Рішення

від 27.07.2020 по справі 640/2291/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2020 року м. Київ № 640/2291/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Громадської організації "Ошукані українці"

до Міністерства юстиції України

третя особа Політична партія "Слуга Народу"

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "Ошукані українці" (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа - Політична партія "Слуга Народу" (далі - третя особа), в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо нездійснення контролю за діяльністю Політичної партії "Слуга Народу" в частині дотримання нею Статуту Політичної партії "Слуга Народу", Закону України "Про політичні партії в Україні"; зобов`язати Міністерство юстиції України звернутись до адміністративного суду із позовом про заборону діяльності політичної партії "Слуга Народу"; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Міністерством юстиції України допущено протиправну бездіяльність щодо контролю за діяльністю Політичної партії "Слуга Народу" в частині дотримання нею пунктів 2.1, підпункту 2.2.2, пункту 2.2, підпунктів 4.9.11, 4.9.13 пункту 4.9, пункту 3.1, пункту 4.2 Статуту Політичної партії "Слуга Народу", Закону України "Про політичні партії в Україні", а саме: під час проведення з`їзду політичної партії "Слуга Народу" 09-10 червня 2019 року та 07 липня 2019 року в частині не проведення конференції регіональних організацій у тому числі щодо обов`язкового обрання делегатів на вказаний вище з`їзд; до обласних партійних організацій політичної партії "Слуга Народу" входять одночасно одній й ті ж люди, ще й з порушенням адміністративно-територіального принципу побудови обласних партійних організацій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року в задоволенні заяв позивача про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін та допит свідка відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від27 липня 2020 року в задоволенні клопотання Громадської організації "Ошукані українці" про витребування доказів відмовлено.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник Міністерства юстиції України зазначає, що Міністерство юстиції України у випадках передбачених законами наділено повноваженнями щодо проведення перевірки діяльності політичних партій лише щодо дотримання вимог Конституції та законів України, статуту політичної партії при розгляді документів щодо державної реєстрації політичної партії, державної реєстрації символіки політичної партії, державної реєстрації змін про політичну партію, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. При цьому, представник Міністерства юстиції України наголошує, що останнім у межах компетенції здійснюються заходи щодо контролю за діяльністю Політичної партії "Слуга Народу".

У письмових поясненнях представник третьої особи зазначив, що виборчий процес з приводу позачергового обрання народних депутатів 21 липня 2019 року розпочався 24 травня 2019 року та завершився 16 серпня 2019 року. Ймовірні порушення, допущені на думку позивача Політичною партією "Слуга Народу" під час зазначеного виборчого процесу, підлягали оскарженню під час такого виборчого процесу з особливостями, встановленими Законом України Про вибори народних депутатів та відповідними процесуальними нормами - статтями 270, 273, 275, 276 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, представник третьої особи наголошує на відсутність порушеного права позивача з боку Міністерства юстиції України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Статтею 36 Конституції України визначено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Статтею 37 Конституції України передбачено, що утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, забороняються.

Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Заборона діяльності об`єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Відповідно до Закону України Про політичні партії в Україні від 05 квітня 2001 року № 2365-III (далі - Закон) політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Як вказує відповідач, на підставі рішень Установчого З`їзду ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ ПАРТІЯ РІШУЧИХ ЗМІН від 01 лютого 2015 року про створення ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ ПАРТІЯ РІШУЧИХ ЗМІН , затвердження її статуту та програми, обрання керівних та контролюючих органів, рішень Позачергового З`їзду ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ ПАРТІЯ РІШУЧИХ ЗМІН від 30 грудня 2015 року про внесення змін до статуту та програми Партії Міністерством юстиції України було прийнято рішення про реєстрацію ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ ПАРТІЯ РІШУЧИХ ЗМІН від 31 березня 2016 року № 929/5.

В подальшому, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про ПОЛІТИЧНУ ПАРТІЮ ПАРТІЯ РІШУЧИХ ЗМІН , що містяться в Єдиному державному реєстрі, від 12 жовтня 2017 року за підписом новообраного Голови Партії ОСОБА_5 та інших документів, поданих до Міністерства юстиції України 09, 13 та 29 листопада 2017 року для державної реєстрації змін у складі керівних органів, найменування, місцезнаходження, до статуту та програми Партії, прийнятих на підставі рішень Позачергового З`їзду Партії від 12 жовтня 2017 року, Міністерством юстиції України прийнято рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про ПОЛІТИЧНУ ПАРТІЮ ПАРТІЯ РІШУЧИХ ЗМІН , що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до статуту та програми (рішення від 01 грудня 2017 року № 1169/19.4).

Також, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про ПОЛІТИЧНУ ПАРТІЮ СЛУГА НАРОДУ , що містяться в Єдиному державному реєстрі, від 22 травня 2019 року за підписом новообраного Голови ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ СЛУГА НАРОДУ ОСОБА_3 та інших документів, поданих до Міністерства юстиції України 24 березня 2019 року для державної реєстрації змін у складі керівних органів Партії, прийнятих на підставі рішень Позачергового З`їзду Партії від 21 травня 2019 року, Міністерством юстиції України було прийнято рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про ПОЛІТИЧНУ ПАРТІЮ СЛУГА НАРОДУ , що містяться в Єдиному державному реєстрі (рішення від 30 травня 2019 року № 253/19.4).

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про ПОЛІТИЧНУ ПАРТІЮ СЛУГА НАРОДУ , що містяться в Єдиному державному реєстрі, від 27 листопада 2019 року за підписом ОСОБА_3 та інших документів, поданих до Міністерства юстиції України 15 та 28 листопада 2019 року для державної реєстрації змін у складі керівних органів Партії, що містяться в Єдиному державному реєстрі, прийнятих на підставі рішень Позачергового з`їзду Партії (першого етапу) від 10 листопада 2019 року, Міністерством юстиції України було прийнято рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про ПОЛІТИЧНУ ПАРТІЮ СЛУГА НАРОДУ , що містяться в Єдиному державному реєстрі, від 04 грудня 2019 року № 566/19.4.

Позачерговим з`їздом Партії (першим етапом) від 10 листопада 2019 року приймалися рішення про: звільнення ОСОБА_3 з посади Голови Партії; обрання ОСОБА_4 на посаду Голови Партії.

Згідно статті 18 Закону державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють:

1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади;

2) Центральна виборча комісія, окружні виборчі комісії, територіальні виборчі комісії на відповідних місцевих виборах - за додержанням політичними партіями встановленого порядку участі у виборчому процесі, а також, у межах визначених законом повноважень, за своєчасністю подання до відповідних виборчих комісій проміжних та остаточних фінансових звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на виборах, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей;

3) Рахункова палата - за цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності;

4) Національне агентство з питань запобігання корупції - за додержанням встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій, передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського та місцевого референдуму, законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, своєчасністю подання звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на загальнодержавних та місцевих виборах, повнотою таких звітів, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей.

Так, на думку позивача, допущені третьою особою порушення пов`язані із обранням делегатів від партійних осередків (від Регіональних партійних організацій Партії, включаючи Черкаську Регіональну організацію із подальшою участю цих (делегатів) у Позачерговому З`їзді Партії, що проходив у три етапи: 09 червня 2019 року, 10 червня 2019 року та 07 липня 2019 року, для обрання кандидатів у народні депутати від Політичної партії СЛУГА НАРОДУ для участі у Позачергових виборах народних депутатів 21 липня 2019 років.

З урахуванням норм частини 9 статті 107 та пункт 1 частини 5 статті 11 Закону України Про вибори народних депутатів , виборчий процес у Позачергових виборах народних депутатів, призначених на 21 липня 2019 року згідно Указу Президента України від 21 травня 2019 року №303/2019, розпочався на наступний день після опублікування 23 травня 2019 року вказаного Указу Президента України, тобто з 24 травня 2019 року та станом на час розгляду даної справи закінчився.

Суд наголошує, що розгляд справ пов`язаних з виборчим процесом встановлено Законом України Про вибори народних депутатів та статтями 270, 273, 275, 276 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, як зазначено вище, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 18 Закону саме на Центральну виборчу комісію покладено обов`язок здійснювати контроль за додержанням політичними партіями встановленого порядку участі у виборчому процесі.

Так, частина 1 статті 21 Закону передбачає, що політична партія може бути за адміністративним позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань заборонена в судовому порядку у випадку порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Відповідно до пунктів 3-5 Керівних принципів заборон і розпуску політичних партій, прийнятих Венеціанською комісією 10-11 грудня 1999 року, заборона або насильницький розпуск політичних партій може бути виправданий тільки в тому випадку, якщо ці партії проповідують насильство чи повалення демократичного конституційного ладу, тим самим підриваючи права і свободи, які гарантуються Конституцією.

Згідно з пунктом 10 Пояснювального меморандуму до Керівних принципів заборони політичних партій і аналогічних заходів заборона або розпуск політичних партій можуть здійснюватися тоді, коли є конкретні докази, що партія займається діяльністю, яка несе загрозу демократії та основоположним свободам.

На думку суду, позивачем не доведено наявність протиправної бездіяльності відповідача, а з огляду на відсутність у відповідача інформації про факти порушення третьою особою законів України та Конституції України, які б вказували на наявність достатніх в розумінні Керівних принципів заборон і розпуску політичних партій, прийнятих Венеціанською комісією 10-11 грудня 1999 року підстав для звернення відповідача до суду з позовом про заборону діяльності політичної партії, підстави для задоволення позовних вимог у відповідній частині відсутні.

Дослідуючи питання наявності/відсутності порушених прав та інтересів позивача внаслідок оскаржуваної бездіяльності Міністерства юстиції України суд вказує таке.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 № 6-зп Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України частину другу ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв`язати спір.

Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні від 1 грудня 2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Водночас за відсутності об`єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Викладені конституційні норми кореспондуються з нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах.

Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов`язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.

При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Так, ймовірна бездіяльність Міністерства юстиції України в рамках досліджуваних правовідносин жодним чином не впливала на права та інтереси членів Громадської організації "Ошукані українці".

З урахуванням наведеного та встановлені вище обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

З урахуванням того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Громадської організації "Ошукані українці" відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення", Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко