Постанова

від 14.07.2020 по справі 691/1018/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/990/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 691/1018/19 Категорія: 305010900 Черненко В. О. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач)

Суддів Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.

учасники справи:

позивач - Городищенський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України ;

відповідач - ОСОБА_1 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватне акціонерне товариство Страхова компанія Арсенал Страхування ,

особа, яка подає апеляційну скаргу - позивач Городищенський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України

розглянувши у м. Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Городищенського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2020 року, постановленого під головуванням судді Черненка О. В. у залі Городищенського районного суду Черкаської області 28.02. 2020 року о 14 год. 00 хв., повний текст складено 10 березня 2020 року, у справі за позовом Городищенського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування , до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

29 серпня 2019 року позивач Городищенський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України звернувся суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 18.04.2019 року ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, який набрав законної сили 20.05.2019 року. Потерпілим у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_2 , який на момент дорожньо - транспортної пригоди, був працівником Городищенського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України. Автомобіль ВАЗ 211440, д. н. з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , належить товариству. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових, підтверджено звітом про проведення незалежної оцінки вартості матеріального збитку, завданого власникові автомобіля ВАЗ 211440, д. н. з. НОМЕР_1 , від 30.12.2018 року і становить 98490 гривень.

Разом з тим, відповідальність відповідача згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/3239433 від 26.08.2017 року застраховано у ПрАТ СК Арсенал Страхування , і Городищенський РСТК ТСОУ звернувся до нього за відшкодуванням шкоди.

31.05.2019 року згідно із заявою Городищенського РСТК ТСОУ страховиком - ПрАТ СК Арсенал Страхування відшкодовано страхову виплату в сумі 51000 гривнів. Витрати позивача на проведення оцінки майна з визначення вартості матеріального збитку, завданого автомобілю, склали 1300 гривень. Позивач вказує, що Городищенськоу РСТК ТСОУ страховиком відшкодовано 51000 гривень, а вартість матеріального збитку склала - 98490 гривень, тому невідшкодованою залишається сума у розмірі 47490 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача. Крім того, позивач вважає, що відшкодуванню на користь Городищенського РСТК ТСОУ підлягають витрати на проведення незалежної оцінки вартості матеріального збитку, завданого власникові автомобіля, в розмірі 1300 гривень.

Враховуючи викладене, позивач Городищенський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Городищенського РСТК ТСОУ: в якості відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо - транспортною пригодою, грошові кошти в сумі 47490 гривень; в якості відшкодування витрат на проведення незалежної оцінки вартості матеріального збитку, завданого власникові автомобіля, грошові кошти в сумі 1300 гривень, а також судові витрати в сумі 5768 гривень 40 копійок, з яких: сплачений судовий збір в сумі 768 гривень 40 копійок та 5000 гривень - витрати на оплату правової допомоги.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2020 року у задоволенні позову Городищенського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування , до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено повністю.

Стягнуто з Городищенського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 7 000 (сім тисяч) гривень.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач Городищенський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України оскаржив рішення до суду апеляційної інстанції, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Городищенський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України зазначає, що з даним рішенням не погоджується, оскільки рішення прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів по справі та із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник у апеляційній скарзі вказує, що у даній справі між учасниками справи виникли правовідносини, що регламентуються нормами права, які були порушені судом першої інстанції. Зокрема, представник позивача вказує, що відповідно до положень ч. 1 статті 1166 ЦК України за загальним правилом шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Скаржник на підтвердження вимог апеляційної скарги посилається на правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 14.09. 2016 року у справі № 6-725 цс16, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові із тих підстав, що цивільно - правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

У постанові Верховного Суду від 14.02. 2018 року у справі № 754/1114/15-ц вказано, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.

Представник позивача у скарзі зазначає, що закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але це не зобов`язує одержувати його. При цьому, відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні. Таким чином скаржник вважає, що потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох випадках зобов`язань - деліктному та договірному.

У скарзі директор Городищенського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України зазначає, що якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 КК України.

На думку скаржника, у даній справі достовірно встановлено, що розмір завданої шкоди складає 98 490, 00 грн., даний висновок зроблено судом першої інстанції, однак не зважаючи на констатацію наявності шкоди завданої позивачеві, суд першої інстанції неправомірно відмовив у позові, не врахувавши правові позиції Верховного суду, та як винна особа повинна відшкодувати різницю між страховим відшкодуванням та завданою шкодою.

З урахуванням вищевказаного, Городищенський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України просить скасувати рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Городищенського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України в повному обсязі.

22 червня 2020 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшло пояснення представника Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування - І. Р. Мамедова Вх. № 6520/20 Вх., де останній вказує, що до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем застосовуються загальні норми ЦК України щодо відшкодування шкоди.

Зокрема, представник третьої особи зазначає, що до даних правовідносин, що виникли між позивачем та страховиком застосовуються норми спеціального закону України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . На підтвердження своїх пояснень, представник Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування посилається на постанови Верховного Суду від 06.06. 2018 року справа № 357/3729/17, від 25.04. 2018 року справа № 686/24612/15, в яких зазначено, що виплата страхового відшкодування у розмірі, погодженому між страховиком та потерпілим свідчить про виконання страховиком свого зобов`язання з виплати страхового відшкодування. Тому позивач має право на відшкодування різниці між сплаченим страховиком страховим відшкодуванням та загальним розміром заподіяної шкоди за рахунок відповідача.

Представник Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування - І. Р. Мамедова просить врахувати дані пояснення при розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Відзив від відповідача ОСОБА_1 на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany , заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року Varela Assalino contre le Portugal , заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи, характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування та зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у письмовому провадженні без участі сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції виходив із того, що між позивачем та страхувальником була досягнута згода щодо розміру та способу здійснення страхового відшкодування, позивач погодився з розміром розрахованого страховиком страхового відшкодування, яке йому було сплачено в розмірі 51000 гривень, підтвердивши, що не має претензій до страховика.

Суд першої інстанції вказав, що у страховика ПрАТ СК Арсенал Страхування у даному випадку виник обов`язок з виплати страхового відшкодування і розмір завданої шкоди не перевищував ліміт відповідальності страховика. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 47 490,00 гривень в якості відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо - транспортною пригодою задоволенню не підлягають.

Суд послався на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15 ц ( провадження № 14-176 цс 18).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає висновки суду такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12,81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України Про страхування ).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон № 1961-IV) та главою 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України.

Закон № 1961-IV є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована у відповідності до пунктів 1.4, 1.7 статті 1 Закону.

Згідно вимог статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції цивільно -правова відповідальність відповідача по справі - ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ СК Арсенал Страхування згідно полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів № АК/3239433 від 26.08. 2017 року .

Згідно даних полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого, за шкоду заподіяну життю і здоров`ю складає 200 000 грн., а за шкоду заподіяну майну -100 000 грн. ( а. с. 14).

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховий поліс це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Згідно до умов вказаного договору страхова компанія взяла на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом 24.03.2018 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 2109 , реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яка перед початком руху не переконалася в безпечності, перевищила швидкість руху, виїхавши на зустрічну смугу, скоїла зіткнення з автомобілем ВАЗ 211440 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який отримав тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів правої п`яткової кістки та зовнішньої кісточки правої великогомілкової кістки, які згідно даних висновку судово - медичної експертизи № 05-11-01/157 від 24.09. 2018 року, відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які спричинили тривалий розлад здоров`я.

Згідно даних вироку Городищенського районного суду Черкаської області від 18.04. 2019 року, який міститься на а. с. 7 відповідача ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, який набрав законної сили 20.05.2019 року.

Потерпілим у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_2 , який на момент дорожньо - транспортної пригоди, був працівником Городищенського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України. Автомобіль ВАЗ 211440, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , належить позивачу по справі - Городищенському районному спортивно-технічному клубу Товариства сприяння обороні України, що підтверджується даними копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 24 на звороті). Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ст. 5 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22.1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У правовому висновку, висловленому у постанові Великої палати Верховного Суду від 04.07. 2018 року ( справа № 755/18006/15-ц провадження № 14-176 цс 18) зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове

страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок , він має підтвердити це документально.

Як вбачається з матеріалів справи у претензії № 010719-4560/к від 01.07. 2019 року , (а. с. 98), яка була надіслана на адресу відповідача ОСОБА_1 по справі, вказано, що згідно даних звіту № 35911 від 12. 12. 2018 року вартість відновлювального ремонту складає 92 180, 88 грн.

Відповідно до умов договору страхування за погодженням із власником та за вираховуванням франшизи у розмірі 1 000 грн., ПрАТ СК Арсенал Страхування відшкодувало позивача витрати на ремонт автомобіля в сумі 51 000 грн. , оскільки вказану суму сторони погодили.

Городищенський РСТК ТСОУ звернувся до страховика ПрАТ СК Арсенал Страхування за відшкодуванням заподіяної ОСОБА_1 шкоди.

Згідно даних копії заяви про погодження розміру страхового відшкодування від 22.05.2019 року, яка міститься на а. с. 11 матеріалів справи, яку Городищенський РСТК ТСОУ подало до страховика ПрАТ СК Арсенал Страхування , представник Городищенського РСТК ТСОУ погодився з розміром страхового відшкодування у сумі 52 000 гривень. На проведенні експертизи пошкодженого транспортного засобу не наполягав. Також представник Городищенського РСТК ТСОУ погодився з розміром франшизи за Полісом № АК 3239433, яка становить 1000 гривень.

У заяві зазначено, що після виплати страхового відшкодування, в розмірі узгодженої суми, в передбачений законом строк , претензій до ПрАТ СК Арсенал страхування позивач не буде мати. Дана заява підписана представником Городищенського РСТК ТСОУ та засвідчено печаткою вказаного товариства.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, є всі підстави вважати, що із врахуванням заяви про погодження розміру страхового відшкодування від 22. 05. 2019 року позивач самостійно визначив та погодився з розміром страхового відшкодування в сумі 52 000 грн.( з урахуванням франшизи), подавши страховику відповідну заяву, тим самим визнавши та погодивши суму матеріального збитку.

Тому доводи апеляційної скарги, в якій скаржник наполягає, що заява підписана не уповноваженим товариством представником, є безпідставними, оскільки на даній заяві стоїть печатка товариства, не дають підстав для висновку про задоволення вимог апеляційної скарги та позовних вимог позивача.

Згідно копії довідки № 78 від 18.06.2019 року, ТВБВ №10023/075 філії Черкаського обласного управління АТ Ощадбанк підтвердив про надходження 31.05.2019 року страхової виплати ПРАТ СК Арсенал Страхування в сумі 51 000,00 гривень на поточний рахунок № НОМЕР_3 Городищенського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України (ЄДРПОУ 22800008) ( а. с. 10).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 31.05.2019 року отримав погоджену зі страховиком суму відшкодування у розмірі 51000 гривень.

Звертаючись в суд із позовними вимогами про стягнення майнової шкоди в сумі 47 490 грн., як різниці між виплаченою сумою страхового відшкодування і вартістю ремонту автомобіля позивача, Городищенський районний спортивно - технічний клуб Товариства сприяння обороні України надав копію звіту про проведення незалежної оцінки вартості матеріального збитку, завданого власникові автомобіля ВАЗ 211440, реєстраційний номер НОМЕР_4 (саме такий номерний знак вказано на титульній сторінці звіту), позивачем - Городищенським РСТК ТСОУ було проведено оцінку легкого автомобіля ВАЗ 211440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно якого вартість матеріального збитку об`єкту оцінки склала 98 490,00 гривень. Дата оцінки 30.12.2018 року ( а. с. 16 - 43 ). Позивач просив із врахуванням відшкодування страховою компанією 51 000 грн. стягнути із відповідача ОСОБА_1 невідшкодовану суму в розмірі 47 490 грн. ( 98 490 - 51 000). На вказаному відшкодуванні скаржник наполягає і в апеляційній скарзі, оскільки просить про задоволення вимог позивача.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із обґрунтуваннями суду першої інстанції щодо безпідставності заявлених вимог позивача, приймаючи до уваги виплату страхового відшкодування страховиком у визначеному сторонами розмірі, на яке позивач погодився, хоча страховий поліс передбачав відшкодування в межах 100000 гривень, тому позивач мав можливість отримати повне відшкодування від страховика. Отже, зобов`язання щодо відшкодування матеріальної шкоди позивачу вважається припиненим.

Також апеляційний суд погоджується з аргументами районного суду щодо відсутності необхідності у позивача - Городищенського РСТК ТСОУ робити повторний звіт про оцінку вартості матеріального збитку, оскільки позивач був ознайомлений із висновком страховика , який був проведений, тому міг звернутися до страховика та отримати вже готовий звіт, не витрачаючи на це додатково кошти у сумі 1300,00 гривень, які також просив стягнути з відповідача.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно та обґрунтовано відмовив позивачу у стягненні 1300 гривень, з чим повністю погоджується апеляційний суд, тому доводи скаржника в цій частині вимог також не підлягають задоволенню, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зобов`язання сторін у справі припинилися, оскільки вони досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, позивач погодився із розміром розрахованого страховиком страхового відшкодування та отримав його, що підтверджується даними копії довідки № 78 від 18.06.2019 року, яка міститься на а. с. 10, ТВБВ № 10023/075 філії Черкаського обласного управління АТ Ощадбанк про надходження 31.05.2019 року страхової виплати ПРАТ СК Арсенал Страхування в сумі 51 000,00 гривень на поточний рахунок № НОМЕР_3 Городищенського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України (ЄДРПОУ 22800008).

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про правомірність та законність рішення суду першої інстанції та необґрунтованість позовних вимог Городищенського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України та вимог апеляційної скарги до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, враховуючи, що посилання скаржника в апеляційній скарзі на неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильність застосування норми матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи апеляційним судом, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, висновки суду належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, то колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Колегія суддів апеляційного суду приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому є необґрунтованими, а суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Городищенського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування , до ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів та вимог апеляційної скарги.

З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, яке слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка її подавала, оскільки апеляційним судом рішення суду першої інстанції не змінювалось і не скасовувалось.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Городищенського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України - залишити без задоволення.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 28 лютого 2020 року у справі за позовом Городищенського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування , до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка її подавала.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Бородійчук В. Г.

Карпенко О. В.