Постанова

від 22.07.2020 по справі 142/1045/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 липня 2020 року

м. Київ

справа № 142/1045/17

провадження № 61-12572 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - селянське фермерське господарство Вид ;

представник відповідача - ОСОБА_3 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Денишенко Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до селянського фермерського господарства Вид (далі - СФГ Вид ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 2,1860 га, кадастровий номер 0523281600:01:001:0015, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області.

04 січня 2005 року між нею та СФГ Вид було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. Договір зареєстрований у Піщанському відділі реєстрації Вінницької регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру 23 лютого 2005 року за № 040501800133.

Після закінчення дії вказаного договору відповідач відмовляється повернути земельну ділянку, вказуючи на те, що 23 грудня 2010 року між нею та СФГ Вид було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки площею 2,1860 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, строком на 20 років.

Зазначала, що договір оренди землі від 23 грудня 2010 року суперечить вимогам закону, оскільки був укладений в період дії договору оренди землі від 04 січня 2005 року, а, відтак, не породжує реальних правових наслідків. Скориставшись її похилим віком, відповідач уклав оспорюваний нею договір оренди землі шляхом обману.

Ураховуючи викладене, посилаючись на статті 203, 215, 230 ЦК України ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,1860 га, кадастровий номер 0523281600:01:001:0015, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, укладений між нею та СФГ Вид 23 грудня 2010 року; зобов`язати відповідача повернути їй земельну ділянку, а також стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 01 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір оренди земельної ділянки площею 2,1860 га, кадастровий номер 0523281600:01:001:0015, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кукулівської сільської ради, укладений 23 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та СФГ Вид строком на 20 років, недійсним. Зобов`язано СФГ Вид повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,1860 га, кадастровий номер 0523281600:01:001:0015, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що існування одночасно двох правочинів щодо однакового об`єкту оренди суперечить законодавству України. Відтак, договір оренди земельної ділянки, укладений 23 грудня 2010 року, є недійсним з моменту його вчинення, оскільки на час його укладення та на час реєстрації за СФГ Вид права на оренду землі був чинним договір оренди спірної земельної ділянки від 04 січня 2005 року. При цьому позивачем не пропущено строки позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, оскільки строк дії договору, укладеного 04 січня 2005 року, закінчився 23 лютого 2015 року, а тому перебіг строку позовної давності має розпочатися з часу коли особі стало відомо про її порушене право, але не раніше 23 лютого 2015 року, тобто з часу коли таке порушення права розпочалося.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційну скаргу СФГ Вид задоволено. Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 01 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим , що СФГ Вид не було додержано порядку пролонгації оренди земельної ділянки, при цьому, оскільки одна і та ж сама земельна ділянка не може бути об`єктом оренди двох договорів, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Суд апеляційної інстанції вважав, що саме з моменту підписання позивачем договору оренди землі від 23 грудня 2010 року слід рахувати початок перебігу строків позовної давності, оскільки саме з цього часу у ОСОБА_1 виникло право на позов у зв`язку з порушенням СФГ Вид порядку продовження строку оренди земельної ділянки.

Відповідно, позовна заява подана з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, а позивачем не зазначено причин його пропуску.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 142/1045/17 з Піщанського районного суду Вінницької області.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 березня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами встановлено, що договір оренди землі від 23 грудня 2010 року укладений в період дії договору оренди землі між тими ж сторонами, що і договір оренди землі від 04 січня 2005 року, а тому не відповідає вимогам закону і не породжує реальних правових наслідків. Тобто є нікчемним у момент його укладення, оскільки незважаючи на його реєстрацію, він не розпочав свою дію, так як продовжував діяти інший договір на цю ж земельну ділянку.

У договорі оренди землі від 23 грудня 2010 року не передбачений початок його дії з часу закінчення дії попереднього договору оренди землі.

Вважала, що апеляційний суд помилково обґрунтував свої висновки щодо набуття чинності договору оренди від 23 грудня 2010 року з часу його державної реєстрації, так як він встановив, що така реєстрація суперечить закону і відповідно є незаконною та не породжує правових наслідків.

Застосовуючи строки позовної давності, апеляційний суд не з`ясував коли почалося виконання договору оренди від 23 грудня 2010 року.

Не було цього з`ясовано і судом першої інстанції, але суд дійшов правильного висновку про те, що початок виконання вказаного договору оренди від 23 грудня 2010 року не міг настати раніше закінчення дії договору оренди від 04 січня 2005 року, зареєстрованого 23 лютого 2005 року.

Тобто виконання договору оренди від 23 грудня 2010 року, який укладений строком на 10 років, не могло розпочатися раніше 23 лютого 2015 року.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що їй стало відомо про порушення її права власності саме після 23 лютого 2015 року, коли відповідач відмовився повертати їй земельну ділянку.

При цьому послалася на відповідну правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 28 жовтня 2004 року серії ВН в„– 205095 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,186 га, кадастровий номер 0523281600:01:001:0015, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області.

04 січня 2005 року між ОСОБА_1 та СФГ Вид було укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки строком на 10 років, який було зареєстровано Піщанському відділі реєстрації Вінницької регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру 23 лютого 2005 року за № 040501800133 (а.с. 8-12).

23 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та СФГ Вид було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,186 га, кадастровий номер 0523281600:01:001:0015, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, строком на 20 років. Вказаний договір оренди землі зареєстрований у Піщанському відділі регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 28 жовтня 2011 року № 1519 (а.с. 13-14).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої, шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Встановивши, що під час дії договору оренди землі від 04 січня 2005 року між позивачем та відповідачем 23 грудня 2010 року було укладено ще один договір оренди землі на ту ж саму земельну ділянку та проведено його державну реєстрацію, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що одна і та ж сама земельна ділянка не може бути об`єктом оренди двох договорів.

Встановлено, що у листопаді 2018 року СФГ Вид заявлено про пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності для звернення до суду (а.с. 147-148).

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 255 ЦК України.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням наведеного та на підставі статті 261 ЦК України початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що перебіг строку позовної давності слід рахувати з моменту підписання позивачем договору оренди землі від 23 грудня 2010 року, оскільки саме з цього часу у ОСОБА_1 виникло права на позов у зв`язку з порушенням СФГ Вид порядку продовження договору оренди земельної ділянки.

Відтак, встановивши, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Посилання касаційної скарги на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16 (провадження № 11-374апп18) безпідставні, оскільки у вказаній справі судом касаційної інстанції зроблено висновок про те, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося. Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спірні правовідносини у цій справі не пов`язані з виконанням/невиконанням умов договорів оренди та правомірністю чи навпаки укладення цих цивільно-правових угод, на підставі яких здійснювалася реєстрація права. Разом з тим, підставою для відмови у позові у справі, яка переглядається, є пропуск позивачем строку позовної давності

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович