Рішення

від 21.07.2020 по справі 204/3899/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 204/3899/19

Провадження № 2/761/2823/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 липня 2020 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.

за участю секретаря Савенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2019 року позовну заяву передано за підсудністю до Снятинськог районного суду Івано-Франківської області.

06.09.2019 року суддею Снятинського районного суду Івано-Франківської області винесено ухвалу про направлення справи за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва (с. Піхур О.І.) від 01.11.2019 року у справі за позовною заявою відкрито провадження порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На підставі розпорядження щодо повторного автоматичного розподілу справи № 01-08-443 від 16.01.2020 року, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Рибака М.А., у зв`язку із звільненням судді Піхур О.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва (с. Рибак М.А.) від 01.11.2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір позики від 27.12.2019 року, відповідно до якого сума позики становить 409 050,00 грн., строк дії позики до 01.02.2017 року. Відповідач не виконав грошове зобов`язання перед позивачем, внаслідок чого утворилась заборгованість. Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в сумі 550 658,88 грн., з яких 409 050,00 грн. - основного боргу; 28 409,36 грн. - 3% річних; 113 199,52 грн. - інфляційної складової боргу.

В судове засідання позивача та його представник не з`явились, представник позивача подав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги, підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, відзиву на позов не надавав та не просив розглядати справу за його відсутності.

У відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував представник позивача.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором позики позикодавець передає позичальникові у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 27.12.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каліушко І.А. (а.с.5).

Відповідно до п. 1 Договору позики, позикодавець в порядку та на умовах , визначених цим Договором, зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000 доларів США, що на момент підписання договору за курсом НБУ становить 409 050, 00 грн., а останній зобов`язується прийняти позику і повернути позику позикодавцеві у визначений цим Договором строк.

Згідно п. 2 Договору позики, позика надається до 01.02.2017 року, проте у зазначений в договорі строк відповідач борг не повернув.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має права вимагати його виконання у будь який час.

При цьому, відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до Правової позиції, висловленої Верховним Судом України під час розгляду справи у справі № 6-79цс14, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

За змістом ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України лише у тому разі, якщо договір позики не передбачає інших умов. Передбачене у цій нормі право сторін на встановлення умов оплати за користування позикою з урахуванням норм ст.6, ч. 1 ст.627 ЦК України слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів та порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати (наприклад, у твердій грошовій сумі безвідносно до суми боргу), оскільки закон - ст. ст. 536, 1048 ЦК України визначає, що плата за користування чужими грішми встановлюється і нараховується у вигляді процентів на основну суму боргу.

Аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст. ст.192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов`язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов`язання і його виконання є національна валюта України - гривня.

Відповідно, у національній валюті України підлягають обчисленню і стягненню і інші складові грошового зобов`язання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та виплати, передбачені ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач ОСОБА_2 не виконав своїх зобов`язань за договором позики щодо повернення позивачу суми позики в повному обсязі до 01.02.2017 року, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 409 050,00 грн.

Стосовно стягнення з відповідача трьох процентів річних за користування позикою суд зазначає наступне.

Відповідно до Правової позиції, висловленої Верховним Судом України під час розгляду справи у справі № 6-1412цс16 статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно Договору остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 01.02.2017 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 28 409,36 грн. - 3% річних та 113 199,52 грн. - інфляційної складової боргу за період з 02.02.2017 року по 27.05.2019 року, відповідно до наданого позивачем розрахунку, перевіреного судом.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі зазначеного та оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач ОСОБА_2 не виконав своїх зобов`язань за договором безвідсоткової позики грошових коштів щодо повернення позивачу суми позики, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 550 658,88 грн., з яких 409 050,00 грн. - основного боргу; 28 409,36 грн. - 3% річних; 113 199,52 грн. - інфляційної складової боргу, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, судовий збір у розмірі 5 506,60 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 625, ст. ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 409050,00 грн., 28409,36 грн. трьох процентів річних та 113199,52 грн. інфляційних втрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5506,60 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

СУДДЯ М.А. РИБАК

Повний текст рішення суду складено 27.07.2020 року.