Постанова

від 29.07.2020 по справі 280/5379/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5379/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства Гаяне на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року в адміністративній справі №280/5379/19 (головуючий суддя першої інстанції Новікова І.В., повний текст судового рішення складено 05.03.2020 року) за позовом Приватного підприємства Гаяне до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 04.11.2019 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 04.04.2019 року №ЗП 1097/574/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС про накладення штрафу в розмірі 4173,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.03.2019 року інспектором праці проведено інспекційне відвідування ПП Гаяне , за результатами якого встановлено порушення підприємством вимог трудового законодавства України. Зазначає, що відповідачем видано припис про усунення виявлених порушень у строк до 12.04.2019 року. Позивач зазначає, що 26.03.2019 року та 02.04.2019 року підприємством на адресу інспектора праці було направлено пакет документів, який підтверджує виконання вимог припису у встановлений інспектором строк. Проте, не зважаючи на виконання вимог припису до закінчення встановленого на усунення недоліків строку, відповідачем прийнято постанову про накладення на ПП Гаяне штрафних санкцій.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції не враховано приписи пункту 28 Порядку №295, яким передбачено, що у разі виконання суб`єктом господарювання припису у встановлений строк заходи щодо притягнення до відповідальності не здійснюються. Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до абз.3 ч.2 статті 265 КЗпП притягнення до відповідальності здійснюється у разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам більш як за один місяць. Проте, затримка виплати заробітної плати складала від 7 до 15 днів, що виключає наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій. Також, апелянт звертає увагу і на те, що його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду питання про застосування штрафних санкцій.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 року на підставі статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, про що сторони повідомлені належним чином.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач - Приватне підприємство Гаяне є юридичною особою (код ЄДРПОУ 20483710).

У період з 13.03.2019 року по 15.03.2019 року інспектором Головного управління Держпраці у Запорізькій області Єременко М.К. проведено інспекційне відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, за результатами якої 15.03.2019 року складено Акт інспекційного відвідування №ЗП1097/574/АВ (а.с.22-24).

Відповідно до висновку вказаного Акту встановлено порушення ПП Гаяне , зокрема ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України Про оплату праці , ч.1 ст.116, ч.1 ст.117 КЗпП України, а саме встановлено: строки виплати заробітної плати найманим працівникам не затверджені розпорядчим документом. Так, заробітна плата працівникам за другу половину грудня 2018 року виплачена 14.01.2019 року, що є порушенням ч.1 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України Про оплату праці . Звільненій 09.01.2019 року в останній день роботи працівниці ОСОБА_1 виплачені розрахункові кошти із затримкою 24.01.2019 року, що є порушенням ч.1 ст.116 КЗпП України. Одночасно, виплачуючи затримані розрахункові кошти 24.01.2019 року працівниці ОСОБА_1 не нарахована і не виплачена середня заробітна плата за весь час затримки розрахунку з дня звільнення по день фактичного розрахунку, що є порушенням ч.1 ст.117 КЗпП України.

15.03.2019 року контролюючим органом видано ПП Гаяне припис про усунення виявлених порушень №ЗП1097/574/АВ/П у строк до 12.04.2019 року та повідомити інспектора про виконання припису (а.с.25-26).

Вимоги припису виконано ПП Гаяне у встановлений інспектором строк.

04.04.2019 року ГУ Держпраці у Запорізькій області винесено постанову про накладення штрафу №ЗП1097/574/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС, якою ПП Гаяне за порушення положень ч.1 ст.115, ч.1 ст.24 Закону України Про оплату праці та ч.1 ст.116 КЗпП України на підставі приписів абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 4173,00 грн. (а.с.20).

Не погодившись з такою постановою, Приватне підприємство Гаяне оскаржило її до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджено порушення ПП Гаяне трудового законодавства в частині не своєчасної виплати заробітної плати працівникам, що не заперечується і позивачем. Порушення, за яке на позивача накладено стягнення спірною постановою, стосувалось саме несвоєчасної та не у повному обсязі виплати заробітної плати працівникам, у зв`язку з чим виконання ПП Гаяне припису про усунення порушень не звільняє останнього від відповідальності у вигляді штрафу за допущене порушення.

Переглядаючи справу в порядку апеляційного ппровадження, колегія суддів зазначає про таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП Гаяне не заперечується факт допущення порушень ч.1 ст.115, ч.1 ст.24 Закону України Про оплату праці та ч.1 ст.116 КЗпП України, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що затримка виплати заробітної плати не перевищила один місяць, оскільки вказане посилання є не обгрунтованим та не спростовує факту порушення порядку виплати заробітної плати.

Крім того, порушення виплати заробітної плати більш ніж за один місяць є підставою для застосування до роботодавця штрафної санкції передбаченої абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України у вигляді штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, тобто 12519,00 грн.

Проте, з матеріалів адміністративної справи встановлено, що позивача до відповідальності за абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України притягнуто не було, а штрафні санкції застосовані до позивача на підставі абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України за порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини.

Далі, позивач вважає, що оскільки вказані в акті перевірки та приписі порушення усунуто ним у встановлений в приписі строк, тому застосування до нього штрафних санкцій контролюючим органом є безпідставним.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі по тексту - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до пункту 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно пункту 28 Порядку №295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

В свою чергу пунктом 29 Порядку №295 передбачено, що заходи щодо притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Виходячи із системного аналізу пунктів 28-29 Порядку №295, виконання припису не звільняє суб`єкта господарювання від застосування штрафних санкцій, у разі встановлення в ході інспекційного відвідування використання праці неоформлених працівників, несвоєчасної та не у повному обсязі виплати заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

В даному випадку, порушення, за яке на позивача накладено стягнення спірною постановою, стосувалось саме несвоєчасної та не у повному обсязі виплати заробітної плати працівникам, у зв`язку з чим виконання ПП Гаяне припису про усунення порушень не звільняє останнього від відповідальності у вигляді штрафу за допущене порушення.

Проте, колегія суддів критично оцінює висновки суду першої інстанції щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що повідомлення про розгляд питання про застосування до позивача штрафних санкції 04.04.2019 року направлено 26.03.2019 року за адресою: Запорізька область, м.Вільнянськ, вул. Некрасова, буд.7, в той час, як адресою реєстрації ПП Гаяне є: Запорізька область, м.Вільнянськ, вул. Цегальна, буд.2. (а.с.46-48 на звороті).

Зазначені обставини контролюючим органом не заперечуються.

Вказане спростовує посилання контролюючого органу, з яким погодився суд першої інстанції про обізнаність позивача про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне порушення відносно нього.

Оскільки відповідачем порушений порядок повідомлення суб`єкта господарювання у належний спосіб, ПП Гаяне було позбавлено можливості брати участь у розгляді питання щодо застосування адміністративного стягнення, а відтак постанова про застосування до позивача штрафних санкцій, прийнята з порушенням вимог Порядку №509, є протиправною та належить скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття постанови №ЗП 1097/574/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС від 04.04.2019 року про застосування штрафних санкцій до позивача.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

За приписами пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня 2019 року становить 1921 гривню, тобто до незначних у 2019 році відносяться справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 гривень.

Позивач оскаржує постанову відповідача на суму, що не перевищує 192100 гривень, у зв`язку з чим справа, що розглядається, на час прийняття постанови суду апеляційної інстанції є справою незначної складності, а тому постанова суду апеляційної інстанції не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Керуючись статтями 4, 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Гаяне на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року в адміністративній справі №280/5379/19 задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року в адміністративній справі №280/5379/19 скасувати.

Позов Приватного підприємства Гаяне задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 04.04.2019 року №ЗП 1097/574/АВ/П/ПТ/ІП-2ФС про накладення штрафу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак