Рішення

від 22.07.2020 по справі 922/3469/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3469/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76) до 1. Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7) 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 70) про визнання незаконним та скасування окремої частини рішення за участю представників:

прокурор - Клейн Л.В., службове посвідчення №051089 від 02.10.2018,

відповідача 1 - Лисенко С.Ю., посвідчення №2745,

відповідача 2 - Скворцова І.І., довіреність б/н від 14.05.2020,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю Перехрестя Плюс про визнання незаконним та скасування пункту 5.3 додатку 1 до рішення 7 сесії 7 скликання Харківської міської ради Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів від 06.07.2016 № 262/16, яким затверджено ТОВ Перехрестя Плюс проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2238 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0037) для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26 (колишній просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ).

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що рішення органу місцевого самоврядування прийнято з порушенням вимог ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів лише на підставі звернення ТОВ Перехрестя Плюс про надання дозволу на розробку проекту відводу, зокрема земельної ділянки площею 0,2238 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0037), для будівництва торгівельного центру з гіпермаркетом з підземним паркінгом та подальшої експлуатації даного об`єкта зі зміною категорії та цільового призначення зазначеної земельної ділянки, а отже є незаконним та підлягає скасуванню.

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом даної справи складається з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2020 прийнято справу № 922/3469/19 до провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.01.2020 відмовлено у задоволенні клопотання 2-го відповідача про залишення позовної заяви без руху (вх. № 29014 від 29.11.2019). Відмовлено у задоволенні клопотання 1-го відповідача за вх. 29394, вх. 29396 від 03.12.2019 про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання 2-го відповідача про закриття провадження у справі (вх. № 29015 від 29.11.2019) - задоволено та провадження у справі № 922/3469/19 закрито.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області, м. Харків на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.01.2020 по справі № 922/3469/19 задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 08.01.2020 по справі № 922/3469/19 скасовано та справу № 922/3469/19 передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями, для нового розгляду справи № 922/3469/19 визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Сальнікова Г.І., про що керівником апарату суду складено та підписано відповідний Витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2020.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.03.2020 прийнято справу № 922/3469/19 до провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.04.2020 о 11:20.

03.04.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8296) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 21.04.2020 відкладено підготовче засідання на 18.05.2020 о 09:50.

15.05.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. № 11023), мотивоване запровадження карантину.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2020 задоволено клопотання відповідача 2 та відкладено підготовче засідання на 25.05.2020 о 12:30.

25.05.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (вх. № 11661), (вх. № 11662) та заява про застосування строків позовної давності (вх. № 11666).

25.05.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11663) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 25.05.2020 відмовлено в задоволенні клопотанні відповідача 1 про залишення позову без розгляду (вх. № 11661), (вх. № 11662) та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 02.06.2020 о 10:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/3469/19 до судового розгляду по суті на 24.06.2020 о 11:00.

02.06.2020 на офіційну електронну адресу господарського суду Харківської області від відповідач 1 надійшло клопотання про доручення доказів (вх. № 1879) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

10.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 13032), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

24.06.2020 відкрито розгляд справи по суті та протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 02.06.2020 о 10:30.

У судовому засіданні 22.07.2020 прокурор заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представники відповідачів 1, 2 у судовому засіданні 22.07.2020 проти задоволення позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 заперечували, просили суд в його задоволенні відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи у судовому засіданні, господарським судом встановлено наступне.

Щодо підстав звернення прокурора з даним позовом.

Згідно частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З урахуванням положень статей 4, 42, 44, 46 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.

Відповідно до частини 3 статті 4 даного Кодексу до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно частини 3 статті 53 даного Кодексу у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін, як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15 січня 2009 року, заява 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської асамблеї ради Європи від 27 травня 2003 року 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

За частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, за якою прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Згідно рішення Конституційного Суду України 3-рн/99 від 08 квітня 1999 року під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник, у кожному конкретному випадку, самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У Рішенні "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, Європейський Суд з прав людини наголошує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес". Позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний interalia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Також, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів, завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб, національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07 грудня 1976 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 січня 1986 року).

У Рішенні Конституційного Суду України 4-р(ІІ)/2019 у справі 3-234-2018 зокрема зазначено, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, в т.ч. представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що встановлені законом, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Таким чином, виключно на прокурора покладено функцію представництва інтересів держави як одного з дієвих механізмів захисту від порушення її інтересів.

Для представництва у суді інтересів держави, прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й відокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що впиняються у відносинах між ними або з державою.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі 910/7813/18.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що даний позов подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статей 116, 123-126, 134, 137 Земельного кодексу України, статей 21, 203, Цивільного кодексу України і статей 23, 24, 53 Закону України "Про прокуратуру" аргументовано недотриманням Харківською міською радою вимог законодавства, що фактично свідчить про незаконність надання оспорюваної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Перехрестя плюс" для будівництва торгового центру без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону).

Звернення прокурора з даним позовом, спрямоване на припинення незаконної діяльності органу місцевого самоврядування та зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки прийняття незаконних рішень органами місцевого самоврядування порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві.

Дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, дотримання органом місцевого самоврядування належного порядку розпорядження земельними ділянками, безпосередньо належить до інтересів держави.

На підставі вищенаведеного та наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави.

Так, звертаючись до суду із даним позовом прокурор зазначає, що Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018221080000412 від 26.12.2018 з попередньою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України. Відомості в ЄРДР внесені за фактом можливого вчинення посадовими особами Харківської міської ради та її структурних підрозділів злочину, передбаченому ч. 2 ст. 364 КК України, який полягає у тому, що посадовими особами Харківської міської ради незаконно, всупереч вимог чинного законодавства, поза земельними торгами надають фізичним та юридичним особам земельні ділянки у приватну власність або права оренди на земельні ділянки з земель, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Харкова. При цьому, якщо би права на земельні ділянки (право власності, оренди) надавались за результатами земельних торгів, то до міського бюджету було би забезпечено надходження більшого обсягу грошових коштів, оскільки ціна, за якою відповідні фізичні та юридичні особи отримують права на земельні ділянки, була б початковою на відповідних торгах та могла б суттєво збільшитись. Таким чином, громаді міста Харкова наноситься матеріальна шкода у вигляді упущеної вигоди.

В рамках вказаного кримінального провадження у Харківській міській раді, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та інших органів проведені тимчасові доступи з вилученням документів, на підставі яких було прийнято рішення під час 23 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 28.11.2018 щодо надання прав на ряд земельних ділянок. Серед іншого прийнято оскаржуване рішення, а саме: п. 5 додатку 1 до рішення 7 сесії 7 скликання Харківської міської ради Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів від 06.07.2016 № 262/16.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Перехрестя Плюс звернулось до Харківської міської ради листом вих. №11/02-3 від 11.02.2015, з проханням дозволити розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою будівництва торгового центру з гіпермаркетом та підземним паркінгом.

Відповідно до п. 3.6. додатку 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів від 25.02.2015 № 1848/15, Товариству з обмеженою відповідальністю Перехрестя Плюс надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель територіальної громади м. Харкова, в тому числі ділянки № 4 площею орієнтовно 0,2238 га для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26.

Відповідно до Акту обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки для будівництва об`єкта (архівний № 2588), затвердженого головним архітектором міста Чечельницьким С.Г. 24.02.2015, спірна земельна ділянка № 4 раніше надавалась ПП Стратус для будівництва комплексного центру по обслуговування автомобілів з тимчасовою автостоянкою (але не пізніше прийняття об`єкту в експлуатації) та подальшої експлуатації цього об`єкту до 01.12.2029. Договір оренди землі № 7573/05 від 11.04.2005.

Рішенням 24 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 115/13 від 22.05.2015 п. 5 ПП Стратус припинено право користування земельною ділянкою площею 0,5270 га по просп. 50-річчя СРСР ріг просп. 50 - річчя ВЛКСМ за його добровільною відмовою (лист № 1504 від 15.04.2013). Договір оренди землі № 7573/05 від 11.04.2005 втратив чинність у зв`язку із закінчення терміну дії. Лист відмова підприємства від права користування земельною ділянкою № 11/02 від 11.02.2015, площа земельної ділянки 0,2238 га.

При цьому, прокурор звертає увагу на те, що відповідно до п. 3 договору землі № 7573/05 від 11.04.2005 жодних будівель на земельній ділянці не було.

За результатом розгляду проекту землеустрою Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області склало висновок № 246/15 щодо погодження проекту та можливість відведення ТОВ Перехрестя Плюс земельну ділянку площею 0,2238 га.

В подальшому Харківською міською радою прийнято оскаржуване Рішення від 06.07.2016 № 262/16 Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування , відповідно до п. 5 додатку 1 до якого вирішено:

5. ТОВ Перехрестя Плюс :

5.3. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2238 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0037) для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26 (колишній просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ).

5.4. Змінити вид використання земельної ділянки площею 0,2238 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0037) з для будівництва комплексного центру по обслуговування автомобілів з тимчасовою автостоянкою та подальшої експлуатації об`єкту на для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26 (колишній просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ) .

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що вказане рішення Харківської міської ради про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:02:043:0037 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:02:043:0037 здійснюється за результатами проведення земельних торгів. Однак, такі торги не проводились та право оренди було надано ТОВ Перехрестя Плюс для будівництва торгового центру Харківською міською радою лише на підставі звернення цього Товариства.

Крім того, вказує, що щодо такої мети як для будівництва торгового центу взагалі не передбачено можливість отримання земельних ділянок в оренди без проведення земельних торгів.

Також, прокурор звертає увагу на те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:02:043:0037 були відсутні об`єкти нерухомого майна, які б належали ТОВ Перехрестя Плюс , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 174000467.

Таким чином, на думку прокурора, наявні підстави для визнання незаконним та скасування пункту 5.3 додатку 1 до рішення 7 сесії 7 скликання Харківської міської ради Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів від 06.07.2016 № 262/16, яким затверджено ТОВ Перехрестя Плюс проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2238 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0037) для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26 (колишній просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 116, 125, 126 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно зі ст.16 Закону України Про оренду землі встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Приписами ст. 123 ЗК України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Положеннями ч. 2 ст. 123 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

З наведеного вбачається, що отримання особою земельної ділянки в оренду передбачає собою процес, який складається з певних етапів (стадій), реалізація кожного з яких є підставою для реалізації наступного. При цьому деякі з цих стадій напряму залежать від волевиявлення органу місцевого самоврядування, зокрема у формі дозволу на розробку проекту землеустрою. Відтак, звернення особи до органу місцевого самоврядування із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою в порядку ст. 123 ЗК України є етапом отримання нею земельної ділянки у користування. Надаючи згоду на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення орган місцевого самоврядування підтверджує дотримання такою особою процедури отримання земельної ділянки у користування, а отже безпосередню можливість передачі визначеної земельної ділянки у відповідне користування.

В той же час суд приймає до уваги, що положеннями ст. 134 цього Кодексу визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 135 ЗК України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті визначено, що продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Отже, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство передбачало можливість передачі у користування земельної ділянки у разі розташування на ній об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, а щодо інших земельних ділянок право користування підлягало продажу окремими лотами на конкурентних засадах.

Так, у постанові Верховного Суду від 05.09.2018 по справі № 910/1356/13, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що чинним земельним законодавством передбачений порядок відчуження прав на земельні ділянки комунальної власності виключно на конкурентних засадах, за виключенням випадків щодо земельних ділянок, на яких розташоване належне особі на праві приватної власності нерухоме майно. Проте у цьому випадку за приписами ч. 2 ст. 134 ЗК України власник нерухомості має право на отримання на позаконкурентних засадах тільки земельну ділянку, на якій безпосередньо розташоване таке майно (будівля, споруда).

Суд звертає увагу на те, що положення ч. 2 ст. 134 ЗК України не визначають виключення щодо проведення торгів, під будівництво житлових будинків, торгових центрів, гіпермаркетів тощо. З системного аналізу вищенаведених норм законодавства, чинного на час спірних правовідносин, вбачається, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) під звичайне будівництво відповідних об`єктів підлягали виключно продажу на земельних торгах (відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 09.02.2018 по справі № 910/4528/15).

В Акті обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки для будівництва об`єкта (архівний 2588), затвердженого головним архітектором міста Чечельницьким С.Г. 24.02.2015, зазначено, що спірна земельна ділянка № 4 раніше надавалась ПП Стратус для будівництва комплексного центру по обслуговування автомобілів з тимчасовою автостоянкою (але не пізніше прийняття об`єкту в експлуатації) та подальшої експлуатації цього об`єкту до 01.12.2029. Договір оренди землі № 7573/05 від 11.04.2005. Рішенням 24 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 115/13 від 22.05.2015 п. 5 ПП Стратус припинено право користування земельною ділянкою площею 0,5270 га по просп. 50-річчя СРСР ріг просп. 50 - річчя ВЛКСМ за його добровільною відмовою (лист № 1504 від 15.04.2013). Договір оренди землі № 7573/05 від 11.04.2005 втратив чинність у зв`язку із закінчення терміну дії. При цьому, відповідно до п. 3 договору землі № 7573/05 від 11.04.2005 жодних будівель на земельній ділянці не було.

Таким чином, як на момент подання Товариством з обмеженою відповідальністю Перехрестя Плюс до Харківської міської ради листа вих. № 11/02-3 від 11.02.2015 про намір здійснити будівництво торгового центру з гіпермаркетом та підземним паркінгом в районі перехрестя просп. П`ятдесятиріччя СРСР та просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ в Московському районі м. Харкова, та розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою будівництва торгового центру з гіпермаркетом та підземним паркінгом та подальшою експлуатацією даного об`єкту, так і надання Харківською міською радою відповідного дозволу, передбачалась можливість передання земельної ділянки з земель комунальної власності у користування лише за наслідком проведення земельних торгів у формі аукціону.

Враховуючи наведене, суд погоджується із правовою позицією прокурора та зазначає про недотримання Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Перехрестя Плюс процедури передачі земельної ділянки у користування згідно вимог ст. 122, 123, 126, 134 ЗК України.

Разом з тим, відповідачами у справі зроблено заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. При цьому, держава в такому випадку може нести ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства (аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 06.06.2018 по справі № 348/1237/15-ц, від 10.05.2018 по справі № 914/1708/17).

Відповідачі у справі вказують, що прокурором не дотримано встановлений законодавством строк позовної давності, з огляду на презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав. Наголошують, що оскаржуване рішення Харківської міської ради № 262/16 прийняте 06.07.2016, а отже строк позовної давності сплив 06.07.2019.

Водночас Європейський суд з прав людини у справі Богдель проти Литви вказав, що якщо справа стосується держави, то позовна давність починалася із дня, коли відповідний орган здобув достатні докази для того, щоб довести, що публічний інтерес було порушено .

Як вбачається з пояснень Харківської місцевої прокуратури № 2, останнім здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42018221080000412 від 26.12.2018 з попередньою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України, та саме в рамках вказаного кримінального провадження у Харківській міській раді, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та інших органів проведені тимчасові доступи з вилученням документів, на підставі яких було прийнято рішення під час 23 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 28.11.2018 щодо надання прав на ряд земельних ділянок. Серед іншого прийнято оскаржуване рішення, а саме: п. 5 додатку 1 до рішення 7 сесії 7 скликання Харківської міської ради Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів від 06.07.2016 № 262/16.

А отже, виходячи з того, що Харківська місцева прокуратура № 2 дізналась про порушення відповідачами вимог чинного законодавства у 2018 році, а з відповідним позовом звернулась лише 25.10.2019, нею не пропущено строк позовної давності на звернення з відповідним позовом.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 по справі № 922/3091/19.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що Харківською місцевою прокуратурою № 2 подано позов в межах строків, визначених ст. 257 ЦК України, а відтак наявні підстави для задоволення відповідного позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про задоволення позову, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. покладає на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2 до Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункт 5.3 додатку 1 до рішення 7 сесії 7 скликання Харківської міської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів» від 06.07.2016 №262/16, яким затверджено ТОВ «Перехрестя Плюс» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2238 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0037) для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243) на користь Прокуратури Харківської області (61050, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4; код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір в розмірі 960,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" (61002, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 70; код ЄДРПОУ 34755139) на користь Прокуратури Харківської області (61050, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4; код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір в розмірі 960,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "29" липня 2020 р.

Суддя Г.І. Сальнікова