Постанова

від 20.07.2020 по справі 672/833/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 672/833/19

Провадження № 22-ц/4820/689/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Садік Н.Д,

за участю: позивача та представників учасників справи

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 672/833/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Альфа-Банк на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2020 року (суддя Федорук І.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк про стягнення коштів.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ Альфа-Банк про стягнення коштів. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що у 2018 році на її ім`я в АТ Альфа-банк було відкрито рахунок для зарахування заробітної плати, яку вона отримувала у ТОВ Мрія Фармінг Поділля . При відкритті рахунку банк надав кредитну картку на ім`я позивача, котрою вона не користувалась. 01.11.2018 позивач отримала СМС повідомлення про списання банком з її поточного рахунку 14 852 грн, 720 грн та 18 000 грн. Оскільки позивач жодного разу не користувалась кредитною карткою, а тому вона звернулась на гарячу лінію відповідача та повідомила про вказані операції і заблокувала картку. 15.11.2018, не отримавши належного реагування від відповідача, ОСОБА_1 звернулась до Городоцького відділу поліції ГУ НП в Хмельницькій області із заявою про вчинення стосовно неї злочину. Цього ж дня відомості були внесені до ЄРДР за № 12018240120000375 за ч. 1 ст. 185 КК України. Крім того, вона неодноразово зверталась до відповідача про проведення службового розслідування та повернення їй незаконно списаних коштів з її рахунку, однак на її звернення відповідач не реагував.

Тому просила суд стягнути з відповідача безпідставно списані кошти в сумі 33572 грн, проценти за користування безпідставно списаними коштами в сумі 10612,39 грн, пеню в розмірі 9170,39 грн, станом на 10.07.2019, та до дня повернення суми переказу на рахунок платника.

07.08.2019 позивач збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача безпідставно списані кошти в сумі 43253 грн, проценти за користування безпідставно списаними коштами в сумі 10612,39 грн, пеню в розмірі 10519,94 грн, вирахувану станом на 10.07.2019.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ Альфа-Банк на користь ОСОБА_1 безпідставно списані кошти в сумі 43253 грн., пеню в сумі 10519,94 грн. В позові про стягнення з АТ Альфа-Банк на користь ОСОБА_1 процентів за користування безпідставно списаними коштами в сумі 10612,39 грн. відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ Альфа-Банк не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що рішення суду є неправомірним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими тощо. Посилання суду на відсутність дати укладення вказаного договору, на думку апелянта, є необґрунтованим, оскільки згідно з анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ Альфа-Банк на укладення договору про комплексне банківське обслуговування вказана дата відкриття рахунку 24.05.2018. Крім того, подані позивачем копії паспорту та ідентифікаційного коду також містять відмітку дати їх подання 24.05.2018, та позивач не заперечувала про укладення вказаного договору і отримання кредитної картки. Також банк зазначає, що перерахування активних залишків на рахунок кредитної карти було проведено на підставі меморандуму від 09.01.2019 в сумі 1517 грн, 29.01.2019 в сумі 1404 грн, 07.03.2019 в сумі 1964 грн та 03.04.2019 в сумі 589 грн. Таким чином, банком правомірно перераховано наявні кошти на відкритому в банку рахунку на погашення простроченої заборгованості по кредитній картці.

Щодо списання переказу MoneySend 01.11.2018 в сумі 18000 грн, то вказана операція була проведена по кредитній картці за допомогою входу до системи My Alfabank особисто ОСОБА_1 з використанням чотиризначного коду, який надійшов смс повідомленням клієнту, та який може знати лише вона. Посилання позивача про те, що вона не активувала картку та не користувалась нею спростовується тим, що 08.06.2018 о 12.22.13 год. шляхом встановлення ПІН коду через My Alfabank картка була активована, про що ОСОБА_1 надійшло смс-повідомлення. Списання коштів, як зазначає апелянт, з карткового рахунку відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача шляхом введення паролів, відомих лише ОСОБА_1 , а тому підстав для відновлення банком коштів на рахунку позивача немає.

Крім того, звернення з приводу блокування карткового рахунку відбулося по завершенню усіх оспорюваних трансакцій, згідно з якими остання платіжна операція по картковому рахунку відбулася 01.11.2018, а звернення до контакт-центру банку щодо блокування картки було 05.11.2018. Отже, жодним доказом позивачем не доведено факт заволодіння третіми особами коштами позивача, а також не надано жодного доказу того, що позивач не повідомляв будь-яким третім особам даних кредитної картки та коди, а також немає жодних неправомірних дій з боку АТ Альфа-Банк .

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 вважає, що судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача Панченко Д.В. підтримав апеляційну скаргу.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Законним є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, судове рішення не відповідає зазначеним вимогам.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості, і недоведеності відповідачем обставин щодо існування між сторонами кредитних відносин.

Однак, суд дійшов таких висновків при неповному з`ясуванню обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог підлягає зміні.

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24 травня 2018 року між АТ Альфа-Банк та ОСОБА_1 шляхом надання банку підписаною нею оферти було укладено угоду на обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, шляхом акцептування клієнтом публічної пропозиції банку на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту Максимум-готівка). В рамках якої позивачці було відкрито карткові рахунки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та видано платіжні картки (а.с. 230-234).

Заперечуючи належність підпису у оферті на укладення угоди на обслуговування платіжних карток, у анкеті-заяві про акцепт публічної пропозиції АТ Альфа-Банк , факт наявності кредитних правовідносин між банком та ОСОБА_1 , позивач в судовому засіданні не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень, клопотань щодо призначення у справі судової експертизи не заявляв.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що активація кредитної картки позивачем здійснювалась у серпні 2018 року і цих обставин позивач також не спростував (а.с. 182).

Суд першої інстанції при розгляді справи не звернув увагу на вказані обставини та дійшов помилкового висновку щодо відсутності між сторонами кредитних правовідносин.

01 листопада 2018 року в період часу з 14 год. 18 хв. до 14 год. 38 хв. були проведені операції зі списання грошових коштів з карткового рахунку позивачки в сумі 18 000 грн, 720 грн, 14852 грн, про що на її номер мобільного телефону надійшли відповідні sms-повідомлення (а.с. 7-10, 14-15).

Також встановлено, що за транзакції зі списання вказаних грошових коштів позивачці були нараховані та списані з зарплатної картки позитивні залишки на суму 7447 грн та 2234 грн в рахунок погашення кредитної заборгованості. (а.с. 34).

05.11.2018 позивач звернулась до банку про блокування картки.

Крім того, позивачка звернулась до Городоцького ВП ГУНП у Хмельницькій області області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої 15.11.2018 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240120000375, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України (а.с. 6).

Відповідно до статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1071 ЦК України, банк може списувати кошти з рахунка на підставі розпорядження клієнта.

Тобто, тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк, в свою чергу, зобов`язаний ідентифікувати його особу. Встановлення, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою - запорука належного виконання банком умов договору. Саме тому, у випадку допущення працівником банку халатності, внаслідок чого незаконно списуються гроші з поточного рахунку клієнта, фінустанова повинна нести відповідальність.

Під час розгляду справи судом першої інстанції та апеляційним судом не було встановлено та доведено, що позивач вчиняла розпорядження щодо списання та перерахунку коштів, чи вчиняла будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з її рахунків.

Положенням ст. 1073 ЦК України встановлено, що у випадку несвоєчасного зарахування коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Згідно з ст. 39 Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні , суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів.

Пунктом 32.3.2 Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні передбачено, що у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку, повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день, починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Відповідно до Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно із Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Відповідно до п. 8 та п. 9 Розділу VI Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014 Про здійснення операцій з використання електронних платіжних засобів : емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Згідно з п. 9 розділу VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 № 705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно зі ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.

Аналіз вищенаведених норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, відповідно і грошових коштів.

Відповідно до п. 18.3 статті 18 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документу. У разі недотримання зазначених вимог, банк або інша установа - член платіжної системи, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.

Разом з тим, згідно з п. 39.2.3 ст. 39 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем, як володільцем банківського рахунку.

Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України, саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам статей 76, 81 ЦПК України.

Таким чином, за відсутності обставин, які безспірно доводять, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність вини позивача, як підставу цивільно-правової відповідальності у знятті грошових коштів з її кредитного рахунку та відсутності підстав для покладення на неї обов`язку з погашення заборгованості за кредитом, а тому обґрунтовано задовольнив позов щодо стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно списаних з карткових рахунків коштів в розмірі 33572 грн та 9681 грн.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що операції щодо зняття коштів з кредитної картки позивача стало можливим внаслідок порушення нею умов зберігання та використання конфіденційної інформації є безпідставними, оскільки на їх підтвердження не наведено належних та допустимих доказів, і самі по собі вони не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв несанкціонованому зняттю коштів з рахунка, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги позивача щодо стягнення пені, суд першої інстанції припустився помилки при її розрахунку.

Так, згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до Тарифів по обслуговуванню послуги Короткостроковий кредит для держателів зарплатних карток АТ Альфа-Банк , встановлений банком розмір відсоткової ставки за користування короткостроковим кредитом становить 36 %.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 9454 грн 24 коп, з яких: пеня в розмірі 9271 грн 36 коп на суму списаних коштів з кредитної картки в розмірі 33572 грн. (33572х36%:365х280) за період з 01.11.2018 по 07.08.2019; пеня в розмірі 154 грн 24 коп на суму списаних коштів з зарплатної картки в розмірі 7447 грн (747х36%:365х21) за період з 18.07.2019 по 07.08.2019; та пеня в розмірі 28 грн 64 коп на суму списаних коштів з зарплатної картки в розмірі 2234 грн (2234х36%:365х13) за період з 26.07.2019 по 07.08.2019.

З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні з викладенням мотивувальної частини в редакції цієї постанови та зменшення розміру пені, яка стягнута з АТ Альфа-Банк на користь позивачки.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на положення ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 419 грн 93 коп. При цьому, суд враховує, що при частковому задоволенні позову (81,86%) з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 629 грн 01 коп, та при частковому задоволенні апеляційної скарги на користь АТ Альфа-Банк підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 209 грн 08 коп, а тому різниця становить 419 грн 93 коп.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог фактично не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Альфа-Банк задовольнити частково.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 24 січня 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови та зменшивши стягнуту з АТ Альфа-Банк на користь ОСОБА_1 суму пені до 9 454 грн 24 коп.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства Альфа-Банк (місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 23494714) на користь держави 419 грн 93 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 липня 2020 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай