Рішення

від 30.07.2020 по справі 913/113/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м.Харків Справа № 913/113/20

Провадження №7/913/113/20

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чигриної Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 913/113/20

за позовом виконуючого обов`язки керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області (92700, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Монастирська, 15) в інтересах держави в особі

позивача - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Центральний, 17, корп. 2, ідентифікаційний код 39771244)

до відповідача - Фермерського господарства Геркулес (92834, Луганська область, Біловодський район, с. Первомайськ, вул. Клубна, 6, ідентифікаційний код 25353900)

про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

Учасники справи явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечили,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконуючий обов`язки керівник Старобільської місцевої прокуратури Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з позовом до Фермерського господарства Геркулес про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, в якому заявив вимогу про:

- витребування із незаконного володіння Фермерського господарства Геркулес на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 41,8 га, розташованої на території Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 13.11.1997 серії ЛГ № 2020000135.

В обгрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що Старобільською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану законності у сфері земельних відносин виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави, використання ФГ Геркулес земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 41,8 га.

Так, він вказує, що не зважаючи на те, що ОСОБА_1 , який на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 41,8 га отримав право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується актовим записом про смерть №34 від 13.11.2015, ФГ Геркулес продовжує утримувати та без відповідних правових підстав використовувати дану земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/113/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні та призначено підготовче засідання на 17.03.2020 року о 10 годині 00 хвилин, в яке викликано учасників справи та їх представників.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.03.2020 року відкладено підготовче засідання у справі на 07.04.2020 року о 10 годині 00 хвилин.

Підготовче засідання, призначене на 07.04.2020 року о 10 год. 00 хв. не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Тацій О.В. на лікарняному, відтак, підготовче засідання підлягає повторному призначенню.

Крім того, 03.04.2020 року від представника відповідача через канцелярію господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просить:

- відкласти підготовче засідання по справі на інший день з урахуванням терміну закінчення карантину.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.04.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів, відкладено підготовче засідання у справі № 913/113/20 та звернуто увагу учасників справи, що інформацію про дату, час і місце підготовчого засідання учасникам справи буде повідомлено додатково

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.05.2020 року повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання у справі №913/113/20 на 16.06.2020 року о 10 год. 10 хв.

Крім цього, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

16.03.2020 року через канцелярію господарського суду від представника ГУ Держгеокадастру у Луганській області надійшли письмові пояснення, в яких просить суд винести законне та обґрунтоване рішення по справі, а також зазначає, що ГУ Держгеокадастру у Луганській області на сьогодні є органом, який приймає рішення щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення на території Луганської області.

При цьому, звертає увагу на те, що під час інвентаризації земель державної власності у 2019 році було сформовано дві земельні ділянки на вищезазначеній площі 41,8 га (14,0 га та 27,8 га) та занесено відповідні відомості до НКС:

земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4420684400:14:001:0048 площею 14,0 га (цільове призначення - для ведення фермерського господарства);

земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4420684400:14:001:0047 площею 27,8 га (цільове призначення - для ведення фермерського господарства).

Зазначене підтверджується доданими до письмових пояснень відомостями про земельні ділянки з НКС від 19.12.2019 року.

Відповідно до ч.ч. 1 та 8 ст. 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Відповідач звернувся через канцелярію суду з відзивом на позовну заяву, в якому просить:

- у задоволенні позову відмовити.

В якості обґрунтування своєї позиції навів наступні мотиви, твердження та заперечення. Відповідач відзначає, що до спадкоємців переходить право постійного користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що буди у спадкодавця, а тому вважає, що право постійноо користування земельною ділянкою площею 41,8 га ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 13.11.1997 року серії ЛГ №2020000135 перейшло їй в порядку спадкування за законом. У зв`язку з чим спростовується факт незаконного володіння ФГ Геркулес вказаною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, розташованою на території Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області.

Також, ухвалою суду від 17.03.2020 року встановлено позивачу строк - протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали суду або відзиву на позов - для подання суду: відповіді на відзив на позов та доказів направлення відповіді на відзив відповідачу; а відповідачу встановлено строк - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду (якщо такий буде поданий): заперечень на відповідь на відзив та доказів направлення заперечень на відповідь на відзив позивачу.

05.05.2020 року від в.о. керівника Старобільської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій прокурор просить:

- долучити відповідь на відзив до матеріалів справи та врахувати її при розгляді.

У змісті відповіді на відзив прокурор зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів відповідача, у зв`язку з чим вважає їх такими, що підлягають відхиленню.

Викладені у якості обґрунтування своєї позиції аргументи прокурора зводяться, зокрема, до того, що право користування земельною ділянкою, що виникло у померлого ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування , не входить до складу спадщини та припинилося з його смертю. Разом з тим, зауважує на тому, що автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою після смерті землекористувача, а також набуття фермерським господарством даного права законодавством не передбачено. При цьому, за життя ні ОСОБА_1 , ні ФГ Геркулес не зверталися до уповноважених органів для переоформлення права на спірну земельну ділянку.

Розглянувши подану у встановлені судом строки відповідь на відзив прокурора, суд вважає, що вона подана з додержанням вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 170 ГПК України, а також приписів ст. 166 ГПК України, в силу чого у суду відсутні підстави для повернення її заявнику без розгляду, а тому приймає її до розгляду та долучає до матеріалів справи.

11.06.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просить в задоволенні позову відмовити повністю.

На підтримку своєї позиції зазначає, що ОСОБА_2 , яка є головою ФГ Геркулес , успадкувала право постійного користування земельною ділянкою площею 41,8 га після смерті ОСОБА_1 . При цьому, вважає, що смерть колишнього голови ФГ Геркулес , якому земельна ділянка надавалася у постійне користування, не є підставою для припинення права користування нею господарством, а право постійного користування внаслідок фактичної заміни особи постійного користувача перейшло до відповідача по справі з дня його державної реєстрації. Більш того, посилається на те, що право землекористування у ОСОБА_1 взагалі не виникало, оскільки право на отримання земельної ділянки було обтяжене обов`язковою умовою, передбаченою законом, - для створення юридичної особи у формі фермерського господарства. А тому зауважує, що тверджененя прокурора щодо безпідставності використання земельної ділянки господарством є необґрунтованими і такими, що не відповідають суті закону.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.06.2020 року закрито підготовче провадження по справі № 913/113/20 та призначено справу до судового розгляду по суті, а також зупинено провадження у справі №913/113/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №922/989/18.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.07.2020 року поновлено провадження у справі № 913/113/20 та призначено судовий розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 30.07.2020 року о 10 годині 10 хвилин.

28.07.2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов електронний лист з клопотанням, в якому просить провести розгляд справи без його участі, свою позицію, викладену у поданих раніше відзивах та запереченнях, підтримує, в задоволенні позову просить відмовити.

Згідно Акту від 28.07.2020 року, складеного начальником відділу інформаційних технологій Ластовицьким Д.А., заступником начальника відділу організаційно-документального забезпечення роботи суду Григоровою А.А. та спеціалістом відділу організаційно-документального забезпечення роботи суду Гур`євою А.С., вказаний електронний лист не засвідчено електронним цифровим підписом.

Разом з тим, в акті зазначено, що відправнику електронного листа надіслано повідомлення про те, що документи отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису не належать до офіційних та запропоновано надіслати документ у встановленому порядку або надати оригінал документа в електронній формі.

В силу приписів ч. 2 ст. 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Згідно приписів ст. 7 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч. 4 ст. 170 ГПК України).

Враховуючи викладене, оскільки надіслане електронною поштою без електронного цифрового підпису клопотання не може вважатися офіційним документом, то воно на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України підлягає поверненню заявнику без розгляду як таке, що подано без додержання вимог ч. 2 ст. 170 ГПК України.

Сторони по справі про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином у порядку ст. 120 ГПК України шляхом направлення копій ухвали суду від 21.07.2020 року за їх адресами рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

Згідно державного акту на право постійного користування землею від 13.11.1997 серії ЛГ № 2020000135 ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Біловодської районної державної адміністрації від 12.11.1997 року № 575 надано у постійне користування земельну ділянку площею 41,8 га, розташовану на території Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області.

Разом з тим, рішенням ІIV сесії ХХІІІ скликання Біловодської районної ради №7/8.5 від 09.09.1999 року Про надання земельної ділянки для розширення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_1 вирішено надати земельну ділянку площею 8,2 га ріллі голові фермерського Геркулес ОСОБА_1 для розширення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Данилівської сільської ради.

Таким чином, громадянин ОСОБА_1 набув право постійного користування земельною ділянкою площею 41,8 гектарів території Данилівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства та 8,2 га ріллі для розширення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Данилівської сільської ради.

10.12.1997 року була проведена державна реєстрація юридичної особи ФГ Геркулес , яке знаходиться за адресою: Луганська область, Біловодський район, с. Первомайськ, ідентифікаційний код юридичної особи 25353900, що встановлено з інформації, викладеної у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виготовленого станом на 09.12.2019 року.

Однак, як вбачається з актового запису про смерть № 34 від 13.11.2015 року, складеного т.в.о. секретаря Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області, громадянин ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 20.02.2017 року у справі № 408/7264/16-ц позов ОСОБА_2 до Бараниківської сільської ради Біловодського району Луганської області, треті особи: Біловодська районна державна адміністрація Луганської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання права власності у порядку спадкування за законом задоволено. Так, рішенням було визнано право власності на цілісний майновий комплекс та 100% статутного капіталу фермерського господарства Геркулес .

Разом з тим, з мотивувальної частини вищезазначеного рішення суду від 20.02.2017 року вбачається, що на момент смерті ОСОБА_1 серед іншого майна, йому належав також цілісний майновий комплекс фермерського господарства Геркулес , у якого в постійному користуванні знаходилось 41,8 гектарів землі, розташованої на території Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області.

Однак, 04.07.2018 року Апеляційним судом Луганської області було розглянуто скаргу керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 20.02.2017 року у цивільній справі № 408/7264/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Бараниківської сільської ради Біловодського району Луганської області, треті особи: Біловодська районна державна адміністрація Луганської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання права власності у порядку спадкування за законом. Так, постановою Апеляційного суду Луганської області від 04.07.2018 року у справі № 408/7264/16-ц апеляційну скаргу керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області було задоволено частково, а саме: постановлено:

рішення Біловодського районного суду Луганської області від 20.02.2017 року змінити, виключивши з його мотивувальної частини фразу: у якого в постійному користуванні знаходилось 41,8 гектарів землі, розташованої на території Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області .

Крім цього, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №191163803 від 02.12.2019 року вбачається, що за запитом за кодом ЄДРПОУ фермерського господарства Геркулес інформація щодо права власності, інших речових прав, у тому числі права постійного користування вказаною земельною ділянкою полощею 41,8 га, відсутня.

Разом з тим, факт користування ФГ Геркулес спірною земельною ділянкою підтверджується поданими податковими деклараціями платника єдиного податку четвертої групи за 2018 та 2019 роки, які подані ФГ Геркулес до Станично-Луганської об`єднаної державної податкової інспекції (Біловодське відділення).

Крім цього, у листі Головного управління ДПС у Луганській області від 04.11.2019 № 1804/9/12-32-54-04-06 вказано, що ФГ Геркулес перебуває на спрощені системі оподаткування, є платником єдиного податку четвертої групи та відповідно сплачує податок за земельні ділянки загальною площею 50 га.

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 30.07.2018 № 10-12-0.3-5653/2-18 станом на 01.01.2013 право постійного користування вищезазначено земельною ділянкою ОСОБА_1 не припинялось, у власність земельна ділянка не передавалась.

При цьому, факт користування земельною ділянкою не заперечується і самим відповідачем, що до того ж підтверджується долученими до матеріалів справи заявами по суті справи.

Надаючи правову кваліфікацію виниклим між сторонами правовідносинам, господарський суд бере до уваги наступні положення законодавства.

Предметом позову у цій справі є витребування із незаконного володіння Фермерського господарства Геркулес на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 41,8 га, розташованої на території Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області, яка була надана у постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 13.11.1997 серії ЛГ № 2020000135.

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII Про селянське (фермерське) господарство (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII); втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство ) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Звідси законодавством, чинним на момент створення ФГ Геркулес , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України Про селянське (фермерське) господарство № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Верховний Суд України, застосовуючи приписи статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України Про селянське (фермерське) господарство № 2009-XII, який був чинним до 29 липня 2003 року, та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 937-IV, який набрав чинності 29 липня 2003 року, вважав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (див. ухвали Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 року у справі № 6-20859св07, від 10 жовтня 2007 року у справі № 6-14879св07, від 30 січня 2008 року у справі № 6-20275св07).

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

Згідно із частиною першою статті 92 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частина друга статті 92 цього Кодексу).

З наведеного вбачається, що на момент виходу ОСОБА_7 із ФГ Лідер право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Пунктом 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року), який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до та після 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року), яка діяла до 01 січня 2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне відступити від цієї правової позиції та зазначити, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Як установлено судом, згідно державного акту на право постійного користування землею від 13.11.1997 серії ЛГ № 2020000135 ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Біловодської районної державної адміністрації від 12.11.1997 року № 575 надано у постійне користування земельну ділянку площею 41,8 га, розташовану на території Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області.

Після отримання громадянином - засновником Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано ФГ Геркулес , яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації СФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача (близький за змістом правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 474/100/16-ц (провадження № 14-161цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 704/26/17-ц (провадження № 14-495цс18), від 13 лютого 2019 року у справі №666/1188/16-ц (провадження № 14-629цс18).

За таких обставин зі смертю ОСОБА_8 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 13.11.1997 серії ЛГ № 2020000135, таке право не є таким, що припинилось.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Зважаючи на положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та висновок суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати у вигляді судового збору слід залишити за прокуратурою Луганської області.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову виконуючого обов`язки керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, до Фермерського господарства Геркулес про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 30.07.2020 року.

Суддя О.В. Тацій