Ухвала

від 21.07.2020 по справі 570/4572/17

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/4572/17

Номер провадження 2-з/570/11/2020

У х в а л а

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2020 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю: секретаря судових засідань Беднарчук Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТзОВ "Будкомфорт-Лайн", ОСОБА_4 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - АКБ УкрСиббанк , ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя; поділ майна подружжя; скасування державної реєстрації майна,

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

В провадженні суду знаходиться вищезазначена цивільна справа.

08.07.2020 року позивачкою за зустрічним позовом було подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій вона просить накласти арешт на статутний капітал ПП АВТОТЕХНОЛОГІЯ та все майно, належне ПП АВТОТЕХНОЛОГІЯ (код ЄДРПОУ 33001116, юридична адреса: вул. Колгоспна, 40, с. Тараканів Дубенського району Рівненської області) майно.

Суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У відповідності до роз`яснень постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 р. (з відповідними змінами та доповненнями) Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має право брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Приписами ст. 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, приймаючи рішення щодо заяви про забезпечення позову суд зважає, що заявниця не довела, що ОСОБА_2 бажає здійснити відчуження такого майна, або використати його на свій розсуд.

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження ОСОБА_2 майна не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, у випадку вжиття заходів забезпечення позову, існуватимуть перешкоди здійснення господарської діяльності ПП АВТОТЕХНОЛОГІЯ , і це буде втручанням суду у господарську діяльність, що прямо суперечитиме положенням діючого законодавства, і є неприпустимим.

За наведених обставин суд додатково зазначає, що обраний вид забезпечення не є співмірним обсягу заявлених вимог, а накладення арешту на статутний капітал ПП АВТОТЕХНОЛОГІЯ та на все майно, належного ПП АВТОТЕХНОЛОГІЯ , призведе до зупинки діяльності підприємства, буде грубо порушувати права та інтереси юридичної особи, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. 153 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 15 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Красовський О.О.