Рішення

від 29.07.2020 по справі 368/796/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2020 року м.Київ № 368/796/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, Сільського голови Щербань Ольги Василівни, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання рішень незаконними та скасування,

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Кагарлицького районного суду Київської області з адміністративним позовом до Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, сільського голови Щербань Ольги Василівни, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням змінених вимог, просив:

визнати дії та бездіяльність такими, що систематично та неодноразово порушили його права, права третіх осіб, Конституцію України та через ненадання йому та третім особам відповідей на запити про доступ до публічної інформації та на звернення у терміни визначенні Законами України, через надання йому та третім особам не правдивих, не точних, не достовірних, не перевірених відповідей, які порушують права його та права третіх осіб;

визнати незаконними рішення від 19.12.2016 № 47-1 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,999 га та від 16.12.2017 № 75 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га.;

визнати незаконними та скасувати рішення Бендюгівської сільської ради № 70 від 26.01.201, № 47/2 від 19.12.2016.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 07.06.2018 позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано дії та бездіяльність Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області та сільського голови Щербань Ольги Василівни такими, що систематично порушили права ОСОБА_1 у зв`язку з наданням неправдивої інформації на запит від 21.11.2016 надати копію посадової інструкції сільського голови і на запит від 21.11.2016 про надання копії присяги секретаря сільської ради; відмовою по двох запитах від 17.02.2017 надати для ознайомлення протокол та прийняті рішення на сесії Бендюгівської сільської ради від 26.01.2017 та протоколи засідання депутатських комісій; необґрунтованою відмовою на скаргу від 17.02.2017; неповідомленням про результати розгляду скарги від 23.03.2017; незаконними рішеннями від 19.12.2016 № 47-1 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,999 га та від 16.12.2017 № 75 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га., а також відмовлено в частині вимог по скаргах ОСОБА_1 про ненадання відповіді на скарги від 18.03.2017 і від 19.03.2017, про визнання незаконними та скасування рішень Бендюгівської сільської ради № 70 від 26.01.2017, № 47/2 від 19.12.2016, по вимогам про визнання дії та бездіяльність Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області та сільського голови Щербань Ольги Василівни такими, що систематично порушили права третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 апеляційна скарга сільського голови Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області Щербань Ольги Василівни задоволена та рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 07.06.2018 в частині задоволення позовних вимог про визнання дій та бездіяльності Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області та сільського голови Щербань Ольги Василівни скасовано, та ухвалена нова постанова, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено, в іншій частини рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 07.06.2018 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, 18.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Постановою Верховного суду від 18.07.2019 касаційну скаргу позивача було задовольнено частково, рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 07.06.2018 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі 368/796/17, в частині скасування рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 07.06.2018 щодо задоволених позовних вимог про визнання дій та бездіяльності Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області та сільського голови Щербань Ольги Василівни та ухвалення постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині судові рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 07.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 залишено без змін.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 27.08.2019 дану справу передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2019 справу передано на розгляд судді Головенко О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 даний позов було прийнято до провадження та зобов`язано учасників справи подати до суду додаткові письмові пояснення з урахуванням висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 18.07.2019.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, в частині, що були направленні Верховним Судом на новий розгляд, вказує, що неодноразово звертався до відповідача щодо надання публічної інформації, однак отримував відмову, на думку позивач така бездіяльність є протиправною і такою, що порушує його законні права та інтереси.

Крім того зазначає, що звертався з відповідними клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, однак відповідачем було відмовлено. Вважає, що такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Від позивача та представника відповідачів надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представники третіх осіб до суду не з`явилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Частиною 3 ст. 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З урахуванням клопотань про розгляд справи в порядку письмового провадження, які надійшли, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов в частині, який було направлено до суду першої інстанції на новий розгляд, підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21.11.2016 до Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області ОСОБА_1 подано запит на ім`я сільського голови Щербань О.В., у якому він просив надати завірену належним чином копію її посадової інструкції.

Сільська рада надала відповідь № 241 від 25.11.2016, що посадова інструкція сільського голови розроблена для внутрішнього службового користування і не є публічною інформацією.

Не погоджуючись з відповіддю сільської ради позивач поштою подав особисто сільському голові Бендюгівської сільської ради скаргу від 18.03.2017 (зареєстрована за № Д-141 від 28.03.2017), у якій виклав свою не згоду з відповіддю на запит № 226 і просив вжити заходів для припинення порушення його прав Бендюгівською сільською радою 7 скликання, надаючи неправдиву інформацію; за надання йому не правдивої відповіді Бендюгівською сільською радою на його запит вжити заходів для притягнення винних осіб до відповідальності, передбаченої ст. 212-3 КУпАП; інформацію про вжиті заходи надати письмово.

21.11.2016 за № 230 до сільської ради на ім`я секретаря Бендюгівської сільської ради Василик О. В. подано запит, у якому позивач просив надати завірену належним чином копію присяги секретаря сільської ради як посадової особи місцевого самоврядування.

Сільська рада надала відповідь № 237 від 25.11.2016, у якій зазначено, що присяга вказаної посадової особи місцевого самоврядування не є публічною інформацією.

Не погоджуючись з відповіддю сільської ради позивач поштою подав сільському голові Бендюгівської сільської ради скаргу від 19.03.2017 (зареєстровану за № Д-142 від 28.03.2017), у якій обґрунтовано виклав свою не згоду з відповіддю і просив вжити заходів для припинення порушення його прав Бендюгівською сільською радою 7 скликання, надаючи йому неправдиву інформацію; за надання йому не правдивої відповіді Бендюгівською сільською радою на його запит вжити заходів для притягнення винних осіб до відповідальності передбаченої ст. 212-3 КУпАП; інформацію про вжиті заходи надати письмово.

17.02.2017 позивач подав до Бендюгівської сільської ради два запита на отримання публічної інформації № 117 та № 118.

Так, у запиті № 117 позивач просив надати для ознайомлення протокол та прийняті рішення на сесії Бендюгівської сільської ради 7 скликання, яка відбулася 26.01.2017.

У запиті № 118 позивач просив надати для ознайомлення протоколи засідань депутатських комісій, які готували висновки для роботи сесій Бендюгівської сільської ради 7 скликання.

Секретар сільської ради Василик О. В. відмовилася надати позивачу ознайомитися з запитуваною інформацією.

На неправомірні дії та/або бездіяльність секретаря сільської ради Василик О. В. позивачем надано скаргу сільському голові Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області за № 27 від 17.02.2017, в якій викладено що 17.02.2017 до сільської ради позивачем подано два запити за № 117, № 118, в яких позивач просив: надати для ознайомлення протокол та прийняті рішення на сесії Бендюгівської сільської ради 7 скликання, яка відбулася 26.01.2017 та надати для ознайомлення протоколи засідань депутатських комісій, які готували висновки для роботи сесій Бендюгівської сільської ради 7 скликання. Секретар сільської ради Василик О. В. відмовилася надавати запитувану інформацію, у зв`язку з чим позивач просив вжити заходів для притягнення секретаря Бендюгівської сільської ради Василик О . В . до відповідальності згідно чинного законодавства України.

Сільською радою надано відповідь № 112 від 14.03.2017 за підписом сільського голови Щербань О. В. у якій зазначено що сільська рада не вбачає підстав для притягнення секретаря сільської ради до відповідальності.

Не погоджуючись з відповіддю сільської ради позивач поштою сільському голові Бендюгівської сільської ради направив скаргу від 23.03.2017, в якій виклав не згоду з відповіддю сільської ради надану на скаргу № Д-27 і просив надати роз`яснення з посиланням на норми чинного законодавства України чи мала законну підставу секретар Бендюгівської сільської ради Василик О. В. не надати йому для ознайомлення запитувану інформацію у запитах № 117, № 118. Надати роз`яснення з посиланням на норми чинного законодавства України, чому Бендюгівська сільська рада не вбачає підстав для притягнення секретаря Бендюгівської сільської ради Василик О . В. до відповідальності, згідно чинного законодавства, за не надання йому ознайомитися з інформацією, яку він просив у запитах для отримання публічної інформації № 117, № 118 від 17.02.2017.

Також просив вжити заходів для притягнення до відповідальності, передбаченої чинним законодавством України, секретаря Бендюгівської сільської ради Василик О. В. за не надання йому можливості ознайомитися з запитуваною інформацією, яку він просив у запитах № 117, № 118 від 17.02.2017. Інформацію надати письмово.

Позивач наголошував на тому, що відповідь Бендюгівська сільська рада і сільський голова Щербань О. В. на скаргу позивача від 23.03.2017 не надала.

Також, 21.11.2016 до Бендюгівської сільської ради позивач подав клопотання, у якому просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Бендюгівська сільська рада VII скликання на 13 сесії розглянула клопотання позивача і прийняла рішення від 19.12. 2016 № 47/1, яким вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1.999 га, у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і технічно-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, зокрема визначена заявником земельна ділянка належить до земель загального користування.

23.12.2016 позивач повторно звернувся до Бендюгівської сільської ради та просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва.

16.02.2017 Бендюгівська сільська рада 7 скликання на 16 сесії розглянула клопотання позивача і прийняла рішення № 75 від 16.02.2017, яким вирішила відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва площею 0,12 га, у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і технічно-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, зокрема визначена заявником земельна ділянка належить до земель загального користування.

Також позивач вважав, що Бендюгівська сільська рада та сільський голова Бендюгівської сільської ради неодноразово порушували права третіх осіб, а саме гр. ОСОБА_2 , яка 17.02.2017 до сільської ради подала скаргу у якій скаржилася на неодноразову відсутність на робочому місці діловода Бендюгівської сільської ради ОСОБА_8 і просила притягнути останню до відповідальності відповідно до Кодексу Законів про працю.

Сільська рада надала відповідь за № 110 від 14.03.2017, в якій зазначено, що діловод Бендюгівської сільської ради була на робочому місці 17.02.2017, близько чотирнадцятої години вона поїхала до районного центру.

Заява була прийнята своєчасно та зареєстрована секретарем Бендюгівської сільської ради. На основі вище викладеного, Бендюгівська сільська рада не вбачає підстав для притягнення діловода Бендюгівської сільської ради до відповідальності.

Вважаючи надану відповідь сільської ради не правдивою та такою що порушує її права, порушує ст. 3, 8, 19, 21, 22, 40, 68 Конституції України, ст. 19 Закону України Про звернення громадян ОСОБА_2 особисто сільському голові Щербань О. В. , подала скаргу від 21.03.2017, в якій виклала не згоду з відповіддю сільської ради № 110 від 14.03.2017 і просила надати інформацію у повному обсязі, а саме у яких справах діловод Бендюгівської сільської ради ОСОБА_8 їздила до районного центру.

Відповідь Бендюгівська сільська рада та сільській голова Щербань О. В. на скаргу від 23.03.2017 не надали.

27.01.2017 до сільської ради ОСОБА_2 подала скаргу у якій скаржилася на неодноразову відсутність діловода сільської ради на робочому місці і просила надати інформацію чому 19.12.2016, 06.01.2017, 26.01.2017 на робочому місці відсутня діловод Бендюгівської сільської ради, надати інформацію про вжиті заходи письмово.

Сільська рада надала відповідь № 73 від 23.02.2017, у якій зазначено, що 26.01.2017, 06.01.2017 діловод була відсутня частково робочого дня, у зв`язку з тим що їздила до районного центру зі звітами. Робота діловодом виконується вчасно та в повному обсязі.

Вважаючи надану відповідь сільською радою не правдивою та такою, що порушує права, порушує ст. 3, 8, 19, 21, 22, 40, 68 Конституції України, ст. ст. 7, 19, 20 Закону України Про звернення громадян ОСОБА_2 особисто сільському голові Щербань О. В. подала скаргу від 20.03.2017, в якій виклала не згоду з відповіддю сільської ради № 73 від 23.02.2017 і просила надати інформацію у повному обсязі з наступних питань:

19.12.2016 які звіти возила діловод до районного центру, з якою метою, до яких установ, скільки часу була відсутня на робочому місці;

26.01.2017 які звіти возила діловод до районного центру, з якою метою, до яких установ, скільки часу була відсутня на робочому місці,

які звіти возила діловод до районного центру, з якою метою, до яких установ, скільки часу була відсутня на робочому місці;

надати інформацію хто під час відсутності діловода на робочому місці і виконує роботу діловода, навіть у випадках, коли діловод возить звіти;

за надання не повної відповіді на скаргу, просив вжити заходів для притягнення винних осіб до відповідальності згідно чинного законодавства.

Інформацію за результатами розгляду скарги просив надати письмово.

Відповідь Бендюгівська сільська рада і сільський голова Щербань О. В на скаргу від 20.03.2017 не надали.

Під час проведення 16 сесії 7 скликання Бендюгівської сільської ради 26.01.2017 серед запрошених була присутня ОСОБА_2 яка проводила відеозйомку сесії. Декільком депутатам не сподобалося, що проводиться відеозйомка і сільська рада прийняла рішення № 70, яким відповідно до Закону України Про інформацію та ст. 307 Цивільного Кодексу України (Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото та відеозйомок) сесія ради вирішила заборонити проводити аудіо, відео зйомку сесії Бендюгівської сільської ради 7 скликання.

З даним рішенням гр. ОСОБА_2 не згодна, тому що воно незаконне, прийняте з порушенням Регламенту Бендюгівської сільської ради, положення про постійні комісії Бендюгівської сільської ради.

Наступне клопотання до Бендюгівської сільської ради ОСОБА_2 подала 23.12.2016 у якому просила надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва.

16.02.2017 Бендюгівська сільська рада 7 скликання на 16 сесії розглянула клопотання ОСОБА_2 і прийняла рішення № 75 від 16.02.2017, яким вирішила відмовити ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва площею 0,12 га у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і належить до земель загального користування.

Також, Бендюгівська сільська рада та сільський голова Бендюгівської сільської ради неодноразово порушили права третіх осіб, а саме гр. ОСОБА_3 , який 17.02.2017 до Бендюгівської сільської ради подав запит № 112 на отримання публічної інформації, у якому він просив надати завірену належним чином копії протоколу, проектів рішень та рішень сесії Бендюгівської сільської ради 7 скликання від 16.02.2017.

Бендюгівська сільська рада надала відповідь № 58 від 22.02.2017, у якій зазначалося, що на його запити на отримання публічної інформації від 17.02.2017 вх. № 111, 112, 113, 114, Бендюгівська сільська рада повідомляє, що розгляд його запиту буде продовжено до 20 робочих днів у зв`язку з великим обсягом запитів на публічну інформацію.

Наступну відповідь № 115 Бендюгівська сільська рада датувала 14.03.2017, якою повідомлено, що на його запит на отримання публічної інформації від 17.02.2017 направлено копію протоколу, рішень та проектів рішень сесії Бендюгівської сільської ради 7 скликання від 16.02.2017.

Не погоджуючись з порушенням своїх прав та чинного законодавства України ОСОБА_3 особисто сільському голові поштою подав скаргу від 21.03.2107 у якій виклав не згоду з порушенням своїх прав та законів України Бендюгівською сільською радою і просив вжити заходів для припинення порушення прав через не своєчасне надання відповідей на запити про доступ до публічної інформації.

За надання відповіді на запит з суттєвим порушенням термінів, визначених Законом України Про доступ до публічної інформації , вжити заходів для притягнення винних осіб до відповідальності, передбаченої чинним законодавством.

Також, поштою до Бендюгівської сільської ради ОСОБА_3 подав клопотання від 26.11.2016, у якому просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

19.12.2016 Бендюгівська сільська рада 7 скликання на 13 сесії розглянула клопотання і прийняла рішення № 47/3 від 19.12.2016, яким вирішено відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,199 га у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і технічно-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, зокрема визначена заявником земельна ділянка належить до земель загального користування.

У зазначеному рішенні № 47/3 сільська рада наголошує, що ОСОБА_3 у графічних матеріалах доданих до клопотання зазначив земельну ділянку, яка належить до земель загального користування та використовується громадою села Бендюгівка, як громадські пасовища.

23.12.2016 ОСОБА_3 звернувся з клопотанням до Бендюгівської сільської ради, у якому просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

16.02.2017 Бендюгівська сільська рада на сесії розглянула клопотання і прийняла рішення № 78, яким вирішила відмовити ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,199 га у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і технічно-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, зокрема визначена заявником земельна ділянка належить до земель загального користування.

Як встановлено за матеріалами справи, правовими підставами для звернення з позовними вимогами, стало на думку позивача, порушення відповідачами його прав на доступ до публічної інформації, що стосувалось звернень позивача, не надання відповідей, або таких відповідей, що не відповідали обставинам.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 21 Конституції України передбачає, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно з ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Приписами ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Положеннями ст. 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 3 Закону України Про доступ до публічної інформації передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Приписами ст. 4 Закону України Про доступ до публічної інформації передбачено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Згідно з ст. 5 Закону України Про доступ до публічної інформації передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

При цьому, положеннями ст. 14 Закону України Про доступ до публічної інформації передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Статтею 15 Закону України Про доступ до публічної інформації встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати: інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо); нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності; перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення; порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності; плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань; розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи; загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку; звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію; інформацію про діяльність суб`єктів владних повноважень. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Також, згідно з ч 1 ст 60 Закону України Про запобігання корупції особам, зазначеним у пунктах 1, 2, 4 і 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, а також особам, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, забороняється: відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом; надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про інформацію інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Так, 17.02.2017 позивач подав до Бендюгівської сільської ради два запита на отримання публічної інформації № 117 та № 118.

У запиті № 117 позивач просив надати для ознайомлення протокол та прийняті рішення на сесії Бендюгівської сільської ради 7 скликання, яка відбулася 26.01.2017.

Бендюгівська сільська рада не надала позивачу для ознайомлення протоколу та прийняті рішення на сесії Бендюгівської сільської ради 7 скликання, яка відбулася 26.01.2017, чим порушила право позивача на доступ до публічної інформації, що передбачено ст. ст. 8; 19; 21; 22; 34; 40; 68 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 3; 4; п. 2 ч. 1 ст. 5; ст. ст. 14, 15, 20 Закону України Про доступ до публічної інформації , ч. 1 ст. 60 Закону України Про запобігання корупції , ст. 21 Закону України Про інформацію .

Як вбачається з матеріалів справи, сільським головою Щербань О.В. було надано до суду належним чином засвідчені копії відповідей Бендюгівської сільської ради № 74 та № 75 від 23.02.2017, а саме на запит на отримання публічної інформації від 17.02.2017 вх. № 117 від 17.02.2017 Бендюгівська сільська рада надсилає копію протоколу 17 сесії від 30.01.2017 Бендюгівської сільської ради 7 скликання Кагарлицького району Київської області; на запит на отримання публічної інформації від 17.02.2017 вх. № 118 від 17.02.2017 Бендюгівська сільська рада надсилає копії протоколів депутатських комісій, які готували висновки для роботи сесій Бендюгівської сільської ради 7 скликання.

На думку суду, відповідачем було надано належні письмові докази на підтвердження надання відповіді та документів на запит позивача.

Також на відмову секретаря сільської ради позивачем надано скаргу сільському голові Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області за № 27 від 17.02.2017, у якій викладено, що 17.02.2017 до сільської ради позивачем подано два запити за № 117, № 118.

Проте, секретар сільської ради відмовилася надавати запитувану інформацію. У зв`язку з чим позивач просив вжити заходів для притягнення секретаря Бендюгівської сільської ради до відповідальності згідно чинного законодавства України.

14.03.2017 сільською радою надано відповідь № 112 від за підписом сільського голови, у якій зазначено, що сільською радою не вбачається підстав для притягнення секретаря Бендюгівської сільської ради до відповідальності згідно чинного законодавства України.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованим посилання позивача про те, що відповідно до ст. 19 Закону України Про звернення громадян сільським головою не виконано обов`язку об`єктивно, всебічно перевірити скаргу позивача, так як не надано Бендюгівською сільською радою доказів про те які обставини по результатах скарги було встановлено про те чи отримав позивач документи для ознайомлення які просив і якщо ні, то чи порушені трудові обов`язки працівниками сільської ради.

Матеріалами справи містять письмові докази, що сільським головою Щербань О.В. надано відповіді та документи на запит позивача № 117 від 17.02.2017 та № 118 від 17.02.2017, у зв`язку з чим у відповіді на скаргу позивача № 27 від 17.02.2017 було надано відповідь, що сільська рада не вбачає підстав для притягнення секретаря сільської ради до відповідальності.

Щодо визнання дій та бездіяльність Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області та сільського голови Щербань Ольги Василівни такими, що систематично порушили права ОСОБА_1 у зв`язку з неповідомленням про результати розгляду скарги від 23.03.2017, суд вважає за можливе зазначити наступне.

23.03.2017 позивачу від сільського голови було надіслано лист № 174 від 24.04.2017, в якому було повідомлено про те, що права позивача не порушено та роз`яснено порядок оскарження дій, у разі якщо він вважає свої права порушеними.

Суд вважає, що сільською радою не порушувалось вимог ст. 19 ч. 1 Закону України Про звернення громадян , оскільки відповідь на скаргу позивача від 23.03.2017 була надіслана на його адресу.

Крім того необхідно зазначити, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у ст. 2 КАС України.

Так, відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Положеннями ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

прийняття судом одного з рішень, зазначених у п. 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, визнання дій та бездіяльність відповідачів шляхом встановлення факту надання неправдивої інформації, не точних, не достовірних, неправомірних відповідей, які порушують права позивача не передбачено адміністративним судочинством і не є неправильним способом захисту його прав.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконними рішеннями від 19.12.2016 № 47-1 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,999 га та від 16.12.2017 № 75 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України, ст. 26, 33, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Так, рішеннями Бендюгівської сільської ради 7 скликання на 8 сесії від 19.12.2016 та 7 скликання на 16 сесії від 16.02.2017, розглянуто клопотання позивача і прийнято рішення 19.12.2016 № 47/1 та № від 16.02.2017 75, якими вирішено на підставі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відмовити позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва площею 0,12 га у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідне до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і технічно-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, зокрема визначена заявником земельна ділянка належить до земель загального користування та використовуються громадою села, як громадські пасовища.

Водночас, позивач звертаючись до суду з даними позовними вимогами щодо оскарження рішень від 19.12.2016 № 47/1 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,999 га та від 16.02.2017 № 75 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га, наголошував на допущених порушеннях відповідачем ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, регламенту Бендюгівської сільської ради, положення про постійні комісії Бендюгівської сільської ради, а також вимог ст. 15 Закону України Про доступ до публічної інформації щодо порушеного порядку оприлюднення проектів цих рішень не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації . Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України Про доступ до публічної інформації , крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

В актах та проектах актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування не може бути обмежено доступ до інформації про витрати чи інше розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним чи комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримують ці кошти або майно, а також до іншої інформації, обмеження доступу до якої заборонено законом.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Згідно з п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 15 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати: нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

У своїй постанові від 18.07.2019 Верховний Суд зауважив, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки вищевказаним доводам позивача та підставам звернення з позовом до суду, що на думку ОСОБА_1 є підставою для визнання протиправним та скасування спірних рішень від 19.12.2016 № 47/1 та від 16.02.2017 № 75 надано не було. Ні регламент Бендюгівської сільської ради, ні Положення про постійні комісії Бендюгівської сільської ради, на яких наголошував позивач, досліджені не були.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суд від 21.10.2019 учасників справи було зобов`язано подати до суду додаткові письмові пояснення з урахуванням висновків, що викладені у постанові Верховного Суду від 18.07.2019, однак відповідачами було проігноровано вказану вимогу суду.

Частиною 1 ст. 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із п.п. "б" ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Надаючи оцінку наявним матеріалам справи, суд вважав вказані рішення протиправними, так як відмова належним чином не мотивована відповідно до вимог ст.118 ч. 7 Земельного кодексу України, у зв`язку з відсутністю даних про те, до якої конкретно категорії земель належить земельна ділянка яку вказав позивач на графічних матеріалах з бажаним місцем розташування і який орган затвердив проект землеустрою з зазначенням, що вказана земельна ділянка перебуває у загальному користуванні жителів, що віднесені до сільської ради та з якими землями межує для ідентифікації місця розташування земельної ділянки про яку в заяві вказував позивач.

Вказаних даних також не містить у наданому суду представником відповідача креслення адміністративних границь сільської ради і межі населеного пункту з проекту формування території і встановлення меж сільської ради та населеного пункту без інформації про затвердження відповідним органом вказаного проекту землеустрою. Також не надано доказів про існування, вказаних в рішенні генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації.

Крім того на протиправність рішень вказує пояснення представника відповідача з посиланням на вказане вище креслення, що на землях, на які вказує позивач, розташовані дороги загального користування, а не землі які використовуються для випасання худоби.

На думку суду, вказаним рішеннями порушуються права позивача, передбачені ст. 116, 118 Земельного кодексу України на одержання земельної ділянки із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яке є джерелом права, дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані ст. 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Також відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини висловлені у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, рішення від 10.02.2010, відповідно до якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень .

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність своїх рішень щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними рішення Бендюгівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 19.12.2016 № 47-1 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,999 га та від 16.12.2017 № 75 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.