Рішення

від 15.07.2020 по справі 400/3273/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2020 р. № 400/3273/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В.С., за участю секретаря судового засідання Задніпрянець М.Б., розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Металбудсервіс", вул. Херсонське шосе, 92, кв. 16, м. Миколаїв, 54028

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6, м. Миколаїв,54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2019 р. № 00000190508, №00000200508, За участю представників:

Від позивача: не з ' явився

Від відповідача: Єремєєв С.О.

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Металбудсервіс (далі - позивач, ТОВ Фірма Металбудсервіс ) з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській област (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2019 р. №00000190508, №00000200508.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ СМУ-67 та ТОВ Південь Буд-М не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на реальність господарських операцій з даними контрагентами у періоді, що перевірявся. Також, зазначив, що не зважаючи на звинувачення контрагентів позивача у фіктивному підприємництві, позивач не може нести відповідальність за дії таких контрагентів. Таким чином, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з додержанням вимог діючого законодавства, а відсутність видаткових накладних, ТТН та інших документів, свідчить про нереальність господарських операцій.

Ухвалою суду від 09.10.2019 р. призначено адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 18.11.2019 р.

У підготовчому засіданні 18.11.2019р. суд ухвалою замінив відповідача Головне управління ДФС у Миколаївській області на Головне управління ДПС у Миколаївській області та витребував у Головного управління ДПС у Миколаївській області копії всіх документів, використаних при складанні акту " Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фірма "Металбудсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.10.2015 року по 31.07.2017 року щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податків, зборів та обов`язкових платежів при проведені фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ "СМУ-67" (код ЄДРПОУ 39718374) та ТОВ "Південь Буд-М" (код ЄДРПОУ 41055758) від 15.08.2019 року №1148/14-29-14-07/3915420 стосовно господарських відносин ТОВ Фірма "Металбудсервіс" з субпідрядними організаціями ТОВ "СМУ-67", ТОВ "Південь Буд-М", господарських відносин ТОВ Фірма "Металбудсервіс" із замовниками відповідних робіт за період, що охоплювався позаплановою перевіркою (з 01.10.2015 року по 31.07.2017 року).

04.12.2019 представником позивача було подано заяву про зміну підстав позову, зазначивши, що органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення - рішення до набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірок, призначеної відповідно до кримінально - процесуального законодавства. Органи державної податкової служби прийняли передчасно та протиправно спірні податкові повідомлення - рішення у цій справі. В обґрунтування своєї позицій позивач посилається на постанову Верховного Суду від 23 квітня 2019 року по справі №820/293/17 (адміністративне провадження №К/9901/36614/18).

На виконання ухвали про витребування доказів від відповідача 19.12.2019 року надійшли копії документів, використаних при складанні акту "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фірма "Металбудсервіс".

Ухвалою суду від 12.02.2020р. закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 18.03.2020р.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні призначене на 15.07.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

В С Т АН О В И В:

ТОВ Металбудсервіс зареєстровано в Миколаївському міському управлінні юстиції 28.03.2014 №15221020000029810. Основним видом діяльності товариства є будівництво житлових і нежитлових будівель, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, підготовчі роботи на будівельному майданчику та інші роботи із завершення будівництва.

У період з 02.08.2019р. по 08.08.2019р. контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.102015 р. по 31.07.2017 р. щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податків, зборів та обов`язкових платежів при проведенні фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ СМУ-67 та ТОВ Південь Буд-М .

Вказана перевірка була проведена контролюючим органом відповідно до п.п. 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва Подзігун Г.В. від 03.07.2019 по справі №490/7580/17 про призначення позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ Фірма Металбудсервіс за період з 01.102015 р. по 31.07.2017 р. щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податків, зборів та обов`язкових платежів при проведенні фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ СМУ-67 та ТОВ Південь Буд-М , організацію проведення якої доручити співробітникам Головного управління ДФС у Миколаївській області.

В ході проведення перевірки керівнику позивача вручено запит від 05.08.2019 р. щодо надання до перевірки документів, відсутніх в матеріаліах кримінального провадження №32017150000000051 від 01.08.2017 р. Листом від 05.08.2019 підприємством повідомлено про вилучення докумнетів 06.09.2017 р. СУ ФР ГУ ДФС у Миколаївській області.

15.08.2019 р. за результатами перевірки складено акт №1148/14-29-14-07/39154207, за висновками якого було встановлено порушення позивачем:

1) п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі-ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 996843,00 грн., в тому числі: за 2016 рік у сумі 1260478,00 грн.; за 2017 рік у сумі 735366 грн.

2) п.198.1, 198.3 ст.198, п. 200.1 п.200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1322335,00 грн, в тому числі: за липень 2016 р. на суму ПДВ 95946,00 грн.; за серпень 2016 р. на суму ПДВ 73524,00 грн.; за вересень 2016 р. на суму ПДВ 75239,00 грн.; за жовтень 2016 р. на суму ПДВ 37420,00 грн.; за листопад 2016 р. на суму ПДВ 27602,00 грн.; за грудень 2016 р. на суму ПДВ 195531,00 грн; за січень 2017 р. на суму ПДВ 88462,00 грн.; за лютий 2017 р. на суму ПДВ 195531,00 грн.; за березень 2017 р. на суму ПДВ 65667,00 грн.; за квітень 2017 р. на суму ПДВ 150284,00 грн.; за травень 2017 р. на суму ПДВ 165992,00 грн.; за червень 2017 р. на суму ПДВ 68857,00 грн.; за липень 2017 р. на суму ПДВ 132138,00 грн.

Такий висновок податкового органу обгрунтований тим, що у провадженні СУ ФР ГУ ДФС у Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №32017150000000051 від 01.08.2017 р. за фактом створення невстановленою особою ТОВ СМУ-67 та ТОВ Південь Буд-М з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України, та за фактом умисного ухилення від сплати податків та зборів у особливо великих розмірах службовими особами ТОВ Фірми Металбудсервіс за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Як зазначається в Акті перевірки, в ході досудового слідства допитано директора ТОВ СМУ-67 та ТОВ Південь Буд-М ОСОБА_1 , який повідомив, що зареєстрував вказані підприємства за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності. Жодного відношення до діяльності ТОВ Південь Буд-М та ТОВ СМУ-67 ОСОБА_1 не має. Окрім того, в ході допиту ОСОБА_1 повідомив, що підприємство ТОВ фірма Металбудсервіс йому не відоме, жодних документів із вказаним підприємством не підписував, постачання товарів, робіт та послуг не здійснював.

31.01.2018 р. вироком судді Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України.

В судовому порядку визнано недійсними установчі та реєстраційні документи ТОВ Південь Буд-М та ТОВ СМУ-67 з моменту реєстрації юридичної особи та припинено їх діяльність.

Отже, висновки акту перевірки зводяться до того, що документи підписані від імені ОСОБА_1 , не мають юридичної сили, та не можуть підтверджувати реальність здійснення господарських операцій, а отже не можуть бути підставою для віднесення позивачем до витрат та податкового кредиту підприємства.

Крім того, безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується контролюючим органом з огляду на відсутність ТТН на перевезення ТМЦ від контрагентів, сертифікатів якості та відповідності, інші документи, які свідчать про фактичне походження ТМЦ, трудових ресурсів та основних засобів у контрагентів.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень, суд виходить з такого.

Щодо доводів позивача про передчасне прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та посилаючись на постанову Верховного Суду від 23 квітня 2019 року по справі №820/293/17, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2019 року по справі №820/293/17, з урахуванням п. 36 Підрозділу 10 Перехідних положень Податкового Кодексу України, робить висновки, що у разі, якщо кримінальне провадження розпочато до 01.09.2015, податкове повідомлення-рішення має бути прийняте після отримання податковим органом відповідного судового рішення в кримінальному провадженні.

Проте, в даному випадку кримінальне провадження розпочате після 01.09.2015, а саме, 01.08.2017 (кримінальне провадження №32017150000000051 від 01.08.2017 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.205 КК України).

Таким чином, позивачем невірно застосовуються висновки вказані в постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року по справі №820/293/17.

Що стосується посилання відповідача на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 31.01.2018 р. по справі №490/8551/17, як на доказ нереальності господарських операцій, яким визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України, суд зазначає, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій. Адже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним податкового обліку.

Зазначений правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року, справа № 826/17880/15.

Пунктами 6 та 7 ст. 78 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Диспозиція наведеної правової норми, прямо вказує на те, що обов`язковість поширюється на питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

З вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 31.01.2018 р. по справі №490/8551/17, суд вбачає, що він не містить будь якого аналізу господарських операцій та переліку контрагентів ТОВ "СМУ-67" та ТОВ "Південь Буд-М", жодних обставин, які б свідчили про здійснення/відсутність господарських операцій саме з позивачем ТОВ Фірма "Металбудсервіс", у вироку не встановлено.

Зі змісту вищевказаного вироку суд вбачає, що фактично ОСОБА_1 (директор та засновник) самостійно не здійснював фінансово - господарську діяльність від імені ТОВ "СМУ-67" та ТОВ "Південь Буд-М".

Суд зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код); організаційно-правова форма; перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв`язку з державною реєстрацією; місцезнаходження юридичної особи; види діяльності; назва органів управління юридичної особи; відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно ч.ч.1, 2, 4 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Також, судом встановлено, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти ТОВ Південь Буд-М та ТОВ СМУ-67 були належним чином зареєстровані, а їх свідоцтва платників ПДВ були анульовані лише у вересні 2018 року.

Суд зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Здійснення господарської діяльності контрагентом, а також дотримання умов ведення такої діяльності, в тому числі подання податкової звітності до контролюючого органу, не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Суд враховує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для платника податків, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Отже, враховуюче вказані норми законодавства та відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ Південь Буд-М та ТОВ СМУ-67 , належну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, отримання позивачем належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, фактичне отримання ТМЦ та робіт по спірним господарським операціям та фактичну оплату його вартості, суд вважає, що у позивача були відсутні підстави щодо сумніву у правосуб`єктності своїх контрагентів. Зворотнього податковий орган не довів, як і не довів узгодженості дій позивача з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями. В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо вказаного. Зазначене спростовує доводи податкового органу, що вирок є належним доказом нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту.

Судом при розгляді даної адміністративної справи витребувано та досліджено документи, якими встановлено, що між позивачем та ТОВ СМУ-67 були укладені договори на виконання підрядних (субпідрядних) робіт на різних об`єктах (від 01.10.2015р. №104, №147, від 19.11.2015р. №111, від 01.07.2015р. №4, від 19.11.2015р. №112, від 28.12.2015р. №28/12/15, від 12.01.2016р. №58-СП, від 05.03.2016р. №0503/16, від 06.03.2016р. №0603/16, від 09.03.2016 р. №17-СП, від 01.03.2016р. №14-СП, №54-СП, №01/03-СП, від 28.01.2016 р. №25/01, від 01.04.2016 р. №01/04/16-СП, №36-СП, від 27.04.2016р. №35-СП, від 25.05.2016р. №12/1-СП, від 01.06.2016р. №54-СП, від 25.01.2017р. №25/01-П, від 07.02.2017р. №07/02/17-Г, від 01.12.2016р. №17/06-ц, №01/12/16, від 05.12.2016 р. №155-П, від 15.02.2017 р. №15/02-Г, від 10.03.2017р. №8-П, від 05.04.2017 р. №1454/2-ОС, 22.06.2017Р. №48-С, від 07.11.2016 р. №29-Г, від 21.11.2016р. №16-264-С, від 01.11.2016р. №109-Г, №331-СП, від 20.10.2016р. №148-Г, від 20.10.2016р. №14/40-Ц, №16/10-Ц, від 17.10.2016 №220-Ц. На підтвердження виконання умов договорів оформлювалися видаткові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт та витрат за формою КБ-3, договірні ціни, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, за наслідками чого підприємство виписало позивачу податкові накладні на загальну суму - 13709581,95 грн., у тому числі ПДВ 2284930,35 грн.

Позивач згідно наданих банківських виписок сплачував ТОВ СМУ-67 у 2015-2016 р.р. у безготівковій формі грошові кошти в загальній сумі 8987 498,27 грн. за виконані роботи та поставлені ТМЦ згідно укладених договорів.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Південь Буд-М , з матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ Південь Буд-М були укладені договори на виконання підрядних (субпідрядних) робіт на різних об`єктах (від 20.03.2017р. №20/03-Г, від 10.03.2017р. №8-П, від 01.04.2017р. №8/04-П, від 05.04.2017р. №1454/1-ОС, від 24.03.2017р. №24-Г, від 28.04.2017 р. №27/04-П, від 04.04.2017р. №04/04-пумб, від 10.05.2017 р. №10/05-П, від 22.06.2017р. №49-С, №49-С, від 21.07.2017 р. №18. На підтвердження виконання умов договорів оформлювалися видаткові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт та витрат за формою КБ-3, договірні ціни, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, за наслідками чого підприємство виписало позивачу податкові накладні на загальну суму вартості виконаних робіт та отриманих ТМЦ - 1991 999,61 грн., втому числі ПДВ 331999,95 грн.

Позивач згідно наданих банківських виписок сплачував ТОВ "Південь Буд-М" за період березень-липень 2017 р. у безготівковій формі грошові кошти в загальній сумі 177093,00 грн. за виконані роботи та поставлені ТМЦ згідно укладених договорів.

Як встановлено судом, придбання у ТОВ Південь Буд-М та ТОВ СМУ-67 робіт/послуг відбувалося у межах діяльності позивача.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно відсутності товарно транспортної документації як підстави нереальності господарської операції.

В першу чергу суд відзначає, що сам по собі факт наявності чи відсутності у платника податків окремих документів, в тому числі і ТТН, не може беззаперечно свідчити про дійсність чи безтоварність господарських операцій такого платника податків - таке питання повинно досліджуватись комплексно, з урахуванням всіх обставин і податковий орган, приходячи до висновку про фіктивність господарських операцій, не вправі обмежуватись виключно посиланням на відсутність документів - він повинен досліджувати фактичну наявність чи відсутність товару (робіт, послуг).

Визначення терміну "товарно-транспортна накладна" наведено в Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 р. № 363 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 (далі - Правила).

Так, згідно п. 1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, ТТН є документом, який складається учасниками транспортного процесу і має значення у правовідносинах, пов`язаних із перевезенням вантажу та не є первинним документом для визначення податкових зобов`язань. Такий висновок суду підтверджується тим, що позивач не має права вести податковий облік виключно на підставі ТТН - він повинен складати податкові накладні, які і є підставою як податкового, так і бухгалтерського обліку.

Крім того, стаття 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає, що документами, на підставі яких виконуються внутрішні перевезення вантажів може бути ТТН або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством, тобто цим Законом передбачено, що ТТН є не єдиним документом, який складається при перевезенні вантажів.

Також, суд зазначає, що предметом правовідносин позивача з ТОВ Південь Буд-М та ТОВ СМУ-67 є виконання субпідрядних робіт на об`єктах замовників, з якими позивач має укладені договори підряду, які виконувались із застосуванням матеріалів та обладнання, що надавалися субпідрядниками, тому позивач згідно існуючих господарських відносин не виступав вантажоодержувачем.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що відсутність у позивача ТТН, не є беззаперечним доказом відсутності товару, так як законодавство дозволяє задокументувати транспортування ТМЦ іншими документами.

Висновки про те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, транспортні засоби, складські приміщення не підтверджені відповідачем та не приймаються судом, з огляду на той факт, що чинним законодавством для контрагентів не передбачено необхідної кількості кваліфікованого персоналу, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей, власного чи орендованого нерухомого майна, транспортних засобів, тощо, що була би достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов укладених з позивачем договорів, що в свою чергу виключає залежність реальності виконання договірних зобов`язань від даних умов.

Суд звертає увагу відповідача, що Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "Металбудсервіс" є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків, що відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини висловив позицію, що "якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб, за відсутності зловживання з їх сторони".

Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому підприємство не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберга таксі Актіеболаґ та "Вуліч проти Швеції Суд визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Металбудсервіс" (вул. Херсонське шосе, 92, кв. 16, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 39154207) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2019 р. № 00000190508, №00000200508, задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) від 09.09.2019 р. № 00000190508.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) від 09.09.2019 р. №00000200508.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Металбудсервіс" (вул. Херсонське шосе, 92, кв. 16, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 39154207) сплачений платіжним доручення №1053 від 04.10.2019 року судовий збір в розмірі 19 210,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 24.07.2020 року.

Суддя В. С. Брагар