Ухвала

від 29.07.2020 по справі 642/3580/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

29.07.2020

Справа № 642/3580/20

2/642/1215/20

У Х В А Л А

Іменем України

24 липня 2020 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Бородіної О.В., за участю секретаря Добронос Д.С., адвоката Носенко А.Ю., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Олійник О.А. про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету будівництва та архітектури про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Харківського національного університету будівництва та архітектури про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Одночасно із позовною заявою подано заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Олійник О.А. про забезпечення доказів, відповідно до якої просить:

- витребувати від Харківського національного університету будівництва та архітектури належним чином завірені копії документів, а саме копію акту за результатами службового розслідування щодо ОСОБА_1 ; та заврений належним чином (пронумеровано, прошнуровано та завірено печаткою) повний пакет матеріалів службової перевірки, проведеної щодо ОСОБА_1 .

Суд, проаналізувавши матеріали заяви, приходить до висновку, що заява про забезпечення доказів не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як та підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1ст. 116 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Частиною 2 ст. 116 ЦПК України передбачені способи забезпечення судом доказів, серед яких: допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Відповідно до 3 ст. 116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Відповідно до ст.117 ЦПК України особа, яка подає заяву про забезпечення доказів, у тому числі повинна обґрунтувати необхідність забезпечення доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 ЦПК України, суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 ЦПК України.

Згідно з положенням ч. 1ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Аналізуючи наведені положення у зіставленні з вимогами заявника насамперед треба зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Разом з тим, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку ст.ст. 116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи у відповідності до ст. 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.

Отже, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (ст.ст. 116-119 ЦПК України), та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно (ст. 84 ЦПК України).

Зі змісту поданої адвокатом Олійник О.В., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , заяви про забезпечення доказів вбачається, що останній просить витребувати докази (пакет документів) у відповідача, оскільки заявник не може самостійно їх отримати. При цьому з заяви вбачається, що він звертався до Харківського національного університету будівництва та архітектури з запитом щодо отримання зазначених документів, але для отримання копій пакету документів було надано квитанції на оплату витрат копіювання. Заявник розцінює це як намагання посадових осіб Харківського національного університету будівництва та архітектури уникнути надання запитуваної інформації.

Під час розгляду справи № 9901/385/19 (провадження № 11-929заі19) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Враховуючи наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, суд відзначає, що заявником не наведено підстав для забезпечення цих доказів відповідно до наведених вище положень ЦПК України.

У поданій заяві не зазначено належного обґрунтування необхідності забезпечення доказів у запропонований заявником спосіб. Зокрема, заявником не доведено дійсної наявності підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення доказів не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 116, 258-261, 268, 353 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Олійник О.А. про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету будівництва та архітектури про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Посний текст ухвали складено 29.07.2020 року.

Суддя О.В. Бородіна