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватися паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару. Товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів, та/або АЗС покупця (Інкотермс-2010). Покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв`язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20 травня 2008 року, згідно з діючим законодавством України, а також згідно умов дійсного Договору та Додаткових угод до нього. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2015 року, а що стосується взаєморозрахунків - до їх повного завершення.

На виконання умов договорів постачальник повідомив позивача про те, що придбані ним нафтопродукти знаходяться на зберіганні у ПАТ "Дніпронафтопродукт", у якого можуть бути отримані в будь-який час, ПАТ "Дніпронафтопродукт" про перехід права власності повідомлене.

За твердженням представника позивача, ТОВ "СВАРОГ - УТН" упродовж вересня - жовтня 2014 року отримано від ТОВ "Азонтес" нафтопродукти: бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду II класу С код товару УКТ ЗЕД 2710124192 кількістю 2676,349 тон на загальну суму без ПДВ 46658977,88 грн, бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду II класу D код товару УКТ ЗЕД 2710124502 кількістю 504,288 тон на загальну суму без ПДВ 8901745,76 грн, паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки С виду II код товару УКТ ЗЕД 2710194710 кількістю 2154,991 тон на загальну суму без ПДВ 37935994,76 грн, бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду I класу А код товару УКТ ЗЕД 2710124512 кількістю 696,998 тон на загальну суму без ПДВ 15203947,62 грн, паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F виду II код товару УКТ ЗЕД 2710194710 кількістю 241,009 тон на загальну суму без ПДВ 3597059,33 грн.

Факт передачі нафтопродуктів від постачальника до покупця підтверджено актами приймання-передачі нафтопродуктів від 30.09.14 №№ 140930000000034, 140930000000077, 140930000000047, 140930000000091 та від 31.10.14 №№ 141031000000015, 141031000000197, №141031000000215, 141031000000225, 141031000000232 (т. 2, а.с. 14-15, 21, 27, 33, 39, 45, 50, 57).

ТОВ "Азонтес" складені податкові накладні від 30.09.14 №№ 124, 137, 165, 179 та від 31.10.14 №№ 42, 63, 80, 89, 95 (т. 2, а.с. 107-110, 130-134).

Колегія суддів зазначає, що зазначені податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідач не заперечує.

На момент складення згаданих податкових накладних ТОВ "Азонтес" у визначеному законом порядку було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість, а тому мало право виписувати податкові накладні.

Стосовно доводів відповідача про те, що ТОВ "Азонтес" помилково визначено момент виникнення податкового зобов`язання, адже податкові накладні виписані не у момент переходу права власності на товар, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Пунктом 17 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.14 №10, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.14 за №185/24962, визначено, що у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв`язках з покупцем, продавцем може бути складена зведена податкова накладна.

Періодичність складання таких накладних встановлюється відповідно до визначеної у договорі періодичності оплати фактично поставлених товарів/послуг (один раз на п`ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. Така дата складання проставляється у графі 2 зведеної податкової накладної.

При цьому відсутність факту оплати поставлених товарів/послуг не звільняє продавця від складання зведеної податкової накладної.

Судом встановлено, що у спірний період позивач здійснював господарську діяльність з реалізації пального через мережу автозаправних станцій, розташованих на території Полтавської області (всього 44 АЗС), на підтвердження чого до матеріалів справи залучені копії договорів оренди АЗС, актів приймання-передачі об`єктів, платіжних доручень про оплату вартості оренди (т. 6 а.с. 30-109).

Придбання упродовж вересня - жовтня 2014 року нафтопродуктів у ТОВ "Азонтес" мало безперервний характер, відповідні нафтопродукти у момент їх передачі від постачальника до покупця фактично знаходились на відповідальному зберіганні у ПАТ "Дніпронафтопродукт", а тому постачальником у кінці місяця складались один акт приймання-передачі нафтопродуктів за кожним видом пального та одна зведена податкова накладна, що не суперечило наведеним вище вимогам чинного законодавства. Дані про обсяги постачання нафтопродуктів та їх вартість, зазначені у податкових накладних, відповідають інформації, наведеній у актах приймання-передачі нафтопродуктів.

При цьому оскільки нафтопродукти на момент їх передачі від ТОВ "Азонтес" до ТОВ "СВАРОГ - УТН" фактично знаходились у ПАТ "Дніпронафтопродукт", з яким у позивача укладений договір зберігання від 17.06.14 №4124 (т. 2, а.с. 143-151), то їх транспортування від постачальника до покупця не здійснювалось. Умовами договорів поставки нафтопродуктів визначено надання у розпорядження покупця пального у місці їх зберігання на нафтобазах ПАТ "Дніпронафтопродукт" (проїзд Галузевий, 80, м. Кременчук, Полтавська область). Факт наявності нафтопродуктів на відповідальному зберіганні підтверджується копіями актів інвентаризації (т. 8, а.с. 3-41).

Натомість, доставку нафтопродуктів з нафтобази ПАТ "Дніпронафтопродукт" до мережі АЗС, що належала позивачу, здійснювало ТОВ "ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс", з яким позивач уклав договір від 1.06.14 №87 (т. 6, а.с. 7-8).

До матеріалів справи залучені копії товарно-транспортних накладних (т. 2, а.с. 157-250, т. 3, а.с. 1-255, т. 4, а.с. 1-243), актів здачі-приймання виконаних робіт (т. 6, а.с. 9, 11, 13), копію ліцензії Мінтрансзв`язку на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом (т. 6, а.с. 122).

Придбані у ТОВ "Азонтес" нафтопродукти після їх доставки оприбутковувались по кожній АЗС, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями Журналів обліку надходження нафтопродуктів (т. 5, а.с. 91-259).

Придбані у ТОВ "Азонтес" у вересні 2014 року нафтопродукти у кількості 501,942 тон на підставі договору поставки нафтопродуктів від 1.09.14 №НП-30, за актом приймання-передачі нафтопродуктів від 30.09.14 №140930000000077, позивачем не транспортувалися, а були придбані на умовах EXW (АЗС покупця), оскільки між ТОВ "СВАРОГ - УТН" та ПАТ "Дніпронафтопродукт" 1.07.14 укладено договір зберігання №242 (т. 6, а.с. 14-25), за умовами якого зберігач (ТОВ "СВАРОГ-УТН") зобов`язувався приймати та зберігати на автозаправних станціях (які знаходяться у власності, чи у користуванні на підставі відповідних договорів) нафтопродукти, передані поклажодавцем (ПАТ "Дніпронафтопродукт").

При реалізації палива кінцевому споживачу через мережу АЗС позивач застосовував реєстратори розрахункових операцій, на підтвердження здійснення реалізації нафтопродуктів позивачем надано копії змінних звітів (т. 8, а.с. 42-105, 109-130, 142-169).

Стосовно посилань відповідача на те, що ТОВ "Азонтес" не задекларовано податкові зобов`язання по взаємовідносинам з ТОВ "СВАРОГ - УТН" суд враховує, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.15 у справі №804/20409/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2.07.15, визнано протиправними дії Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області щодо невизнання податковою звітністю податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Азонтес" (код ЄДРПОУ 38361657) з податку на додану вартість за жовтень 2014 року. Зобов`язано Лівобережну об`єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Азонтес" з податку на додану вартість за жовтень 2014 року з додатками датою їх фактичного отримання 2 грудня 2014 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зауважує, що відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання товарів меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Водночас суд враховує, що за результатами здійснення господарських операцій з придбання нафтопродуктів у ТОВ "Азонтес" протягом вересня-жовтня 2014 року та їх подальшої реалізації через мережу АЗС ТОВ "СВАРОГ - УТН" отримано економічну вигоду у розмірі 1116978,76 грн, що підтверджено наданою позивачем бухгалтерською довідкою (т. 6, а.с. 5).

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Посилання відповідача на відомості, здобуті під час досудового розслідування, а також розгляду справ у порядку кримінального провадження, суд визнає неприйнятними, адже відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Колегія суддів зазначає, що вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.12.18 у справі №638/13865/1 стосується дій стосовно ліквідації підприємств, а не питання спірних господарських операцій.

При цьому даний вирок не стосується періоду в якому було проведено перевірку.

Щодо посилань відповідача на ухвали Шевченківського районного суду м. Києва та Приморського районного суду м. Одеси, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвали Шевченківського районного суду м. Києва та Приморського районного суду м. Одеси не є остаточними рішеннями по справі, які б встановлювали будь які факти щодо діяльності підприємств.

При цьому зазначені ухвали Шевченківського районного суду м. Києва, Приморського районного суду м. Одеси та вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.12.18 у справі №638/13865/18, постановлені вже після проведення податкової перевірки, а тому не є належними доказами у справі.

До того ж, як визначено частиною шостою статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому, колегія суддів зазначає, що постановою старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Полтавській області від 23.11.15 кримінальне провадження відносно службових осіб ТОВ СВАРОГ-УТН закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України з огляду на відсутність в діях службових осіб ТОВ "СВАРОГ - УТН" складу кримінального правопорушення (т.9 а.с.110).

Також колегія суддів зазначає, що згідно даної постанови старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Полтавській області від 23.11.15 в межах кримінального провадження також була проведене судово- економічна експертиза, згідно висновків якої : висновки акту № 2856/16-03-15-02-08/37227646 від 12.12.2014р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Сварог-УТН" документально не підтверджується.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем до суду першої інстанції надавалась постанова старшого слідчого управління фінансових розслідувань ГУДФС в Одеській області від 26.04.2016р. щодо контрагентів позивача, про закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, з посиланням на рішення судів.

З урахуванням наведеного, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів постановлення судами вироків, рішень тощо про визнання удаваними спірних господарських операцій, визнання недійсними договорів поставки нафтопродуктів, укладених позивачем з його контрагентом, стягнення в дохід держави незаконно отриманого майна та коштів на підставі таких договорів тощо.

Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Помилковими та необґрунтованими є посилання податкового органу, як на підставу донарахування позивачу грошових зобов`язань, на неможливість проведення звірки з контрагентом, з огляду на те, що зафіксовані факти неможливості проведення звірки засвідчують виключно цю обставину і жодним чином не впливають на склад податкового правопорушення у розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не надано доказів перевірки якості придбаного товару, колегія суддів зазначає наступне.

Сертифікати відповідності, паспорти якості - документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт придбання товарів, оскільки вони не містять відомостей про господарську операцію та не фіксують факт їх здійснення, а містять інформацію про товар та його якість, підтверджують відповідність продукції встановленим вимогам та можливість її подальшого використання чи реалізації.

Колегія суддів зазначає, що сертифікати відповідності, паспорти якості - це документи, які підтверджують якість товарів та за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам. Крім того сертифікати відповідності, паспорти якості видаються безпосередньо виробником товару (продукції).

Відтак відсутність вказаних документів не може свідчити про безтоварність господарської операції.

При цьому, сама по собі відсутність сертифікатів чи або паспорту якості, може стати лише підставою позивачу не приймати взагалі чи за якістю товар, поставлений контрагентом та заявляти відповідні претензій та не свідчить про нереальність господарської операції. Крім цього, вказані документи складав та повинен був надати постачальник, а не позивач.

Щодо посилань відповідача на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів тощо, як підстави неможливості реального здійснення спірних господарських операцій.

Дані посилання представника позивача жодним чином не свідчать про наявність у контрагентів реальної можливості надавати вищезазначені послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 14.05.2019 р. у справі № 814/814/15.

При цьому суд виходить з того, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 05.03.19 у справі №820/4779/15 та враховуються судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Зокрема посилання контролюючого органу на наявність актів про неможливість проведення зустрічних звірок певних контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення таких актів будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей, зокрема щодо нереальності операцій, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Крім того, колегія суддів зазначає, що дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкової стосовно фіктивності контрагента не є вичерпним доказом нереальності операцій.

Також колегія суддів зазначає, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

З приводу посилань податкового органу на те, що між договірними сторонами на момент проведення перевірки не проведено розрахунки, суд зауважує, що наданими на перевірку та залученими до матеріалів справи копіями додаткових угод до договорів поставки нафтопродуктів передбачено остаточне здійснення розрахунків у строк до 31.10.15, тобто на момент проведення перевірки такий строк не настав.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Таким чином законодавством України не визначено, що оплата товару/послуг має передувати отриманню відповідного товару/послуг.

Податковий кредит, розрахований позивачем внаслідок виконання наведених вище господарських операцій сформований, на думку суду, правильно, оскільки першою подією, в даному випадку, є факт постачання товару, що не заперечувалось сторонами.

При цьому, податковий орган не позбавлений можливості, в майбутньому, в разі перебігу строку давності, здійснити перевірку вчинення підприємством дій передбачених Податковим Кодексом України в разі закінчення такого перебігу.

Суд також враховує пояснення представника позивача про відсутність об`єктивної можливості допитати як свідків осіб, які приймали безпосередню участь у здійсненні спірних господарських операцій, оскільки такі особи наразі звільнені, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями наказів від 30.11.15 №№ 98-к, 99к, від 1.09.16 №100к (т. 10, а.с. 181-183). При цьому суд враховує, що з моменту фактичного вчинення спірних господарських операцій минуло понад п`ять років, фактичне місцезнаходження колишніх директора та бухгалтера ТОВ "СВАРОГ - УТН" наразі не відоме.

Водночас представник позивача у наданих до суду письмових поясненнях звертав увагу на те, що відповідні особи були допитані як свідки у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015170000000001 від 6.01.15 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, та у ході допиту підтвердили фактичність здійснення господарських операцій з ТОВ "Азонтес" у вересні - жовтні 2014 року. Постановою старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Полтавській області від 23.11.15 згадане кримінальне провадження закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України з огляду на відсутність в діях службових осіб ТОВ "СВАРОГ - УТН" складу вказаного кримінального правопорушення (т. 9, а.с. 106-110).

Судом першої інстанції за клопотанням представника позивача призначено у справі судову економічну експертизу, на вирішення якої були поставлені такі запитання:

Чи підтверджується документально зазначене в акті Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 12 грудня 2014 року №2856/16-03-15-02-08/37227646 заниження об`єкта оподаткування податком на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАРОГ - УТН" (код ЄДРПОУ 37227646) за вересень та жовтень 2014 року у зв`язку з господарськими взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю "Азонтес" (код ЄДРПОУ 38361657) і донарахування до сплати податку на додану вартість за вересень - жовтень 2014 року у розмірі 21333033,00 грн, а також зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 1126512,00 грн?

Чи відповідають визначені та задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАРОГ - УТН" (код ЄДРПОУ 37227646) від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за вересень 2014 року та позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за вересень, жовтень 2014 року в частині господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Азонтес" (код ЄДРПОУ 38361657) наданим первинним документам та вимогам Податкового кодексу України?

Чи підтверджується документально придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАРОГ - УТН" (код ЄДРПОУ 37227646) упродовж вересня - жовтня 2014 року продукції у Товариства з обмеженою відповідальністю "Азонтес" (код ЄДРПОУ 38361657) та її реалізація кінцевим споживачам?

Чи підтверджується документально отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "СВАРОГ - УТН" (код ЄДРПОУ 37227646) економічної вигоди (фінансовий результат) від придбання упродовж вересня - жовтня 2014 року продукції у Товариства з обмеженою відповідальністю "Азонтес" (код ЄДРПОУ 38361657) та її реалізації кінцевим споживачам?

За результатами судової економічної експертизи одержано висновок експерта від 29.11.19 №130 (т. 10, а.с. 103-125), у якому зазначено, що:

1) зазначені в Акті від 12.12.2014р. № 2856/16-03-15-02-08/37227646 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Сварог -УТН" висновки податкового органу про заниження об`єкта оподаткування податком на додану вартість ТОВ "СВАРОГ - УТН" за вересень та жовтень 2014 року у зв`язку з господарськими взаємовідносинами з ТОВ "Азонтес" і донарахування до сплати ПДВ за цей період у розмірі 21333033,00 грн, а також зменшення від`ємного значення суми ПДВ за жовтень 2014 року у розмірі 1126512,00 грн документально не підтверджуються;

2) визначені та задекларовані ТОВ "СВАРОГ - УТН" від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за вересень 2014 року та позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за вересень, жовтень 2014 року в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "Азонтес" підтверджені наданими первинними документами;

3) придбання ТОВ "СВАРОГ - УТН" упродовж вересня - жовтня 2014 року продукції у ТОВ "Азонтес" та їх реалізація кінцевим споживачам підтверджується первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку ТОВ "СВАРОГ - УТН";

4) отримання ТОВ "СВАРОГ - УТН" економічної вигоди (фінансового результату) від придбання упродовж вересня-жовтня 2014 року продукції у ТОВ "Азонтес" та їх реалізація кінцевим споживачам документально підтверджується даними бухгалтерського обліку ТОВ "СВАРОГ - УТН.

Згідно зі статтею 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Щодо посилань відповідача, в апеляційній скарзі на те, що предметом висновку експерта не можуть бути питання права, та те, що відображаючи спірні взаємовідносини експертом не наведено жодних спеціальних знань, крім норм чинного законодавства, що використані ним під час обгрунтування висновків, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку предметом висновку експерта є не питання права. Під час проведення експертизи, експертом було фактично перевірено документи первинного обліку ( аналітичні журнали-ордери, звіти, накладні, тощо).

В постанові від 02.12.2019 в справі № 804/729/17 Верховний Суд зазначив, що в рамках судово-економічної експертизи здійснюється арифметична, реквізитна та нормативна перевірка наданих на дослідження документів, проводиться дослідження відповідності кількісних і сумових характеристик первинних документів записам в облікових регістрах. Втім, в силу вимог закону лише суд може встановити прийнятність чи неприйнятність певного документа внаслідок його недійсності, надати правову оцінку обставинам, встановленим судовими вироками, та їх вплив на об`єкт оподаткування.

Крім того, відповідно до вимог статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.

Щодо посилання відповідача на обставини пов`язані з наявністю чи відсутністю залишків нафтопродуктів та передачу нафтопродуктів на АЗС з посиланням на те, що позивач здійснював безперервну, майже щоденну доставку ПММ до АЗС автотранспортними засобами, що підтверджується ТТН наданими до перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Дані посилання не свідчать про наявність порушень з боку позивача.

При цьому як вже було зазначено вище, згідно висновку експерта від 29.11.19 №130 зазначені в Акті від 12.12.2014р. № 2856/16-03-15-02-08/37227646 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Сварог -УТН" висновки податкового органу про заниження об`єкта оподаткування податком на додану вартість ТОВ "СВАРОГ - УТН" за вересень та жовтень 2014 року у зв`язку з господарськими взаємовідносинами з ТОВ "Азонтес" і донарахування до сплати ПДВ за цей період у розмірі 21333033,00 грн, а також зменшення від`ємного значення суми ПДВ за жовтень 2014 року у розмірі 1126512,00 грн документально не підтвердились.

Щодо посилань відповідача на ухвалу Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 28.03.2018 у справі №826/19939/16(К/9901/4919/17), колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26.03.2018р. повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фудмережа до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень для розгляду касаційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року.

Касаційним судом остаточного рішення по даній справі не приймалось.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, а також висновок експерта, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зібраними у справі письмовими доказами, загалом підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту та визначення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на додану вартість за спірний період.

Натомість висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Щодо доводів відповідача з приводу не правомірності стягнення судових витрат за проведення економічної експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 3 частини третьої цієї статті, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із проведенням експертиз.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн, а також оплачено вартість судової економічної експертизи у розмірі 15228,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є прийняття відповідачем протиправних рішень щодо визначення об`єкта оподаткування ПДВ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності компенсувати судові витрати позивача повністю у розмірі 15715,20 грн.

Позивачем по справі надані документи в підтвердження понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що порушень з боку позивача з приводу використання та реалізації придбаного товару, судом не встановлено.

Доказів спростування наданих позивачем документів відповідачем не надано.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Колегія суддів зазначає, що висновки відповідача, Головного управління ДПС України у Полтавській області ґрунтуються на припущеннях, належних доказів, що свідчать про безтоварність здійснених операцій відповідачем до суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року по справі № 816/1091/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 27.07.2020 року