Рішення

від 21.05.2020 по справі 460/5314/16-ц

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 460/5314/16-ц

Провадження №2/944/183/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2020 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Карпин І.М.

з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державного виконавчого органу та скасування реєстрації права власності на землю,

в с т а н о в и в:

позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 , Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області №388 від 26.12.2008 Про погодження надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування та виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ в с.Черчик ОСОБА_3 , визнання протиправним та скасування розпорядження голови Яворівської районної державної адміністрації від 30.06.2011 №279 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства , визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області А.Кавецького від 03.02.2016 №745/16-16 Про затвердження документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки , скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,2000 га на території Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області кадастровий номер 4625887000:02:000:0202 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28790281 від 17.02.2016.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що в його користуванні на території Рогізненської сільської ради знаходиться земельна ділянка загальною площею 0,3500 га, з якої - 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,10 га для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,10 га знаходиться біля с.Черчик в межах території Рогізненської сільської ради Яворівського району. Даною земельною ділянкою користується понад 20 років, неодноразово звертався до Рогізненської сільської ради із заявами про надання у власність вказаної земельної ділянки, однак йому повідомляли, що дане питання буде розглянуто після затвердження генерального плану с.Черчик. 13.05.2016 ОСОБА_3 повідомив, що вказана земельна ділянка належить йому на праві власності. Вважає, що відповідач неправомірно набув право власності на земельну ділянку, якою він тривалий час користувався. Земельна ділянка не перебувала в статусі земель запасу сільської ради, а перебувала у його користуванні більше 20 років. Згоди на вилучення земельної ділянки не надавав, будь-якого рішення сільською радою не приймалось. Оскільки він відкрито та безперервно користувався спірною земельною ділянкою більше двадцяти років, то має право на її приватизацію відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України.

Позивач ОСОБА_2 в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що в її користуванні на території Рогізненської сільської ради знаходиться земельна ділянка загальною площею 0,16 га, яка була надана їй у власність рішенням Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області №57 від 28.07.2006 Про передачу земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва в с.Черчик . Земельна ділянка площею 0,16 га знаходиться біля с.Черчик в межах території Рогізненської сільської ради Яворівського району. Даною земельною ділянкою користується понад 20 років, неодноразово зверталася до Рогізненської сільської ради із заявами про надання у власність вказаної земельної ділянки, однак їй повідомляли, що дане питання буде розглянуто після затвердження генерального плану с.Черчик. Наприкінці 2015 року дізналась, що вказана земельна ділянка належить ОСОБА_3 на праві власності. Вважає, що відповідач неправомірно набув право власності на земельну ділянку, якою вона тривалий час користувалась. Земельна ділянка не перебувала в статусі земель запасу сільської ради, а перебувала у її користуванні більше 20 років. Згоди на вилучення земельної ділянки не надавала, будь-якого рішення сільською радою не приймалось. Оскільки вона відкрито та безперервно користувалася спірною земельною ділянкою більше двадцяти років, то має право на її приватизацію відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України.

21.04.2017 відповідач Яворівська районна державна адміністрація Львівської області подала заперечення на позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначаючи, що при прийнятті оспорюваного розпорядження Яворівська РДА керувалась нормами чинного законодавства. Розпорядження прийнято в межах повноважень визначених статтями 17, 118, 121, 122 пунктом 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України ( в редакції чинній на час прийняття розпорядження) взявши за основу заяву громадянина ОСОБА_3 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Таким чином підстави для скасування розпорядження відсутні.

04.09.2017 відповідач ОСОБА_3 подав заперечення проти позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначаючи, що вважає твердження позивачів з приводу користування земельними ділянками вже більше 20 років, що підтверджується письмовим свідченням жителів безпідставними та необґрунтованими та такими, що суперечать ст.. 125 Земельного кодексу України , оскільки з 01 січня 2002 року право користування земельною ділянкою виникало після одержання землекористувачем документа, що посвідчує право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості), а з 2 травня 2009 року у відповідності із Законом України від 05 березня 2009 року №1066-VI право постійного користування та права оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації. Також безпідставними є твердження позивачів про право на приватизацію відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, оскільки суперечать ст.119 Земельного кодексу України, а саме: набуття права на земельну ділянку за давністю користування ( набувальна давність) як право на звернення до розпорядника земель застосовується після 01.01.2017 відповідно пункту 1 розділу ІХ Прикінцеві положення Земельного кодексу України. Зворотньої дії в часі норма ст. 119 Земельного кодексу України не має. Доводи позивачів щодо необхідності вилучення із їх користування земельних ділянок є безпідставні. Довідка Рогізненської сільської ради та свідчення жителів с.Черчик не є допустимими доказами права користування земельними ділянками позивачами. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зазначили про порушення вимог актів законодавства України під час прийняття вказаних правових актів індивідуальної дії та порушень прав позивачів, внаслідок їх прийняття. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

21.03.2018 відповідач Головне управління Держгеокадстру у Львівській області подав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 . В обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що позивач не надав документа, який би посвідчував право власності чи користування відповідними земельними ділянками. Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Так, відповідно до п.п.13 Положення Головне управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку визначеному чинним законодавством. Наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 03.02.2016 №745/16-16 Про затвердження документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Просить в позові відмовити.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 25.11.2016 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Рогізненської сільської ради, Яворівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, державного виконавчого органу та скасування реєстрації права власності на землю.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 01.12.2016 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Рогізненської сільської ради, Яворівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, державного виконавчого органу та скасування реєстрації права власності на землю.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 10.08.2017 заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на земельну ділянку та заборонено відповідачу ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо його земельної ділянки площею 0,20 га кадастровий номер 4625887000:02:000:0202, яка розташована на території Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області до вирішення позовної заяви в суді по суті. Ухвалою апеляційного суду Львівської областівід 06.12.2017 ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 10 серпня 2017 року скасовано, передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа перебувала в провадженні судді ОСОБА_4

21.12.2017 у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_4 з посади судді Яворівського районного суду Львівської області у відставку матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Рогізненської сільської ради, Яворівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, державного виконавчого органу та скасування реєстрації права власності на землю та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Рогізненської сільської ради, Яворівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, державного виконавчого органу та скасування реєстрації права власності на землю передані судді Карпин І.М.

Ухвалою від 22.12.2017 матеріали справ прийнято суддею Карпин І.М. до свого провадження та призначено судовий розгляд.

07.02.2018 ухвалою Яворівського районного суду Львівської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто позивачу.

22.02.2018 ухвалою Яворівського районного суду Львівської області в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

27.03.2018 ухвалою Яворівського районного суду Львівської області за клопотанням представника позивача витребувано у Яворівському відділі ГУ Держгеокадастру у Львівській області копії технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки. Також 27.03.2018 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 та об`єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Рогізненської сільської ради, Яворівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, державного виконавчого органу та скасування реєстрації права власності на землю та справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Рогізненської сільської ради, Яворівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. Тоді ж задоволено клопотання представника позивачів про виклик та допит свідків.

09.07.2018 ухвалою Яворівського районного суду Львівської області відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області А.Кавецького від 03.02.2016 №745/16-16 Про затвердження документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки .

18.10.2018 відмовлено в клопотанні представника позивачів про виклик свідків, водночас задоволено клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями сторін. Будь-яких інших клопотань, пов`язаних з розглядом справи, сторони не заявляли.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, давши пояснення аналогічні доводам викладеним в позовних заявах. В судовому засіданні позивачі ствердили, що земельні ділянки їм виділені у 1994-1996 роках. Рішення про надання в користування земельних ділянок не мають. Неодноразово звертались в сільську раду про надання земельних ділянок у власність, однак їм відмовляли, у зв`язку з тим, що земельні ділянки знаходились за межами села. Земельними ділянками користуються тривалий час, що можуть ствердити свідки. Просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Просив в позовах відмовити. Одночасно просив стягнути судові витрати з позивачів відповідно до поданого клопотання.

Представник відповідача Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області Семчук В.В. в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заперечив та вказав, що рішення сільської ради Про погодження надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування та виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ в с.Черчик ОСОБА_3 прийнято на законних підставах. Будь-яких документів, які б засвідчували, що спірні земельні ділянки виділялись в користування позивачам немає.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Кубіцький П.П. проти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечив та вказав, що правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку позивачі не мають. Наказ ГУ Держагеокадастр видав в межах повноважень з дотриманням закону. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник відповідача Яворівської районної державної адміністрації Львівської області в судове засідання не з`явився, однак надіслав листа, в якому просив розгляд справи проводити у його відсутності, проти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечує.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу набуття права власності відповідачем ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2000 га на території Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області кадастровий номер 4625887000:02:000:0202 з цільовим призначенням для ведення селянського господарства.

З рішення Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області №388 від 26.12.2008 вбачається, що ОСОБА_3 було погоджено надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування та виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ в с.Черчик Яворівського району Львівської області загальною площею 0,20 га із земель запасу сільської ради.

30.06.2011 розпорядженням голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області №273 надано дозвіл громадянину ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,20 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення з них 0,20 га рілля, що перебувають у запасі Рогізнянської сільської ради.

03.02.2016 наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №745/16-16 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 у власність для ведення особистого селянського господарства на території Рогізнянської сільської ради ( за межами населених пунктів) Яворівського району. Передано ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,2000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності (кадастровий номер 4625887000:02:000:0202), розташовану на території Рогізнянської сільської ради ( за межами населених пунктів) Яворівського району у власність для ведення особистого селянського господарства. ОСОБА_3 приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі ( на місцевості) та здійснення державної реєстрації права приватної власності у Державному реєстрі речових прав.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовуючи позовні вимоги зазначають, що з 1994-1995 років користуються земельними ділянками на території Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області, які були виділені їм у користування.

Земельна ділянка, на яку набув право власності ОСОБА_3 , накладається частково на земельні ділянки, якими користуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 понад 20 років.

З висновку по матеріалах перевірки Яворівським ВП ГУНП у Львівській області від 25.05.2016 вбачається, що 13.05.2016 ОСОБА_1 , ОСОБА_7 звертались із заявами про проведення перевірки документів на земельну ділянку в с.Черчик, яку ОСОБА_3 хотів переорати, мотивуючи наявністю правовстановлюючих документів. ОСОБА_3 звертався з заявою про притягнення до відповідальності за незаконне захоплення землі осіб, які протягом тривалого періоду часу користуються земельними ділянками у с.Черчик без необхідних документів, земельна ділянка належить йому на праві власності. За результатами проведеної перевірки ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 роз`яснено право на звернення до суду в цивільному порядку.

Як вбачається з довідки №1491, виданої Рогізненською сільською радою Яворівського району Львівської області 22.07.2016, ОСОБА_1 на території ради користується земельною ділянкою площею 0,3500 га в тому числі, для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,2500 га, для ведення особистого селянського господарства 0,1000 га.

З довідки №2360, виданої Рогізненською сільською радою Яворівського району Львівської області 29.11.2016, ОСОБА_2 на території ради користується земельною ділянкою площею 0,8700 га в тому числі, для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,2400 га, для ведення особистого селянського господарства 0,6300 га.

28.07.2006 рішенням Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області №57 ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,16 га в с.Черчик Яворівського району Львівської області для будівництва індивідуального житлового будинку. Сусіди ОСОБА_8 .

12.10.2006 рішенням Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області №76 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,16 га в с.Черчик Яворівського району Львівської області для будівництва індивідуального житлового будинку. Сусіди ОСОБА_9 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 ствердила, що земельні ділянки наділяли ще десь у 1995 році. Її мати прийшла додому і сказала, що наміряли городи за селом. З того часу користуються тим городом. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 теж там отримали городи і користуються такими. Десь два роки тому дізналась, що ОСОБА_3 приватизував на себе земельну ділянку, якими користуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_11 , яка є сестрою позивача ОСОБА_1 , в суді ствердила, що вона була присутня під час виділення земельних ділянок. Документів тоді їм не давали, мало бути рішення про виділення їм городів. З того часу користувались городом родинно. Їх ніхто не попереджав, що у них буде вилучатись земельна ділянка. Вони звертались в сільську раду з заявами про передачу у власність земельної ділянки, але сільський голова казала, що земля знаходиться за межами села.

Свідок ОСОБА_12 ствердила суді, що з 2006 року по 2014 рік була сільським головою. Земельна ділянка, яка виділялась ОСОБА_3 знаходиться за межами села, не була в користуванні. Сільська рада не могла надати земельні ділянки у власність, оскільки такі знаходились за межами села.

В суді свідок ОСОБА_13 , який був директором КСГ Вікторія , ствердив, що у 1995-1996 роках разом з головою сільської ради Жовтим роздали землі колгоспу людям під городи. Наділяли землю мамі ОСОБА_2 та мамі ОСОБА_1 . Документів не видавали на землю.

Свідок ОСОБА_14 , який працював землеупорядником в сільській раді з 1996 року по 2018 рік, в суді зазначив, що урочище Біля Биби , де знаходиться спірна земельна ділянка, знаходиться за межами села. Особисто не перевіряв чи в користуванні були земельні ділянки. Графічних матеріалів по урочищу не було.

Свідок ОСОБА_15 в суді ствердила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користуються земельними ділянками в урочищі Біля Биби . Їхні ділянки поряд одна біля одної. ОСОБА_3 ніколи не користувався там землею. Коли ОСОБА_1 був за кордоном, то земельною ділянкою користувалась йога сестра.

Згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Положеннями частин першої, шостої статті 118 ЗК України встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачі стверджували, що неодноразово звертались до Рогізненської сільської ради Яворівського району із заявами щодо оформлення права власності на спірні земельні ділянки, однак отримували відмови.

Будь-яких доказів, які б стверджували дані обставини, позивачі суду не подали.

Подані позивачами рішення Рогізненської сільської ради №57 від 28.07.2006 та №76 від 12.10.2006 про надання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у власність земельних ділянок площею 0,16 га кожному в с.Черчик Яворівського району Львівської області для будівництва індивідуального житлового будинку на підтвердження доводів щодо належності спірних земельних ділянок суд критично оцінює, оскільки спірні земельні ділянки знаходяться за межами с.Черчик, на території Рогізненської сільської ради, цільове призначення земельних ділянок ведення особистого селянського господарства, а рішення сільської ради стосуються земельних ділянок у с.Черчик з цільовим призначенням - для будівництва індивідуального житлового будинку. Крім того, жодних графічних матеріалів щодо місця розташування земельної ділянки, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачі не долучили.

Відповідно до статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом п`ятнадцяти років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування.

Аналіз статті 119 ЗК України дає підстави для висновку, що не передбачено жодних переваг для осіб, зазначених у частині першій цієї статті, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не призводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування (статті 118, 123 ЗК України). Ця норма надає лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов`язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів.

Доводи сторони позивача про те, що вони безперервно та відкрито користуються спірною земельною ділянкою більше двадцяти років, що стверджується показами свідків, і мають право на приватизацію відповідно до ст.116 ЗК України , суд відхиляє оскільки своїм правом ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не скористались, з заявами про передачу земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства безоплатно у власність не звертались.

Покликання сторони позивача на те, що Рогізненська сільська ради Яворівського району Львівської області прийняла рішення №388 від 26.12.2008 з порушенням ст. 141 ЗК України , оскільки не було здійснено вилучення спірної земельної ділянки із користування позивачів в судовому порядку суд відхиляє з наступного.

Відповідно до ч.5 ст. 116 ЗК України ( в редакції чинній на момент прийняття рішення) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 149 ЗК України ( в редакції чинній на момент прийняття рішення) на яку покликаються позивачі, передбачає порядок вилучення земельних ділянок, які надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 92 ЗК України ( в редакції чинній на момент прийняття рішення) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Земельні ділянки, якими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тимчасово користувалися, не перебували у їх власності та згідно з ст. 92 ЗК України не могли перебувати у постійному користуванні, а відтак підстави для вирішення питання вилучення чи викупу таких були відсутні.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правом на безоплатне отримання земельних ділянок у власність не скористались, з відповідними заявами не звертались в органи місцевого самоврядування чи органи виконавчої влади, тимчасове користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній чи державній власності, без прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування та подальшого її оформлення у встановленому порядку, не породжує виникнення будь-яких прав на таку, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державного виконавчого органу та скасування реєстрації права власності на землю.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

За положеннями ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 та ч.ч.1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокат Черник В.М. надавав правничу допомогу ОСОБА_3 згідно з договорами про надання правової (правничої) допомоги від 21.08.2017 та 02.01.2018. Розмір витрат на правову допомогу адвоката, а також порядок сплати визначається додатками, які є невід`ємною складовою частиною цих договорів.

Згідно з додатками до Договорів про надання правової (правничої) допомоги від 21.08.2017 та 02.01.2018 сторони визначили, що розмір гонорару (винагороди) адвоката складає з розрахунку часу витраченого на виконання даних Договорів враховуючи вартість однієї години 500 гривень.

Як вбачається з акту №01/12/17 від 14.12.2017 вартість виконаних робіт становить 1000 гривень, з них 500 гривень підготовка апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову та 500 грн за участь у судовому засіданні в апеляційному суді Львівської області 06.12.2017.

З акту №01/07/19 від 31.07.2017 вартість виконаних робіт становить 3000 гривень, а саме: по 500 гривень за участь у судових засіданнях.

З рахунків на оплату від 10.10.2017, 05.07.2018, 30.07.2019 та платіжних документів вбачається, що ОСОБА_3 за надання правової допомоги сплатив 4500 грн.

Таким чином по справі за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_3 поніс витрати в розмірі 1500 грн (підготовка апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову та участь у судовому засіданні в апеляційному суді Львівської області, участь в судовому засіданні 22.02.2018) по об`єднаному провадженню у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 поніс витрати у розмірі 3000 грн.( участь в судових засіданнях 27.03.2018, 14.04.2018, 09.07.2018, 09.04.2019, 04.07.2019, 21.05.2020)

За положеннями ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачі клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подавали.

Витрати в сумі 4 500 грн., які поніс відповідач належним чином задокументовані, обґрунтовані, співрозмірні із складністю справи, відповідають критерію розумності та реальності, тому суд доходить висновку про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача суму понесених витрат в розмірі 3000 грн, з ОСОБА_2 на користь відповідача 1500 грн понесених судових витрат.

Також з позивача ОСОБА_1 слід стягнути на користь відповідача ОСОБА_3 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду про забезпечення позову в розмірі 320 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

В позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Рогізненської сільської ради Яворівського району Львівської області, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державного виконавчого органу та скасування реєстрації права власності на землю відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень та сплату судового збору в розмірі 320 (триста двадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду чи через Яворівський районний суд Львівської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.3 Розділу ХІІ Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач : ОСОБА_1

Проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ;

Позивач : ОСОБА_2

проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_3 ,

проживає за адресою: с.Черчик Яворівського району

Львівської області;

Відповідач: Рогізненська сільська рада Яворівського району

Львівської області , знаходиться за адресою: с.Рогізне

Яворівського району Львівської області;

Відповідач: Яворівська районнна державна адміністрація

Львівської області , знаходиться за адресою: м.Яворів

Львівської області, вул.І.Франка,8;

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у

Львівській області , знаходиться за адресою: м.Львів

пр.Чорновола,4;

Суддя І.М.Карпин