Рішення

від 30.07.2020 по справі 916/1292/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1292/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Тарасенко Ю.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/1292/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Харків Техноткань (вул. Велика Панасівська, № 115, м. Харків, 61017, код ЄДРПОУ 32032253)

до відповідача: Акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Пантелеймонівська,19, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40081200)

про стягнення 67 710,24 грн.,

ВСТАНОВИВ :

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариством з обмеженою відповідальністю Харків Техноткань подано до Господарського суду Одеської області позовна заява до АТ Українська залізниця в особі РФ Одеська залізниця про стягнення 67 710,24 грн.

Позовні вимоги ТОВ Харків Техноткань обґрунтовано тим, що Регіональною філією Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" 21.02.2018 року було проведено тендер UA-2018-01-24-000085-b на майданчику ZAKUPKІ.PROM.UA., переможцем якого було визнано ТОВ Харків Техноткань .

11.04.2018р. між ПАТ Укрзалізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця та ТОВ Харків Техноткань було укладено договір поставки №ОД/НХ-18-254НЮ, на загальну суму 407 160 грн.

Так, позивач зазначає, що згідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався передати у власність Замовника товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені в специфікації (Додаток №1 до Договору), а Замовник зобов`язався його оплатити. Згідно п. 1.2. Договору найменування товару - повсть технічна.

Як зазначає позивач, 13.04.2018р. Замовник направив Постачальнику письмову заявку за вих. №НХ 12/3360, згідно якої просив поставити повсть технічну напівгрубошерстну в кількості 2900 кг на загальну суму 407 160 грн., а отже згідно умов Договору та ст. 115 ГПК України кінцевою датою здійснення поставки була 27.04.2018р.

На виконання умов п. 5.2 Договору та письмової заявки позивача за вих. №НХ12/3360 від 13.04.2018р., 25.04.2018р. представники ТОВ Харків Техноткань прибули на склад Замовника, доставивши повсть технічну напівгрубошерстну у кількості 2893,6 кг, на суму 406 261,44 грн. Однак, Замовник доставлений товар не прийняв, порушивши свої зобов`язання за договором.

Як вказує позивач ТОВ Харків Техноткань на виконання умов договору та письмової заявки Замовника вжило всі можливі та необхідні, залежні від нього дії щодо поставки товару. Натомість Замовник свої зобов`язання прийняти та оплатити товар умисно не виконав, мотивуючи надуманими та такими, що суперечать умовам Договору та ГОСТів, підставами.

Крім того, позивач зауважує, що Регіональна філія Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця звернулось до суду з позовом до ТОВ Харків Техноткань щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору. ТОВ Харків Техноткань звернулось до суду з зустрічною позовною заявою щодо стягнення збитків та штрафу, зобов`язання виконати умови договору.

Рішенням господарського суду Харківської області №922/2958/18 від 25.02.2019р. у задоволенні позову РФ Одеська Залізниця ПАТ Укрзалізниця відмовлено повністю, зустрічна позовна заява ТОВ Харків Техноткань задоволена частково, стягнуто штраф та збитки. Не погодившись з зазначеним рішенням суду, РФ Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця подало апеляційну скаргу, в задоволенні якої постановою Східного апеляційного господарського суду № 922/2958/18 від 17.07.2019 р. відмовлено повністю.

Позивач наголошує, що в постанові Східного апеляційного господарського суду № 922/2958/18 від 17.07.2019 р. зокрема зазначено, що: Судом було встановлено, що товар був поставлений замовнику своєчасно згідно графіку поставки, що не було спростовано відповідачем за первісним позовом, ; З огляду на те, що відповідачем за зустрічним позовом допущено порушення зобов`язання щодо прийняття поставленого позивачем товару, у діях/бездіяльності замовника вбачається наявність складу господарського правопорушення, відтак останній зобов`язаний відшкодувати постачальнику завдані внаслідок такого порушення збитки .

Як вказує позивач, вищезазначеними рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції було встановлено наявність у діях РФ Одеська залізниця ПАТ Укрзалізниця складу господарського правопорушення.

Враховуючи викладене, на думку позивача, ТОВ Харків Техноткань не отримало дохід, який був би отриманий у разі належного виконання відповідачем свого зобов`язання, і невиконання умов договору, наявність в діях відповідача складу господарського правопорушення встановлено рішенням господарського суду Харківської області №922/2958/18 від 25.02.2019 р., яким було стягнено фактичні витрати постачальника.

Збитки у вигляді упущеної вигоди позивачем були розраховані наступним чином. ТОВ Харків Техноткань придбало повсть технічну напівгрубошерстну у ТОВ Валтекс маркетинг-Плюс в кількості 2893,6 кг, за 338 551,20 грн. Згідно умов договору №ОД/НХ-18-254НЮ від 11.04.2018р. даний товар був доставлений відповідачеві та його вартість складає 406 261,44 грн.

Отже, різниця між вартістю придбаного товару та ціною, за яку товар мало бути придбано відповідачем, складає 406 261,44 - 338 551,20 = 67 710,24 грн. Саме ця сума і є збитками ТОВ Харків Техноткань у вигляді упущеної вигоди, адже сума була би отримана позивачем у разі, якби відповідач не вчинив господарське правопорушення.

04.06.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 14397/20), згідно якого останній зазначає, що позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 67 710,20 грн., упущеної вигоди, яку міг отримати, на його думку, оскільки дана сума була би точно отримана у разі, якби відповідач не вчинив господарське правопорушення. Таку свою позицію позивач обґрунтовує рішенням Господарського суду Харківської області від 25.02.2019 року по справі №922/2958/18, яким у задоволенні первісного позову ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця до ТОВ Харків Техноткань про стягнення 121545,63 грн. відмовлено повністю, у задоволенні зустрічного позову ТОВ Харків Техноткань до ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця про зобов`язання виконати умови договору та стягнення 58829,09 грн. відмовлено частково, стягнуто з ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця на користь ТОВ Харків Техноткань 28438,30 грн. штраф; 17641,06 грн. збитків, а також витрати зі сплати судового збору за подачу зустрічного позову у розмірі 1762,00 грн., в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Також позивач зазначає, що придбало повсть технічну у ТОВ Валтекс маркетинг- Плюс . Проте, на думку відповідача, з такого твердження неможливо достеменно встановити, що вказана продукція придбавалась саме для її перепродажу відповідачеві та не могла бути реалізована шляхом її перепродажу іншому контрагенту.

Крім того, відповідач зазначає, що твердження позивача, що саме 67 710,20 грн. були би точно отримані ним у разі, якби відповідач не вчинив господарське правопорушення - є абстрактним, оскільки позивач не може достеменно знати про обставини, які б мали місце, якщо б відповідач прийняв товар.

На думку відповідача, позивач не надав належних доказів того, що не виконання зобов`язань за договором поставки відповідачем є причиною, а збитки позивача - наслідком такої протиправної поведінки, оскільки ТОВ Техноткань Україна вільне у виборі контрагентів та має право укладати договори з будь-яким товариством, у будь-який період часу, на будь-яку суму у порядку визначеному законодавством. Тому, факт придбання аналогічного товару у ТОВ Валтекс маркетинг-Плюс не може вважатись причинним зв`язком заподіяних збитків.

Відтак, відповідач, заперечує проти позовних вимог.

17.06.2020р. від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 15516/20), відповідно якої позивач зазначив, що у відзиві відповідач вказує, що неможливо достеменно встановити, що придбана позивачем у ТОВ Валтекс маркетинг-Плюс продукція придбавалась виключно для її перепродажу відповідачеві та не могла бути реалізована шляхом перепродажу іншому контрагенту. Дане твердження, на думку позивача, абсолютно не відповідає дійсності, усі ці дані доводяться викладеними у позові обставинами та доданими документами.

Так, позивач наголошує, що у рішенні господарського суду Харківської області №922/2958/18 від 25.02.2019 р. встановлено, що на виконання умов договору поставки та письмової заявки за вих. №НХ 12/3360 від 13.04.2018 р., 25.04.2018 р. представники ТОВ "Харків Техноткань" прибули на склад Замовника, доставивши повсть технічну напівгрубошерстну у кількості 2893,6 кг, на суму 406 261, 44 грн, що підтверджується видатковою накладною №ХТ 250401 від 25.04.2018 р., та Товарно-транспортною накладною №2504-1 від 25.04.2018 року, автомобілем MERSEDES-BENZ державний номер НОМЕР_1 .

Дані встановлені обставини мають преюдиційне значення при розгляді справи. Отже, є доведеним, що продукція була призначена саме для поставки відповідачеві, і власне і була поставлена, однак в порушення умов договору відповідачем прийнята не була.

Отже, як вказує позивач, саме на виконання умов договору №ОД/НХ-18-254НЮ від 11.04.2018р. позивач придбав товар та саме в результаті дій відповідача (в яких рішеннями судів встановлено наявність складу господарського правопорушення) товар не було поставлено відповідачеві, не отримано дохід, який реально був би отриманий.

Зважаючи на наявність видаткової накладної щодо придбання товару у виробника, на наявність договору між позивачем та відповідачем, наявність специфікації з встановленою кількістю та вартістю та наявність факту вчинення позивачем всіх необхідних дій для виконання умов договору щодо поставки товару і ці обставини встановлені рішенням господарського суду Харківської області № 922/2958/18 від 25.02.2019р. та постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019р., які мають преюдиційне значення, дохід було б отримано позивачем реально, а не абстрактно.

06.07.2020р. від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №17451/20), де заперечуючи проти доводів позивача, відповідач зазначив, що рішенням господарського суду Харківської області від 25.02.2019р. по справі № 922/2958/18 стягнуто з відповідача на користь позивача 28 438,30 штрафу та 17 641,06 збитків.

Також, відповідач зазначає, що позивач вже звертався до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про відшкодування збитків, яку 18.02.2020р. було задоволено частково та стягнуто з відповідача 67 710,24 грн. збитків (упущеної вигоди). Проте постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2020р. по справі № 916/3783/19 вказане рішення було скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ Харків Техноткань .

Крім того, відповідач стверджує, що матеріали справи на містять жодних належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 76,77 ГПК України, на підтвердження реальності настання збитків. У діях відповідача відсутня вина, оскільки останній не може нести відповідальність за дії позивача, оскільки позивач є суб`єктом господарювання та самостійно вирішує, у який спосіб він здійснює господарську діяльність, тобто, на думку відповідача, позивач на свій власний розсуд вирішує, яким чином він приймає участь у відкритих торгах, укладає договори на закупівлю, обирає контрагентів, тощо.

Водночас, відповідач вважає, що останній не несе відповідальності за той факт, що позивачеві для виконання умов договору поставки №ОД/НХ-18-254НЮ від 11.04.2018р. необхідно було заздалегідь придбати товар у іншого суб`єкта господарювання для його перепродажу відповідачеві.

Отже, відповідач стверджує, що надані докази до позовної заяви не свідчать про реальну можливість отримання позивачем коштів у сумі 406 261,44грн. та відповідно завдання йому збитків відповідачем на суму 67 710,24 грн.

16.07.2020р. позивач надав пояснення (вх. №18638/20) щодо наданих відповідачем у запереченні на відповідь на відзив нових доказів, де відзначив, що відповідач подав докази з порушенням встановленого ч.3 ст. 80 ГПК України строку.

Крім того, позивач вказав, що предметом і підставою позову у справі № 916/3783/19 були інші, ніж при розгляді даної справи, оскільки рішення суду першої інстанції у зазначеній справі було скасовано апеляційною інстанцією з тих підстав, що судом по суті було прийнято рішення, яке не відповідало предмету і підставам позовної заяви.

Позивач звертає увагу, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, та позивачем вчинено всі можливі та необхідні дії на його виконання та, відповідно, отримання зафіксованого у договорі прибутку. Натомість, відповідач вчинив господарське правопорушення і ця обставина встановлена рішенням суду.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2020. позовна заява вх.№1332/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2020р. позовну заяву /вх.№1332/20 від 12.05.2020р./ прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Копії ухвали про відкриття провадження по справі були направлені на юридичні адреси сторін, які отримані сторонами справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

30.07.2020 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Регіональною філією Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" 21.02.2018 року було проведено тендер UA-2018-01-24-000085-b на майданчику ZAKUPKІ.PROM.UA, переможцем якого було визнано ТОВ "Харків Техноткань".

11.04.2018р. між ПАТ Укрзалізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця та ТОВ Харків Техноткань було укладено договір поставки №ОД/НХ-18-254НЮ, на загальну суму 407 160 грн. (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався передати у власність Замовника товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені в специфікації (Додаток №1 до Договору), а Замовник зобов`язався його оплатити.

Найменування товару - повсть технічна, виробник товару: ТОВ "Валтекс-маркетинг Плюс", м. Лубни, Україна (п. 1.2., 1.3 договору).

Згідно п.п. 2.1, 2.2. договору, якість товару, що постачається, повинна відповідати ГОСТ 6308-71. Підтвердженням якості збоку постачальника є копія висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи та паспорт якості.

За умовами п. 3.1. договору кількість та асортимент визначається у специфікації (Додаток №1), яка є його невід`ємною частиною договору.

Відповідно до Специфікації № 1 постачальник зобов`язався поставити позивачу повсть технічну напівгрубошерстну (ГОСТ 6308-71) у кількості 2900 кг за ціною 140,40 грн. з ПДВ, на загальну суму 407160,00 грн.

У відповідності до п. 5.2 Договору, в межах конкретного періоду (кварталу) поставки товару, визначеного графіком поставки, Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару на підставі письмових заявок Замовника у строки і обсягах, визначених у цих заявках, але не пізніше ніж впродовж 10 робочих днів з моменту їх отримання у будь-який спосіб (факсом, електронною поштою, листом).

Згідно п. 5.6. договору, товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад замовника на умовах DDP в редакції ІНКОТЕРМС 2010.

Пунктом 6.1. договору визначено, що замовник оплачує поставлений товар за ціною, вказаною у специфікації.

Відповідно п. 6.4 договору загальна сума по договору 407 160,00 грн. у тому числі ПДВ 20% 67860,00 грн.

Згідно до п. 7.2. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються замовником протягом 20 банківських днів з дати поставки товару.

Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або уповноваженими представниками видаткової накладної (п.7.3).

Прийом товару здійснюється замовником у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.1965р. Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю та Інструкцією №П-7 від 25.04.1966р. Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю за наявності товарносупроводжуючих документів: товарно-транспортної накладної, пакувальних аркушів, рахунків-фактур, документів, підтверджуючих якість товару (п.9.1 Договору).

Замовник має право пред`явити постачальнику претензію по кількості на підставі видаткової накладної, і по якості на протязі гарантійного терміну, згідно п. 4.1 договору (п.9.2 Договору).

У разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день затримки; за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, постачальник має сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленої в строк продукції (п.11.3 Договору).

Відповідно до п. 16.2 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018.

Як вбачається з підписаної сторонами специфікації №1 до договору № ОД/НХ-18-254НЮ від 11.04.2018 року та графіку поставки товару, сторони узгодили найменування, кількість, ціну поставки товару, а саме відповідач зобов`язався поставити повсть технічну напівгрубошерстну (ГОСТ 6308-71) у кількості 2900 кг за ціною 140,40 грн. з ПДВ, на загальну суму 407160,00 грн.

Разом з тим, на виконання умов договору поставки та письмової заявки за вих. №НХ12/3360 від 13.04.2018 p., 25.04.2018 p. представники ТОВ Харків Техноткань прибули на склад Замовника, доставивши повсть технічну напівгрубошерстну у кількості 2893,6 кг, на суму 406 261, 44 грн., що підтверджується видатковою накладною №ХТ 250401 від 25.04.2018 p.

Позивачем надано паспорт № 294 на повсть технічну напівгрубошерстну ГОСТ, ТУ 6308-71 від 23.04.2018, згідно з яким вага становить: фактична 2586,3 кг, кондиційна 2893,6 кг.

4.Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків чи відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У відповідності до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 1 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Визначення поняття збитків є також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б в разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Упущена вигода - це доход або прибуток, який міг би одержати суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати. Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних із відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно положень ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною другою статті 693 ЦК України, що застосовуються до правовідносин з договору поставки, передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 5.2 Договору та письмової заявки Позивача за вих.. №НХ12/3360 від 13.04.2018 р., 25.04.2018 р. представники ТОВ Харків Техноткань прибули на склад Замовника, доставивши повсть технічну напівгрубошерстну у кількості 2893,6 кг, на суму 406 261,44 грн., яку позивач придбав у ТОВ Валтекс маркетинг-Плюс . Вказане підтверджено видатковою накладною ВМ-0000423 від 23.04.2018р.

ТОВ Харків Техноткань на виконання умов договору та письмової заявки Замовника вжило всі можливі та необхідні, залежні від нього дії щодо поставки товару.

Згідно умов договору №ОД/НХ-18-254НЮ від 11.04.2018 р, даний товар був доставлений Відповідачеві та його вартість складає 406 261, 44 грн. (відповідно видаткової накладної №ХТ250401 від 25.04.2018 р.).

Натомість Замовник свої зобов`язання прийняти та оплатити товар не виконав.

За змістом ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Враховуючи наведене вище, суд погоджується з позивачем щодо того, що оскільки на момент розгляду даної справи набрало законної сили судове рішення від 25.02.2019р. у справі № 922/2958/18, обставини, які були встановлені під час господарського провадження № 922/2958/18, не підлягають доказуванню в межах даної справи щодо допущення порушення зобов`язання щодо прийняття поставленого позивачем товару та наявності у діях/бездіяльності відповідача складу господарського правопорушення.

Як встановлено судом, збитками ТОВ Харків Техноткань у вигляді упущеної вигоди є сума у розмірі 67 710,24 грн. відповідно до розрахунку, а саме: вартість придбаного товару ТОВ Харків Техноткань повсть технічну напівгрубошерстну у ТОВ Валтекс маркетинг-Плюс в кількості 2893,6 кг. за 338 551,20 грн. - товар поставлений відповідачеві на суму 406 261,44 грн., відтак розмір відшкодування збитків (упущеної вигоди) складає 67 710,24 грн.

Відтак, приймаючи до уваги відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов`язань, які є предметом договору №ОД/НХ-18-254НЮ від 11.04.2018р., суд доходить висновку, що відповідачем були порушені прийняті на себе зобов`язання у спірних правовідносинах як замовником товару.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми збитків (упущеної вигоди) на підставі статті 224 ГК України та ч. 2 ст. 849 ЦК України в розмірі 67 710,24 грн.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невиконання умов договору поставки) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Харків Техноткань є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Харків Техноткань є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню в розмірі 67 710,24 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 129, 202, 129, 232, 233, 236, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов - задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Пантелеймонівська,19, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Харків Техноткань (вул. Велика Панасівська, № 115, м. Харків, 61017, код ЄДРПОУ 32032253) збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 67 710 (шістдесят сім тисяч сімсот десять) грн. 24 коп. та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 30 липня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський