Постанова

від 28.07.2020 по справі 810/3215/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3215/18 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ірпінського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ірпінського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, Бородянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, Бородянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просила:

- зобов`язати Бородянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести доповнення в поновлений актовий запис цивільного стану від 27.09.2016 № 9 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме в графі ОСОБА_3 вказати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в графі Мати вказати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- зобов`язати Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести виправлення в актовий запис цивільного стану від 16.01.1995 про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме в графі Національність виправити з українка на полька .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прагне відновити та зберегти своє етнічне польське походження. Листами Ірпінського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області та Бородянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області їй було відмовлено у внесенні змін до актових записів цивільного стану.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправною відмову Бородянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо невнесення доповнень в поновлений актовий запис цивільного стану від 27.09.2016 № 9 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано протиправною відмову Ірпінського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести виправлення в актовий запис цивільного стану від 16.01.1995 про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язано Бородянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести доповнення в поновлений актовий запис цивільного стану від 27.09.2016 № 9 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме в графі ОСОБА_3 вказати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в графі Мати вказати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

Зобов`язано Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести виправлення в актовий запис цивільного стану від 16.01.1995 про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме в графі Національність виправити з українка на полька .

В апеляційній скарзі Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у даній справі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що національна належність особи, є актом особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Крім того, апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції 27.12.2019 було прийнято рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , але вказана особа ОСОБА_1 - померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , відтак, відповідно до п. 5 частини першої ст. 238 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

27 липня 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ОСОБА_6 про залучення його до судового процесу згідно його письмового заяви від 26.02.2020, однак колегія суддів його відхиляє з огляду на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 про повернення такої заяви без розгляду.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом розгляду цивільної справи №367/7891/16-ц за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, Ірпінський міський суд Київського області прийняв рішення від 22 грудня 2016 року, яким встановив факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, вказаним рішенням, Ірпінський міський суд Київського області встановив факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановив факт належності батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до національності - поляк. Встановив факт належності матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до національності - полька.

13 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась із заявами до Бородянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області та до Ірпінського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, в яких просила внести доповнення в поновлений актовий запис цивільного стану від 27.09.2016 № 9 про народження ОСОБА_2 та внести виправлення в актовий запис цивільного стану № 5 від 16.01.1995 про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Втім, листами № 16.5-25/423 від 21.03.2018, № 556/16.28-37 від 16.03.2018, № 557/16.28-37 від 16.03.2018 відповідачі відмовили у задоволенні таких заяв, у зв`язку із відсутністю достатніх підстав для внесення змін в актові записи.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається, відтак з метою не порушення права позивача на вільний вибір та відновлення національності, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У силу вимог пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись із заявами до Бородянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області та до Ірпінського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, мала на меті внести доповнення до актового запису, зазначивши в графі ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в графі Мати вказати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та внести виправлення в актовий запис про смерть її матері, зазначивши національність матері полька , які відмінні від існуючих записів цивільного стану.

Як наслідок, у даному позові ОСОБА_1 просила зобов`язати Бородянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести доповнення в поновлений актовий запис цивільного стану від 27.09.2016 № 9 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме в графі ОСОБА_3 вказати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в графі Мати вказати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов`язати Ірпінський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести виправлення в актовий запис цивільного стану від 16.01.1995 про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме в графі Національність виправити з українка на полька .

Тобто, у такій позовній заяві відсутні доводи згідно частини третьої ст. 2 КАС України, щодо неправомірності відмови відповідачів, а лише наявна вимога позивача зобов`язального характеру.

При цьому, у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Таким чином, позивач, зазначаючи у позові про відмову відповідачів у внесенні змін до актових записів, ОСОБА_1 не просила визнати неправомірними такі дії відповідачів, а мала намір вирішити питання про внесення змін щодо інформації про своїх батьків, про їх національність у вже існуючі записи, отже, спір у цій справі не має ознак публічно-правового, і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17 та у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №810/2732/18.

При цьому, колегія суддів зазначає, що поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства в цьому випадку слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, з огляду на таке.

Так, положеннями частин першої - третьої статті 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

При цьому, Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила № 96/5).

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил № 96/5 внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та в яких зазначено про можливість оскарження його у судовому порядку.

Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил № 96/5 визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.

Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.

У частині першій статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоч за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).

Відповідно до статті 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

При цьому, чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах органами державної реєстрації актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб.

Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України Про національні меншини в Україні . Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України Про національні меншини в Україні .

Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила, зокрема, в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 та у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №810/2732/18.

Таким чином, цей спір в частині зобов`язання Ірпінського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести виправлення в актовий запис цивільного стану від 16.01.1995 про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме в графі Національність виправити з українка на полька , не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.

Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З огляду на вказане, спір в частині зобов`язання Бородянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести доповнення в поновлений актовий запис цивільного стану від 27.09.2016 № 9 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме в графі ОСОБА_3 вказати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в графі Мати вказати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 також не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного, беручи до уваги, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Ірпінського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ірпінського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, Бородянського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук