Постанова

від 15.07.2020 по справі 160/7847/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2020 року м. Дніпросправа № 160/7847/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чумака С.Ю., секретар судового засідання: Лащенко Р. В., за участю представника позивача - Чорнобай С.С., представника відповідача - Прокоф`єва Є.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоізол» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року в адміністративній справі №160/7847/19 (головуючий суддя у 1 інстанції - Конєва С.О., постанова прийнята в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду в м. Дніпрі 26 лютого 2020 року, повний текст складено 06 березня 2020 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоізол» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоізол» (далі - позивач, ТОВ «Енергоізол» ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2019 року №0015351421, №0015361421, №0015381421.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. відповідачем було складено акт перевірки від 15.04.2019р. за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: завищення суми податку на додану вартість за липень-серпень 2016р. по взаємовідносинах позивача з ТОВ "СОКТА" у загальному розмірі 248480 грн. внаслідок чого відповідачем за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачеві були збільшені грошові зобов`язання з податку на додану вартість, зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за грудень 2016р та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток через встановлення відповідачем нереальності господарської операції з постачання товарів по взаємовідносинах позивача із ТОВ "СОКТА". Позивач не погоджується із оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями з підстав того, що податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними за приписами постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 06.11.2009р., а в діях осіб, які уклали правочин не встановлено умисних дій, які суперечать інтересам держави та суспільства та п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України встановлено презумпція правомірності рішення платника податку; узагальнююча податкова інформація стосовно контрагентів позивача не є підтвердженням нереальності здійснення господарської операції, оскільки неналежне виконання його постачальниками приписів Податкового кодексу України щодо своєчасного подання ними звітності, нарахування та сплати податків жодним чином не свідчить про безтоварність операцій між позивачем на його контрагентами згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011р. на ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.11.2013р. у справі №К/800/1821/13; згідно до покладених на відповідача функцій та повноважень, не передбачена можливість визнання відповідачем правочину недійсним або фіктивним під час перевірки суб`єкта господарювання на підставі припущень згідно ст.20 ПК України; на позивача не може бути покладений тягар негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків згідно рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України , а також у постанові Верховного Суду України від 13.01.2009р. у справі №21-1578; позивач не зобов`язний здійснювати перевірку директорів контрагентів та подання чи не подання ними звітності до податкового органу, оскільки такого обов`язку позивача законодавством не передбачено; вирок у справі №204/2342/18 від 25.05.2018р. стосовно визнання винною у вчиненні правопорушення за ч.2 ст.205 КК України ОСОБА_1 не може бути доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства при придбанні товарів у ТОВ "СОКТА", оскільки взаємовідносини з вказаним підприємством фактично відбулися до 05.09.2016р., тобто до дати, яка фігурує у зазначеному вироку, крім того, позивачем був укладений договір з директором ОСОБА_2 , який не має жодного відношення до даного вироку. Позивач вважає, що висновки посадової особи відповідача є необґрунтованими та хибними припущеннями, вважає, що не порушував норми чинного податкового законодавства. Позивач не отримував ані повідомлення від 15.03.2019р. № 515, ані копії наказу від 14.03.2019р. №1624-п, а відповідачем доказів їх направлення на адресу позивача не надано, тому відповідачем не дотримано обов`язкової умови порядку проведення позапланової невиїзної перевірки, встановленої п.42.2 ст.42, п.79.1, п.79.2 ст.79 ПК України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції невірно оцінив доводи позивача про те, що відповідач провів перевірку без дотримання вимог законодавства. А тому акт перевірки не відповідає критеріям допустимості доказу з огляд на порушення порядку проведення перевірок.

Вирок у справі №204/2342/18 від 25.05.2018р. стосовно визнання винною у вчиненні правопорушення за ч.2 ст.205 КК України ОСОБА_1 не може бути доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства при придбанні товарів у ТОВ "СОКТА", оскільки взаємовідносини з вказаним підприємством фактично відбулися до 05.09.2016р., тобто до дати, яка фігурує у зазначеному вироку, крім того, позивачем був укладений договір з директором ОСОБА_2 , який не має жодного відношення до даного вироку.

Представник позивача в судовому доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про заміну відповідача його правонаступником.

Так, за приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України від 18.12.2018р. №1200 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019р. № 846) (далі - Постанова № 1200) утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України Про утворення територіальних органів Державної податкової служби від 19.06.2019р. № 537 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019р. № 846) утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби та реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби.

Наказом ДПС України Про початок діяльності Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 03.09.2019р. № 17 розпочато виконання Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області і повноважень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яке реорганізується шляхом приєднання до ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідним замінити відповідача - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області його правонаступником - Головним управління ДПС у Дніпропетровській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що складені первинні бухгалтерські документи, які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та податкового зобов`язання з податку на прибуток виписані від імені особи, яка заперечує свою участь у підписанні будь-яких фінансово-господарських документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг), а тому віднесення відображених у ним сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Всновки, встановлені у вироку суду щодо обставин з приводу проведення державної реєстрації змін до установчих документів за якими нібито ОСОБА_3 стала директором ТОВ СОКТА , проте, не здійснювала жодної господарської діяльності та жодних фінансово-господарських документів не підписувала, які не могли відбуватися без відома попереднього директора ТОВ СОКТА ОСОБА_2 (останній був єдиним засновником даного підприємства), оскільки саме він або уповноважені ним особи з його відома підписували договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ СОКТА та у подальшому призвели до фактично фіктивної зміни директора підприємства на ОСОБА_3 (що встановлено вироком суду), а тому дані висновки вироку суду підлягають врахуванню при розгляді даної справи та дослідження судом питання щодо реальності/нереальності господарської операції позивача по взаємовідносинах із ТОВ СОКТА з урахуванням вимог ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, відповідачем наведені достатні підстави та надані належні і допустимі докази, які свідчать про законність та обґрунтованість прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Енергоізол зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область м. Дніпро, вул. Аржанова, буд. 2 офіс 39, що підтверджується наявним у справі витягом з ЄДРПОУ та відомостями, наведеними у акті перевірки від 15.04.2019р., які не оспорюються учасниками справи (а.с.17-18, 46).

У період з 02.04.2019р. по 08.04.2019р. на підставі повідомлення від 15.03.2019р. №515 та наказу від 14.03.2019р. №1624-п посадовою особою контролюючого органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ СОКТА за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. за результатами якої був складений акт від 15.04.2019р. за № 21423/04-36-14-21 за висновками якого було встановлено порушення позивачем вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 ПК України внаслідок того, що під час перевірки було встановлено нереальність господарських операцій по взаємовідносинах позивача з ТОВ СОКТА , що призвело до завищення позивачем сум податку на додану вартість у загальній сумі 248480 грн., що підтверджується змістом наведеного акту (а.с.46-53).

На підставі вищезазначеного акту, контролюючим органом 22.05.2019р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме: №0015351421 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальній сумі 279540 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 223632 грн., за штрафними санкціями 55908 грн. (а.с.54); №0015361421 за яким позивачеві було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016р. у сумі 148503 грн. (а.с.55); №0015381421 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 124971,25 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 99977 грн., за штрафними санкціями 24994,25 грн. (а.с.56).

Вищенаведені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку шляхом подання відповідної скарги до ДФС України за наслідками розгляду якої оспорювані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача без задоволення (а.с.65-68).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.5 ст. 135 ПК України, до складу інших доходів, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування включається собівартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Таким чином, умовами реалізації права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

За приписами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 Закону № 996-ХІV, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п.198.2 ст.198 ПКУкраїни дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені внаслідок перевірки взаємовідносин позивача із ТОВ СОКТА за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності господарської операції між позивачем та ТОВ СОКТА надано копію договору поставки №ЕІ07-02 від 04.07.2016р. укладеного між ТОВ СОКТА (Постачальником) та ТОВ Енергоізол (Покупцем) за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність Покупця продукцію у асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у даному договорі та специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору; при цьому, умовами поставки було визначено самовивіз зі складу Постачальника за рахунок Покупця або узгодженого сторонами додатково будь-яким зручним способом, даний договір підписано від імені ТОВ СОКТА директором ОСОБА_2 (а.с.76-77).

Згідно копій Специфікацій №1 від 04.07.2016р., №2 від 01.08.2016р. до зазначеного договору поставки видно, що Постачальник зобов`язувався поставити на адресу Покупця товар на загальну суму 1490880 грн. (Специфікація № 1 826104,00 грн. з ПДВ, за Специфікацією №2 664776,00 грн. з ПДВ, вказані Специфікації також підписані від імені ТОВ СОКТА директором ОСОБА_2 (а.с.79-80).

Постачальником (ТОВ СОКТА ) були виставлені рахунки-фактури №07061СК від 06.07.2016р. на суму 143340,00 грн. з ПДВ, №07071СК від 07.07.2016р. на суму 220980,00 грн. з ПДВ, №07151СК від 15.07.2016р. на суму 235632,00 грн. з ПДВ, №07291СК від 29.07.2016р. на суму 142632,00 грн. з ПДВ, №07293СК на суму 83520,00 грн. з ПДВ, №08015СК від 01.08.2016р. на суму 244440,00 грн. з ПДВ, №08053СК від 05.08.2016р. на суму 164304,00 грн. з ПДВ, №08083СК від 08.08.2016р. на суму 163800,00 грн. з ПДВ, №08104СК від 10.08.2016р. на 92232,00 грн. з ПДВ, а також за кожним рахунком-фактурою були виписані видаткові накладні на вказані суми, загальна їх сума поставки склала 1490880,00 грн.(а.с.81-82 ,85-86, 88-89, 91-94, 96-97, 99-100, 102-103, 105-106).

Згідно копії виписок банку від 01.09.2016р. видно, що позивачем на користь ТОВ СОКТА сплачені кошти на виконання вказаного вище договору, а саме: 30.08.2016р. у сумі 70219,00 грн. у т.ч. ПДВ -11703,17 грн. та 01.09.2016р. у сумі 56505,00 грн. у т.ч. ПДВ 9417,50 грн., тобто із загальної суми поставки за рахунками-фактурами у розмірі 1490880 грн. позивач здійснив часткову оплату за наведеним вище договором поставки у сумі 126724 грн. (а.с.109-111, 200-202).

Як вбачається з матеріалів справи, податкове зобов`язання постачальника виникло саме в день постачання товару, а у покупця в цей день виникло право на податковий кредит, що узгоджується з приписами п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України.

Щодо вироку Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2018р. у справі №204/2342/18 за яким ОСОБА_1 (директора ТОВ СОКТА ) було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205-1 КК України колегія суддів зазначає, що вироком не досліджувалося жодних первинних документів ТОВ СОКТА по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоізол» , не встановлено жодних обставин щодо господарських операцій за спірний період.

Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відсутність у вироку конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує факт того, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ СОКТА у період з липня по серпень 2016 року. У вказаний період ТОВ СОКТА очолював директор Соктін ОСОБА_4 Є. Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2018р. винесено відносно нового директора ТОВ СОКТА ОСОБА_1 , яка згідно з витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України очолила це підприємство з 14.09.2016 року.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про недотримання відповідачем умов та порядку проведення перевірки, встановлених п.79.1, п.79.2 ст.79 ПК України щодо не направлення та неотримання позивачем запитів про надання інформації та документів, не вручення повідомлення та наказу на перевірку, з огляду на те, що вказані обставини не були обрані позивачем у позові від 13.08.2019р. в якості підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, заяви про уточнення та доповнення підстав позову з дотриманням вимог ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не подавалося.

Окрім того, з урахуванням вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України у разі не надання платником податків пояснення та документального підтвердження на обов`язковий запит контролюючого органу, останній має право на призначення перевірки.

Зазначена правова позиція також викладена і в постанові Верховного Суду від 22.11.2019р. у справі №826/17642/14, яка є обов`язковою до застосування за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, зміст наданої позивачем копії відповіді на запит контролюючого органу №4922/10-04-36-14-09 від 17.01.2019р. щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах позивача з ТОВ СОКТА за вих. №101 від 26.03.2019р. свідчить про направлення контролюючим органом відповідного запиту на адресу позивача та його отримання позивачем, а також про те, що позивачем було відмовлено контролюючому органу у наданні таких пояснень та їх документального підтвердження (а.с.196-197).

З огляду на викладене, є і безпідставним посилання позивача на те, що позивач не отримував запитів від контролюючого органу про надання пояснень та їх документального підтвердження, оскільки зазначені твердження спростовуються відповіддю позивача на такий запит, копія якого надана самим позивачем (а.с.196-197).

За викладених обставин, суд вважає призначення та проведення перевірки є таким, що відповідає вимогам п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, колегія суддів приходить до висновку, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення ДПІ не узгоджуються з критеріями правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені ст.2 КАС України, відповідачем не доведено правомірність висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для збільшення контролюючим органом податкових зобов`язань.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243,272, 286, 308, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Енергоізол" задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року в адміністративній справі №160/7847/19 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоізол» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті 22.05.2019 року Головним управління Державної фіскальної служби у Дніпопетровській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоізол» : №0015351421 за яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоізол» було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальній сумі 279540 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 223632 грн., за штрафними санкціями 55908 грн.; №0015361421 за яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоізол» було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016р. у сумі 148503 грн.;

№0015381421 за яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоізол» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 124971,25 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 99977 грн., за штрафними санкціями 24994,25 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15 липня 2020 року, в повному обсязі постанова складена 27 липня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.Ю. Чумак

суддя С.В. Чабаненко