Рішення

від 20.07.2020 по справі 922/1278/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1278/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп", 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 2/5, код 23469917 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк Пожтехніка", 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 104-Д, код 39054748 про стягнення коштів та звільнення приміщення за участю представників:

позивача - Андрійко О.В. (ордер АХ№1013954 від 23.04.2020)

відповідача - Жепко О.В. (ордер ВМ№1005789) від 19.05.2020)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк Пожтехніка» в якому просить суд:

- усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «Темп» перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, зобов`язавши Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопарк Пожтехніка» вилучити власне електрообладнання, а саме: роз`єднувач Р20В 6/400, кабель СБ-Зх70, трансформатор силовий ТМ-400 6/0, 4 кВ, шини 0,4 кВ, роз`єднувач ввідний РВ 6/400, шиносброска 0,4 кВ, конденсаторна батарея 0,4 кВ, 241 квар. з приміщення трансформаторної підстанції літ. «Ю-1» , що розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 104-Д;

- стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопарк Пожтехніка» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 20 800,00 (двадцять тисяч вісімсот) гривень;

- стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопарк Пожтехніка» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» відсотки за користуванням чужими грошима (безпідставно збереженими коштами орендної плати), за період з 20.12.2018р. по 22.04.2020р. у розмірі 1 865, 00 (одна тисяча вісімсот шістдесят п`ять ) гривень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.04.2020 було прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/1278/20, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче провадження по справі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. №11115 від 18.05.2020) в якому він заперечує проти позову.

Позивачем надано відповідь на відзив (вх. №12393 від 02.06.2020).

Відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив (вх. №13585 від 16.06.2020) в якому він заперечує проти позову.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе вирішити спір по суті.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.07.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Темп (Позивач) є власником нежитлового приміщення трансформаторної підстанції в літ. Ю-1, загальною площею 65 кв.м., розташованою за адресою: м. Харків, вулиця Пушкінська, будинок 104-Д, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна, на підставі договору купівлі продажу № 3073 від 19.12.2018 р., що укладений між ТОВ Будпласт та ТОВ Темп , який зареєстрований ПНХМНО Малаховою Г.І., про продаж 14 частки об`єкту нерухомого майна - нежитлове приміщення трансформаторної підстанції в літ. Ю-1, загальною площею 65 кв.м., за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Пушкінська, будинок 104-Д, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1722257063101 та договору купівлі-продажу № 3080 від 20.12.2018 р., що укладений між ТОВ Будпласт та ТОВ Темп , зареєстрований ПНХМНО Малаховою Г.І. про продаж 1/2 частки об`єкту нерухомого майна - нежитлове приміщення трансформаторної підстанції в літ. Ю-1, загальною площею 65 кв.м., за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Пушкінська, будинок 104-Д, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1722257063101.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Технопарк Пожтехніка (Відповідач) фактично користується приміщенням трансформаторної підстанції для розміщення належного йому на праві власності обладнання, що забезпечує електроживлення його нежитлових будівель, а саме: роз`єднувач Р20В 6/400, кабель СБ-Зх70, трансформатор силовий ТМ-400 6/0, 4 кВ, шини 0,4 кВ, роз`єднувач ввідний РВ 6/400, шиносброска 0,4 кВ, конденсаторна батарея 0,4 кВ, 241 квар. без оформлення у визначеному законом порядку такого свого права користування (оренди).

Листом від 31.01.2019 року вих. № 01-31-1, Позивач повідомив Відповідачу про те, що починаючи з 20.12.2018 року є власником нежитлового приміщенні трансформаторної підстанції (ТП-402) за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 104-Д літ Ю-1 та запропонував відповідачу укласти договір оренди належного йому приміщення або запропонувати будь-який інший варіант унормування обставин знаходження у цьому приміщення майна Відповідача.

В подальшому, Відповідач звернувся з позовом до Господарського суду Харківської області, в якому поставив під сумнів правомірність набуття Позивачем права власності на нежитлове приміщення трансформаторної підстанції літ. Ю-1 , яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 104-Д.

Постановою Східного апеляційного Господарського суду від 19 листопада 2019 року у справі № 922/1159/19 у задоволенні позову було відмовлено, у зв`язку з недоведеність позовних вимог. Постанова набула законної сили з моменту її прийняття та була залишена без змін Постановою ВС/КГС від 11.02.2020 року.

Листом від 04.03.2020 року вих. № № 03-04-1, Позивач звернувся до Відповідача з вимогою звільнити приміщення трансформаторної підстанції літ. Ю-1 , розташоване за адресою : м. Харків, вул. Пушкінська, 104Д від належного йому майна до 25.0.2020 року.

Як зазначає позивач, та, що не спростовано Відповідачем під час розгляду справи, Відповідач продовжив фактично користуватися приміщенням трансформаторної підстанції для розміщення належного йому обладнання, без оформлення у визначеному законом порядку такого свого права користування (оренди).

Вказані обставини стали підставою для звернення Позивача до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку та правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом пункту 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України відновлення становища, яке існувало до порушення належить до способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно з частинами другою та третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Отже підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Згідно зі статтею 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (в якій наведено перелік форм захисту такого права).

За змістом частини 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини 1 статті Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 321 Цивільного Кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як було зазначено вище, Позивач є власником об`єкту нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень трансформаторної підстанції в літ. Ю-1 , загальною площею 65 кв.м, за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Пушкінська, будинок 104-Д, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1722257063101.

У приміщенні трансформаторної підстанції (ТП-402) за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 104-Д знаходиться належне Відповідачу по справі електрообладнання, що забезпечує електроживлення належних товариству нежитлових будівель, а саме: роз`єднувач РВ 6/400, кабель СБ-Зх70, трансформатор силовий ТМ-400 6/0, 4 кВ, шини 0,4 кВ, роз`єднувач ввідний РВ 6/400, шиносброска 0,4 кВ, конденсаторна батарея 0,4 кВ, 241 квар. загальною вартістю 62556,47 грн. (договір купівлі-продажу № 28/01-14 від 28.01.2014, видаткова накладна № 1161 від 28.01.2014), що підтверджується рішеннями Господарських судів у справі № 922/1159/19.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Східний апеляційний Господарський суду, у свої постанові від 19 листопада 2019 року зазначив наступне : ТОВ Технопарк Пожтехніка фактично користується приміщеннями трансформаторної підстанції для розміщення належного йому на праві власності обладнання, однак без оформлення у визначеному законом порядку такого свого права користування (оренди). Той факт, що попередній власник приміщення трансформаторної підстанції не порушував питання щодо укладення договору оренди щодо цього приміщення не позбавляє нового власника права порушувати таке питання перед позивачем, та ніяким чином взагалі не може порушувати право позивача на користування вказаним приміщенням, оскільки з юридичної точки зору позивач не є носієм такого права, а матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо належного (у визначеному законом порядку) закріплення за позивачем такого права користування. Приписи статей 759, 762 ЦК України, якими встановлено презумпцію ошатності оренди майна, в тому числі й нерухомого. А отже, незгода позивача зі справлянням оплати за оренду нерухомості, в якій розміщено належне йому технічне обладнання, не може вважатися порушенням його законних прав та інтересів, оскільки в першу чергу тим самим зачіпаються права власника цього приміщення, яким на цей час є ТОВ Темп . З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не обґрунтовано порушення прав останнього щодо спірного нерухомого майна, в якому розміщене майно позивача, рішенням про державну реєстрацію права власності на яке є предметом розгляду у цій справі.

Постанова набула законної сили з моменти її прийняття. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 11.02.2020 року постанова Східного апеляційного Господарського суду від 19 листопада 2019 року у справі № 922/1159/19 залишена без змін.

Позивач, як правомірний власник, звернувся до Відповідача з вимогою звільнити приміщення трансформаторної підстанції від належного Відповідачу майна до 25 березня 2020 року, що підтверджується листом від 04.03.2020 року№ 03-04-1.

Вказана вимога отримана Відповідачем 11 березня 2020 року, яка не задоволена Відповідачем.

Таким чином, Позивач не має змоги користуватися належним йому на праві власності майном. Відповідач продовжує фактично користуватися приміщеннями трансформаторної підстанції для розміщення належного йому на праві власності обладнання без оформлення у визначеному законом порядку такого свого права користування (оренди).

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 918/352/19 від 19 лютого 2020 року Суд вирішив наступне : 6.10. Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. (стаття 398 ПК України). 6.12. Положеннями статті 391 ЦК України унормовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. 6.13. Слід наголосити, що під час розгляду позову про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном позивач насамперед має підтвердити право власності на спірне майно та надати суду відповідні докази. 6.14. Крім цього, з огляду на зміст наведених правових норм власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. 6.15. Право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Отже, встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами. .

Таким чином, порушені права Позивача, як власника, можуть бути поновлені, шляхом пред`явлення до Відповідача негаторного позову про усунення порушень, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися нежитловим приміщенням трансформаторної підстанції, зобов`язавши Відповідача вилучити належне йому електрообладнання з вказаного приміщення.

Стосовно заперечень Відповідача про те, що після отримання позовної заяви у даній сппаві. Відповідач своїм листом вих. № № 1/05 від 13.05.2020 року звернувся до Позивача з пропозицією укладення між сторонами даного спору договору оренди частини (площею 32, 5 кв.м. нежитлового приміщення трансформаторної підстанції в літ. Ю-1 , що розташоване за адресою : м. Харків, вул. Пушкінська, 104-Д, суд зазначає, наступне.

Положеннями п. п. 1, 2 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 6 ЦК Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інтттиу актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з викладених положень закону, рішення щодо укладення договору оренди є правом власника нерухомого майна, а не його обоє 'язком.

Більш того, Позивач вже неодноразово звертався до Відповідача з пропозицією укласти договір оренди, не були прийняті Відповідачем.

Лише після звернення Позивача з даним позовом до суду, Відповідач запропонував Позивачу укласти договір оренди частини нежитлового приміщення.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині усунення Товариству з обмеженою відповідальністю «Темп» перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Щодо вимог Позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк Пожтехніка» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 20 800,00 грн., суд зазначає наступне.

Починаючи з 20.12.2018 року Позивач є власником - нежитлових приміщень трансформаторної підстанції в літ. Ю-1 , загальною площею 65 кв.м, за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Пушкінська, будинок 104-Д.

Положеннями ч. 1 ст. 762 ЦК України - встановлено презумпцію оплатності оренди майна, в тому числі і нерухомого - за користування майном з наймача

справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Позивач, листом від 31.01.2019 року вих. № 01-31-1 повідомив Відповідачу про те, що є власником нежитлового приміщенні трансформаторної підстанції (ТП-402) за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 104-Д літ Ю-1 та запропонував укласти договір оренди належного йому приміщення або запропонувати будь-який інший варіант унормування обставин знаходження у тому приміщення майна Відповідача.

Як вже було зазначено вище, Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19 листопада 2019 року, що залишена без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 922/1159/19 - ТОВ Технопарк Пожтехніка фактично користується нежитловим приміщенням трансформаторної підстанції для розміщення належного йому на праві власності електрообладнання (що забезпечує електроживлення належних товариству нежитлових будівель), однак без оформлення у визначеному законом порядку такого свого права користування (оренди).

Наведене надає підстави для висновку про те, що Відповідач не оформивши відповідно до чинного законодавства право користування вказаним вище нежитловим приміщенням трансформаторної підстанції, в якому розташоване належне йому електричне обладнання, порушив зазначені вище норми Закону.

Тобто, в порушення положень ст. ст. 759, 762 ЦК України, якими встановлено презумпцію оплатності оренди майна Відповідач користується нежитловими приміщеннями трансформаторної підстанції в літ. Ю-1 , загальною площею 65 кв.м, за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Пушкінська, будинок 104-Д без документів, що посвідчують право власності чи право користування приміщенням.

Використання вказаного нежитлового приміщення без належного правового оформлення позбавило Позивача, як власника, права отримувати від цього приміщення дохід у розмірі орендної плати. При цьому, Позивач несе витрати по оплаті податку за вказану нерухомість.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово- правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно. Отже, норми ст. 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

За таких обставин, Відповідач у справі, як фактичний користувач нежитлового приміщення трансформаторної підстанції, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цього приміщення (Позивача) зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ним, зобов`язаний повернути ці кошти власнику приміщення (Позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідач безпідставно користується приміщенням трансформаторної підстанції починаючи з 20 грудня 2018 року (з моменту набуття Позивачем права власності) і по теперішній час (що і було підставою для постановлення Позивачем питання про його виселення).

20 грудня 2018 року між ТОВ Темп (Орендодавець) та ТОВ Будпласт (Орендатор) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 10, відповідно до п. 1.1. якого, Орендодавець передає, а Орендатор приймає в строкове, оплатне користування нежитлове приміщення трансформаторної підстанції в літ. Ю-1 , загальною площею 65 кв.м, за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Пушкінська, будинок 104-Д. Відповідно до п. 7.1. Договору - розмір щомісячної орендної плати складає 1300 (одна тисяча триста ) гривень., ПДВ не передбачений.

Однак, на даний час, виконання вимог за вказаним Договором є неможливим, оскільки вказане приміщення займає Відповідач, без достатньої на це правової підстави.

За таких обставин, підставою для визначення розміру недоотриманих доходів у вигляді орендної плати за користування нежитловим приміщенням трансформаторної підстанції - є розмір орендної плати, який визначений у п. 7.1. Договору оренди нежитлового приміщення № 10 від 20 грудня 2018 року, яку Позивач мав би можливість отримати, у разі надання вказаного приміщення в оренду ТОВ Будпласт .

Враховуючи викладене, розмір безпідставно збережених коштів орендної плати за використання приміщення, які підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача складають : 1300 грн. (розмір орендної плати, яку Позивач мав реальну можливість отримати) X 16 місяців (строк протягом якого Відповідач безпідставно користується приміщенням) = 20 800 грн.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк Пожтехніка» відсотків за користуванням чужими грошима (безпідставно збереженими коштами орендної плати), за період з 20.12.2018р. по 22.04.2020р. у розмірі 1 865, 00 грн., суд не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами.

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом. Проте, вказана стаття не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами відсилаючи кредитора та боржника з метою вирішення цього питання до договору або закону. Крім того, проценти у розумінні зазначених правових норм застосовуються тільки у випадках користування чужими, тобто залученими на певний строк, коштами за відсутності прострочення виконання грошового зобов`язання або при умові про відстрочення чи розстрочення оплати за отриманий товар, виконані роботи чи надані послуги.

10 квітня 2018 року Велика Палата вказала на існування двох значень терміна користування чужими коштами (справа № 910/10156/17). Перше - це одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Велика Палата дійшла висновку, що наслідком неправомірного користування чужими грошовими коштами, тобто прострочення виконання грошового зобов`язання (як договірного, так і позадоговірного), є нарахування процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Правомірне ж користування чужими грошовими коштами може передбачати сплату процентів, розмір яких визначений договором або законом (зокрема ч. 1 ст. 1048 ЦК України - у правовідносинах, що виникають з договору).

З огляду на зазначене ключовим у застосуванні наведених вище норм є визначення моменту, з якого особа користується чужими грошовими коштами неправомірно, тобто настає прострочення виконання грошового зобов`язання. До цього моменту можливе нарахування процентів як плати, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, після цього моменту нараховуються проценти річні відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, вирішуючи питання щодо стягнення з Відповідача процентів, нарахованих Позивачем на підставі ст. 1048 ЦК України, суд не вбачає підстав застосування до даних правовідносин положення про договір позики.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на Відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 4031,04 грн. грн.

Крім того, суд за клопотанням Позивача, вважає за необхідне встановивти останньому 5 денний строк з дня прийняття рішення на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопарк Пожтехніка» (61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 104-Д, код 39054748) вилучити власне електрообладнання, а саме: роз`єднувач Р20В 6/400, кабель СБ-Зх70, трансформатор силовий ТМ-400 6/0, 4 кВ, шини 0,4 кВ, роз`єднувач ввідний РВ 6/400, шиносброска 0,4 кВ, конденсаторна батарея 0,4 кВ, 241 квар. з приміщення трансформаторної підстанції літ. «Ю-1» , що розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 104-Д;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк Пожтехніка» (61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 104-Д, код 39054748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 2/5, код 23469917) 20800,00 грн. безпідставно збережених коштів.

В решті позову відмовити.

Судові витрати позивача пов`язані з розглядом справи покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк Пожтехніка» (61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 104-Д, код 39054748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 2/5, код 23469917) 4031,04 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Темп" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 2/5, код 23469917).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопарк Пожтехніка» (61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 104-Д, код 39054748).

Повне рішення складено "29" липня 2020 р.

Суддя С.А. Прохоров