Постанова

від 02.11.2020 по справі 922/3469/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р. Справа № 922/3469/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Дучал Н.М. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

за участю:

прокурор: Горгуль Н.В., посвідчення;

1-го відповідача: Лисенко С.Ю., довіреність;

2-го відповідача: Скворцова І.І., довіреність;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги другого відповідача (вх. 2071 Х/1) та першого відповідача (вх. 2176 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2020 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Сальніковою Г.І., повний текст якого складено 29.07.2020 року, у справі

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2, м. Харків,

до 1. Харківської міської ради, м. Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Перехрестя Плюс» , м. Харків,

про визнання незаконним та скасування окремої частини рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перехрестя Плюс» про визнання незаконним та скасування пункту 5.3 додатку 1 до рішення 7 сесії 7 скликання Харківської міської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів» від 06.07.2016 № 262/16, яким затверджено ТОВ «Перехрестя Плюс» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2238 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0037) для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26 (колишній просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ).

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що рішення органу місцевого самоврядування прийнято з порушенням вимог ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів лише на підставі звернення ТОВ «Перехрестя Плюс» про надання дозволу на розробку проекту відводу, зокрема земельної ділянки площею 0,2238 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0037), для будівництва торгівельного центру з гіпермаркетом з підземним паркінгом та подальшої експлуатації даного об`єкта.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.07.2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано пункт 5.3 додатку 1 до рішення 7 сесії 7 скликання Харківської міської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів» від 06.07.2016 №262/16, яким затверджено ТОВ «Перехрестя Плюс» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2238 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0037) для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26.

Стягнуто з Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243) на користь Прокуратури Харківської області (61050, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4; код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір в розмірі 960,50 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перехрестя Плюс" (61002, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 70; код ЄДРПОУ 34755139) на користь Прокуратури Харківської області (61050, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4; код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір в розмірі 960,50 грн.

Другий відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зазначає, що прокурором не обґрунтовано наявності встановлених законом підстав представництва інтересів держави при зверненні з позовом у даній справі, що свідчить про відсутність у нього процесуальної дієздатності. Крім цього, при поданні позовної заяви прокурор безпідставно не зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру. Також прокурором не надано доказів на підтвердження обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання, неможливість виконання або неналежне виконання органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі який є суб`єктом владних повноважень, владних управлінських функцій щодо захисту інтересів територіальної громади міста Харкова.

На переконання другого відповідача, прокурором не доведено в чому саме вбачаються порушення інтересів держави або територіальної громади оспорюваним пунктом рішення Харківської міської ради. Зазначає, що рішенням Харківської міської ради від 06.07.2016 №262/16, зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2238 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0037) для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по проспекту Ювілейному 26. Жодних інших рішень про надання у користування, власність чи продаж зазначеної земельної ділянки Харківською міською радою не приймалось.

Звертає увагу, що затвердження проекту землеустрою рішенням Харківської міської ради не здійснює перешкод для подальшої передачі земельної ділянки Харківською міською радою відповідно до процедури земельних торгів. Оскаржуваним рішенням не надано ніяких переваг жодній особі для отримання земельної ділянки в користування (оренду).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2020 сформовано колегію Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сіверін В.І., судді Слободін М.М., Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 21.09.2020 о 9:30 год.

Перший відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду також не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи викладені в обґрунтування апеляційної скарги Харківської міської ради є аналогічними з доводами апеляційної скарги ТОВ «Перехрестя Плюс» .

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.08.2020 сформовано колегію Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сіверін В.І., судді Слободін М.М., Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 21.09.2020 о 9:30 год., об`єднано апеляційні скарги першого і другого відповідачів в одне апеляційне провадження

У судовому засіданні 21.09.2020 оголошено перерву до 23.09.2020 року о 10:00 год.

У зв`язку з перебуванням у відпустці на дату розгляду апеляційної скарги члена колегії судді Слободіна М.М., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 р. та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду справи від 22.09.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сіверін В.І., судді Дучал Н.М., Терещенко О.І.

У судових засіданнях 23.09.2020, 21.10.2020 оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 02.11.2020 представники першого та другого відповідачів підтримали доводи і вимоги апеляційних скарг і просили їх задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі « G. B. проти Франції» ), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), позиція першого і другого відповідачів стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційних скаргах доводи, заслухавши присутніх учасників процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перехрестя Плюс» звернулось до Харківської міської ради листом вих. №11/02-3 від 11.02.2015, з проханням дозволити розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою будівництва торгового центру з гіпермаркетом та підземним паркінгом.

Відповідно до п. 3.6. додатку 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів» від 25.02.2015 № 1848/15, Товариству з обмеженою відповідальністю «Перехрестя Плюс» надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель територіальної громади м. Харкова, в тому числі ділянки № 4 площею орієнтовно 0,2238 га для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26.

Згідно з Актом обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки для будівництва об`єкта (архівний № 2588), затвердженого головним архітектором міста Чечельницьким С.Г. 24.02.2015, спірна земельна ділянка № 4 раніше надавалась ПП «Стратус» для будівництва комплексного центру по обслуговування автомобілів з тимчасовою автостоянкою (але не пізніше прийняття об`єкту в експлуатації) та подальшої експлуатації цього об`єкту до 01.12.2029. Договір оренди землі № 7573/05 від 11.04.2005.

Рішенням 24 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 115/13 від 22.05.2015 п. 5 ПП «Стратус» припинено право користування земельною ділянкою площею 0,5270 га по просп. 50-річчя СРСР ріг просп. 50 - річчя ВЛКСМ за його добровільною відмовою (лист № 1504 від 15.04.2013). Договір оренди землі № 7573/05 від 11.04.2005 втратив чинність у зв`язку із закінчення терміну дії. Лист відмова підприємства від права користування земельною ділянкою № 11/02 від 11.02.2015, площа земельної ділянки 0,2238 га.

Відповідно до п. 3 договору оренди землі № 7573/05 від 11.04.2005 будівлі на земельній ділянці відсутні.

За результатом розгляду проекту землеустрою Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області склало висновок № 246/15 щодо погодження проекту та можливість відведення ТОВ «Перехрестя Плюс» земельну ділянку площею 0,2238 га.

В подальшому Харківською міською радою прийнято оскаржуване рішення від 06.07.2016 № 262/16 «Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування» , відповідно до п. 5 додатку 1 до якого вирішено:

5. ТОВ «Перехрестя Плюс» :

5.3. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2238 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0037) для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26 (колишній просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ).

5.4. Змінити вид використання земельної ділянки площею 0,2238 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0037) з «для будівництва комплексного центру по обслуговування автомобілів з тимчасовою автостоянкою та подальшої експлуатації об`єкту» на «для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26 (колишній просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ)» .

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що вказане рішення Харківської міської ради про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:02:043:0037 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:02:043:0037 здійснюється за результатами проведення земельних торгів. Однак, такі торги не проводились та право оренди було надано ТОВ «Перехрестя Плюс» для будівництва торгового центру Харківською міською радою лише на підставі звернення цього Товариства.

Також, прокурор звертає увагу на те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:02:043:0037 були відсутні об`єкти нерухомого майна, які б належали ТОВ «Перехрестя Плюс» , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 174000467.

Таким чином, на думку прокурора, наявні підстави для визнання незаконним та скасування пункту 5.3 додатку 1 до рішення 7 сесії 7 скликання Харківської міської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів» від 06.07.2016 № 262/16, яким затверджено ТОВ «Перехрестя Плюс» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2238 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0037) для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26 (колишній просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ).

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив з того, що прокурор мав право звертатись із відповідним позовом в інтересах держави до суду. Зауважив, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство (стаття 6 Закону України «Про оренду землі» , статті 116, 122-124, 126, 134-135 Земельного кодексу України) передбачало можливість передачі у користування земельної ділянки у разі розташування на ній об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, а щодо інших земельних ділянок право користування підлягало продажу окремими лотами на конкурентних засадах.

На момент подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Перехрестя Плюс» до Харківської міської ради листа вих. № 11/02-3 від 11.02.2015 про намір здійснити будівництво торгового центру з гіпермаркетом та підземним паркінгом в районі перехрестя просп. П`ятдесятиріччя СРСР та просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ в Московському районі м. Харкова, та розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою будівництва торгового центру з гіпермаркетом та підземним паркінгом та подальшою експлуатацією даного об`єкту, так і на час надання Харківською міською радою відповідного дозволу, передбачалась можливість передання земельної ділянки з земель комунальної власності у користування лише за наслідком проведення земельних торгів у формі аукціону.

Отже, господарський суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перехрестя Плюс» і Харківська міська рада не погоджуючись з оскаржуваним рішенням господарського суду Харківської області звернулись з апеляційними скаргами з підстав викладених вище до Східного апеляційного господарського суду.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно частини 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У Рішенні Конституційного Суду України 4-р(ІІ)/2019 у справі 3-234-2018 зокрема зазначено, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, в т.ч. представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що встановлені законом, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Таким чином, виключно на прокурора покладено функцію представництва інтересів держави як одного з дієвих механізмів захисту від порушення її інтересів.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що позов подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статей 116, 123-126, 134, 137 Земельного кодексу України, статей 21, 203, Цивільного кодексу України і статей 23, 24, 53 Закону України "Про прокуратуру" аргументовано недотриманням Харківською міською радою вимог законодавства, що на переконання прокуратури свідчить про незаконність надання оспорюваної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Перехрестя плюс" для будівництва торгового центру без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону).

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права:

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший, другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» );

- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний компетентний орган. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» );

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача;

- оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони» ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;

- якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» , застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

На переконання відповідачів, при поданні позовної заяви прокурор безпідставно не зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру. Проте колегія суддів не погоджується з таким твердженням з огляду на наступне.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля визначні Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» .

Статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі віднесено, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.

Крім того, згідно з абз. 4 ст. 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до підпункт 1 пункту 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення) основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

За змістом підпункту 31 пункту 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно з пунктом 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Таким чином, зі змісту наведених положень законодавства вбачається, що до компетенції Держгеокадастру належать повноваження щодо розпорядження земельними ділянками саме сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №911/2058/18.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а тому до компетенції Держгеокадастру не належать повноваження щодо розпорядження даною землею.

Так, звертаючись до суду із даним позовом прокурор зазначає, що Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018221080000412 від 26.12.2018 з попередньою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України. Відомості в ЄРДР внесені за фактом можливого вчинення посадовими особами Харківської міської ради та її структурних підрозділів злочину, передбаченому ч. 2 ст. 364 КК України, який полягає у тому, що посадовими особами Харківської міської ради незаконно, всупереч вимог чинного законодавства, поза земельними торгами надають фізичним та юридичним особам земельні ділянки у приватну власність або права оренди на земельні ділянки з земель, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Харкова. При цьому, якщо би права на земельні ділянки (право власності, оренди) надавались за результатами земельних торгів, то до міського бюджету було би забезпечено надходження більшого обсягу грошових коштів, оскільки ціна, за якою відповідні фізичні та юридичні особи отримують права на земельні ділянки, була б початковою на відповідних торгах та могла б суттєво збільшитись. Таким чином, громаді міста Харкова наноситься матеріальна шкода у вигляді упущеної вигоди.

В рамках вказаного кримінального провадження у Харківській міській раді, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та інших органів проведені тимчасові доступи з вилученням документів, на підставі яких було прийнято рішення під час 23 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 28.11.2018 щодо надання прав на ряд земельних ділянок. Серед іншого прийнято оскаржуване рішення, а саме: п. 5 додатку 1 до рішення 7 сесії 7 скликання Харківської міської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів» від 06.07.2016 № 262/16.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю компетентного органу прокурор мав право подати позов в інтересах держави про визнання незаконним та скасування пункту 5.3 додатку 1 до рішення 7 сесії 7 скликання Харківської міської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів» від 06.07.2016 № 262/16, яким затверджено ТОВ «Перехрестя Плюс» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2238 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0037) для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26 (колишній просп. П`ятдесятиріччя ВЛКСМ).

Відповідно до вимог ст. 116, 125, 126 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно зі ст.16 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Приписами ст. 123 ЗК України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Положеннями ч. 2 ст. 123 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перехрестя Плюс» звернулося до Харківської міської ради листом вих. №11/02-3 від 11.02.2015, з проханням дозволити розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою будівництва торгового центру з гіпермаркетом та підземним паркінгом.

Частиною 3 статті 123 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Пунктом 3.6. додатку 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання земельних ділянок для будівництва об`єктів» від 25.02.2015 № 1848/15, Товариству з обмеженою відповідальністю «Перехрестя Плюс» надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель територіальної громади м. Харкова, в тому числі ділянки № 4 площею орієнтовно 0,2238 га для будівництва торгового центру з гіпермаркетом, підземним паркінгом по просп. Ювілейному, 26.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 -1 цього Кодексу.

Частиною 13 ст. 123 ЗК України встановлено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

За змістом ч. 7 ст. 186-1 ЗК України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Прокурор у позовній заяві зазначає про те, що відсутність погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, а також їх відсутність при закріпленні межових знаків суперечить вимогам чинного законодавства. Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 473/1952/16-ц.

У відповідності до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч.3 ст. 79-1 ЗК України). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч.4 ст. 79-1 ЗК України).

На момент прийняття рішення земельна ділянка вже мала кадастровий номер 6310137500:02:043:0037 та відомості про яку були зареєстровані у публічній кадастровій карті, що свідчить про її факт сформованості.

За результатом розгляду проекту землеустрою Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області склало висновок № 246/15 щодо погодження проекту та можливість відведення ТОВ «Перехрестя Плюс» земельну ділянку площею 0,2238 га.

В подальшому Харківською міською радою прийнято оскаржуване рішення від 06.07.2016 № 262/16 «Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування» .

Зі змісту даних норм вбачається, що отримання особою земельної ділянки в оренду передбачає собою процес, який складається з певних етапів (стадій), реалізація кожного з яких є підставою для реалізації наступного.

При цьому, затвердження проекту землеустрою є лише початковою стадією, яка передує наданню земельної ділянки в оренду, а також не є самою передачею земельної ділянки в оренду.

Суд першої інстанції погоджуючись із прокурором дійшов до висновку про недотримання Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перехрестя Плюс» процедури передачі земельної ділянки у користування згідно вимог ст. 122, 123, 126, 134 ЗК України. Проте колегія судів не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Положеннями ст. 134 ЗК України визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 135 ЗК України встановлено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті визначено, що продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що право оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути передано певній особі лише шляхом продажу на земельних торгах, за виключенням випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу. Отже, вимога законодавства щодо проведення земельних торгів стосується саме надання права оренди земельної ділянки, а не будь-яких інших дій, які передують наданню такого права.

Оскільки спірним пунктом 5.3 додатку 1 до рішення 7 сесії 7 скликання Харківської міської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів» було лише затверджено проект землеустрою спірної земельної ділянки без її передачі в оренду другому відповідачу, то посилання прокурора в позовній заяві на передачу права оренди без проведення земельних торгів є необґрунтованим.

Поряд з цим, як вже зазначалося ч. 13 ст. 123 ЗК України встановлено єдину підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, якою може бути лише невідповідність такого проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Проте прокурором не надано жодних доказів щодо невідповідності затвердженого проекту землеустрою спірної земельної ділянки певній нормі законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що оскільки в результаті прийняття Харківською міською радою оскаржуваного рішення ТОВ «Перехрестя Плюс» не набуло права користування поза процедурою земельних торгів, земельна ділянка не вибула з володіння територіальної громади міста Харкова, висновок суду першої інстанції щодо порушення вимог законодавства є невмотивованим, а позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню через їх необґрунтованість.

Відповідачами у справі зроблено заяву про застосування строку позовної давності.

Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №904/4105/18, від 17.09.2020 у справі №917/1416/19).

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову. Таким чином відсутні підстави для задоволення позовних вимог, через що суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду слід скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2020 року скасувати та постановити нове. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.10.2020 року.

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Терещенко