Рішення

від 20.07.2020 по справі 442/6721/18

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/6721/18

Провадження №2/442/84/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої судді - Курус Р.І.,

з участю секретаря судового засідання - Тацишин Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс , третя особа - приватне підприємство Магазин 1000 дрібниць про припинення договорів іпотеки та стягнення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних,

з участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачів - адвоката Куксова В.Г.,

представника відповідача - адвоката Добжанського В.В.,,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог.

04.10.2018 позивачі звернулись до суду з вказаним позовом, в якому просили визнати іпотечний договір №70.16/11-ДІ01, укладений 01 квітня 2011року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк , посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Спариняк Л. В. за реєстровим номером № 689 припиненим 02.08.2016; визнати іпотечний договір №70.17/11-ДІ01 укладений 04 квітня 2011року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк ,посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Спариняк Л. В. за реєстровим номером № 708 припиненим 02.08.2016; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс на користь ОСОБА_1 3624934,44 грн. перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс на користь ОСОБА_2 294337,31 грн. перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказують на те, що 01 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ ВТБ Банк (правонаступником якого у даних синах є ТзОВ Фінансова компанія Поліс ) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №70.16 11-М542, згідно з яким банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а позичальник зобов`язаний прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути банку кредит, а також сплатити проценти за користуванням кредитом, комісійну винагороду та інші платежі в порядку на умовах та у строки, що визначені цим Договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 01 квітня 2011 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ПАТ ВТБ Банк (правонаступником якого у даних синах є ТзОВ Фінансова компанія Поліс ) було укладено Іпотечний договір № 70.16/11-ДІ01. У п.п. 2.1.1. Іпотечного договору-1 сторони погодили предмет іпотеки - нежитлова будівля магазину /магазин 1000 дрібниць , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , Будівля магазину позначена літ А-1, цегляно-металічна, загальною площею 251,8 кв. м. (власник ОСОБА_1 ). У п.п. 2.1.2. Іпотечного договору-1 сторони погодили Предмет іпотеки-2 - нежитлова будівля магазину, літ. Б'-І - торговий зал літ. 1 , площею 167,9 кв. м.; торговий зал літ. 2 площею 74,8 кв. м., побутова кімната 1- 3 площею 17,9 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Будівля магазину позначена літ Б-1, цегляно - газоблок, загальною площею 260,6 кв. м. (власник ОСОБА_1 )

Крім того у пп. 2.2.1. Іпотечного договору-1 передбачено, що Предметом іпотеки-3 виступає - земельна ділянка площею 0,0640 га (кадастровий номер 4610600000:01:001:0127), що розташована на АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_3 ).

04 квітня 2011 року між ПП Магазин 1000 дрібниць та ПАТ ВТБ Банк правонаступником якого у даних відносинах є ТзОВ Фінансова компанія Поліс було укладено договір про відкриття кредитної лінії №70.17/11-М542. З метою забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором, 04 квітня 2011року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПАТ ВТБ Банк (правонаступником якого у даних відносинах є ТзОВ Поліс було укладено Іпотечний договір № 70.17/11-ДІ01.

У зв`язку фінансово-економічною кризою, зобов`язання по кредитному договору виконувались не у повній мірі, що призвело до виникнення заборгованості перед Банком. Відповідно до заяви-вимоги ТзОВ Фінансова компанія Поліс від 03.03.2016 № 2.13/1 заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором станом на 03.03.2016 становить 285040,86 грн., що складається з: основного боргу за кредитом - 175893,38 грн., простроченого основного боргу за кредитом - 40500,00 грн.; заборгованості за процентами - 68 647,48 грн.

Відповідно до заяви-вимоги ТзОВ Фінансова компанія Поліс від 03.03.2016 № 2.13 заборгованість ПП "Магазин "1000 дрібниць" за Кредитним договором станом на 03.03.2016 становила 841 901,75 грн., що складається з: основного боргу за кредитом - 487 733,69 грн.; простроченого основного боргу за кредитом - 166 500,16 гри.; заборгованості за процентами - 187 667,90 грн.

Таким чином загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 та ПП "Магазин "1000 дрібниць" за кредитними договорами становила 1126942,61 грн.

В подальшому, 02.08.2016 ТОВ ФК Поліс на підставі потечного застереження було звернено стягнення на предмет іпотеки, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до даних інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.08.2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи про право власності: 15736006, згідно з яким право власності на предмет іпотеки нежитлову будівлю - будівлю магазину /магазин 1000 дрібниць /, що адресою: АДРЕСА_1 , будівля магазину позначена літ А-1, цегляно-металічна, загальною площею 251,8 кв. м. в розмірі 1/1, за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30778790 від 04 серпня 2016 р. приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича, було зареєстровано за ТзОВ Поліс ; 15736129, згідно з яким право власності на предмет іпотеки (нежитлова будівля - будівля магазину, літ. Б'-І - торговий зал літ. 1 , площею 167,9 кв. м.; торговий зал літ. 2 площею 74,8 кв. м., побутова кімната 1- 3 площею 17,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Будівля магазину позначена літ Б-1, цегляно - газоблок, загальною площею 260,6 кв. м.) в розмірі 1/1, за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30778960 від 04 серпня 2016 р. приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича, було зареєстровано за ТзОВ Фінансова компанія Поліс ; 15736227, згідно з яким право власності на предмет іпотеки (земельну ділянку, площею 0,0640 га кадастровий номер 4610600000:01:001:0127, що знаходиться у АДРЕСА_1 в розмірі 1/1, за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30779050 від 04 серпня 2016 р. приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича, було зареєстровано за ТзОВ Фінансова компанія Поліс .

Звертають увагу суду на те, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Відповідно до звіту про оцінку нежитлової будівлі, ринкова вартість майна нежитлова будівля магазину, літ. А-1, загальною площею 251,8 кв.м. станом на 02.08.2016 р. без врахування ПДВ становитиме 2 663 770,00 грн.

Відповідно до звіту про оцінку нежитлової будівлі, ринкова вартість майна нежитлова будівля магазину, загальною площею 260,6 кв. м станом на 02.08.2016 р. без врахування ПДВ становитиме 2406380,00 грн.

Крім того, відповідно до звіту з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 640 кв.м., ринкова вартість майна станом на 02.08.2016 р. без врахування ПДВ становитиме 411 539,00 грн.

Отже, загальна ринкова вартість предметів іпотеки станом на момент звернення стягнення на нерухоме майно, становила 5 481 689,00грн.

Таким чином, перевищення вартості нерухомого майна над розміром забезпечених ним вимог становить 4 354 746,39 грн. і саме з цієї суми, на думку позивачів, необхідно обраховувати 90 відсотків вартості, яку відповідач повинен повернути позивачам.

Перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, за розрахунками позивачів, становить 3919271,75 грн. (3 919 271,75 грн. = 4 354 746,39 грн./100*90 %).

Враховуючи те, що загальна ринкова вартість предметів станом на момент звернення стягнення на нерухоме майно, становить 5481689,00 грн., частка ОСОБА_1 у загальній вартості нерухомого майна становить 92,49 %, ОСОБА_4 7,51 %, а тому відповідач зобов`язаний відшкодувати ОСОБА_1 3624934,44 грн. перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, а ОСОБА_2 - 294337,31 грн. З огляду на викладене просять позов задоволити.

18.03.2020 від позивачів надійшла заява про зміну предмету позову (збільшення позовних вимог) та докази направлення такої іншим учасникам справи, том 3 а.с.30-88.

В обгрунтування поданої заяви вказують на наявність у них достатніх підстав для застосування наслідків передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України та подають розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, які просять стягнути з відповідача.

Рух по справі.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області - Курус Р.І. від 09.10.2018 позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без руху та надано термін для усунення недоліків позовної заяви щодо сплати судового збору, які позивачем виправлено 23.10.2018 та долучено квитанцію про сплату судового збору.

02.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

13.11.2018 (повторно 16.11.2018) від представника ТзОВ Поліс надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним судом пов`язаної справи № 442/6796/16-ц за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи - приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Спаниряк Любов Володимирівна про визнання недійсними частини іпотечних договорів та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

13.11.2018 (повторно 16.11.2018) від представника ТзОВ Поліс Більдій А.С. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Господарським судом м. Києва.

Ухвалою від 14.11.2018 відмовлено в задоволенні клопотання представника ТзОВ Поліс Більдій А.С. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

21.11.2018 від позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшло клопотання про призначення по справі комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи.

22.11.2018 ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області по справі призначено комплексну оціночно-будівельну та оціночно--земельну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз. Провадження по справі зупинено.

14.12.2018 з Львівського апеляційного суду надійшло повідомлення про надходження апеляційної скарги на ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження від 02.11.2018.

03.01.2018 цивільну справу надіслано на розгляд Львівського апеляційного суду.

27.03.2019 цивільну справу повернено до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області після розгляду апеляційної скарги на ухвалу про відкриття провадження від 02.11.2018.

27.03.2019 дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області надіслано ухвалу про призначення експертизи на адресу Львівського НДІСЕ.

01.04.2019 з Львівського апеляційного суду надійшло повідомлення про надходження заяви ТзОВ Поліс про виправлення описки в постанові Львівського апеляційного суду від 11.03.2019 після повернення цивільної справи з Львівського НДІСЕ та отримання висновку комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи, цивільну справу надіслано до Львівського апеляційного суду для розгляду заяви про виправлення описки.

11.12.2019 Львівським апеляційним судом ухвалено постанову про виправлення описки в постанові Львівського апеляційного суду від 11.03.2019. Цивільну справу повернено для продовження розгляду до Дрогобицького міськрайонного суду.

27.01.2020 провадження по справі поновлено та призначено підготовче судове засідання. Копію ухвали надіслано її учасникам для відома.

03.02.2020від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

03.02.2020 (повторно 06.02.2020) від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції з Господарським судом м. Києва.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05.02.2020 відмовлено в задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Господарським судом м. Києва.

10.02.2020 від позивачів надійшло клопотання про призначення повторної комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи.

11.02.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та докази направлення такого іншим учасникам справи.

11.02.2020 проводилось підготовче судове засідання. В судовому засіданні оголошено перерву. Крім того, відмовлено позивачам у задоволенні клопотання про призначення по справі повторної комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи.

26.02.2020 від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

27.02.2020 від відповідача надійшло клопотання про закінчення стадії підготовчого судового засідання без участі їхнього представника.

27.02.2020 розгляд справи відкладено за клопотанням позивача.

17.03.2020 від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку з зайнятістю її представника в іншому судовому засіданні.

18.03.2020 від відповідача надійшло клопотання про закінчення стадії підготовчого судового засідання без участі їхнього представника

18.03.2020 від позивачів надійшла заява про зміну предмету позову (збільшення позовних вимог) та докази направлення такої іншим учасникам справи.

18.03.2020 від позивачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справу у зв`язку з запровадженим карантином.

19.03.2020 розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою сторін та поданим клопотанням.

25.03.2020 від позивачів надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів про сплату судового збору на суму збільшення позовних вимог.

08.04.2020 від відповідача надійшло заперечення на заяву про зміну предмету позову від 17.03.2020.

09.04.2020 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду по суті.

10.04.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з врахуванням заяви про зміну предмета позову.

14.04.2020 від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

14.05.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженим карантином.

19.05.2020 розгляд справи відкладено у зв`язку з поданим клопотанням.

07.07.2020 від відповідача надійшла заява про часткове визнання позовних вимог та докази направлення такої іншим учасникам справи.

Доводи учасників справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів - адвокат Куксов В.Г. позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну предмету позову підтримали повністю, просять позов задоволити.

Представник відповідача - адвокат Добжанський В.В. в судовому засіданні підтримав заяву про часткове визнання позовних вимог за останньою заявою від 07.07.2020, вх. №9865. Вказав про доцільність застосування строків позовної давності з огляду на невірне нарахування позивачами інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки період нарахування таких перевищує три роки, а саме розраховані з 03.08.2016 по 29.02.2020.

Представник третьої особи - ПП Магазин 1000 дрібниць в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Обставини справи встановлені судом.

Матеріалами справи встановлено, що 01.04.2011 між позивачем ОСОБА_1 , та ПАТ ВТБ Банк , правонаступником якого є ТзОВ Фінансова компанія Поліс був укладений договір про відкриття кредитної лінії №70.16/11-М542 з приводу надання грошових коштів шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії, використання їх за цільовим призначенням та сплати процентів за користування кредитом, комісійної винагороди та інших платежів в порядку та у строки визначених у договорі, том 1 а.с.10-18.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПАТ ВТБ Банк , правонаступником якого є ТзОВ Фінансова компанія Поліс було укладено іпотечний договір №70.16/11-ДІ01 від 01.04.2011. У п.п. 2.1.1, 2.1.2 та 2.2.1між сторонами було погоджено, що предметами іпотеки є нежитлова будівля магазину /магазин 1000 дрібниць , що на АДРЕСА_1 , Будівля магазину позначена літ А-1, цегляно-металічна, загальною площею 251,8 кв. м. (власник ОСОБА_1 ); нежитлова будівля магазину, літ. Б'-І - торговий зал літ. 1 , площею 167,9 кв. м.; торговий зал літ. 2 площею 74,8 кв. м., побутова кімната 1- 3 площею 17,9 кв. м., що на АДРЕСА_1 . Будівля магазину позначена літ Б-1, цегляно - газоблок, загальною площею 260,6 кв. м. (власник ОСОБА_1 ) та земельна ділянка, площею 0,0640 га (кадастровий номер 4610600000:01:001:0127), що розташована на АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_3 ), том 1 а.с. 19-30.

04.04.2011 між ПП Магазин 1000 дрібниць та ПАТ ВТБ Банк та ПАТ ВТБ Банк , правонаступником якого є ТзОВ Фінансова компанія Поліс укладений договір про відкриття кредитної лінії №70.17/11-М542 з приводу надання грошових коштів шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії, використання їх за цільовим призначенням та сплати процентів за користування кредитом, комісійної винагороди та інших платежів в порядку та у строки визначених у договорі, том 1 а.с.32-49.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПАТ ВТБ Банк , правонаступником якого є ТзОВ Фінансова компанія Поліс було укладено іпотечний договір №70.17/11-ДІ01 від 04.04.2011. Предметами іпотеки є тотожні з предметами іпотеки № №70.16/11-ДІ01 від 01.04.2011, том 1 а.с. 50-62.

Згідно заяви - вимоги ТзОВ Фінансова компанія Поліс про усунення порушення в порядку вимог ст. 35 Закону України Про іпотеку , вих. №2.13/1 від 03.03.2016, станом на дату відступлення права вимоги (18.11.2015) у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявна заборгованість за кредитним договором в сумі 285040,86 грн., і яка складається з основного боргу - 175893,38 грн., простроченого основного боргу за кредитом - 40500,00 грн., заборгованості за процентами - 68647,48 гривень, том 1 а.с.63.

Згідно заяви - вимоги ТзОВ Фінансова компанія Поліс про усунення порушення в порядку вимог ст. 35 Закону України Про іпотеку , вих. №2.13/1 від 03.03.2016, станом на дату відступлення права вимоги (18.11.2015) у ПП Магазин 1000 дрібниць наявна заборгованість за кредитним договором в сумі 841901,75 грн., і яка складається з основного боргу - 487733,69 грн., простроченого основного боргу за кредитом - 166500,16 грн., заборгованості за процентами - 187667,90 гривень, том 1 а.с.64.

З інформаційної довідки №67411547, сформованої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна 06.09.2016 вбачається, що приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Верба В.М. внесено запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4610600000:01:001:0127), що розташована на АДРЕСА_1 за ТзОВ Поліс .

З інформаційної довідки №67410692, сформованої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна 06.09.2016 вбачається, що приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Верба В.М. внесено запис про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення - будинок АДРЕСА_2 за ТзОВ Поліс , том 1 а.с.65-67.

З інформаційної довідки №67411143, сформованої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна 06.09.2016 вбачається, що приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Верба В.М. внесено запис про державну реєстрацію права власності на будівлю, загальною площею 251,8 кв.м., що на АДРЕСА_1 за ТзОВ Поліс . том 1 а.с.68-69.

Відповідно до звіту про оцінку нежитлової будівлі, що на АДРЕСА_1 , складеного на замовлення позивача ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_6 , вартість нежитлової будівлі магазину, площею 260,6 кв.м., що на АДРЕСА_1 станом на 02.08.2016 без врахування ПДВ становила - 2406380грн., том 1 а.с. 72-91.

Відповідно до звіту про оцінку нежитлової будівлі, що на АДРЕСА_1 , складеного на замовлення позивача ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_6 , вартість нежитлової будівлі магазину, літ. А-1 площею 251,8 кв.м., що на АДРЕСА_1 станом на 02.08.2016 без врахування ПДВ становила - 2115624 грн., том 1 а.с. 92-111.

Відповідно до звіту з проведення грошової оцінки земельної ділянки, площею 640 кв.м., що на АДРЕСА_1 , складеного на замовлення позивача ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_6 , ймовірна вартість земельної ділянки склала - 411539, грн., том 1 а.с. 112 -120.

31 жовтня 2019 року експертом Львівського НДІСЕ складено висновок №1569-1571 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи, згідно якого визначено загальну ринкову вартість предметів іпотеки, станом на день реєстрації права власності за відповідачем, і така становить 1498894 грн., том 1 а.с. 281-294.

Позиція суду.

Вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, ч. 1 ст. 36 Закону України Про іпотеку .

Частиною 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

У розділ 6 іпотечного договору №70.16/11-ДІ01 від 01.04.2011 та іпотечного договору №70.17/11-М542 від 04.04.2011 сторонами було врегульовано порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання - застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в іпотечних договорах.

Суд приходить до переконання про те, що відповідачем було дотримано умови іпотечних договорів та правомірно звернено стягнення на предмети іпотек, чого не заперечили також позивачі у своїй позовні заяві.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 3 Закону України Про іпотеку , іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Пунктом 8 іпотечного договору №70.16/11-ДІ01 від 01.04.2011, та договору №70.17/11-М542 від 04.04.2011 укладеного між позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПАТ ВТБ Банк , правонаступником якого є ТзОВ Фінансова компанія Поліс передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов`язання.

Відповідно до статті 17 Закону України Про іпотеку іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Звертаючись до суду, в частині обґрунтування позовних вимог про визнання іпотечних договорів припиненими, позивачі вказували на обставину набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, з наявністю якої Закон України Про іпотеку пов`язує припинення іпотеки.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положення статті 17 Закону України "Про іпотеку", яка власне має назву "Підстави припинення іпотеки", тобто саме зобов`язання, а не договору.

Правильність вказаного твердження можна довести, зокрема, виходячи і з самої сутності понять "договір" та "зобов`язання".

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ж з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У постанові Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 903/527/19 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що поняття "зобов`язання" і "договір" мають різний, відмінний одне від одного правовий характер і тому "припинення зобов`язання" та "припинення договору" не є тотожними одне одному.

Більшість зобов`язань виникають саме з договорів, але ототожнювати ці поняття не можна, оскільки зобов`язання можуть виникати не тільки з договорів, але й з інших правочинів, із заподіяння шкоди, із безпідставного збагачення і т.д. Натомість договір може містити в собі кілька зобов`язань, пов`язувати виникнення нових зобов`язань із припиненням інших.

Різність правового характеру понять "договір" та "зобов`язання" в контексті обрання способу судового захисту у іпотечних правовідносинах знайшло своє відображення і у практиці Касаційного цивільного суду.

Так, зокрема у постанові від 16.05.2018 у справі № 645/147/14-ц Касаційний цивільний суд чітко зазначив, що при вирішенні позовних вимог про припинення іпотеки суди повинні перевірити наявність конкретної підстави припинення іпотеки, на яку посилається сторона, яка звернулася із такою позовною вимогою. При цьому судам слід звертати увагу на те, що чинне законодавство не передбачає визнання припиненим договору іпотеки, оскільки правова природа припинення іпотеки є відмінною від визнання договору припиненим. Таким чином, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за позовом іпотекодавця про визнання іпотеки припиненою, а не шляхом припинення договору іпотеки, оскільки це суперечило б положенням статті 593 ЦК України та статті 17 Закону України "Про іпотеку".

Вказаний висновок повторно висловлено Касаційним цивільним судом і у постанові від 28.11.2018 у справі № 461/9768/15-ц.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

З огляду не викладене суд вважає, що позовні вимоги про визнання припиненими іпотечних договорів є вимогою про встановлення факту та не направлені на захист права (законного інтересу), а тому не можуть бути самостійним предметом розгляду, адже фактично заявлення таких вимог свідчить про те, що позивач в дійсності прагне досягти лише правової визначеності власного правого статусу, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, суд вважає за доцільне роз`яснити позивачам, що належним способом захисту у подібних категоріях спорів слід вважати вимогу про визнання припиненим зобов`язання, у даному випадку, за договором іпотеки.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя суд виходить з наступного.

Вимогами ч. 5 ст. 37 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Вимога щодо проведення оцінки вартості предмета іпотеки на момент набуття його у власність спрямована на захист прав іпотекодавця, оскільки у разі набуття права власності на предмет іпотеки вартістю вищою, ніж розмір забезпечених іпотекою вимог, іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром таких вимог.

Так, при укладенні іпотечного договору №70.16/11-ДІ01 01.04.2011, сторонами було визначено та погоджено, що загальна вартість предметів іпотеки становить 3515898,00 гривень.

П. 8.1 зазначеного вище договору було визначено, що договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та цим договором.

Позивачі в обґрунтування своїх позовних вимог в цій частині вказують на звіт про оцінку нежитлової будівлі, що на АДРЕСА_1 , складеного на замовлення позивача ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_6 , вартість нежитлової будівлі магазину, площею 260,6 кв.м., що на АДРЕСА_1 станом на 02.08.2016 без врахування ПДВ становила - 2406380грн.

Відповідно до звіту про оцінку нежитлової будівлі, що на АДРЕСА_1 , складеного на замовлення позивача ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_6 , вартість нежитлової будівлі магазину, літ. А-1 площею 251,8 кв.м., що на АДРЕСА_1 станом на 02.08.2016 без врахування ПДВ становила - 2115624 грн.

Відповідно до звіту з проведення грошової оцінки земельної ділянки, площею 640 кв.м., що на АДРЕСА_1 , складеного на замовлення позивача ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_6 , ймовірна вартість земельної ділянки склала - 411539, грн.

Поряд з цим, суд приймає до уваги доводи відповідача зазначені у відзиві на позовну заяву (том 2 а.с. 181-187) з приводу зазначених звітів, відтак такі не можуть слугувати належним та допустимим доказом вартості предмета іпотеки зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься висновок експерта Львівського НДІСЕ №1569-1571 від 31 жовтня 2019 року, згідно якого загальна вартість предметів іпотеки, станом на день реєстрації права власності за відповідачем, становить 1498894 грн., том 1 а.с. 281-294, і саме цю суму слід застосовувати для правильного визначення перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог, зокрема, вартість предметів іпотеки, шляхом її множення на 90 %, після чого слід відняти суму вартості забезпечених вимог, а саме: 1498894 Х 90 % - 1126942, 58 грн. = 222062,02 грн.

Разом з тим, позивачі у позовній заяві вказують на відсоткове визначення вартості компенсації кожному з позивачів, а саме - частка ОСОБА_1 - 92,49 %, частка ОСОБА_2 - 7,51 %. А тому, суд вважає за доцільне врахувати їх при розрахунках, внаслідок чого частка перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог ОСОБА_1 становить 205385,16 грн. (222062,02 х 92,49 % ), ОСОБА_7 - 16676,86 грн. (222062,02 х 7,51 %).

Доводи відповідача щодо збільшення заборгованості позивачів у зв`язку з нарахуванням штрафних санкцій не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено вище, розмір заборгованості позивачів було нараховано відповідачем шляхом пред`явлення позивачам вимог про усунення порушення від 03.03.2016 (том 1 а.с. 63-64) і саме за таким розміром заборгованості відбулось звернення стягнення на предмети іпотеки в порядку позасудового врегулювання на підставі укладених між сторонами договорів.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Звертаючись до суду з цим позовом (том 3 а.с. 30-31) позивачі вказують на частину другу статті 625 ЦК України та просять стягнути з відповідача, зокрема на користь ОСОБА_1 1326565,36 інфляційних втрат та 389109.40 трьох процентів річних; на користь ОСОБА_2 197714,41 інфляційних втрат та 31594,89 грн. трьох процентів річних.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19).

Поряд цим, беручи до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 по справі № 127\15672\16-ц до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність визначена у ст. 257 ЦК України (три роки).

З огляду на зазначене, суд вважає необґрунтованими розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних здійснений позивачами за період з 03.08.2016 по 29.02.2020, оскільки нарахування таких повинно бути здійснено за період останніх трьох років, які передували поданні заяви позивачів від 18.03.2020. (18.03.2017 по 18.03.2020, що становить 1097 днів).

Відтак, суд приймає до уваги доводи відповідача зазначені у заяві про часткове визнання позовних вимог від 07.07.2020 щодо спливу позовної давності на період нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, що перевищує три роки до подання даної заяви, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Поряд з цим, суд вважає зазначити наступний розрахунок 3% річних від суми належної позивачу ОСОБА_1 :

Дата початку нарахування: 17.03.2017. Дата закінчення нарахування: 17.03.2020.

Відсоткова ставка: 3% річних.

Розраховується за формулою:

[Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / 365 днів [Кількість днів]

Дата початку - 17.03.2017, Дата закінчення - 17.03.2020, Кількість днів - 1097,

Сума боргу - 205 385.00 грн., Загальна сума 3 відсотків річних - 18 514.86 грн.

Аналогічний порядок розрахунку 3% річних здійснено позивачу ОСОБА_2 .

Розраховується за формулою:

[Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / 365 днів [Кількість днів]

Дата початку - 17.03.2017, Дата закінчення - 17.03.2020, Кількість днів - 1097,

Сума боргу - 16676.00 грн., Загальна сума 3 відсотків річних - 1503,29 грн.

Крім того, суд вважає за доцільне вказати, що розмір інфляційних збитків розраховується за формулою:

[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період

[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

Відтак, розмір інфляційних втрат позивача ОСОБА_1 становить - 48861,09 грн.

Місяці прострочення - Квітень 2017 - Березень 2020,

Сукупний індекс інфляції - 123.79,

Сума боргу - 205 385.00 грн., Сума боргу з урахуванням інфляції - 254 246.09грн.,

Збитки від інфляції - 48 861.09 грн.

Аналогічний порядок розрахунку інфляційних втрат здійснено позивачу ОСОБА_2

[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період

[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

Відтак, розмір інфляційних втрат позивача ОСОБА_2 становить - 3967,22 грн.

Місяці прострочення - Квітень 2017 - Березень 2020,

Сукупний індекс інфляції - 123.79,

Сума боргу - 16676.00 грн., Сума боргу з урахуванням інфляції - 20 643.22 грн.,

Збитки від інфляції - 3967,22 грн.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає 205385,16 гривень перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, 48861,09 грн. інфляційних втрат та 18514,86 грн. трьох процентів річних, а на користь позивачки ОСОБА_2 - 16676,86 гривень перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, 3967,22 гривень інфляційних витрат та 1503,29 гривень трьох процентів річних.

Відповідно до п. 6 ч. 1 під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, розмір сплаченого позивачами судового збору - 10219,60 грн. + 1700 грн. та витрат за проведення експертизи - 11775 грн., а всього - 23694,60 грн. судових витрат, з відповідача на користь позивачів в рівних частинах підлягає стягненню 16000,00 (шістнадцять тисяч) гривень понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 11,13,14, 256 257,625 ЦК України, ст. ст. ст. 1, 3, 33, 35, 37 Закону України Про іпотеку , суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс на користь ОСОБА_1 205385,16 (двісті п`ять тисяч триста вісімдесят п`ять гривень 16 копійок) гривень перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, 48861,09 (сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят одна гривня 09 копійок) грн. інфляційних втрат та 18514,86 грн. трьох процентів річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс на користь ОСОБА_2 16676,86 (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 86 копійок) гривень перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, 3967,22 (три тисячі дев`ятсот шістдесят сім гривень 22 копійки) гривень інфляційних витрат та 1503,29 (одна тисяча п`ятсот три гривні 29 копійок) гривень трьох процентів річних.

Стягнути в рівних частинах з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 16000,00 (шістнадцять тисяч) гривень понесених судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс , адреса: 01004, м. Київ, вул. Шовковична, будинок 42-44, офіс 13-В; ідентифікаційний код юридичної особи 38994463.

Третя особа : Приватне підприємство Магазин 1000 дрібниць , адреса - вул. Лесі Українки, 1 м. Дрогобич Львівської області, ідентифікаційний код юридичної особи 34572999.

Повний текст судового рішення свиготовлено 27 липня 2020 року.

Суддя Курус Р.І.