Рішення

від 22.07.2020 по справі 930/385/20

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 930/385/20

Провадження №2/930/427/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2020 року м. Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області у складі

головуючого судді: Царапори О.П.

за участю секретаря судових засідань: Євтодієвої Н.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Мандрика П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Немирів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 до Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області про визнання права постійного користування,-

В С Т А Н О В И В :

Виклад позиції позивача .

ОСОБА_1 в суд із позовною заявою до Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області про визнання права постійного користування, мотивуючи її тим, що 13 січня 1993 року відповідно до Рішення № 13 сесії 21 скликання Коржівської сільської ради народних депутатів Немирівського району Вінницької області Української РСР було видано Державний акт ОСОБА_4 про постійне користування 48,61 гектарами землі для введення сільськогосподарського виробництва в межах згідно з планом землекористування.

15.03.1995 року на базі даної земельної ділянки з кадастровим номером 0523084200:01:0448 ОСОБА_4 було створено Фермерське господарство Казьмірчука Бориса Арсентійовича , в якому останній був головою.

Однак ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер. У зв`язку з чим надалі дане господарство очолила його дружина - ОСОБА_1 , позивачка по справі, яка і керувала ним в подальшому.

Згідно з Свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НОМЕР_1 від 25 грудня 2015 року законним спадкоємцем за ОСОБА_4 є позивачка ОСОБА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 до самої смерті ОСОБА_4 проживала разом з ним, разом з синами - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вели спільне господарство та після смерті продовжують займатися фермерством на цій землі. Слід вказати, що позивачка ще з 1993 року і до даного часу займається веденням господарства на даній земельній ділянці, вирощує зернові культури, бобові культури і насіння олійних культур, доглядає за станом ґрунтів.

Після смерті ОСОБА_4 позивачка разом з синами продовжували вести господарство на вказаній земельній ділянці, вважаючи, що позивач є законним спадкоємцем за померлим ОСОБА_4 , та успадкувала право постійного користування земельною ділянкою площею 48,61 га.

Проте, нещодавно Позивачу стало відомо, що Немирівською об`єднаною територіальною громадою Немирівського району Вінницької області планується провести розпаювання даної земельною ділянки площею 48,61 га на земельні ділянки меншою площею та в подальшому безоплатно передати їх у власність інших громадян.

Представником позивача було подано адвокатський запит з вихідним номером 1189/01 від 24.01.2020 до відповідача, в якому було поставлено конкретні запитання щодо намірів відповідача з приводу використання Земельної ділянки. Зокрема, Представник позивача запитував, чи перебуває на порядку денному сесії Райгородської сільської ради розгляд питання щодо розпаювання земельної ділянки.

На даний адвокатський запит відповідач надіслав відповідь від 31.01.2020 з вихідним номером 02/19-82, в якій зазначено, що на чергову сесію Райгородської сільської ради винесено та буде розглянуто питання щодо використання земельної ділянки з кадастровим номером 0523084200:01:0448.

Даний лист підтверджує наміри відповідача, а також факт того, що відповідач не визнає, що право постійного користування земельною ділянкою належить позивачу. Тим самим порушує законні права та інтереси позивача.

Будь-які заперечення з боку позивача, будь-які доводи щодо того, що дана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні позивача на законних підставах - відповідачем ігноруються.

Таким чином, позивачка з синами у складі ФГ Казьмірчука Бориса Арсентійовича працюють на даній землі більше 25 років, а зараз Немирівська об`єднана територіальна громада має намір порушити їх права та майнові інтереси, розпаювати дану земельну ділянку та задовольнити власні інтереси, позбавивши їх ремесла та постійного заробітку, у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Виклад позиції відповідача.

Представник відповідача Райгородської сільської ради Махиня К.К. подав відзив на позовну заяву позивачки в якому зазначив наступне.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а тому Райгородська сільська рада вважає, що позивач ОСОБА_1 втратила право звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, акту - прийому передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 27 вересня 2018 року по Райгородській сільській раді було передано у комунальну власність 47,0000 га., а позивач зазначає площу 48,61 га., та невірно вказує кадастровий номер земельної ділянки. В позовній заяві представник позивача вказав відповідачем Немирівську об`єднану територіальну громаду, що є не вірним.

Представник позивача вказує, що 15.03. 1995 року на базі даної земельної ділянки створено ФГ Казьмірчука Бориса Арсентійовича , та вказує, що господарство в подальшому очолила його дружина, але жодних доказів про те, що дружина є членом фермерського господарства не надано, а саме: 1) статут фермерського господарства, 2) протокол зборів щодо обрання керівника фермерського господарства, 3) відомості з податкової про сплату податків.

Фермерське господарство Казьмірчука Б.А. фактично не користується земельною ділянкою, згідно даних, які наявні у Райгородській сільській раді. Дане господарство не сплачує єдиного податку з юридичних осіб починаючи з 2016 року по теперішній час, та не сплачує ОСОБА_1 земельного податку в супереч ст. 269 ПК України.

Згідно з свідоцтва про право на спадщину представник позивача зазначає, що спадкоємцем є ОСОБА_1 , але у свідоцтві не вказано щодо майнових прав, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, що належали померлому ОСОБА_4 .

Державний акт видано ОСОБА_4 жителю с. Самчинці Немирівського району, тому перехід права постійного користування в даному випадку є неможливим, і жодним законодавством не передбачено.

Так в частинах 1,2 та 5 ст. 2 Закону України Про фермерське господарство ( в редакції 20.12.1991 року) зазначено, що селянське фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського господарства

можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором. Головою Фермерське господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. На ім`я голови фермерського господарства видається відповідно Державний акт, що відповідно позивач до цього часу не зробив.

Разом з тим, статтею 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

За положеннями статті 182 ЦК України до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Таким чином, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об`єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

В даному випадку дружина - ОСОБА_1 , не надала жодних документів щодо приналежності до фермерського господарства при оформленні спадщини.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Представник позивача вказує, що виникло речове право на чуже майно (земельну ділянку) емфітевзис відповідно з введенням у дію Цивільного кодексу України. В свою чергу Райгородська сільська рада як правонаступник Коржівської сільської ради в жодні договірні відносини не вступала.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. А тому враховуючи вище викладене Представник відповідача просить відмовити в задоволенні даного позову.

25.06.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача - адвокат Мельник О.С. зазначив наступне.

У поданому відзиві відповідач посилається на ст. 257 Цивільного кодексу України та положення про загальну позовну давність тривалістю у три роки та переконаний, що Позивач вже втратив право на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Однак, як зазначалось у позовній заяві, про порушення власних цивільних прав та інтересів у січні 2020 року, а саме, представником позивача було подано адвокатський запит з вихідним номером 1189/01 від 24.01.2020 року до Відповідача з приводу намірів Відповідача щодо використання Земельної ділянки. В свою чергу відповідач надіслав відповідь від 31.01.2020 року з вихідним номером 02/19-82, в якій зазначено, що на чергову сесію Райгородської сільської ради винесено та буде розглянуто питання щодо використання земельної ділянки з кадастровим номером 0523084200:01:0448.

Таким чином, позивачеві стало відомо про порушення власних прав та майнового інтересу саме у січні 2020 року, а тому строк позовної давності не сплив, а доводи відповідача викладені у відзиві є необгрунтованими.

У відзиві відповідач вказує, що не існує жодних доказів щодо того, що позивач є членом ФГ Казьмірчука Бориса Арсентійовича . Окрім цього, Відповідач звертає увагу суду, що позивачем не було надано статуту ФГ Казьмірчука Бориса Арсентійовича , протоколу проведення загальних зборів щодо обрання позивача керівником фермерського господарства. Таким чином, відповідач наполягає на тому, що позивач не є ні керівником фермерського господарства, ні його членом.

Однак, позивачеві здається, що таким чином відповідач намагається маніпулювати фактами та хоче відвернути увагу від основного предмету спору щодо земельної ділянки. Членство та керівництво позивача у ФГ Казьмірчука Бориса Арсентійовича , відповідач мав змогу перевірити за безкоштовним запитом у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно відомостей даного реєстру керівником ФГ Казьмірчука Бориса Арсентійовича є позивач.

Тому, доводи відповідача щодо членства позивача у ФГ Казьмірчука Бориса Арсентійовича , вважаємо необгрунтованими та такими, що лише відвертають увагу від основного предмету спору - право користування на земельну ділянку.

У відзиві відповідач звертає увагу, на те що у свідоцтві про право на спадщину нічого не зазначено щодо переходу фермерського господарства.

Щодо даної тези відповідача, представник позивача зазначає, що відповідач не вірно розуміє суті заявлених вимог позивача та обгрунтування позиції позивача. Або ж знову таки, намагається відвернути увагу суду від предмету спору.

Від так, у позовній заяві не зазначалося, що Позивач успадкувала фермерське господарство від ОСОБА_4 . Позиція позивача обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 отримав земельні ділянку на праві постійного користування на підставі державного акту. На базі даної земельної ділянки ОСОБА_4 заснував фермерське господарство. Після смерті ОСОБА_4 , позивач успадкувала не фермерське господарство, а право постійного користування земельною ділянкою. Керівником фермерського господарство позивача було обрано пізніше після смерті ОСОБА_4 згідно Протоколу №1 від 10.03.2001 року.

Тому доводи Відповідача щодо того, що свідоцтво про право на спадщину повинно було містити відомості про фермерське господарство, вважають такими, що не заслуговують уваги.

Відповідач вказує, що з аналізу норм ЦК України щодо спадкування вбачається, що право користування земельною ділянкою, що виникло в ОСОБА_4 на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою без укладення договору про

право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

В свою чергу позивач з даними тезами Відповідача не погоджується та звертає увагу суду на наступне.

Чинний Земельний кодекс України, прийнятий 25 жовтня 2001 року, визначив право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92).

Заяви, клопотання позивача, відповідача

В ході судового розгляду 03.04.2020 року надійшло клопотання керівника Немирівської місцевої прокуратури про вступ Немирівської місцевої прокуратури у розгляд справи №930/385/20 за позовом ОСОБА_1 , представника позивача адвоката АО Макмел Мельника О.С. до Райгородської сільської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою, яке було відмовлено судом.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 12.02.2020 року прийнято до розгляду вище вказану позовну заяву та відкрито провадження по справі.

Ухвалою від 12.02.2020 року відмовлено в задоволенні заяви адвоката Мельника О.С., що діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній цивільній справі №930/385/20.

Ухвалою від 25.02.2020 року заяву представника позивача адвоката Мельника О.С., що діє в інтересах заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 930/385/20 за позовом ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 до Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області про визнання права постійного користування, - повернуто заявнику.

Ухвалою від 03.04.2020 року задоволено заяву адвоката Мельника О.С., що діє в інтересах заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову та заборонено Райгородській сільській раді Немирівського району приймати рішення, що впливають на розмір, правовий статус, чи будь-які інші кількісні чи якісні показники земельної ділянки з кадастровим номером 0523084200:01:0448., про її розпаювання та/або передачу у власність іншим громадянам, щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо земельної ділянки, приймати рішення про організацію проведення земельних торгів (аукціону) з приводу даної земельної ділянки до винесення остаточного рішення у спорі по суті; крім того заборонено Райгородській сільській раді Немирівського району будь-яким чином перешкоджати ОСОБА_1 користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 0523084200:01:0448. з метою сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою від 17.06.2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази

Позивачка ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили задовільнити в повному обсязі.

Представник відповідача Мандрик П.О. позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволені позову.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Встановлено особу позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17-21), яка після реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 (а.с.23).

Як вбачається з свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.24)

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом вбачається, що ОСОБА_1 прийняла спадщину на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Надія , розміром 3,01 га без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, що належить померлій ОСОБА_9 , спадкоємцем якої за заповітом був ОСОБА_4 , який спадщину прийняв, але не оформив спадкові права у зв`язку зі смертю (а.с.22).

Як вбачається з державного акту на право постійного користування землею, згідно рішення сесії 21 скликання Коржівської с/ради народних депутатів від 13.01.1993 року №13, ОСОБА_4 надано у постійне користування 48,61 га землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для ведення сільськогосподарського виробництва (а.с.13-15).

Згідно адвокатського запиту, головою Райгородської сільської ради була надана відповідь з якої вбачається, що на чергову сесію Райгородської сільської ради винесено питання щодо використання земельної ділянки площею 47,0 га з кадастровим номером 0523084200:01:0448. Заяв про надання безоплатно у власність від інших громадян, організацій суб`єктів господарювання до сільської ради не надходило; на порядку денному перебуває питання щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із нормативно грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 0523084200:01:0448, іншим громадянам, організаціям, суб`єктам господарювання. На черговій сесії Райгородської сільської ради буде розглянуто питання щодо використання земельної ділянки 47,0 га з кадастровим номером 0523084200:01:0448 (а.с.28).

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-12697/15-18-ст від 27.09.2018 року Райгородській сільській обєднаній територіальній громаді передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 857,5500 га, які розташовані на території Райгородської сільської об`єднаної територіальної громади Немирівського району Вінницької області згідно з актом приймання-передачі (а.с.59-60).

Згідно рішення Райгородської сільської ради 26 сесії 1 скликання від 10.03.2020 року вбачається, що земельна ділянка площею 47,0 га, кадастровий номер 0523084200:01:001:0448, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населенного пункту c.Коржівка Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області включено до переліку земельних ділянок комунальної власності, які виставляються на земельні торги окремими лотами (а.с.86-88).

Крім того в судовому засіданні була дослідженна копія спадкової справи №468 до майна померлого від 07.07.1998 року ОСОБА_4 , в якій міститься заява ОСОБА_1 про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.112), копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 (а.с.113), копія довідки виданої виконавчим комітетом Коржівської сільської ради про те, що після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно , яке складається з грошових заощаджень в Немирівському ощадному банку №2929 та фермерського господарства в с.Коржівка Немирівського району земельною площею 48,6 га. Спадкоємцем за законом є дружина ОСОБА_1 . Спадщину прийняла таким чином: похоронила свого чоловіка, веде нагляд за спадковим майном. Інших спадкоємців передбачених законом не має (а.с.115), витяг з Єдиного реєстру спадкових справ (а.с.116), копія свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.118), копія заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 (а.с.120, 125), копія заповіту від 13.04.1989 року (а.с.121), копія довідки сільської ради про коло спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_4 (а.с.123), копія заяви ОСОБА_1 про отриманн свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.124), копія рішення Немирівського районного суду Вінницької бласті від 05.12.2015 року про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті матері ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , що складається з житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та права на земельну частку (пай) площею 3, 01 га в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі відповідно до Сертифіката Серії ВН в„– 016387 від 08.07.1996 року на прізвище ОСОБА_9 (а.с.129), копія сертифікату на земельну частку (пай) серії ВН №016387 (а.с.136).

Згідно протоколу №1 від 10.03.2010 року вбачається, що засідання членів фермерського господарства Казьмірчука Бориса Арсентійовича в присутності членів фермерського господарства обрали головою фермерського господарства ОСОБА_1 , у

зв`язку зі смертю бувшого голови фермерського господарства ОСОБА_4 (а.с.147)

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків ( спадщини ) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця ), до інших осіб ( спадкоємців ).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування ( зі збереженням її цільового призначення ) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

За приписами ч.1 ст. 6 ЗК України, 1990 року, який був чинним на час набуття права користування спірною земельною ділянкою, громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства;

Сільські, селищні ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для ведення селянського (фермерського) господарства( ч.1 ст.19 ЗК України.1990 року).

За положеннями ч.1,2,5 ст.7 ЗК України, 1990 р., користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, у тому числі, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства;

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право( ч.1 ст.22 ЗК України, 1990 р.).

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Стаття 23 Закону України "Про фермерське господарство" передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст. 92 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст. 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно з ч.1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст. 407 ЦК України та ч.2 ст. 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно зі ст. 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис),

право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

За роз`ясненнями викладених у п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , відповідно до ст. 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної і приватної власності громадян на землю, зокрема право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6). Громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства із земель, щоперебувають у державній власності, земля надавалася у постійне користування (без заздалегідь установленого строку), а для городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства - у тимчасове користування (короткострокове - до трьохроків і довгострокове - відтрьох до двадцятип`ятироків) (стаття 7). Проте чіткого розмежування випадків, коли земельні ділянки можуть надаватися у користування для ведення селянського (фермерського) господарства, а коли - в оренду, в цьомуКодексі не здійснено.

Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір, забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Чинний Земельний кодекс України, прийнятий 25 жовтня 2001 року, визначив право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92).

Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року, визнано неконституційним пункт 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Враховуючи наведе вище рішення Конституційного суду України, ні у ОСОБА_4 , ні у Позивача не виникало обов`язку переоформлювати власне право користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка володіла земельною ділянкою на праві постійного користування не може бути позбавлена права на таке володіння.

На відповідні відносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та ст. 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право постійного користування землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції, та як речове право, захищено статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у постійне користування були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом

порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право постійного користування земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривнопов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особистінемайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодуванняшкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Жодна з норм ЦК України не вказує на те, що право постійного користування земельною ділянкою припиняється разом зі смертю особи.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України, спадкоємець, тобто позивач, стає учасником правовідношення з постійного користування.

Згідно положень ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Висновки суду

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та такі що підлягають до задоволення, оскільки ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав Державний акт про постійне користування земельною ділянкою ще у 1993 році. На час виникнення даних правовідносин в Україні ще не діяв Цивільний кодекс в редакції 2004 року. У зв`язку з введенням у дію 01 січня 2004 року Цивільного кодексу України виникло таке речове право на чуже майно (земельну ділянку) як емфітевзис - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

За правовою природою емфітевзис та право постійного користування є майже ідентичними. Як і право постійного користування, так і емфітевзис передбачає собою користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для сільськогосподарських потреб. Як при емфітевзисі, так і при постійному користуванні з однієї сторони виступає землевласник, який надає земельну ділянку у користування, з іншої - землекористувач, який користується даною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Право постійного користування земельною ділянкою, яке було оформлене Державним актом ще 1993 році, має всі ознаки сучасного речового права - емфітевзису. Так, як відповідно до ст. 1225 ЦК України, в порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому, враховуючи відповідь на відзив, суд дійшов висноку, що за чинним законодавством України не встановлено жодної норми, яка б обмежувала чи забороняла передачу у спадок права постійного користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з вимогами ст.141 ЦПК України, судові витрати стягнути залишити з позивачем ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1219, 1225, ЦК України, ст.ст. 7-10, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 до Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області про визнання права постійного користування,- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 право постійного користування 48,61 гектарами землі в межах згідно з планом землекористування для ведення сільськогосподарського виробництва згідно з Державним актом на право постійного користування землею в порядку спадкування після смерті чоловіка, - ОСОБА_4 .

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Немирівський районний суд, Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/ на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Повний текст рішення виготовлено 27.07.2020 року.

Головуючий: О.П.Царапора