Постанова

від 21.07.2020 по справі 918/129/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року Справа № 918/129/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Новосельська О.В. ,

представники учасників справи:

позивач- Яковчук О.Д.;

відповідач 1- не з`явився;

відповідач 2- Дяденчук А.І.;

експерт- Фурсович М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Акціонерного това-риства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця на рішення гос-подарського суду Рівненської області від 05.03.2019 , повний текст якого складено 12.03 2019, у справі №918/129/17 (суддя Торчинюк В.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі

регіональної філії Львівська залізниця м.Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Слобнест м.Рівне

2. Приватного підприємства Тиква м.Рівне

усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіо-нальної філії Львівська залізниця (надалі в тексті - Залізниця) звернулось до господарського суду Рівненської області із позовом, у якому просила зобов`язати Товариство з обмеженою відповідаль-ністю Слобнест (надалі в тексті - Товариство) та Приватне підприємство Тиква (надалі в текс-ті - Підприємство) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування бетонної площадки (надалі в тексті - бетонний майданчик) в районі 28-ої колії вантажного двору станції Рівне Львівської залізниці, поблизу будівлі складу цукрового А-1, що знаходиться за адре-сою: м.Рівне, вул.Біла, 87-Г.(т.1, арк.справи 2-6).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеного Позивачем обстеження земельної ділянки виявлено самовільне бетонування Відповідачем-2 площадки для зберігання ван-тажу в межах смуги відведення залізниці, у зв`язку з чим Позивач вважає, що порушено його пра-во на користування земельної ділянкою, оскільки остання належить до земель державної влас-ності, а саме земель залізничного транспорту.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.04.2018, залишеним без змін пос-тановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2018, позов задоволено частко-во, Відповідача-2 зобов`язано усунути перешкоди в користуванні Позивачем земельною ділянкою шляхом демонтування бетонного майданчику в районі 28-ої колії вантажного двору станції Рівне Львівської залізниці поблизу будівлі складу цукрового А-1, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Біла 87-Г. В задоволенні позову до Відповідача-1 відмовлено.(т.1, арк.справи 204-218; т.2, арк. справи 80-85).

Проте, постановою Верховного Суду від 28.11.2018 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2018 та рішення господарського суду Рівненської області від 16.04. 2018 у справі №918/129/17 в частині задоволення позову до Відповідача-2 скасовано. Справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Рівненсь-кого апеляційного господарського суду від 30.08.2018 залишено без змін.(т.2, арк.справи 170-178).

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанції, Верховний Суд зазначив, що суди не на-дали належної оцінки, не перевірили з урахуванням вказаного висновку експертизи чи існував станом на 1997 рік бетонний майданчик на вказаній земельній ділянці та чи здійснював на ній Відповідач-2 реконструкцію, чи його спірні дії виходили за межі такої реконструкції. Разом з тим, Верховний Суд зауважив, що відносно позовних вимог до Відповідача-1 підстави для скасування судових рішень відсутні.

За наслідками нового вирішення спору, господарський суд Рівненської області рішенням від 05.03.2019 в задоволенні позову відмовив. При цьому, суд виходив з того, що забетонований майданчик необхідний виключно для обслуговування нерухомого майна, крім того він менший за розмірами ніж визначено експертом і не чинить перешкоди для Укрзалізниці у використанні заліз-ничних колій. Майданчик було забетоновано Підприємством навколо нерухомого майна, яке вико-ристовується останнім і зазначені обставини підтверджено матеріалами справи та поясненнями уповноважених представників Позивача та Відповідачів судових засіданнях. Крім того, Позивачем не надано доказів того, як облаштування площадки перешкоджає використанню земельної ділянки Залізницею, навпаки, матеріалами справи стверджено, що зазначений бетонний майданчик необ-хідний Відповідачам виключно для належного використання нерухомого майна. Також, судом вра-ховано той факт що, Позивачем не зазначено яким чином, демонтування бетонного покриття, доз-волить Укрзалізниці використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, яке полягає в забезпеченні діяльності, пов`язаної з експлуатацією рухомого складу, ремонтом, удосконаленням і розвитком об`єктів залізничного транспорту та яким чином бетонне покриття заважає Позивачеві на даний час виконувати зазначені функції (експлуатувати, покращувати, ремонтувати), і як демон-тування майданчику відновить порушене право Залізниці на користування земельною ділянкою.(т. 3, арк.справи 72-78).

Не погоджуючись із рішенням, Позивач подав скаргу до апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення від 05.03.2020 у даній справі та прийняти нове рішення, яким задоволити позов.(т.3, арк.справи 91-97).

Обґрунтовуючи скаргу Позивач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд не врахував, що відсутність правовстановлюючих документів на спірну зе-мельну ділянку ніяким чином не може обмежувати чи позбавляти законних прав землекористу-вача. Позивач не був наділений повноваженнями щодо надання дозволу викупу чи вилучення зе-мельної ділянки оскільки є її користувачем, а не власником. Твердження про те, що Відповідачами вчинено усі необхідні дії для оформлення користування спірною земельною ділянкою є безпідс-тавними. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких пору-шень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Тобто законом не передбачено, що пови-нен бути якийсь певний вид перешкод як зазначено у рішенні (паркан, огорожа тощо). Позивачем доведено належними та допустимим доказами, що відбулося будівництво бетонної площадки, а не її реконструкція. В той же час Відповідачем-2 не доведено того факту, про який повідомляв його представник під час розгляду справи у Верховному Суді, щодо існування бетонного майданчику до придбання складу Відповідачем-1. Тому, з вини Відповідача-2 саме Залізниця позбавлена мож-ливості користуватися земельною ділянкою, оскільки на ній збудований бетонний майданчик і знаходиться майно останнього.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 відкрито про-вадження за скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця на рішення господарського суду Рівненської області від 05.03.2019 у справі №918/129/17.(т.3, арк.справи 89).

Ухвалами від 07.05.2019, 16.05.2019, 23.05.2019 розгляд справи відкладався.(т.3, арк.справи 133, 147-148, т.4, арк.справи 1-2).

На виконання вказівки Верховного Суду, ухвалою від 25.06.2019 задоволено клопотання Від-повідача-2 та призначено у даній справі додаткову судову експертизу, проведення якої експертизи доручено Приватному підприємству Експерт-Рівне-Консалт . На вирішення поставлено наступне питання: який вид будівництва (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт тощо) фак-тично виконано при бетонуванні земельної ділянки, що виявлено і зафіксовано Актом обстеження земельної ділянки від 10.01.2017р.(т.1, арк.справи 22), яка розташована в районі колії №28 вантаж-ного двору станції Рівне біля будівлі цукрового складу Літ.А-1 по вул.Біла, 87-Г у м.Рівне? .(т.4, арк.справи 13-14).

20.01.2020 на адресу суду надійшов висновок експерта з додатками.(т.4, арк.справи 52-76).

Ухвалою від 29.01.2020 поновлено провадження у справі №918/129/17.(т.4, арк.справи 77).

Судове засідання, призначене на 25.02.2020 не відбулось через тимчасову непрацездатність головуючого судді Грязнова В.В.(т.4, арк.справи 83).

Ухвалою від 02.03.2020 розгляд справи №918/129/17 призначено на 17.03.2020.(т.4, арк. справи 92).

Розгляд справи відкладався ухвалою від 17.03.2020. Крім того, учасників повідомлено, що з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням пос-танови Кабінету міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 №211 - дата судового засідання буде призначена після скасування карантинних заходів.(т.4, арк.справи 100-101).

Ухвалою від 26.06.2020 з урахуванням принципу розумності строку та з огляду на необ-хідність вирішення спору - розгляд справи призначено на 21.07.2020. Крім того, в судове засідання викликано судового експерта Фурсовича М.О. для надання пояснень та відповідей на питання По-зивача стосовно висновку від 16.01.2020р. №191108/1_ФМ.(т.4, арк.справи 107-108, 83-86).

За час апеляційного провадження до суду надійшли:

- 06.05.2019 від Відповідача-2 надійшов відзив, у якому він просить відмовити у задоволен-ні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.(т.3, арк.справи 114-120).

- 16.05.2019 від Відповідача-2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи вис-новку №8659 судової земельно-технічної експертизи у справі №918/226/18.(т.3, арк.справи 135-142).

- 22.05.2020 від Позивача надійшла відповідь на відзив, у якому останній підтримує апеля-ційну скарг в повному обсязі та вважає доводи Відповідача-2 безпідставними, а також додаткові докази на підтвердження своєї позиції.(т.3, арк.справи 150-151, 156-305).

У всіх судових засіданнях апеляційної інстанції представник Позивача підтримав апеля-ційну скаргу в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Представник Від-повідача-2 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав свої пояснення.

Відповідач-1 не забезпечив явку свого уповноваженого представника у жодне судове засі-дання, причин неявки суду не повідомив.

Крім того, у судовому засіданні апеляційної інстанції 21.07.2020 судовий експерт Фурсович М.О. надав пояснень та відповів на всі питання Позивача стосовно висновку від 16.01.2020р. №191108/1_ФМ. Експерт пояснив, що при проведенні експертизи використовував всі матеріали у справі №918/129/17, пояснив, що плівка використовується за бажанням виконавця будівельних ро-біт для збільшення якісних характеристик бетонування.; пояснив, що у шурфах 1, 5, 8, 9 наявних суцільний бето з огляду на те, що вода, яка в них збирається не просочується як у звичайний ґрунт чи будівельне сміття, яке б відшаровувалось або деформувалося при ударі ломом, надав пояснен-ня, що реконструкція це змінна будь-яких геометричних параметрів довжини, ширини, висоти, що було здійснено у даному випадку. Вказані пояснення експерта зафіксовано в технічному записі про-токолу на диску серії N112XG1308192005A1.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників та експерта, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний гос-подарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним підприємством, що повністю належить іно-земному інвестору ОВАС -продавець та ТзОВ Слобнест -покупець укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу від 06.09.2007, за умовами пункту пункту 1 якого продавець передає у власність покупцю майно, а саме: будівлю цукрового складу, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Біла, 87-Г (адреса присвоєна згідно з наказом Управління містобудування та архітек-тури №127 від 21.06.2007), а покупець зобов`язується прийняти вказане майно і сплатити за нього обговорену грошову суму. Згідно умов договору дана будівля придбана без земельної ділянки, ос-кільки даний склад знаходиться у смузі відведення залізниці.(т.1, арк.справи 14).

Право власності на будівлю зареєстроване за ТзОВ Слобнест 01.10.2007.(т.2, арк.справи 246).

Матеріали справи свідчать, що ТзОВ Слобнест -орендодавець та ПП Тиква -орендар уклали договір оренди нежитлового приміщення №0313 від 01.03.2013 за умовами якого - орендо-давець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар - прийняти у строкове платне користування частину будівлі Складу цукрового А-1 та зобов`язується сплачу-вати орендодавцеві орендну плату. Об`єкт оренди знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Біла 87-Г. Загальна площа приміщення, що орендується 150 м 2 .(т.1, арк.справи 15-16).

Матеріалами справи стверджено, що листом №15 від 07.07.2016 Підприємство повідомило Виробничий структурний підрозділ Рівненська дирекція залізничних перевезень про намір забе-тонувати майданчик розміром приблизно 500 м 2 за адресою: м.Рівне, вул.Біла 87-Г, поблизу будівлі складу цукрового А-1, у відповідь на що листом від 14.07.2016 Залізниця заборонила проводити бетонування майданчику на земельній ділянці, оскільки така перебуває у користуванні Залізниці і є смугою відведення.(т.1, арк.справи 17, 18).

Крім того, під час розгляду Рівненським апеляційним господарським судом справи №918/ 780/16 за позовом ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця до ПП Тиква про стягнення 47 301 грн. 84 коп. за зберігання вантажу у смузі відведення залізниці, а саме в районі 28 колії вантажного двору станції Рівне Львівської залізниці, де й знаходиться склад ТзОВ Слобнест - Залізниці стало відомо, що земельна ділянка біля складу забетонована. На думку Підприємства, зберігання вантажу здійснюється не на території залізниці, а на бетонному майданчику біля орендованого складу, надано докази облаштування майданчику, а саме акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2016 року.(т.3, арк.справи 44-48).

Матеріали справи свідчать, що 10.01.2017 комісією у складі працівників ПАТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Львівська залізниця проведено обстеження земельної ділян-ки, яка знаходиться в районі колії №28 вантажного двору станції Рівне Львівської залізниці, про що складено Акт обстеження земельної ділянки. За результатами обстеження встановлено, що земельна ділянка розташована у смузі відведення станції Рівне Львівської залізниці та перебуває в постійному користуванні, згідно з даними технічної документації по встановленню меж смуги від-чуження Львівської залізниці в м.Рівне 1997 року; на земельній ділянці розташований склад ТзОВ Слобнест , частину якого, орендує ПП Тиква та частина колії №28 станції Рівне, яка належить Залізниці; склад розташований на відстані 9,88 м від межового знаку №96, встановлення меж сму-ги відчуження Львівської залізниці в м.Рівне; біля складу з південної сторони орієнтовно-516 м 2 , із західної сторони орієнтовно - 60 м 2 та з північної сторони орієнтовно - 629 м 2 у межах смуги від-ведення залізниці, ПП Тиква проведено бетонування майданчику, на якому зберігається вантаж даного підприємства.(т.1, арк.справи 22-23).

Таким чином, матеріалами справи стверджено та не заперечується сторонами, а тому не потребує додаткового доказування в силу частини 1 статті 75 ГПК України, що Підприємством здійснено бетонування майданчику в районі 28 колії вантажного двору станції Рівне Львівської за-лізниці, поблизу будівлі складу цукрового А-1, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Біла,87-Г.

З підстав п.1 ст.75 ГПК України також не потребують доказування обставини виникнення в силу закону в Укрзалізниці права користування на земельні ділянки та на землі смуг відведення, зокрема на підставі Положення Про землі, надані транспорту , затвердженого Постановою Цент-рального виконавчого комітету СРСР №58, Ради народних комісарів СРСР №50 від 07.02.1933, відповідно до ст.1 якого - землями, наданими транспорту, визнавались перелічені в ст.ст. 4-8 цього Положення землі. А відповідно до ст 4 цього Положення до залізничних транспортних земель від-носились землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об`єктами залізничної інфраструктури. Дане Положення набрало чинності та діяло на вищевказаних землях із 1939-го року, на підставі Закону СРСР Про включення Західної України у склад СРСР із возз`єднанням її із УРСР від 01.11.1939 до набрання чинності Постанови Ради Міністрів СРСР №24 від 08.01.1981 Про затверд-ження Положення про землі надані транспорту . Статтею 1 цього Положення землями транспорту визнаються землі, надані підприємствам, установам і організаціям транспорту для здійснення по-кладених на них спеціальних задач. Розміри земельних ділянок, наданих для вказаних цілей виз-начаються відповідно до затверджених в установленому порядку норма або проектно-технічної документації.

Підтвердженням того, що вказана земельна ділянка з 1969 року була зайнята об`єктами залізничної інфраструктури на момент чинності Положення Про землі, надані транспорту , зат-вердженого Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР №58, є також і План границ и станционной территории станции Ровно, Львовской железной дороги , погоджений із представни-ком Виконкому Рівненської міської ради депутатів трудящих - архітектором та складений Дорож-ньо-проектною конторою Південно-Західної залізниці у 1969 році.

Матеріали справи також містять:

- висновок судової інженерно-технічної експертизи Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22.11.2017 №8472-8474, з якого вбачається, що 1) земельна ділянка під придбаною Товариством з обмеженою відповідальністю Слобнест за договором купівлі-продажу від 06 вересня 2007 року нерухомістю - будівлею цукрового складу за адресою: м.Рівне, вул.Біла, 87-Г знаходиться у смузі відведення станції Рівне Львівської залізниці; 2) бетонний майданчик навколо будівлі цукрового складу, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Біла, 87-Г знаходиться на земельній ділянці у смузі відведення станції Рівне Львівської заліз-ниці; геометрична форма та межі на місцевості земельної ділянки під придбаною Товариством з обмеженою відповідальністю Слобнест нерухомістю - будівлею цукрового складу за адресою: м.Рівне, вул.Біла, 87-Г та земельної ділянки, необхідної для обслуговування наведеної нерухомості враховуючи його цільове призначення мають бути визначені з врахуванням існуючої забудови та необхідності обслуговування будівлі складу і забезпечення його виробничої діяльності з влашту-ванням площадок для розвантаження та завантаження сировини та матеріалів, проїздів з радіусом кривих для розвороту автотранспортних засобів, що має становити 30 м.; 3) площа земельної ді-лянки необхідна для обслуговування будівлі складу враховуючи його цільове призначення має складатися з площі забудови, та площ майданчиків для розвантаження та завантаження продукції, проїздів автотранспорту з урахуванням радіусів кривих і має становити орієнтовно 0,2 га-0,4 га в залежності від обсягів фасування та складування продукції.(т.1, арк.справи 108-119).

- висновок судового експерта від 16.01.2020р. №191108/1_ФМ, з якого вбачається, що ви-дом будівництва, яке фактично виконано при бетонуванні земельної ділянки, що виявлено і зафік-совано Актом обстеження земельної ділянки від 10.01.2017р.(т.1, арк.справи 22), яка розташована в районі колії №28 вантажного двору станції Рівне біля будівлі цукрового складу Літ А-1 по вул. Біла, 87-Г у м.Рівне є реконструкція.(т.4, арк.справи 53-76).

Вважаючи порушеним своє право, як законного землекористувача, Залізниця звернулась до господарського суду з позовом про зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтування бетонної площадки в районі 28 колії вантажного дво-ру станції Рівне Львівської залізниці, поблизу будівлі Складу цукрового А-1, що знаходиться за адресою м.Рівне, вул.Біла 87-Г.(т.1, арк.справи 2-6).

Як зазначалось вище, господарський суд Рівненської області, з урахуванням висновків Вер-ховного Суду, рішенням від 05.03.2020 у задоволенні позову щодо Відповідача-2 відмовив.(т.3, арк.справи 72-78).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального пра-ва, з урахуванням висновків та меж перегляду, зазначених у постанові Верховного Суду від 29.11.2018, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Предметом даного спору є усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнан-ня або оспорювання.(ст.15 ЦК України).

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені ст.16 ЦК України. Так, спо-собами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до пору-шення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення пра-вовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) від-шкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездільнос-ті органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого само-врядування, їхніх посадових і службових осіб. Належним в розумінні ст.16 ЦК України є спосіб захисту внаслідок застосування якого відновлюються порушені або оспорювані права чи охороню-вані законом інтереси позивача.

Аналогічно врегульовано способи захисту свого порушеного права у статті 20 Господарсько-го кодексу України (надалі в тексті - ГК України). Так, кожний суб`єкт господарювання та спожи-вач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта гос-подарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господар-ських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способа-ми, передбаченими законом.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряд-жатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбав-лений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не мо-же завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтями 317, 319 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, корис-тування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів приймає до уваги, що у відповідності до ст.328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокре-ма із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. В силу приписів ст.321 ЦК України, право власності є не поруш-ним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійненні.

При цьому, частиною 1 статті 11 Закону України Про транспорт передбачено, що земля-ми транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуа-тації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту.

Землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, згідно з частина-ми 1, 2 статті 6 Закону України Про залізничний транспорт , визначаються відповідно до Земель-ного кодексу України та Закону України Про транспорт . До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, стан-ціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантаж-ного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захис-ними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та інши-ми спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Статтею 68 Земельного кодексу України (надалі в тексті - ЗК України) передбачено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полот-ном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивно-го, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водо-постачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культур-но-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізнич-ного транспорту.

Відповідно до пункту б частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної влас-ності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізни-цями, об`єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.

Частиною першою статті 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких пору-шень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.(ч.2 ст.152 ЗК України).

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення пе-решкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Разом з тим, вимагати усунення будь-яких порушень права володіння поряд із власником має право і титульний володілець. Такий позов є негаторним.

Переглядаючи рішення у даній справі, апеляційний суд звертає увагу, що чинним законо-давством встановлено право особи звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушен-ня та дає можливість захистити порушене право.

При цьому, колегія суддів зауважує, що під час розгляду позову про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном позивач насамперед має підтвердити право власності на спірне майно та надати суду відповідні докази.

Позивачем у негаторному позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний власник). До останніх належать як суб`єкти речових прав (на-приклад, підприємство, організація, установа, що не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання або оперативного управління, що позбавлена можливості корис-туватися чи розпоряджатися майном), так і суб`єкти зобов`язальних прав, які пов`язані з володін-ням (наприклад - орендар, охоронець, перевізник). У разі, якщо право володіння належить не влас-никові, то позов має право подавати володілець майна, а власник може звернутися з таким позо-вом лише після припинення у володільця згаданого права на володіння.

Відповідно до ст.398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власни-ком або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Виникнення в Укрзалізниці права користування на земельну ділянку та на землі смуг від-ведення відбулося в силу закону, зокрема таке право виникло на підставі Положення Про землі, надані транспорту , затвердженого Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР №58, Ради народних комісарів СРСР №50 від 07.02.1933, відповідно до ст.1 якого, землями, наданими транспорту, визнавались перелічені в ст.ст. 4-8 цього Положення землі. А відповідно до ст 4 цього Положення до залізничних транспортних земель відносились землі, зайняті залізничними шляха-ми та іншими об`єктами залізничної інфраструктури. Дане Положення набрало чинності та діяло на вищевказаних землях із 1939-го року, на підставі Закону СРСР Про включення Західної Ук-раїни до складу СРСР із возз`єднанням її із УРСР від 01.11.1939 до набрання чинності Постанови Ради Міністрів СРСР №24 від 08.01.1981 Про затвердження Положення про землі надані транс-порту . Статтею 1 цього Положення землями транспорту визнаються землі, надані підприємствам, установам і організаціям транспорту для здійснення покладених на них спеціальних задач. Розмі-ри земельних ділянок, наданих для вказаних цілей визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку норма або проектно-технічної документації.

Підтвердженням того, що вказана земельна ділянка з 1969 року була зайнята об`єктами за-лізничної інфраструктури на момент чинності Положення Про землі, надані транспорту , затверд-женого Постановою Центрального виконавчого комітету СРСР №58, є також і План границ и стан-ционной территории станции Ровно, Львовской железной дороги , погоджений із представником Виконкому Рівненської міської ради депутатів трудящих - архітектором та складений Дорожньо-проектною конторою Південно-Західної залізниці у 1969 році.

Також, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 04.03.2015 №83, Позивач входить до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

З огляду на зазначені обставини справи вбачається, що земельна ділянка, на якій розміщено придбаний Відповідачем-1 об`єкт нерухомості за відповідною угодою, відноситься до земель дер-жавної власності, а саме земель залізничного транспорту, та вона перебуває у постійному корис-туванні Позивача в силу вимог законодавства, а тому із врахуванням тієї обставини, що набувши право приватної власності на нерухомість у Відповідача-1 право користування на спірну земельну ділянку у розумінні статті 120 Земельного Кодексу України не виникло. Такий висновок від обра-жений у постанові Верховного Суду від 29.11.2018 у даній справі.

Колегія суддів звертає увагу, що визначальною ознакою негаторного позову є індивідуально визначене майно.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Отже, встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами.

При цьому, передбачений ст.391 ЦК України спосіб захисту усунення перешкод у здійснен-ні власником чи володільцем прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає засто-суванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який корис-тується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у ко-ристуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Матеріалами справи стверджено, Підприємством здійснено бетонування майданчику в ра-йоні 28 колії вантажного двору станції Рівне Львівської залізниці, поблизу будівлі складу цукро-вого А-1, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Біла,87-Г.

При цьому, колегія суддів зауважує, що у плані-схемі земельної ділянки №1 для обслуго-вування нерухомого майна Відповідачів, межі земельної ділянки визначені таким чином, що час-тина таких меж виходить на залізничні колії і її площа становить 0,305 га, а із плану-схеми №2 вбачається, що фактична площа забетонованого майданчику, складає 0,1558 га, що менше площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування будівлі складу, розмір якої встановлено виснов-ком судового експерта від 22.11.2017 №8472-8474 і даний бетонний майданчик на залізничні колії не виходить.(т.1, арк.справи 114, 115).

Крім того, згідно висновку судового експерта від 16.01.2020р. №191108/1_ФМ при бетону-ванні земельної ділянки, що виявлено і зафіксовано Актом обстеження земельної ділянки від 10.01. 2017р.(т.1, арк.справи 22), яка розташована в районі колії №28 вантажного двору станції Рівне біля будівлі цукрового складу Літ А-1 по вул.Біла, 87-Г у м.Рівне здійснено реконструкцію .(т.4, арк. справи 53-76).

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що забетонований май-данчик необхідний виключно для обслуговування нерухомого майна, забетонована частина менша за розмірами ніж визначений судовим експертом розмір для обслуговування нерухомого майна, крім того, Підприємством здійснено лише реконструкцію бетонного покриття, а не створено нову річ.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`яза-ні з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що позов у даній справі стосується захисту прав власника (володільця) земельної ділянки щодо можливості вільного користування земельною ділянкою шляхом зобов`язання орендаря демонтувати бетонний майданчик і до пред-мету дослідження у даній справі входить встановлення обставин, які стверджують наявність пору-шення, невизнання або оспорення права заявника, у чому полягає таке порушення прав та якими доказами воно стверджується.

Отже, задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні нерухомим май-ном прямо залежить від доведеності Позивачем факту порушення його права власності чи закон-ного володіння або в разі реальної наявності такої небезпеки.

З огляду на викладені обставини в сукупності, на переконання колегії суддів Позивачем не надано доказів на підтвердження порушення його права реконструкцією Відповідачем-2 бетонно-го майданчика, натомість використовуючи на підставі договору оренди будівлю цукрового складу Літ. А-1 по вул.Біла, 87-Г у м.Рівне Відповідач-2 здійснив поліпшення території навколо нерухо-мого майна для оптимізації використання такого майна, при цьому таке поліпшення не виходить за межі земельної ділянки, необхідної для використання будівлі складу.

При цьому, вимоги до Відповідача-1 не розглядались з огляду на залишення без змін в цій частині рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2018 у справі №918/129/17 про відмову в задоволенні позові.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог до Відповідача-2, тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянуто всі доводи апеляційної скарги, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків су-ду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов`язань Відповідача-2, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про безпідставність позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277,278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господар-ського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського проце-суального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця на рішення господарського суду Рівненської області від 05.03.2019 у справі №918/129/17 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №918/129/17 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.