Постанова

від 23.07.2020 по справі 371/286/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/8298/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 371/286/20

23 липня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Стрижеуса А.М.

- Борисової О.В.

при секретарі - Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 06 квітня 2020 року, постановлену під головуванням судді Капшук Л.О., про забезпечення позову у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства Обрій до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року Селянське (фермерське) господарство Обрій звернулося до Миронівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в якому просило зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та/або інших осіб не чинити перешкоди у користуванні орендованою земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:02:025:0003, загальною площею 4,2898 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Маслівської сільської ради; зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:025:0003 загальною площею 4,2898 у користування товариства.

Одночасно з вказаною позовною заявою, Селянське (фермерське) господарство Обрій подало заяву про забезпечення позову, в якій просило суд забезпечити позов способом заборони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 або будь-яким іншим особам, окрім СФГ Обрій обробляти, засаджувати сільгоспкультури, здійснювати дії щодо збирання вже висадженого врожаю на земельній ділянці з кадастровим номером 3222984300:02:025:0003, загальною площею 4,2898 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Маслівської сільської ради.

Заяву обґрунтовувало тим, що 12 травня 2017 року між Селянським (фермерським) господарством Обрій та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222984300:02:025:0003, загальною площею 4,2898 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Маслівської сільської ради, строком дії - 10 років. В квітні 2019 року вказана земельна ділянка була самовільно захоплена та засіяна відповідачами, у зв`язку з чим товариство було більше ніж на 1 рік позбавлене права користування орендованою земельною ділянкою, що завдало йому збитків. З огляду на те, що відповідачі були обізнані про чинність договору оренди та порушили законне право позивача використовувати земельну ділянку у 2019 році відповідно до умов укладеного договору оренди, вважає, що відповідачі знову вчинять протиправні дії у вигляді захоплення земельної ділянки для самостійного обробітку та засіву сільськогосподарської культури, а тому просили суд заборонити їм вчинення таких дій.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 06 квітня 2020 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняти дії з обробітку, засаджування (посіву) сільськогосподарськими культурами та збирання врожаю на земельній ділянці з кадастровим номером 3222984300:02:025:0003, площею 4,2898 га, розташованій в адміністративних межах Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області, призначеній для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належній ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, серії та номер 14773931, виданого 17 грудня 2013 року реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, відповідачем ОСОБА_1 30.04.2020 року подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 06 квітня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду є незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального права.

Звертав увагу на те, що він не укладав із СФГ Обрій договору оренди від 12 травня 2017 року строком на 10 років, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи за №1559/18-23,863/19-23 від 25 лютого 2019 року, проведеної під час досудового слідства у кримінальному провадженні №12018110220000522, за яким підписи від імені ОСОБА_1 в графі орендодавець договору оренди землі від 12.05.2017 року та в графі орендодавець акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 12.05.2017 року, укладеному ОСОБА_1 та СФГ Обрій в особі голови Кришньова Олександра Миколайовича, виконані не ОСОБА_1 .

Зазначив що, будучи власником земельної ділянки, він обробляв її в період 2018-2019 років, після закінчення терміну дії попереднього договору оренди . Також мав намір у 2020 році засіяти та обробити земельну ділянку, а тому заборона засівати та обробляти належну йому на праві власності земельну ділянку позбавляє його реалізації конституційного права власника земельної ділянки.

Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Шкребтій Вячеслав Валерійович підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її в повному обсязі.

Представник позивача Селянського (фермерського) господарства Обрій адвокат Юрко Володимир Олегович в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, подав до суду 09 липня 2020 року заяву про розгляд справи у його відсутності, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності відповідача ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав .

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову способом заборони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 або будь-яким іншим особам, окрім СФГ Обрій , обробляти, засаджувати сільгоспкультури, здійснювати дії, щодо збирання вже висадженого врожаю на земельній ділянці з кадастровим номером 3222984300:02:025:0003, загальною площею 4,2898 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Маслівської сільської ради, Селянське (фермерське) господарство Обрій посилалося на те що, незважаючи на наявність укладеного 12 травня 2017 року між ОСОБА_1 та СФГ " Обрій" договору оренди вказаної земельної ділянки, строком дії 10 років, вказана земельна ділянка була самовільно захоплена та засіяна відповідачами у 2019 році, у зв`язку з чим товариство було позбавлене більше ніж на 1 рік права користування орендованою земельною ділянкою, що завдало йому збитків. Вважають, що відповідачі знову вчинять протиправні дії у вигляді захоплення земельної ділянки для самостійного обробітку та засіву на земельній ділянці сільськогосподарської культури у 2020 році, а тому невжиття такого заходу забезпечення позову може унеможливити реальне виконання рішення суду.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову та, забороняючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняти дії з обробітку, засаджування (посіву) сільськогосподарськими культурами та збирання врожаю на земельній ділянці з кадастровим номером 3222984300:02:025:0003, площею 4,2898 га, розташованій в адміністративних межах Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області, призначеній для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, суд першої інстанції посилався на те, між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою на підставі права оренди та повернення земельної ділянки орендарю. Невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення оспорюваних прав позивача, оскільки існує ризик обробітку відповідачами земельної ділянки, яка є предметом спору, а за наявності такого ризику виникають потенційні труднощі у подальшому своєчасному поновленні прав позивача, за захистом яких він звернувся, та повернення майна, яке є предметом оренди.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Також заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З матеріалів справи вбачається, що Селянське (фермерське) господарство Обрій звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просило суд зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та/або інших осіб не чинити йому перешкоди у користуванні орендованою земельною ділянкою з кадастровим номером 3222984300:02:025:0003, загальною площею 4,2898 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Маслівської сільської ради; зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 3222984300:02:025:0003 загальною площею 4,2898 у користування товариства. Зі змісту вказаних позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 є власником вказаної земельної ділянки, а Селянське (фермерське) господарство Обрій є орендарем цієї земельної ділянки і між сторонами виник спір щодо усунення орендарю перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою. Вжите судом забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняти дії з обробітку, засаджування (посіву) сільськогосподарськими культурами та зі збирання врожаю на цій земельній ділянці є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, не направлене на забезпечення виконання можливого рішення суду у даній справі та до вирішення спору по суті фактично забороняє використання спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Також судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до п.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, не звернув уваги на зазначене та помилково дійшов висновку про необхідність забезпечення позову у спосіб обраний позивачем, при цьому залишив поза увагою, що застосувавши такий вид забезпечення позову фактично вирішив спір по суті, так як вирішив питання щодо переважного права користування позивачем земельною ділянкою без розгляду його позову та спору по суті.

У даному випадку, враховуючи заявлений предмет спору та підстави його обґрунтування, колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачем вид забезпечення позову не може бути застосований до правовідносин сторін у даній справі.

Разом з тим позивач не обмежений правом звернутись до суду із відповідною заявою, обравши при цьому інший вид забезпечення позову.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції , Джеймс та інші проти Сполученого королівства ) положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

З огляду на зазначене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для застосування вказаних в заяві Селянського (фермерського) господарства Обрій заходів забезпечення позову, а саме: заборони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 або будь-яким іншим особам, окрім СФГ Обрій обробляти, засаджувати сільгоспкультури, здійснювати дії, щодо збирання вже висадженого врожаю на земельній ділянці з кадастровим номером 3222984300:02:025:0003 загальною площею 4,2898 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Маслівської сільської ради.

Згідно вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала Миронівського районного суду Київської області від 06 квітня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства Обрій про забезпечення позову .

Керуючись ст.ст. 149,150, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 06 квітня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства Обрій про забезпечення позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 липня 2020 року.

Головуючий: Судді: