Ухвала

від 23.07.2020 по справі 582/511/19

НЕДРИГАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 1-кс/582/147/20

Справа № 582/511/19

Копія

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2020 року

Слідчий суддя Недригайлівського районного суду Сумської області ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання начальника Недригайлівського відділу Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному 05.07.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017200220000190 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Начальник Недригайлівського відділу Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному 05.07.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017200220000190 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України, а саме на: земельну ділянку з кадастровим номером 5923585700:01:001:0158, площею 2 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, право приватної власності на яку зареєстровано за підозрюваною ОСОБА_4 ; трактор «МТЗ-80», 1986 року випуску, орієнтовною вартістю 97000 грн.; автомобіль «ВАЗ-21063» д.н.з. НОМЕР_1 , 1991 року випуску, орієнтовною вартістю 25200 грн.; автомобіль «Тойота Королла» д/н НОМЕР_2 , 2007 року випуску, орієнтовною вартістю 237000 грн.; легковий причіп КРАЗ д/н НОМЕР_3 , 1999 року випуску, орієнтовною вартістю 7300 грн.; причіп до трактора марки 2-ПТС-4, 1985 року випуску; культиватор до колісного трактору, 1996 року випуску; картоплекопалку КТМ1,4, 1996 року випуску; плуг трьохкорпусний ПЛН-3,35 до колісного трактора; косарку марки КС-2.1, 1988 року випуску; сівалку зернову СЗ-3.6, 1998 року випуску; котки, п`ять штук, 1998 року випуску; жатку до комбайну ЖРБ-4.2, 1998 року випуску; зчіпку для борін С6, 1998 року випуску; сівалку кукурудзяну СПЧ-6, 1998 року випуску, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення; вилучити вищевказане майно (крім земельної ділянки) для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та помістити його для зберігання на штрафмайданчик Недригайлівського ВП Роменського ВП ГУНП в Сумській області; заборонити підозрюваній ОСОБА_4 або третім особам, за дорученням останньої, відчужувати вказане майно.

Клопотання вмотивоване тим, що Недригайлівським ВП Роменського ВП Головного управління Національної поліції у Сумській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12017200220000190 від 05.07.2017, за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження розслідується факт заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 згідно рішення Сакунихської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від 06 листопада 2015 року обрано сільським головою Сакунихської сільської ради Недригайлівського району Сумської області на місцевих виборах 06.11.2015.

Відповідно до ст. ст. 12, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ОСОБА_4 , як сільський голова, є головною посадовою особою територіальної громади відповідного села, здійснює свої повноваження на постійній основі, очолює виконавчий комітет відповідної сільської ради, головує на її засіданнях, організовує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, підписує рішення ради та її виконавчого комітету, здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради. Таким чином, ОСОБА_4 наділена організаційно-розпорядчими функціями, є службовою особою уповноваженою на виконання функцій органу місцевого самоврядування.

Сакунихський сільський голова, ОСОБА_4 , органами досудового розслідуванням підозрюється в тому, що будучи службовою особою, у порушення п. 1 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» п. п. 2, 3, 6 постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів», згідно з якими виплата премії, матеріальної допомоги на оздоровлення сільському голові приймається відповідною радою, вирішила шляхом зловживання службовим становищем та підробки документів заволодіти коштами місцевого бюджету Сакунихської сільської ради.

Реалізовуючи свій злочинний намір, у лютому 2017 року, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді Сакунихського сільського голови, здійснюючи функції представника місцевого самоврядування, будучи службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі функції, перебуваючи на робочому місці, у приміщенні Сакунихської сільської ради, що розташована за адресою: вул. Рябова, буд. 105, с. Сакуниха Недригайлівського району Сумської області, діючи умисно, знаючи, що зазначене рішення не приймалось, зловживаючи службовим становищем, з метою особистого збагачення та отримання неправомірної вигоди для себе, вступила у злочинну змову із секретарем сільської ради, якій надала незаконну вказівку скласти завідомо неправдиве рішення Сакунихської сільської ради від 06.11.2015 про встановлення надбавок та преміювання сільського голови, тобто себе, ОСОБА_4 , на період сьомого скликання, зазначивши в ньому про виплату щомісячної премії сільському голові в розмірі 150% середньомісячної заробітної плати з урахуванням рангу та стажу, а також одноразову премію в розмірі 150 % середньомісячної заробітної плати з урахуванням рангу та стажу до дати державних свят Дня місцевого самоврядування, міжнародного жіночого дня 8 Березня, Дня Конституції, Дня Незалежності України на увесь період сьомого скликання.

При цьому ОСОБА_4 достовірно знала про те, що депутатами Сакунихської сільської ради на засіданні десятої сесії сьомого скликання 24.12.2016 та на засіданні одинадцятої сесії сьомого скликання 17.03.2017 було відмовлено у преміюванні сільського голови на 2017 рік, а питання про преміювання сільського голови на 2018 та 2019 роки та на період сьомого скликання взагалі не виносилось на розгляд сесії.

Вступивши у злочинну змову з секретарем сільської ради, ОСОБА_4 переслідувала корисливий мотив та мету наживи, усвідомлювала суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачала настання в їх результаті суспільно-небезпечних наслідків та бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом.

На виконання злочинної вказівки, ОСОБА_6 27.03.2017 у приміщенні сільської ради в кабінеті секретаря Сакунихської сільської ради на комп`ютері секретаря Сакунихської сільської ради виготовила рішення від 06.11.2015 четвертої сесії сьомого скликання Сакунихської сільської ради «Про встановлення надбавок та преміювання сільського голови ОСОБА_4 на період сьомого скликання», яке містило завідомо неправдиві відомості про те, що депутатами сільської ради було проголосоване, а сесією ради прийняте рішення про виплату премії голові ради в розмірі 150% середньомісячної заробітної плати з урахуванням рангу та стажу, та одноразову премію в розмірі 150 % середньомісячної заробітної плати з урахуванням рангу та стажу до дати державних свят - Дня місцевого самоврядування, міжнародного жіночого дня 8 Березня, Дня Конституції, Дня Незалежності України на увесь період сьомого скликання.

На вказаному рішенні ОСОБА_6 підробила підпис ОСОБА_4 , розписавшись від її імені. У подальшому після виготовлення цього рішення, ОСОБА_4 , розуміючи, що воно підроблене, завірила його гербовою печаткою Сакунихської сільської ради, надавши йому статус офіційного документа. При цьому усвідомлювала, що на засіданні десятої сесії сьомого скликання 24.12.2016 року та на засіданні одинадцятої сесії сьомого скликання 17.03.2017 було відмовлено у преміюванні сільського голови на 2017 рік.

Завідомо неправдивий документ був долучений до матеріалів першої сесії сьомого скликання Сакунихської сільської ради Недригайлівського району Сумської області від 06.11.2015.

Після цього ОСОБА_6 надала цей документ головному бухгалтеру ради ОСОБА_7 , яка не була обізнана із злочинними намірами ОСОБА_4 , що стало підставою для незаконного нарахування та виплати премії.

Своїми діями ОСОБА_6 , за вказівкою ОСОБА_4 , створила умови та надала засоби у вигляді завідомо неправдивого офіційного документа рішення сесії Сакунихської сільської ради від 06.11.2015 «Про встановлення надбавок та преміювання сільського голови ОСОБА_4 на період сьомого скликання» для можливості заволодіння ОСОБА_4 бюджетними коштами.

На підставі підробленого рішення бухгалтером сільської ради ОСОБА_7 , відповідно до бухгалтерських відомостей нарахування заробітної плати Сакунихської сільської ради за період з березня 2017 по березень 2019 років ОСОБА_4 протиправно виплачено премію: за березень 2017 року у розмірі 3510 грн., за квітень 2017 року - 3510 грн., за травень 2017 року - 3510 грн., за червень 2017 року - 3424,2 грн., за липень 2017 року - 3668,79 грн., за серпень 2017 року - 4202,43 грн., за вересень 2017 року - 5136,3 грн., за жовтень 2017 року - 5136,3 грн., за листопад 2017 року - 8560,5 грн., за грудень 2017 року - 11984,7 грн., за січень 2018 року - 6376,5 грн., за лютий 2018 року - 7550,4 грн., за березень 2018 року - 5662,6 грн., яка була зарахована на картковий рахунок № НОМЕР_4 ОСОБА_4 , відкритий у філії Сумського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», за квітень 2018 року у розмірі 3114,54 грн., за травень 2018 року - 5662,8 грн., за червень 2018 року - 8622,9 грн., за липень 2018 року - 8622,9 грн., за жовтень 2018 року - 8622,9 грн., за листопад 2018 року - 14371,5 грн., яка була зарахована на картковий рахунок № НОМЕР_4 ОСОБА_4 , відкритий у філії Сумського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», та частково на картковий рахунок № НОМЕР_5 , відкритий у Сумській філії публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», за грудень 2018 в розмірі 14371,5 грн., за січень 2019 в розмірі 8622,9 грн., за лютий 2019 в розмірі 8622,9 грн., за березень 2019 року - 14371,5 грн., за квітень 2019 року - 5509,07 грн., за травень 2019 року - 8899,2 грн., за червень 2019 року - 3559,7 грн., за липень 2019 року - 10028,29грн., за серпень 2019 року - 10028,29 грн., яка була зарахована на картковий рахунок ОСОБА_4 № НОМЕР_5 , відкритий у Сумській філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ГІриватбанк», за вересень 2019 року - 10028,29 грн., за жовтень 2019 року - 10028,29 грн., за листопад 2019 року - 16713,8 грн., за грудень 2019 року - 16713,8 грн., за січень 2020 року - 8118,1 грн., яка була зарахована на картковий рахунок ОСОБА_4 № НОМЕР_6 , відкритого в AT «Райффайзен Банк Аваль».

Усвідомлюючи факт безпідставного нарахування премії, ОСОБА_4 завірила своїм підписом бухгалтерські відомості нарахування заробітної плати, за період з березня 2017 по січень 2020 року, які містили завідомо неправдиві відомості про нараховану премію та в подальшому протиправно заволоділа премією, розпорядившись коштами на власний розсуд.

Загалом за період з лютого 2017 року по січень 2020 року ОСОБА_4 незаконно виплачено із сільського бюджету Сакунихської сільської ради премії, що спричинило Сакунихській сільській раді Недригайлівського району матеріальних збитків на загальну суму 266 865,47 грн.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, уточнивши обсяг майна, на яке просить накласти арешт, та вказав, що просить накласти арешт в межах суми заподіяної шкоди, а саме на: земельну ділянку з кадастровим номером 5923585700:01:001:0158, трактор «МТЗ-80», 1986 року випуску, автомобіль «Тойота Королла» д/н НОМЕР_2 , 2007 року випуску, та легковий причіп.

Підозрювана ОСОБА_4 та її захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні щодо накладення арешту на земельну ділянку та на інше, зазначене у клопотання майно, заперечували та просили відмовити у задоволенні клопотання з тих підстав, що аналогічні клопотання щодо арешту як земельної ділянки так і іншого майна вже були розглянуті судом та відмовлено в їх задоволенні, зокрема з підстав необґрунтованості.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали кримінального провадження №12017200220000190, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Правовою підставою арешту майна, на яку посилається у клопотанні слідчий, є кримінальне правопорушення, внесене 05.07.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017200220000190 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України.

Метою застосування арешту майна є забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення або цивільного позову, як про це зазначено в клопотанні.

При цьому сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191 КК України, внаслідок яких було завдано майнову шкоду на суму 266 865, 47 грн.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5923585700:01:001:0158, площею 2 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 72 395,79 грн.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У поданому клопотанні слідчий просить накласти арешт на земельну ділянку ОСОБА_4 шляхом заборони її відчуження.

При цьому, відповідно до п. 15 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, встановлено заборону на відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення.

Наявність такої заборони виключає можливість відчуження земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_4 до моменту набрання чинності законом України про обіг земель сільськогосподарського призначення, а тому арешт земельної ділянки є недоцільним.

Крім того, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Відповідно, до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження (ч. 6 ст. 170 КПК України).

Частиною 8 ст. 170 КПК України визначено, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

У матеріалах, доданих до клопотання, відсутні відомості щодо належності майна, окрім земельної ділянки, яке прокурор просить арештувати, саме ОСОБА_4 . Навпаки наявні відомості щодо належності автомобіля ВАЗ-21063 та трактора ОСОБА_8 , який у цьому кримінальному провадженні заявлений свідком. Тобто незрозумілою є мета арешту відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, заявлена прокурором, враховуючи, що частково майно, яке прокурор просить арештувати належить свідку. З показань допитаного у судовому засіданні ОСОБА_8 слідує, що частково майно, на яке прокурор просить накласти арешт перебуває всупереч його волі у користуванні ОСОБА_4 , а частково взагалі зникло (котки, зчіпка, причіп, тощо), про що ним зроблено відповідну заяву і за результатами чого внесені відомості до ЄРДР. При цьому докази щодо користування і розпоряджання майном ОСОБА_8 саме ОСОБА_4 в матеріалах відсутні. При цьому до правоохоронних органів з приводу заволодіння його майном або ж до суду з приводу витребування свого майна з незаконного володіння ОСОБА_8 не звертався. Доводи прокурора щодо перебування на даний час на розгляді в порядку цивільного судочинства справи про поділ спільного майна ОСОБА_4 та ОСОБА_8 не є прийнятними, оскільки рішення у справі про поділ майна на час розгляду цього клопотання не ухвалено. Також до клопотання не додано матеріалів кримінального провадження, які б підтверджували розмір завданої шкоди внаслідок кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_4 .

На підставі викладеного слідчий суддя вважає, що клопотання є необґрунтованим, оскільки ним не доведено необхідність його задоволення, в матеріалах клопотання відсутні відомості належності майна на праві власності, окрім земельної ділянки, підозрюваній, докази щодо розміру завданих кримінальним правопорушенням збитків, будь-які докази що майно може бути певним чином приховано, знищено, зіпсовано, передано чи відчужено, та клопотання прокурора не містить достатніх та переконливих доказів наявності ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, зокрема ризику відчуження підозрюваною належної їй земельної ділянки (паю), а тому у його задоволенні слід відмовити.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також необґрунтованість та недоведеність необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування, слідчий суддя не знаходить правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

З огляду на викладене слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170-175, 309, 372, 376 КПК України слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання начальника Недригайлівського відділу Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12017200220000190, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється дня отримання нею копії ухвали.

Повний текст ухвали проголошено о 10 годині 20 хвилин 28 липня 2020 року.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Слідчий суддя: ОСОБА_1