Постанова

від 23.03.2021 по справі 442/6721/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/6721/18 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І.

Провадження № 22-ц/811/2437/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 84

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Жукровської Х.І.

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 липня 2020 року в складі судді Курус Р.І. у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс , третя особа приватне підприємство Магазин 1000 дрібниць про припинення договорів іпотеки та стягнення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних ,-

встановила:

У жовтні 2018 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до відповідача ТзОВ Фінансова компанія Поліс , з участю третьої особи ПП Магазин 1000 дрібниць про припинення договорів іпотеки та стягнення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказують на те, що 01 квітня 2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ ВТБ Банк (правонаступником якого у даних правовідносинах є ТзОВ Фінансова компанія Поліс ) укладено договір про відкриття кредитної лінії №70.16 11-М542.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 01 квітня 2011 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПАТ ВТБ Банк укладено Іпотечний договір № 70.16/11-ДІ01 (далі іпотечний договір-1).

У п.п. 2.1.1. Іпотечного договору-1 сторони погодили предмет іпотеки - нежитлова будівля магазину /магазин 1000 дрібниць , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , Будівля магазину позначена літ А-1, цегляно-металічна, загальною площею 251,8 кв. м. (власник ОСОБА_2 ). У п.п. 2.1.2. Іпотечного договору-1 сторони погодили Предмет іпотеки-2 - нежитлова будівля магазину, літ. Б' -І - торговий зал літ. 1 , площею 167,9 кв. м.; торговий зал літ. 2 площею 74,8 кв. м., побутова кімната 1- 3 площею 17,9 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Будівля магазину позначена літ Б-1, цегляно - газоблок, загальною площею 260,6 кв. м. (власник ОСОБА_2 )

Крім цього, у пп. 2.2.1. Іпотечного договору-1 передбачено, що Предметом іпотеки-3 виступає - земельна ділянка площею 0,0640 га (кадастровий номер 4610600000:01:001:0127), що розташована на АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_4 ).

04 квітня 2011 року між ПП Магазин 1000 дрібниць та ПАТ ВТБ Банк укладено договір про відкриття кредитної лінії №70.17/11-М542.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним Кредитним договором, 04 квітня 2011року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПАТ ВТБ Банк укладено Іпотечний договір № 70.17/11-ДІ01. Предметом іпотеки за вказаним іпотечним договором є теж саме майно, що і згідно із іпотечним договором № 70.16/11-ДІ01.

У зв`язку фінансово-економічною кризою, зобов`язання по кредитному договору виконувались не у повній мірі, що призвело до виникнення заборгованості перед Банком.

Відповідно до заяви-вимоги ТзОВ Фінансова компанія Поліс від 03.03.2016 № 2.13/1 заборгованість ОСОБА_2 за Кредитним договором станом на 03.03.2016 становить 285040,86 грн., що складається з: основного боргу за кредитом - 175893,38 грн., простроченого основного боргу за кредитом - 40500,00 грн.; заборгованості за процентами - 68 647,48 грн.

Відповідно до заяви-вимоги ТзОВ Фінансова компанія Поліс від 03.03.2016 № 2.13 заборгованість ПП "Магазин "1000 дрібниць" за Кредитним договором станом на 03.03.2016 становила 841 901,75 грн., що складається з: основного боргу за кредитом - 487733,69 грн.; простроченого основного боргу за кредитом - 166500,16 гри.; заборгованості за процентами - 187 667,90 грн.

Таким чином загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 та ПП "Магазин "1000 дрібниць" за кредитними договорами становила 1126942,61 грн.

В подальшому, 02.08.2016 ТзОВ ФК Поліс на підставі іпотечного застереження звернено стягнення на предмет іпотеки, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до даних інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.08.2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи про право власності: 15736006, згідно з яким право власності на предмет іпотеки нежитлову будівлю - магазин /магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 /, що адресою: АДРЕСА_1 , будівля магазину позначена літ А-1, за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30778790 від 04 серпня 2016 р. зареєстровано за ТзОВ Поліс ; 15736129, згідно з яким право власності на предмет іпотеки (нежитлова будівля - будівля магазину, літ. Б' -І - торговий зал літ. 1 , площею 167,9 кв. м.; торговий зал літ. 2 площею 74,8 кв. м., побутова кімната 1- 3 площею 17,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , будівля магазину позначена літ Б-1, цегляно - газоблок, загальною площею 260,6 кв. м.) в розмірі 1/1, за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30778960 від 04 серпня 2016 р. зареєстровано за ТзОВ Фінансова компанія Поліс ; 15736227, згідно з яким право власності на предмет іпотеки (земельну ділянку, площею 0,0640 га кадастровий номер 4610600000:01:001:0127, що знаходиться у АДРЕСА_1 в розмірі 1/1, за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30779050 від 04 серпня 2016 р. зареєстровано за ТзОВ Фінансова компанія Поліс .

Звертають увагу суду на те, що відповідно до положень ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Відповідно до звіту про оцінку нежитлової будівлі, ринкова вартість майна нежитлова будівля магазину, літ. А-1, загальною площею 251,8 кв.м. станом на 02.08.2016 р. без врахування ПДВ становитиме 2 663 770,00 грн.

Відповідно до звіту про оцінку нежитлової будівлі, ринкова вартість майна нежитлова будівля магазину, загальною площею 260,6 кв. м станом на 02.08.2016 р. без врахування ПДВ становитиме 2406380,00 грн.

Крім того, відповідно до звіту з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 640 кв.м., ринкова вартість майна станом на 02.08.2016 р. без врахування ПДВ становитиме 411 539,00 грн.

Отже, загальна ринкова вартість предметів іпотеки станом на момент звернення стягнення на нерухоме майно, становила 5 481 689,00грн.

Таким чином, перевищення вартості нерухомого майна над розміром забезпечених ним вимог становить 4 354 746,39 грн. і саме з цієї суми, на думку позивачів, необхідно обраховувати 90 відсотків вартості, яку відповідач повинен повернути позивачам.

Перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, за розрахунками позивачів, становить 3919271,75 грн. (3 919 271,75 грн. = 4 354 746,39 грн./100*90 %).

Враховуючи те, що загальна ринкова вартість предметів станом на момент звернення стягнення на нерухоме майно, становить 5481689,00 грн., частка ОСОБА_2 у загальній вартості нерухомого майна становить 92,49 %, Шитець 3.Ю. 7,51 %, а тому відповідач зобов`язаний відшкодувати ОСОБА_2 3624934,44 грн. перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, а ОСОБА_3 - 294337,31 грн.

З врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18 березня 2020 року просили визнати іпотечний договір №70.16/11-ДІ01, укладений 01 квітня 2011року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк , посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Спариняк Л. В. за реєстровим номером № 689 припиненим 02.08.2016; визнати іпотечний договір №70.17/11-ДІ01 укладений 04 квітня 2011року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк , посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Спариняк Л. В. за реєстровим номером № 708 припиненим 02.08.2016; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс на користь ОСОБА_2 3624934,44 грн. перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, 1326565,36 грн. інфляційних втрат та 389109,40 грн. трьох процентів річних; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс на користь ОСОБА_3 294337,31 грн. перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, 107714,41 грн. інфляційних втрат та 31594,89 грн. трьох процентів річних.

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 липня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс на користь ОСОБА_2 205385,16 гривень перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, 48861,09 грн. інфляційних втрат та 18514,86 грн. трьох процентів річних.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс на користь ОСОБА_3 16676,86 гривень перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, 3967,22 гривень інфляційних витрат та 1503,29 гривень трьох процентів річних.

Стягнуто в рівних частинах з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 16000,00 гривень понесених судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення оскаржили позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також відповідач ТзОВ Фінансова компанія Поліс .

В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають оскаржуване рішення прийнятим з грубим порушенням норм процесуального права, відтак таким, що підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення у відповідній частині.

Апелянти вважають, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог ч. 2 ст. 113 ЦПК України, оскільки судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивачів про призначення повторної комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи.

Звертають увагу, що відповідно до висновку експерта за результатами комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи Львівського НДІСЕ №1569-1571 від 31 жовтня 2019 року, ринкова вартість нежитлової будівлі магазину (магазин 1000 дрібниць) літ. А, загальною площею 251,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 станом на 02.08.2016 року могла становити 667580,00 грн.; ринкова вартість нежитлової будівлі магазину, літ. Б' -І - торговий зал літ. 1 , площею 167,9 кв. м.; торговий зал літ. 2 площею 74,8 кв. м., побутова кімната 1-3 площею 17,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , будівля магазину позначена літ Б-1, цегляно - газоблок, загальною площею 260,6 кв. м., станом на 02.08.2016 могла становити 690911,00 грн.: ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,0640 га кадастровий номер 4610600000:01:001:0127, що знаходиться у АДРЕСА_1 , станом на 02.08.2016 могла становити 140403,00 грн.

На переконання апелянтів, вказаний висновок експерта є необґрунтований, такий, що суперечить іншим матеріалам справи, викликає сумніви у його правильності, відтак позивачі звернулися з клопотанням про призначення повторної експертизи.

В обґрунтування клопотання покликалися на долучені до матеріалів справи звіти про оцінку, складені на замовлення позивача ОСОБА_2 фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 .

Зокрема, відповідно Звіту про оцінку нежитлової будівлі, вартість нежитлової будівлі магазину, площею 260,6 кв.м., що на АДРЕСА_1 станом на 02.08.2016 без врахування ПДВ становила - 2406380грн.

Відповідно до звіту про оцінку вартість нежитлової будівлі магазину, літ. А-1 площею 251,8 кв.м., що на АДРЕСА_1 станом на 02.08.2016 без врахування ПДВ становила - 2115624 грн.

Відповідно до звіту з проведення грошової оцінки земельної ділянки, площею 640 кв.м., що на АДРЕСА_1 , ймовірна вартість земельної ділянки склала - 411539, грн.

Отже загальна ринкова вартість згаданого нерухомого майна станом на момент звернення стягнення на нерухоме майно відповідно до вказаних звітів становила 5481689,00 грн., в той час, як відповідно до висновку експерта №1569-1571 від 31 жовтня 2019 року - 1498894,00 грн., що у 3,66 рази нижче.

Звертають увагу, що під час проведення експертизи експертом, з порушенням п. 49 Національного стандарту № 1, некоректно підібрано об`єкти за місцем його розташування при визначенні вартості майна, відтак, суд першої інстанції повинен був призначити повторну експертизу. Однак, у задоволенні такого клопотання було відмовлено, що призвело до розрахунку перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, інфляційних втрат та трьох процентів річних з суми, яка є значно меншою від реального розміру ринкової вартості земельної ділянки та нежитлових приміщень.

На переконання апелянтів усунути дане порушення можливо лише шляхом призначення в межах апеляційного провадження повторної комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи.

Просять скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 липня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимогта ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивачів в повному обсязі.

Апелянт ТзОВ ФК Поліс в апеляційній скарзі вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому рішення має бути змінене.

Фактично апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що збільшення заборгованості позивачів у зв`язку з нарахуванням штрафних санкцій не заслуговують на увагу, оскільки розмір заборгованості позивачів нараховано відповідачем шляхом пред`явлення позивачам вимог про усунення порушення від 03.03.2016, і саме за таким розміром заборгованості відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання.

Вважає, що відповідач мав право нарахувати 3% річних та інфляційні втрати згідно із ст. 625 ЦК України на прострочені грошові зобов`язання позичальників, а не зазначення таких нарахувань у вимозі про усунення порушення, не позбавляє їх права на нарахування відповідних сум на розмір простроченої заборгованості.

Таким чином, загальний розмір заборгованості позичальників по 3% річних та інфляційних втратах за простроченою заборгованістю складає 44993,62 грн.

З врахуванням наведеного, ТзОВ ФК Поліс погоджується із позовними вимогами про стягнення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог в частині 177068 грн. 40 коп., і саме з цієї суми має вираховуватися пропорція, яка має компенсуватися кожному із позивачів, що становить для ОСОБА_2 163770,56 грн., а для ОСОБА_3 13297,84 грн.

В свою чергу, позовні вимоги позивачів з приводу стягнення 3% річних та інфляційних втрат мають бути задоволенні в наступних сумах: 14535,23 грн. - 3% річних, 40586,13 грн. - інфляційні втрати, належні до сплати позивачу ОСОБА_2 ; 1180,23 - 3% річних, 3295,51 грн. - інфляційні втрати, належні до сплати позивачу ОСОБА_3 .

Просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 липня 2020 року змінити, зменшити розмір стягнути з ТзОВ ФК Поліс на користь ОСОБА_2 перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог з 205385,16 грн. до 163770,56 грн, інфляційних втрат з 48861,09 грн. до 40586,13 грн, трьох процентів річних з 18514,86 грн. до 14535,23 грн. та зменшити розмір стягнутих з ТзОВ ФК Поліс в користь ОСОБА_3 перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог зменшивши з 16676,86 грн. до 13297,84 грн., інфляційних втрат з 3967,22 грн. до 3295,51 грн. та трьох відсотків річних з 1503,29 грн. до 1180,23 грн.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу ТзОВ ФК Поліс підтримав, апеляційні скарги позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечив, в обґрунтування надав пояснення, аналогічні доводам власної апеляційної скарги, а також вказаних у відзиві на апеляційну скаргу позивачів.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також їх представник ОСОБА_6 , будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, представник ОСОБА_6 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю в іншому судовому засіданні, однак доказів на підтвердження вказаної обставини не надав.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було дотримано умови іпотечних договорів та правомірно звернено стягнення на предмети іпотек, чого не заперечили також позивачі у своїй позовні заяві.

Разом з тим, суд вважав, що позовні вимоги про визнання припиненими іпотечних договорів є вимогою про встановлення факту та не направлені на захист права (законного інтересу), а тому не можуть бути самостійним предметом розгляду, адже фактично заявлення таких вимог свідчить про те, що позивач в дійсності прагне досягти лише правової визначеності власного правого статусу, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В свою чергу, суд першої інстанції визнав неналежним та недопустимим доказом вартості предмета іпотеки звіти про оцінку, складені на замовлення позивача ОСОБА_2 фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 , зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься висновок експерта Львівського НДІСЕ №1569-1571 від 31 жовтня 2019 року, згідно якого загальна вартість предметів іпотеки, станом на день реєстрації права власності за відповідачем, становить 1498894 грн., і саме цю суму слід застосовувати для правильного визначення перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог, зокрема, вартість предметів іпотеки.

З врахуванням вказівки позивачів на відсоткове визначення вартості компенсації кожному з них, а саме частка ОСОБА_2 - 92,49 %, частка ОСОБА_3 - 7,51 %, суд застосував такі при розрахунках, внаслідок чого частка перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог ОСОБА_2 становить 205385,16 грн. (222062,02 х 92,49 % ), ОСОБА_3 - 16676,86 грн. (222062,02 х 7,51 %).

При цьому, суд відхилив доводи відповідача щодо збільшення заборгованості позивачів у зв`язку з нарахуванням штрафних санкцій, оскільки розмір заборгованості позивачів було нараховано відповідачем шляхом пред`явлення позивачам вимог про усунення порушення від 03.03.2016, і саме за таким розміром заборгованості відбулось звернення стягнення на предмети іпотеки в порядку позасудового врегулювання на підставі укладених між сторонами договорів.

Також, суд стягнув з відповідача на користь позивачки ОСОБА_2 48861,09 грн. інфляційних втрат та 18514,86 грн. трьох процентів річних, а на користь позивачки ОСОБА_3 3967,22 гривень інфляційних витрат та 1503,29 гривень трьох процентів річних, вважаючи необґрунтованими розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних здійснений позивачами за період з 03.08.2016 по 29.02.2020, оскільки нарахування таких повинно бути здійснено за період останніх трьох років, які передували поданні заяви позивачів від 18.03.2020.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання припиненими іпотечних договорів апелянтами не оскаржується, відтак в силу приписів ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не переглядається.

Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно вимог ЦПК України колегія суддів враховує таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК Українизобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Судом встановлено такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

01.04.2011 між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ ВТБ Банк укладений договір про відкриття кредитної лінії №70.16/11-М542, за умовами якого банк зобов`язувався надати позичальнику грошові кошти в порядку та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язаний прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути банку кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісійну винагороду та інші платежів в порядку та у строки визначені у договорі (т. 1 а.с.10-18).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПАТ ВТБ Банк , укладено іпотечний договір №70.16/11-ДІ01 від 01.04.2011.

Згідно із п.п. 2.1.1, 2.1.2 та 2.2.1 сторонами погоджено, що предметами іпотеки є нежитлова будівля магазину /магазин 1000 дрібниць , що на АДРЕСА_1 , Будівля магазину позначена літ А-1, цегляно-металічна, загальною площею 251,8 кв. м. (власник ОСОБА_2 ); нежитлова будівля магазину, літ. Б' -І - торговий зал літ. 1 , площею 167,9 кв. м.; торговий зал літ. 2 площею 74,8 кв. м., побутова кімната 1- 3 площею 17,9 кв. м., що на АДРЕСА_1 . Будівля магазину позначена літ Б-1, цегляно - газоблок, загальною площею 260,6 кв. м. (власник ОСОБА_2 ) та земельна ділянка, площею 0,0640 га (кадастровий номер 4610600000:01:001:0127), що розташована на АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_4 ). За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки оцінено в сумі 3515898,00 грн. ( т. 1 а.с. 19-30).

04.04.2011 між ПП Магазин 1000 дрібниць та ПАТ ВТБ Банк , правонаступником якого є ТзОВ Фінансова компанія Поліс , укладений договір про відкриття кредитної лінії №70.17/11-М542 з приводу надання грошових коштів шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії, використання їх за цільовим призначенням та сплати процентів за користування кредитом, комісійної винагороди та інших платежів в порядку та у строки визначених у договорі (т. 1 а.с.32-49).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПАТ ВТБ Банк , правонаступником якого є ТзОВ Фінансова компанія Поліс було укладено іпотечний договір №70.17/11-ДІ01 від 04.04.2011. Предметами іпотеки є тотожні з предметами іпотеки № №70.16/11-ДІ01 від 01.04.2011 (т. 1 а.с. 50-62).

В свою чергу, 18.11.2015 між ПАТ ВТБ Банк та ТзОВ Фінансова компанія Поліс укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 21МБ, а також 27.11.2015 Додаткову угоду № 1 до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань та Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 01.12.2015, відповідно до яких Банк відступив право вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки, а також всіма іншими договорами забезпечення виконання зобов`язань ТзОВ ФК Поліс (т. 2 а.с. 99-128).

03.03.2016 за вих. №2.13/1 ТзОВ Фінансова компанія Поліс направлено на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заяву-вимогу про усунення порушення в порядку вимог ст. 35 Закону України Про іпотеку , у якій зазначено, що станом на дату відступлення права вимоги (18.11.2015) у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наявна заборгованість за кредитним договором в сумі 285040,86 грн., і яка складається з основного боргу - 175893,38 грн., простроченого основного боргу за кредитом - 40500,00 грн., заборгованості за процентами - 68647,48 гривень. Запропоновано боржникам у тридцятиденний строк з моменту отримання цієї вимоги сплатити заборгованість на рахунок нового кредитора та попереджено, що у випадку не виконання цієї вимоги, новий кредитор зверне стягнення на предмет іпотеки (т. 1 а.с.63).

Крім цього, 03.03.2016 ТзОВ ФК Поліс направило на адресу позичальника ПП Магазин 1000 дрібниць та іпотекодавців ОСОБА_3 , ОСОБА_2 заяву - вимогу за вих. №2.13/1 про усунення порушення, у якій вказано, що станом на дату відступлення права вимоги (18.11.2015) у ПП Магазин 1000 дрібниць наявна заборгованість за кредитним договором в сумі 841901,75 грн., і яка складається з основного боргу - 487733,69 грн., простроченого основного боргу за кредитом - 166500,16 грн., заборгованості за процентами - 187667,90 гривень. Запропоновано боржникам у тридцятиденний строк з моменту отримання цієї вимоги сплатити заборгованість на рахунок нового кредитора та попереджено, що у випадку не виконання цієї вимоги, новий кредитор зверне стягнення на предмет іпотеки (т. 1 а.с.64).

Згідно із інформаційною довідкою №67411547, сформованої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, 02.08.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Верба В.М. внесено запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4610600000:01:001:0127), що розташована на АДРЕСА_1 за ТзОВ Поліс .

Крім цього, відповідно до інформаційної довідки №67410692, сформованої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, 02.08.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Верба В.М. внесено запис про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення - будинок 1, загальною площею - 260,6 кв.м., що на АДРЕСА_1 за ТзОВ Поліс (т. 1 а.с. 65-67).

Також, 02.08.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Верба В.М. внесено запис про державну реєстрацію права власності на будівлю, загальною площею 251,8 кв.м., що на АДРЕСА_1 за ТзОВ Поліс (т. 1 а.с. 68-69).

Звертаючись до суду з даним позовом позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , окрім вимоги про визнання припиненими 02.08.2016 іпотечний договір №70.16/11-ДІ01, укладений 01 квітня 2011року між ними та ПАТ ВТБ Банк , а також іпотечний договір №70.17/11-ДІ01 укладений 04 квітня 2011року між ними та ПАТ ВТБ Банк , просили стягнути з ТзОВ Фінансова компанія Поліс на їх користь перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, при цьому покликалися на те, що відповідно до звітів про оцінку майна, складеного на замовлення позивача ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_5 , ринкова вартість майна нежитлова будівля магазину, літ. А-1, загальною площею 251,8 кв.м. станом на 02.08.2016 р. без врахування ПДВ становить 2 663 770,00 грн., ринкова вартість майна нежитлова будівля магазину, загальною площею 260,6 кв. м станом на 02.08.2016 р. без врахування ПДВ становить 2406380,00 грн., а ринкова вартість земельної ділянки площею 640 кв.м. станом на 02.08.2016 р. без врахування ПДВ становить 411 539,00 грн., відтак перевищення вартості нерухомого майна над розміром забезпечених ним вимог становить 4 354 746,39 грн. і саме з цієї суми, на думку позивачів, необхідно обраховувати 90 відсотків вартості, яку відповідач повинен повернути позивачам.

Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого іпотекою, передбачені ЗУ Про іпотеку .

Статтею 1 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Разом з тим, вимогами ч. 5 ст. 37 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Вимога щодо проведення оцінки вартості предмета іпотеки на момент набуття його у власність спрямована на захист прав іпотекодавця, оскільки у разі набуття права власності на предмет іпотеки вартістю вищою, ніж розмір забезпечених іпотекою вимог, іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром таких вимог.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції 21.11.2018 позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з клопотанням про призначення комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи, з питаннями про визначення ринкової вартості вказаних вище нежитлової будівлі магазину /магазин 1000 дрібниць , що на АДРЕСА_1 , загальною площею 251,8 кв. м.; нежитлової будівлі магазину, літ. Б' -І - торговий зал літ. 1 , площею 167,9 кв. м.; торговий зал літ. 2 площею 74,8 кв. м., побутова кімната 1- 3 площею 17,9 кв. м., що на АДРЕСА_1 . Будівля магазину позначена літ Б-1, цегляно - газоблок, загальною площею 260,6 кв.м. та земельної ділянки, площею 0,0640 га (кадастровий номер 4610600000:01:001:0127), що розташована на АДРЕСА_1 , проведення експертизи просили доручити Львівському НДІСЕ.

За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Тобто серед джерел доказів, відповідно до статті 76 ЦПК України, крім іншого, є висновок експерта.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Дульський проти України від 01.06.2006, яке відповідно до положень статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судом, як джерело права, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Підстави обов`язкового призначення судом експертизи визначені статтею 105 ЦПК України.

При цьому за ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Таким чином, враховуючи норму статті про призначення експертизи, суд зобов`язаний забезпечити (організувати) змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 листопада 2018 року клопотання позивачів задоволено, призначено по справі комплексну оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизи, проведення якої доручено експертам Львівського НДІСЕ, на вирішення поставлено питання, запропоновані позивачами.

Відповідно до висновку комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №1569-1571 , складеного 31 жовтня 2019 року експертом Львівського НДІСЕ, ринкова вартість нежитлової будівлі магазину ( магазин 1000 дрібниць ), літ. А-1, цегляно-металічна, загальною площею 251,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , станом на 02.08.2016 могла становити 667580,00 грн.

Ринкова вартість нежитлової будівлі магазину, літ. Б' -І - торговий зал літ. 1 , площею 167,9 кв. м.; торговий зал літ. 2 площею 74,8 кв. м., побутова кімната 1- 3 площею 17,9 кв. м., що на АДРЕСА_1 , будівля магазину позначена літ. Б-1 цегляно-газоблок, загальною площею 260,6 кв.м. станом на 02.08.2016 могла становити 690911,00 грн.

Ринкова вартість земельної ділянки, площею 0,0640 га, кадастровий номер 4610600000:01:001:0127, що розташована на АДРЕСА_1 , станом на 02.08.2016 могла становити 140403,00 грн. (т. 1 а.с. 281-294).

Як зазначено вище, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції визнав неналежним та недопустимим доказом вартості предмета іпотеки звіти про оцінку, складені на замовлення позивача ОСОБА_2 фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 , при цьому, застосував для визначення перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог вартість предметів іпотеки, визначену у висновку експерта Львівського НДІСЕ №1569-1571 від 31 жовтня 2019 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апелянти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають вказаний висновок експерта необґрунтований, таким, що суперечить іншим матеріалам справи, викликає сумніви у його правильності, звертають увагу, що під час проведення експертизи експертом, з порушенням п. 49 Національного стандарту № 1, некоректно підібрано об`єкти за місцем його розташування при визначенні вартості майна, відтак, зверталися до суду першої інстанції з клопотанням про призначення повторної експертизи, однак, на їх думку, у задоволенні такого клопотання відмовлено безпідставно.

Ухвалою суду першої інстанції від 11 лютого 2020 року у задоволенні клопотання позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про призначення у справі повторної комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні такого клопотання суд першої інстанції прийшов висновку, що заявлене клопотання про призначення повторної експертизи не містить жодних доказів на підтвердження доводів щодо сумнівів у висновку комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 31.10.2019, висловлено лише припущення щодо його неправильності, при цьому, технічних обґрунтувань і підстав проведення повторної експертизи не наведено, додаткових документів, які б стосувалися предмета дослідження суду не надано. Відтак, зважаючи на те, що експертиза у справі проведена, експертом дані відповіді на усі поставлені запитання, повторне її проведення є недоцільним та призведе до безпідставного затягування розгляду справи.

При цьому, суд першої інстанції дав належну оцінку твердженням сторони позивача про те, що судовим експертом некоректно здійснено підбір об`єктів за місцем їх розташування при визначенні вартості майна, врахувавши, що у такому висновку експерта зазначено про застосовування коригування, зокрема умов продажу, місця розташування, загальної площі, технічного стану, вартості земельних ділянок, тощо з урахуванням особливостей об`єкта оцінки - нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 , у висновку експертизи наявний аналіз ринку нерухомості, що свідчить про дотримання Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав".

Також, суд врахував, що експерта попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385, 387 КК України, а у самому висновку експертизи відсутні будь які застереження експерта щодо відсутності чи недостатності інформаційних джерел, пов`язаних з об`єктом оцінки, тенденцій на ринку подібного майна, інформації про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та ін.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ухвалою судового засідання від 23 березня 2021 року, відмовлено у задоволенні клопотання апелянтів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про призначення повторної комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи, оскільки обґрунтування такого клопотання є аналогічним із тим, оцінку якому надав суд першої інстанції в ухвалі від 11 лютого 2020 року, при цьому звернуто увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції приймає докази, які не були подані до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, суд першої інстанції для визначення перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог, правильно врахував вартість предметів іпотеки, визначену у висновку експерти Львівського НДІСЕ №1569-1571 від 31 жовтня 2019 року, згідно якого загальна вартість предметів іпотеки, станом на день реєстрації права власності за відповідачем, становить 1498894 грн., а також з врахуванням відсоткового визначення вартості компенсації кожному з позивачів, де частка ОСОБА_2 - 92,49 %, а частка ОСОБА_3 - 7,51 %, правильно стягнув з відповідача в користь позивачки ОСОБА_2 205385,16 грн., а в користь ОСОБА_3 16676,86 грн. перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог.

При цьому, суд першої інстанції відхилив вимоги відповідача, які є аналогічні доводам апеляційної скарги, щодо збільшення заборгованості позивачів у зв`язку з нарахуванням штрафних санкцій, оскільки розмір заборгованості позивачів був визначений відповідачем у вимогах про усунення порушення від 03.03.2016, відтак за таким розміром заборгованості відбулось звернення стягнення на предмети іпотеки в порядку позасудового врегулювання на підставі укладених між сторонами договорів.

Колегія суддів вважає, щорозглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів ,

постановила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс - залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 25 березня 2021 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк