Постанова

від 20.07.2020 по справі 914/207/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2020 р. м.Львів Справа №914/207/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіБонк Т.Б.,

суддівМатущак О.І.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Борщ І.О.

за участю представників учасників судового процесу:

прокуратура: Гальчинський С.О. - прокурор;

від позивача : Матлай Й.І.;

від відповідача 1: Лосин О.Б.;

від відповідача 2: Перунов В.В. адвокат;

третя особа: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу: Заступника військового прокурора Західного регіону України, вх. №01-05/1225/20 від 30.03.2020

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2020 (суддя Запотічняк О.Д., м. Львів, повний текст рішення складено 28.02.2020)

у справі № 914/207/18

за позовом: Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до відповідача 1: Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, с.Малехів, Жовківський район, Львівська область,

до відповідача 2: Приватного малого підприємства "Вітас", с.Малехів, Жовківський район, Львівська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд", м. Львів

про визнання недійсним та скасування п.1-5 рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 20.09.2013р. №16; визнання недійсним договору оренди землі від 01.10.2013р. №01/10/2013; витребування від відповідача №2 на користь держави в особі Міністерства оборони України земельної ділянки пл. 1,39 га. по вул. Київській,18А у с. Малехів Жовківського району Львівської області, кадастровий №4622785700:03:001:0011,

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

На розгляд Господарського суду Львівської області у лютому 2018 року поступила позовна заява Заступника військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідачів Малехівської сільської ради, Приватного малого підприємства «Вітас» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП Міністерства оборони України «Західвійськбуд» про визнання недійсним та скасування п.1-5 рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 20.09.2013 №16 «Про укладення договору оренди земельної ділянки по вул. Київській, 18А ПМП «Вітас»; визнання недійсним договору оренди землі від 01.10.2013 №01/10/2013 укладеного Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області та Приватним малим підприємством «Вітас»; витребування від Приватного малого підприємства «Вітас» на користь держави Україна в особі Міністерства оброни України земельної ділянки площею 1,39 га. по вул. Київській, 18А у с. Малехів, Жовківського району Львівської області кадастровий номер 4622785700:03:001:0011; стягнення з відповідачів на користь Військової прокуратур Західного регіону України 16095,17 грн. судового збору (Т-1, а.с.9-21).

Щодо пред`явлення даного позову Заступник військового прокурора Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України вказує, що дане викликано винятково захистом порушених інтересів держави та здійснюється відповідно до п.3 ст. 131-1 Конституції України ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру». В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Малехівська сільська рада незаконно, перевищуючи свої повноваження прийняла рішення від 20.09.2013 №16, яким неправомірно розпорядилася частиною ділянки, а саме ділянкою площею 1,39 га., надавши останню в користування ПМП «Вітас» на підставі укладеного договору оренди землі від 01.10.2013 №01/10/2013, оскільки однією з підстав зміни цільового призначення земель є вилучення земельних ділянок, наданих в постійне користування, порядок вилучення яких регламентовано ст. ст. 141, 149 Земельного кодексу України. Таким чином, вважає, що прийняттю рішення від 20.09.2013 №16 про надання в оренду ПМП «Вітас» земельної ділянки площею 1,39 га. по вул. Київській, 18А у с. Малехів, повинно було передувати прийняття Малехівською сільською радою рішення про вилучення земельної ділянки від постійного землекористувача ДП МОУкраїни «Західвійськбуд» за обов`язковою згодою Міністерства оборони України. При цьому, вказує, що Міністерством оборони України або уповноваженою ним посадовою особою рішення щодо надання згоди на передачу як земельної ділянки площею 5,1443 га. так і земельної ділянки площею 1,39 га., яка входила до складу попередньої не приймались. В обґрунтування даних обставин прокурор вказує, що факти щодо неправомірного вилучення земельної ділянки площею 5,1443 га. (зокрема, щодо відсутності згоди Міністерства оборони України) були неодноразово досліджені та підтверджені Господарським судом Львівської області у справах №914/2733/13, №914/2895/15, а тому, на думку прокурора не потребують повторного доказування. З врахуванням того, що спірний договір оренди від 01.10.2013 укладений на виконання незаконного рішення Малехівської сільської ради №16 від 20.09.2013, він підлягає визнанню недійсним на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України. Прокурор обґрунтовує свій позов положеннями ст. ст. 141, 149, 152, 155 Земельного кодексу України, ст. 21, ч.1 ст. 215, ст. ст. 203, 391, 393 Цивільного кодексу України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.02.2018 визнано підставним представництво Заступником військового прокурора Львівського гарнізону інтересів держави в особі Державного концерну «Укроборонпром». Позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №914/207/18 (Т-1, а.с.2-4).

Ухвалою від 06.03.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП МО України «Західвійськбуд».

28.02.2018 представником Малехівської сільської ради подано заяву про застосування строків позовної давності (Т-1, а.с.94)

ПМП «Вітас» у відзиві на позов також зазначено, що позивачем пропущено строк позовної давності (Т-1, а.с.162-164).

В свою чергу, Заступником військового прокурора Західного регіону України подано клопотання від 19.03.2018 №10/2/3-263 вих.-18 про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності (Т-2, а.с.77-87).

При цьому, слід зазначити, що прокурором також подавались клопотання про залучення у справі співвідповідача Жовківської районної державної адміністрації (Т-1, а.с.209-211) та заяву про зміну предмета позову (Т-1, а.с.216-219) в задоволенні яких ухвалою суду від 24.04.2018 Господарським судом Львівської області відмовлено (Т-2, а.с.29-31).

02.05.2018 заступником військового прокурора Західного регіону України подано клопотання про призначення у даній справі земельно-технічної експертизи. Об`єкт дослідження встановлено, як «визначення межі спірних земельних ділянок площами 5,799 га. та 1,39 га., що розташовані за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 18-А» (Т-2, а.с.110-112).

Ухвалою від 03.05.2018 Господарським судом Львівської області зупинено провадження у справі №914/207/18 та призначено у справі земельно-технічну експертизу.

Ухвалою від 17.12.2019 провадження у справі №914/207/18 поновлено (Т-3, а.с.173-175).

08.01.2020 на адресу Господарського суду Львівської області надійшов лист Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз до якого було долучено повідомлення про неможливість надання висновку експертизи без каталогів координат в системі СК-63 або УКС-2000 (Т-3, а.с.188-191).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.02.2020 у справі №914/207/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Дане рішення мотивоване тим, що Малехівська сільська рада приймаючи 20.09.2013 рішення №16 «Про укладення договору оренди земельної ділянки по вул. Київській, 18А ПМП «Вітас», вийшла за межі своїх повноважень і розпорядилася земельною ділянкою площею 1,39 га. по вул. Київській, 18 А у с. Малехів Жовківського району Львівської області кадастровий номер 4622785700:03:001:0011 надавши її у користування відповідачу 2 без згоди Міністерства оборони України, а тому дане рішення в частині п.п.1-5 є незаконним та підлягає скасуванню. Однак, при цьому встановлено, що відповідачами заявлено заяви про застосування до вимог прокурора позовної давності. Взявши до уваги наявний в матеріалах справи лист Малехівської сільської ради від 26.03.2014 №263/02-13, де Малехівська сільська рада надавала відповідь старшому прокурору Львівської області з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері з приводу розпорядження земельною ділянкою площею 5,1443 га., яка була вилучена на підставі розпорядження Голови Жовківської районної адміністрації від 22.12.2006 №1223. При цьому у відповіді на даний лист зазначено, що ПМП «Вітас» є орендарем земельної ділянки пл. 1,39 га. по вул. Київська, 18А. При цьому, вказано, що даний лист скеровувався на адресу прокуратури за її ж запитом від 21.03.2014 №03-878-вих.14. Також, судом звернуто увагу при прийнятті рішення на те, що рішення Малехівської сільської ради від 20.09.2012 №31, яким ПМП «Вітас» надано дозвіл на розробку детального плану земельної ділянки по вул. Київська, 18А в с. Малехів, було опубліковано в газеті Жовківської районної ради «Відродження» від 19.10.2012 №42 (1951). Відтак, судом зроблено висновок, про те, що ще в березні 2014 року прокурор уповноважений на здійснення нагляду за додержанням законів у воєнній сфері досліджував питання щодо розпорядження земельною ділянкою площею 5,1443 га., яка була вилучена на підставі розпорядження Голови Жовківської районної адміністрації від 22.12.2006 №1223 та відповідно з відповіді сільської ради був обізнаний про те, що земельна ділянка площею 1,39 га. по вул. Київська, 18А , яка входила до складу земельної ділянки площею 5,1443 га. на той момент перебувала в користуванні ПМП «Вітас». Також взято до уваги і ту обставину, що Міністерство оборони України будучи засновником ДП МО України «Західвійськбуд», за ініціативою якого вилучалась спірна земельна ділянка, мало об`єктивну можливість та повинно було контролювати використання земельних ділянок, виділених для потреб Збройних Сил України. Відповідно до цього, місцевим господарським судом зроблено висновок, що прокурором пропущено встановлений законом строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним та скасування п.1-5 рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 20.09.2013 №16 , а відтак відмовлено в позові.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 01.10.2013 №01/10/2013 укладеного Малехівською сільською радою та ПМП «Вітас» та витребування від відповідача 2 на користь Держави в особі Міністерства оборони України спірної земельної ділянки площею 1,39 га. по вул. Київській 18А у с. Малехів Жовківського району Львівської області, кадастровий №4622785700:03:001:0011, то встановлено що дані вимоги обґрунтовані спірним рішенням Малехівської сільської ради, а тому є похідними від основної позовної вимоги про визнання недійсним та скасування п.1-5 рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 20.09.2013 №16, а тому в задоволенні таких вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Заступник військового прокурора Західного регіону не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення місцевого господарського суду прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи, наявна невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Скаржник вказує, на те, що суду не слід наділяти прокурора статусом самостійного позивача для відліку позовної давності та починати з моменту отримання прокуратурою відомостей про порушення законодавства при укладенні спірного договору, оскільки вважає, що вимоги прокурора є похідними від вимог органу (позивача), який уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а тому вважає, що перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор. В обґрунтування даного посилається на практику Верховного Суду України викладену у постановах від 27.05.2014 у справі №5011-32/13806-2012 від 23.12.2014 у справі №916/2414/13, від 22.04.2015 у справі №916/2122/13 та від 13.05.2015 у справі №903/543/14.

Посилається скаржник також на ту, обставину, що Міністерство оборони України дізналося про оскаржувані рішення та договір у лютому 2018 року. Вказує, що відповідачами не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що позивач Міністерство оборони України дізналось раніше про оспорювані рішення та договір ніж після отримання повідомлення від 30.01.2018 та позовної заяви заступника військового прокурора Західного регіону України у справі №914/207/18 (лютий 2018 року). Крім цього, вказує, що відповідачами не надано жодних документів, які б підтверджували те, що прокурору чи позивачу було відомо про факти порушень вимог законодавства при вилученні земельної ділянки, які стали підставою для заявлення позову.

Вважає, прокурор також посилання відповідачів на той факт, що рішення Малехівської сільської ради від 20.09.2012 №31 було опубліковано в газеті Жовківської районної ради «Відродження» від 19.10.2012 №42 (1951) таким, що не може прийматись до уваги як факт обізнаності позивача, оскільки із змісту вказаного повідомлення, жодним чином не вдається можливим ідентифікувати щодо якої саме земельної ділянки, якого саме розміру прийнято рішення про надання дозволу на розробку детального плану на земельну ділянку, кому належать орендовані будівлі і будівлі, що знаходяться у власності, а тим більше встановити наявність порушень допущених відповідачем 1 при прийнятті такого рішення. При цьому зазначене рішення не є предметом спору в даній справі.

Відповідно до цього, просить, рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2020 у справі №914/207/18 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити.

Відповідач 2 ПМП «Вітас» у відзиві на апеляційну скаргу, б/н від 10.07.2020 (вх. № апеляційного суду 01-04/4158/20 від 13.07.2020) заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що ст. 256 Цивільного кодексу України визначено позовну давність як строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому, зазначає, що якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її порушення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України). Відповідач 2 вказує, що у постанові від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц Велика палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави. Відповідно до цього, вважає хибним твердження апелянта про те, що початок перебігу позовної давності у даній справі слід було обчислювати саме з дня, коли позивач, а не прокурор дізнався про оскаржуваний договір та рішення. Вважає безпідставними доводи скаржника про те, що йому не вдалось за можливе дізнатися про порушення прав позивача після отримання листа-відповіді Малехівської сільської ради від 26.03.2014 , оскільки саме з вказаним листом було надіслано і копію рішення відповідача 1 від 20.09.2013 №16. При цьому, також зазначає, що слід враховувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (відповідну вказівку вміщено у постанові Верховного Суду по справі №922/4508/16 від 12.12.2019) відповідно до чого посилання скаржника на висновки суддів 2014-2015 вважає необґрунтованим. Відповідно до цього, просить апеляційну скаргу заступника Військового прокурора Західного регіону України Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2020 залишити без задоволення, а рішення суду у даній справі без змін.

Відповідач 1 Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області у відзиві від 20.07.2020 №278/02-13 (вх. № апеляційного суду01-04/4316/20 від 21.07.2020) заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що в ході виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у 2013 році, ПМП «Вітас» узгоджувались межі земельної ділянки із суміжними користувачами, зокрема з акту встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування (який міститься в матеріалах справи), вбачається, що суміжним землекористувачем спірної земельної ділянки є ДП МОУ «Західвійськбуд», яке ніяких претензій при узгодженні меж не заявило та належним чином погодило межі даної земельної ділянки. Крім цього, в газеті Жовківської районної ради «Відродження» від 19.10.2012 №42 (1951) було опубліковано рішення Малехівської сільської ради від 20.09.2012 №31, яким у відповідності до генерального плану забудови с. Малехів надано дозвіл ПМП «Вітас» на розробку детального плану на земельну ділянку по вул. Київська, 18А в с. Малехів Жовківського району, Львівської області для обслуговування орендованих будівель і будівель, що знаходяться у власності. Також, звертає увагу на те, що Малехівською сільською радою листом від 26.03.2014 надано було відповідь на лист від 21.03.2014 №263/02-13 старшого прокурору Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону, де зокрема повідомлено, що ПМП «Вітас» є орендарем земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства площею 1,39 га. по вул. Київська, 18А на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21.10.2013. Копію рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 20.09.2013 №16 «Про укладення договору оренди земельної ділянки по вул. Київській 18А ПМП «Вітас», що є предметом розгляду даної справи, було долучено до даної відповіді. З врахуванням наведено, відповідач 1 вважає, що позивачу було відомо про порушення його прав, ще у 2013 році, а також була об`єктивна можливість знати про обставини порушення його прав із урахуванням того, що Міністерство оборони України є засновником ДМ МОУ «Західвійськбуд» та зобов`язаний здійснювати контроль за його діяльністю. Вказує, що жодних обґрунтувань поважності причин пропущення позовної давності позивачем в позовній заяві не наведено. Таким чином, вважає, що позивач звернувшись із позовною заявою від 31.01.2018 пропустив трьохрічний строк позовної давності, що відповідно вважає підставою для відмови у позові. Відтак просить, апеляційну скаргу заступника військового прокурора Західного регіону України в даній справі залишити без задоволення.

Третя особа ДП МО України «Західвійськбуд» у поясненнях за вих. №231 від 20.07.2020 (вх. № апеляційного суду 01-04/4312/20 від 21.07.2020) підтримує доводи апеляційної скарги прокурора, вказуючи на те, що у відповіді від 26.03.2014 Малехівської сільської ради не вказано жодних підстав передачі земельної ділянки в оренду, а також не вказані сторони та умови договору оренди. Щодо опублікування в газеті Жовківської районної ради «Відродження» від 19.12.2012 №42 рішення Малехівської сільської ради від 20.09.2012 №31 то вважає, що таке не повинно братись до уваги, оскільки в ньому немає чіткої ідентифікації земельної ділянки, а тому встановити наявність порушень, опираючись на оголошення в газеті Жовківської міської ради не є можливим. Звертає увагу, також на те, що початок строку давності слід обраховувати не з моменту повідомлення у якому міститься посилання на оспорюваний об`єкт, а з моменту обізнаності позивача про порушення його прав, тобто з моменту, коли позивач дізнався про факт відсутності у особи, яка вчиняла відповідний правочин, необхідного обсягу дієздатності. Таким чином вважає, що відповідачами не надано жодних підтверджень того, що позивачу стало відомо про факти порушень вимог чинного на момент вилучення земельної ділянки законодавства раніше, ніж у лютому 2018 року, після отримання повідомлення від військової прокуратури Західного регіону про вжиття заходів представницького характеру. Відповідно до цього, просить рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2020 у справі №914/208/18 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Військового прокурора Західного регіону України задовільнити повністю. Розгляд справи просить проводити без участі третьої особи.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2020 склад колегії по розгляду справи №914/207/18 визначено: головуючий суддя Бонк Т.Б., судді Якімець Г.Г., Матущак О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2020 у справі №914/207/18 та відкрито апеляційне провадження за такою. Зупинено дію рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2020 у справі №914/207/18. Зобов`язано Господарський суд Львівської області невідкладно направити на адресу Західного апеляційного господарського суду матеріали справи №914/207/18.

16.04.2020 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №914/207/18.

Ухвалою від 12.05.2020 призначено справу №914/207/18 до розгляду у судовому засіданні на 16.06.2020.

В подальшому, ухвалою суду від 03.06.2020 виправлено описку, допущену в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі №914/207/18 шляхом внесення відповідних змін в частині дати та часу призначення справи, а саме, замість: «16 червня 2020 на 10 год. 40 хв.» слід читати « 21 липня 2020 на 11 год. 00 хв.».

В судове засідання 21.07.2020 з`явився прокурор представники позивача та відповідачів. Третя особа - ДП МО України «Західвійськбуд», участі уповноваженого представника в судове засідання 21.07.2020 не забезпечила, при цьому, судовою колегією встановлено, що у письмових поясненнях за вих. №231 від 20.07.2020 така просить розглядати справу без їхньої участі.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 21.07.2020 підтримали доводи апеляційної скарги з мотивів наведених в такій, а представники відповідачів заперечили доводи такої з мотивів наведених у відзивах на апеляційну скаргу.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі, відзивах та поясненнях на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора в судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

Згідно державного акту на право постійного користування землею від 03.06.1997 ІІ-ЛВ №002741 (Т-1, а.с.41-44) військова частина А-3357, яка знаходиться в с.Малехові, є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 3,8491 га. Земельну ділянку надано у постійне користування для будівництва та експлуатації існуючих будівель і споруд відповідно до рішення Малехівської сільської ради від 27.12.1996.

Згідно державного акту на право постійного користування землею від 29.05.1997 ІІ-ЛВ №000650 (Т-1, а.с.45-48) військова частина А-3334, яка знаходиться в с. Малехові, є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 5,799 га. Земельну ділянку надано у постійне користування для будівництва та експлуатації існуючих будівель і споруд відповідно до рішення Малехівської сільської ради від 17.09.1996.

Наказом Міністерства оборони України №27 від 29.01.1998 (Т-2, а.с.44-47) "Про створення та реєстрацію державних підприємств Міністерства оборони України" на базі розформованих військових частин та організацій будівельно-квартирного комплексу було організовано створення відособлених структурних підприємств Міністерства оборони України, в тому числі й ДП МОУ "Західвійськбуд".

01.12.1998 відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 29.01.1998 № 27 розформовано Львівське територіальне інженерно-будівельне управління, до складу якого, зокрема, входили: 20 управління начальника робіт (умовне найменування військова частина НОМЕР_1 ), та 66 управління начальника робіт (умовне найменування військова частина А-3357). Фонди і майно розформованих частини - передано ДП МОУ "Західвійськбуд".

Згідно наказу генерального директора ДП МОУ «Західвійськбуд» від 01.08.1998 №7 (Т-2, а.с.48) створено філіал ДП МОУ «Західвійськбуд» - 20 управління начальника робіт, якому передано в оперативне управління майно розформованої військової частини А-3334.

З наказу від 20.11.1998 №131 (Том-2, а.с.49) вбачається, що військова частина А - 3334 розформована, а правонаступником визначено ДП МО "Західвійськбуд", якому передавалися фонди і майно зазначеної військової частини.

Відповідно вищенаведеного наказу було призначено ліквідаційну комісію та встановлено термін для складання ліквідаційного балансу та ліквідаційного акта для складання актів прийняття - передачі основних засобів до ДП МО України "Західвійськбуд".

Згідно наказу Міністра оборони України від 19.03.1999 № 84 (Том -2, а.с.50) були внесені зміни та доповнення до Статуту ДП МО України "Західвійськбуд", зокрема було доповнено п. 1.3 статуту, а саме: ДП МО України "Західвійськбуд" є правонаступником територіального інженерно-будівельного управління.

В акті прийняття - здачі посади керівника ДП МО України "Західвійськбуд" затвердженого 21.05.1999 начальником розквартирування військ та капітального будівництва Міністерства оборони України (Т-2, а.с.51-52), зазначено, що основні засоби виробництва передачі від Львівського територіального інженерно-будівельного управління (в/ч НОМЕР_2 ) в ДП МО України "Західвійськбуд", акти затверджені 17.02.1999, а також виконана передача балансів від Львівського територіального інженерно-будівельного управління - ДП МО України "Західвійськбуд".

В ході виконання Бізнес-плану ДП МОУ "Західвійськбуд" на 2003 рік затвердженого 10.02.2003 Начальником централізованого будівельного управління Міністерства оборони України, ДП МОУ "Західвійськбуд" протягом 2003-2005 років було реалізовано більшість будівель, що знаходились за адресою: вул. Л. Українки (нова назва - вул. Київська), 45, с. Малехів, Жовківський район, Львівська область.

У зв`язку з реалізацією будівель, листами від 23.12.2003 (Том -2, а.с.201,202) керівник ДП МО України «Західвійськбуд» звертався до начальника районного відділу земельних ресурсів Жовківського району Львівської області та до сільського голови с. Малехова з проханням відчужити від ДП МО України «Західвійськбуд» земельні ділянки, що прилягають до реалізованих у 2003 році об`єктів рухомості.

Листом від березня 2006 року (Т-2, а.с.108) керівник ДП МО України «Західвійськбуд» знову звертався до сільського голови с. Малехова з проханням відчужити від ДП МО України «Західвійськбуд» земельні ділянки, що прилягають до реалізованих у 2005 році об`єктів рухомості.

14.03.2006 Малехівською сільською радою прийнято рішення №1 «Про погодження дозволу на складання проекту землеустрою з інвентаризації земельної ділянки» (Т-1, а.с.109), згідно якого погоджено вилучення земельної ділянки з користування та погоджено дозвіл на складання проекту землеустрою з інвентаризації земельної ділянки для обслуговування об`єктів нерухомого майна в с. Малехів по вул. Л. Українки, 45.

Враховуючи дане рішення сільської ради, а також клопотання ДП МОУ «Західвійськбуд» про погодження вилучення частини земельної ділянки, було прийнято розпорядження голови Жовківської районної державної адміністрації від 22.12.2006 №1223 «Про вилучення земельної ділянки із землекористування ДП МОУкраїни «Західвійськбуд» на території Малехівської сільської ради» (Т-1, а.с.33), згідно якого вирішено: припинити ДП МОУкраїни «Західвійськбуд» користування частиною земельної ділянки площею 5,1443 га., надану для обслуговування об`єктів нерухомого майна у зв`язку з добровільною відмовою від права користування частиною земельної ділянки з подальшою передачею ТОВ «Західвійськбудсервіс», ПП «Автотехнобудсервіс» і ТОВ «Галтрансрембуд» на території Малехівської сільської ради; вилучену земельну ділянку ДП МОУкраїни «Західвійськбуд» площею 5,1443 га. переведено в землі запасу Малехівської сільської ради (забудовані землі).

Рішенням Малехівської сільської ради від 19.11.2008 №1 (Т-1, а.с.110) затверджено генеральний план с. Малехів, згідно якого територія розформованих військових частин А-3334 та А-3357 передбачена в межах населеного пункту с. Малехів Жовківського району Львівської області.

13.07.2010 Львівською обласною радою прийнято рішення №1276 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни та встановлення меж с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району» (Т-1, а.с.113), яким затверджено проект землеустрою щодо зміни та встановлення меж села Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області та включено в межі села 16,0061 га земель під військовими частинами.

Розпорядженням голови Жовківської районної державної адміністрації від 14.12.2011 № 1137 (Т-1, а.с.36), розпорядження від 22.12.2006 № 1223 визнано таким що втратило чинність.

20.09.2012 Малехівською сільською радою прийнято рішення №31 «Про надання дозволу ПМП «Вітас» на розробку детального плану земельної ділянки на території Малехівської сільської ради для обслуговування орендованих будівель і будівель, що знаходяться у власності» (Т-1, а.с.115). Даним рішенням надано дозвіл ПМП «Вітас» на розробку детального плану на земельну ділянку по вул. Київська, 18А в с. Малехів Жовківського району Львівської області для обслуговування орендованих будівель і будівель, що знаходяться у власності.

Повідомлення про прийняття даного рішення було опубліковано в газеті Жовківської районної ради «Відродження» від 19.10.2012 №42(1951) (Т-1, а.с.117).

06.03.2013 проведено громадські слухання з приводу детального плану території логістичного комплексу ПМП «Вітас» по вул. Київська, 18А в Малехів Жовківського району Львівської області за результатом яких було запропоновано виконавчому комітету затвердити поданий детальний план території (Т-1, а.с.121).

Рішенням Виконавчого комітету Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 06.03.2013 №10 (Т-1, а.с.122) затверджено детальний план території логістичного комплексу по вул. Київська, 18А в с. Малехів Жовківського району у Львівської області.

25.03.2013 розглянувши заяву ПМП «Вітас», враховуючи детальний план території логістичного комплексу по вул. Київська, 18А в с. Малехів Жовківського району Львівської області, Малехівською сільською радою прийнято рішення №19 (Т-1, а.с.123), яким надано дозвіл ПМП «Вітас» на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,39 га. для логістичного комплексу по вул. Київська, 18А у с. Малехів Жовківського району Львівської області.

20.09.2013 Малехівською сільською радою прийнято рішення № 16 «Про укладення договору оренди земельної ділянки по вул. Київській, 18А ПМП «Вітас» (Т-1, а.с.37), відповідно до якого вирішено:

- Малехівській сільській раді здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку для логістичного комплексу по вул. Київській, 18А у с. Малехів, кадастровий номер 4622785700:03:001:0011;

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для логістичного комплексу по вул. Київській, 18А у с. Малехів Жовківського району Львівської області;

- після державної реєстрації права комунальної власності, надати в оренду ПМП «Вітас» земельну ділянку площею 1,39 га. для логістичного комплексу, кадастровий номер 4622785700:03:001:0011 терміном на 5 років код класифікації видів цільового призначення земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення з розміром орендної плати 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- доручено сільському голові в установленому порядку відповідно до законодавства укласти договір оренди земельної ділянки з ПМП «Вітас» на умовах, визначених п. 1 вказаного рішення;

- орендарю ПМП «Вітас» необхідно забезпечити використання зазначеної земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та умов договору оренди, а також здійснити державну реєстрацію права користування у встановленому законодавством порядку.

На підставі рішення Малехівської сільської ради від 20.09.2013 №16 Малехівською сільською радою та ПМП «Вітас» укладено договір оренди землі від 01.10.2013 №01/10/2013 (Т-1, а.с.38-40) відповідно до умов якого орендодавець (Малехівська сільська рада) надає, а орендар (ПМП «Вітас») приймає у строкове платне користування земельну ділянку для логістичного комплексу, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 18А.

Відповідно до п.2 договору оренди, в оренду передано земельну ділянку, кадастровий № 4622785700:03:001:0011 загальною площею 1,39 га.

Пунктом 8 договору оренди сторони погодили, що його укладено терміном на 5 років.

01.10.2013 сторонами договору оренди підписано акт прийняття-передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Згідно з відомостями про земельну ділянку з державного земельного растру про право власності та речові права на земельну ділянку від 25.01.2018 (Т-1, а.с.63), земельна ділянка з кадастровим номером 4622785700:03:001:0011, цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, площею 1,39 га. за адресою: Львівська область, Жовківський район, село Малехів, з 08.10.2013 належить на праві власності Малехівській сільській раді Жовківського району Львівської області.

Прокурор та позивач вважають, що п. 1-5 рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 20.09.2013 №16 слід визнати недійсним та скасувати, оскільки Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області приймаючи оскаржуване рішення, вийшла за межі своїх повноважень і розпорядилася земельною ділянкою площею 1,39 га. по вул. Київській, 18А у с. Малехів Жовківського району Львівської області, кадастровий номер 4622785700:03:001:0011, надавши її у користування відповідачу ПМП «Вітас» без згоди Міністерства оборони України.

Укладений Малехівською сільською радою та ПМП «Вітас» договір оренди землі від 01.10.2013 №01/10/2013 прокурор просить визнати недійсним, оскільки такий укладений на виконання незаконного рішення Малехіської сільської ради №16 від 20.09.2013. Спірну земельну ділянку пл. 1,39 га. по вул. Київській,18А у с. Малехів Жовківського району Львівської області, кадастровий №4622785700:03:001:0011, просить витребувати від ПМП «Вітас» на користь держави в особі Міністерства оборони України.

При цьому, позивачі свої вимоги мотивують положеннями ст. 131-1 Конституції України, ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. 2 Закону України «Про оборону України», ст. 77, 141, 149, 152, 155, 173 Земельного кодексу України, ст. 21, ст. 203, ч.1 ст. 215, ст. ст. 391, 393 Цивільного кодексу України.

Норми, які регулюють спірні правовідносини:

У відповідності до вимог ст.2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла під час виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з яких, зокрема, є землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, отже, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення є землями однієї категорії.

Статтею 65 Земельного кодексу України визначено, що землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

За змістом ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" та ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони").

Предметом спору в даній справі є рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 20.09.2013 №16 яким вирішено: здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку для логістичного комплексу по вул. Київській, 18А у с. Малехів, кадастровий номер 4622785700:03:001:0011; затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для логістичного комплексу по вул.Київській, 18А у с. Малехів Жовківського району Львівської області; надати після державної реєстрації права комунальної власності, в оренду ПМП «Вітас» земельну ділянку площею 1,39 га. для логістичного комплексу, кадастровий номер 4622785700:03:001:0011 терміном на 5 років код класифікації видів цільового призначення земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) з розміром орендної плати 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; доручити сільському голові В.Сеньковському в установленому порядку відповідно до законодавства укласти договір оренди земельної ділянки із ПМП «Вітас» на умовах, визначених п.1; орендарю ПМП «Вітас» забезпечити використання зазначеної земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та умов договору оренди, а також здійснити державну реєстрацію права користування в установленому законодавством порядку (Т-1, а.с.37).

Прокурор та позивач, як в суді першої так і апеляційної інстанції вказують на те, що Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області приймаючи оскаржуване рішення, вийшла за межі своїх повноважень і розпорядилася земельною ділянкою площею 1,39 га. по вул. Київській, 18А у с. Малехів Жовківського району Львівської області, кадастровий номер 4622785700:03:001:0011, надавши її у користування ПМП «Вітас» без згоди Міністерства оборони України.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з`ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

Обставинами справи встановлено, що згідно державного акту на право постійного користування землею від 03.06.1997 ІІ-ЛВ №002741 (Т-1, а.с.41-44) військова частина А-3357, яка знаходилась в с.Малехові, є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 3,8491 га. Земельну ділянку надано у постійне користування для будівництва та експлуатації існуючих будівель і споруд відповідно рішення Малехівської сільської ради від 27.12.1996. Згідно державного акту на право постійного користування землею від 29.05.1997 ІІ-ЛВ №000650 (Т-1, а.с.45-48) військова частина А-3334, яка знаходиться в с.Малехові, є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 5,799 га. Земельну ділянку надано у постійне користування для будівництва та експлуатації існуючих будівель і споруд відповідно до рішення Малехівської сільської ради від 17.09.1996.

В подальшому, наказом Міністерства оборони України №27 від 29.01.1998 (Т-2, а.с.44-47) "Про створення та реєстрацію державних підприємств Міністерства оборони України" на базі розформованих військових частин та організацій будівельно-квартирного комплексу було організовано створення відособлених структурних підприємств Міністерства оборони України, в тому числі й ДП МОУ "Західвійськбуд".

01.12.1998 відповідно до наказу Міністерства оборони України від 29.01.1998 № 27 розформовано Львівське територіальне інженерно-будівельне управління, до складу якого, зокрема, входили: 20 управління начальника робіт (умовне найменування військова частина НОМЕР_1 ), та 66 управління начальника робіт (умовне найменування військова частина А-3357). Фонди і майно розформованих частини вирішено передати ДП МОУ "Західвійськбуд".

Згідно наказу генерального директора ДП МОУ «Західвійськбуд» від 01.08.1998 №7 (Т-2, а.с.48) створено філіал ДП МОУ «Західвійськбуд» - 20 управління начальника робіт, якому передано в оперативне управління майно розформованої військової частини А-3334.

Наказом від 20.11.1998 №131 (Т-2, а.с.49) Військова частина А - 3334 розформована, а правонаступником призначено ДП МО "Західвійськбуд", якому передавалися фонди і майно зазначеної військової частини. Призначено ліквідаційну комісію та встановлено термін для складання ліквідаційного балансу та ліквідаційного акта для складання актів прийняття - передачі основних засобів до ДП МО України "Західвійськбуд".

В подальшому, згідно наказу Міністра оборони України від 19.03.1999 № 84 (Т-2, а.с.50) були внесені зміни та доповнення до Статут ДП МО України "Західвійськбуд", зокрема було доповнено п. 1.3 статуту, а саме: ДП МО України "Західвійськбуд" є правонаступником територіального інженерно-будівельного управління.

В Акті прийняття - здачі посади керівника ДП МО України "Західвійськбуд" затвердженого 21.05.1999 начальником розквартирування військ та капітального будівництва Міністерства оборони України (Т-2, а.с.51-52), зазначено, що основні засоби виробництва передачі від Львівського територіального інженерно-будівельного управління (в/ч НОМЕР_2 ) в ДП МО України "Західвійськюуд", акти затверджені 17.02.1999 а також виконана передача балансів від Львівського територіального інженерно-будівельного управління - ДП МО України "Західвійськбуд".

Як вірно зазначено місцевим господарським судом згідно вимог ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони", ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань утворених відповідно до законів України. Вказані землі, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Відтак, з врахування наведеного вбачається висновок, що Державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд" стало правонаступником всіх майнових прав і обов`язків військових частин А - 3334 і А - 3357 (які входили до складу в/ч НОМЕР_2 ), зокрема правонаступником права постійного користування: земельною ділянкою 5, 799 га. (згідно Державного акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 000650 від 29.05.1997); земельною ділянкою розміром 3,8491 га. (згідно Державного акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 002741 від 03.06.1997), які були надані у постійне користування Військовим частинам А - 3334 і А - 3357.

Загальна площа земельних ділянок які належали військовим частинам А - 3334 і А - 3357 (які входили до складу в/ч А 2277), згідно наведених вище Державних актів на право постійного користування землею, становила 9,65 га.

З наявної в матеріалах справи довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) (Т-1, а.с.49) вбачається, що станом на 01.01.2004 землекористувачем земельної ділянки площею 9,65 га. є ДП МОУ "Західвійськбуд"; дана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту. У довідці вказаний номер рядка 6.1, за таким номером рядка як власник, землекористувач зазначається - Міністерство оборони України.

У відповідності до вимог п.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

В матеріалах справи наявна постанова Львівського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2014 року у справі № 914/2733/13 (Т-1, а.с.74-77) де встановлено, що ДП МОУ "Західвійськбуд" є повним правонаступником військової частини А- 3357, в тому числі і щодо права землекористування, а документальне переоформлення такого права у певний термін не є обов`язковим. У постанові від 10.05.2016 по справі №914/2895/15 Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд" стало правонаступником всіх майнових прав і обов`язків Військових частин А - 3334 і А - 3357 (які входили до складу в/ч А 2277), зокрема правонаступником права постійного користування: земельною ділянкою 5,799 га ( згідно Державного акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 000650 від 29.05.1997р.); земельною ділянкою розміром 3,8491 га (згідно Державного акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 002741 від 03.06.1997), які були надані у постійне користування Військовим частинам А - 3334 і А - 3357.

Відтак, з врахуванням наведеного, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що до ДП МОУ «Західвійськбуд» перейшло право користування земельними ділянками, які належали на праві постійного користування Військовим частинам А - 3334 і А - 3357 згідно Державного акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 000650 від 29.05.1997 та згідно Державного акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 002741 від 03.06.2997 р. Загальна площа земельних ділянок згідно даних актів становить 9,65 га.

Відповідно до статуту, Державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд" засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України. Метою діяльності підприємства являється виконання програми житлового та військового будівництва для Міністерства оборони України, структур Збройних Сил України та інших замовників - юридичних та фізичних осіб України та інших держав незалежно від форм власності.

У відповідності до вимог ст. 10 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 3, 10 України "Про Збройні Сили України", п. п. 1, 75 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 406/2011, встановлено, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади і військового управління, забезпечує використання відповідно до законодавства земельних ділянок, виділених для потреб Збройних Сил України.

Згідно вимог п. п. 44, 45, 50 "Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року №483, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військового та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, на обліку яких знаходяться земельні ділянки.

Обставинами справи встановлено, що Міністром оборони України або уповноваженою ним посадовою особою рішення щодо надання згоди на передачу спірної земельної ділянки не приймалося, відповідне клопотання про її передачу Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням не порушувалося.

Таким чином, Малехівською сільською радою у справі не доведено, що спірна земельна ділянка була вилучена у встановленому законом порядку та за згодою уповноваженої особи із земель Міністерства оборони України, передана Малехівській сільській раді, в зв`язку з чим змінила форму власності (з державної на комунальну).

В матеріалах справи наявне рішення від 13.07.2010 Львівської обласної ради №1276 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни та встановлення меж с. Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району» (Т-1, а.с.113), яким затверджено проект землеустрою щодо зміни та встановлення меж села Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області та включено в межі села 16,0061 га. земель під військовими частинами, з якого вбачається висновок про те, що включення земельних ділянок які перебували під військовими частинами до меж села, не змінило факту їх перебування у державній власності.

Відтак, з огляду на викладене, місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок про відсутність легітимного рішення про добровільну відмову землекористувача (ДП МОУ "Західвійськбуд") за згодою Міністерства оборони України (як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та/або рішення органу місцевого самоврядування про вилучення земельної ділянки площею 1,39 га. При цьому, встановлено, що право постійного користування ДП МОУкраїни "Західвійськбуд" спірною земельної ділянкою, яка належить до земель оборони, припинено не було.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Малехівська сільська рада приймаючи 20.09.2013 рішення № 16 «Про укладення договору оренди земельної ділянки по вул. Київській, 18А ПМП «Вітас», вийшла за межі своїх повноважень і розпорядилася земельною ділянкою площею 1,39 га. по вул. Київській, 18А у с. Малехів Жовківського району Львівської області, кадастровий номер 4622785700:03:001:0011, надавши її у користування ПМП «Вітас» без згоди Міністерства Оборони України, а відтак відповідне рішення в частині п. 1-5 є незаконним та підлягає скасуванню.

Однак, в суді першої інстанції відповідачами заявлено заяви про застосування до вимог прокурора строку позовної давності. При цьому, відповідачі звертають увагу на те, що листом від 26.03.2014 Малехівською сільською радою було надано відповідь старшому прокурору Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері з приводу розпорядження земельною ділянкою пл. 5,1443 га., яка була вилучена на підставі розпорядження Голови Жовківської районної адміністрації від 22.12.2006 №1223. У відповіді було зазначено, що ПМП «Вітас» є орендарем земельної ділянки пл. 1,39 га. по вул. Київська, 18А. До відповіді було долучено копію рішення від 20.09.2013 №16. При цьому також, звертають увагу на те, що рішення Малехівської сільської ради від 20.09.2012 №31, яким ПМП «Вітас» надано дозвіл на розробку детального плану земельної ділянки по вул. Київська,18А в с. Малехів, було опубліковано в газеті Жовківської районної ради «Відродження» від 19.10.2012 №42 (1951). 06.03.2013 було проведено громадські слухання з приводу детального плану територій логістичного комплексу ПМП «Вітас» по вул. Київська, 18А, за результатами якого запропоновано виконавчому комітету затвердити поданий детальний план території. Таким чином, відповідачі вважають, що прокурору було відомо про прийняття оскаржуваного рішення сільською радою, ще у 2014 році та була об`єктивна можливість дізнатися про прийняття такого рішення.

Прокурор звернувся із позовом до суду лише 31.01.2018 тобто більше ніж через 4 роки з моменту прийняття оскаржуваного рішення.

В свою чергу Заступником військового прокурора Західного регіону України подано клопотання від 19.03.2018 №10/2/3-263 вих.-18 про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності (Т-2, а.с.77-87), в якому вказує на те, що про оскаржувані рішення та укладений правочин Міністерству оборони України стало відомо у лютому 2018 року після отримання повідомлення прокуратури регіону від 30.01.2018 щодо вжиття заходів представницького характеру та позовної заяви заступника військового прокурора Західного регіону України у справі №914/207/18. При цьому вказує, що не слід наділяти прокурора статусом самостійного позивача для відліку позовної давності та починати з моменту отримання прокуратурою відомостей про порушення законодавства при укладенні спірного договору, оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу (позивача), який уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а тому вважає, що перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган а не прокурор. В той же час вказує, що відповідачами не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що позивач дізнався раніше про оспорювані рішення та договір ніж після отримання повідомлення від 30.01.2018 та позовної заяви заступника Військового прокурора Західного регіону України у справі №914/207/18 (лютий 2018).

Як вбачається з обставин справи, оскаржувана прокурором ухвала Малехівської сільської ради №16 «Про укладення договору оренди земельної ділянки по вул. Київській, 18А ПМП «Вітас» прийнята 20.09.2013.

У відповідності до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України, визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 260 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг строку починається з наступного дня після календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Оскаржувана ухвала №16 «Про укладення договору оренди земельної ділянки по вул. Київській, 18А ПМП «Вітас»» Малехівською сільською радою прийнята 20.09.2013 , відтак трьох річний строк позовної давності розпочався із 21.09.2013 і закінчився 21.09.2016.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абз. 1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Прокурор звернувся із даним позовом до суду 02.02.2018, про що свідчить відмітка канцелярії суду на позовній заяві, крім цього позовна заява датована 31.01.2018 за вих. № 10/2/3-77 вих.18 (Т-1, а.с.9-21).

З огляду на наведене, обґрунтованим є висновок суду про те, що прокурор звернувся із даним позовом до суду більше ніж через чотири роки з моменту прийняття оскаржуваного рішення.

Прокурор як в суді першої так і апеляційної інстанцій стверджує, що про порушення інтересів держави внаслідок прийняття оскаржуваного рішення він дізнався після отримання відповіді Малехівської сільської ради від 21.12.2017, згідно якої, рішення від 14.03.2006 №1 не було скасовано, і рішень щодо повернення земельної ділянки на території с. Малехів площею 5, 1443 га. у власність держави в особі Міністерства оборони України сільською радою не приймалось.

Однак при цьому, в матеріалах справи наявний лист Малехівської сільської ради від 26.03.2014 №263/02-13 (Т-1, а.с.95), в якому Малехівська сільська рада надавала відповідь старшому прокурору Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері з приводу розпорядження земельною ділянкою пл. 5,1443 га., яка була вилучена на підставі розпорядження Голови Жовківської районної адміністрації від 22.12.2006 №1223. У відповіді зазначено, що ПМП «Вітас» є орендарем земельної ділянки пл. 1,39 га. по вул. Київська,18А. Крім того, слід зазначити, що даний лист скеровувався на адресу прокуратури згідно її ж запиту від 21.03.2014 № 03-878 вих.14 ( Т-1 а.с.96).

Крім цього, слід зазначити, що рішення Малехівської сільської ради від 20.09.2012 №31, яким ПМП «Вітас» надано дозвіл на розробку детального плану земельної ділянки по вул. Київська,18А в с. Малехів, було опубліковано в газеті Жовківської районної ради «Відродження» від 19.10.2012 №42 (1951) (Т-1, а.с.117).

З врахуванням наведеного, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ще в березні 2014 року прокурор уповноважений на здійснення нагляду за додержанням законів у воєнній сфері досліджував питання щодо розпорядження земельною ділянкою пл. 5,1443 га., яка була вилучена на підставі розпорядження Голови Жовківської районної адміністрації від 22.12.2006 №1223 та відповідно з відповіді сільської ради був обізнаний про те, що земельна ділянка пл. 1,39 га. по вул. Київська, 18А, яка входила до складу земельної ділянки пл. 5,1443 га., на той момент перебувала в користуванні ПМП «Вітас».

У відповідності до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати свої права в примусовому порядку через суд (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 6-116цс13).

При цьому, в постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі №6-75ці15, формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не лише з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Отже, з врахуванням наведеного, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що прокурор будучи обізнаним, що ще в березні 2014 року в користуванні (оренді) у ПМП «Вітас» перебувала земельна ділянка площею 1,39 га., що входила до земельної ділянки площею 5,1443 га. вилученої на підставі розпорядження голови Жовківської районної адміністрації від 22.12.2006 №1223 міг дізнатись про підстави передачі такої земельної ділянки в оренду ПМП «Вітас» та відповідно і про оскаржуване рішення.

При цьому, місцевим господарським судом вірно зазначено, що Міністерство оборони України будучи засновником ДП МОУ «Західвійськбуд» за ініціативою якого вилучалась спірна земельна ділянка, мало об`єктивну можливість та повинно було контролювати використання земельних ділянок, виділених для потреб Збройних Сил України.

Відповідно до цього, обґрунтованим є висновок суду про те, що прокурором пропущено встановлений законом строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним та скасування п.1-5 рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 20.09.2016.

Щодо визнання поважності строків пропуску позовної давності, про що прокурором заявлено у заяві, то місцевим господарським судом вірно вказано про те, що такі не заслуговують на увагу, з огляду на те, що як і прокурор, так і позивач мали об`єктивну можливість звернутись до суду за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до цього, місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним та скасування п.1-5 рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 20.09.2013 №16 у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 01.10.2013 №01/10/2013 укладеного Малехівською сільською радою та ПМП «Вітас» та витребування від ПМП «Вітас» на користь держави в особі Міністерства оборони України спірної земельної ділянки площею 1,39 га. по вул. Київській, 18А у с. Малехів Жовківського району Львівської області, кадастровий номер 4622785700:03:001:0011 обґрунтовані тим, що такий договір укладений на виконання незаконного рішення Малехівської сільської ради №16 від 20.09.2013.

З огляду на наведене вимоги про визнання недійсним договору та витребування земельної ділянки є похідними від основної позовної вимоги про визнання недійсним та скасування п.1-5 рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 20.09.2013 №16.

Відтак, з врахуванням того, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні вимоги прокурора про визнання недійсним та скасування п.1-5 рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 20.09.2013 №16, вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 01.10.2013 №01/10/2013 укладеного Малехівською сільською радою та ПМП «Вітас» та витребування від ПМП «Вітас» на користь держави в особі Міністерства оборони України спірної земельної ділянки площею 1,39 га. по вул. Київській,18А у с. Малехів Жовківського району Львівської області, кадастровий №4622785700:03:001:0011, правомірно визнано такими, що також не підлягають до задоволення.

Крім цього, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2020 у справі №914/208/18 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Західного регіону України, вх. №01-05/1225/20 від 30.03.2020 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2020 у справі №914/208/18 - без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок оскарження постанови в касаційному порядку передбачено статями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий (суддя-доповідач):Т.Б. Бонк

СуддіО.І.Матущак

Г.Г.Якімець

Повний текст постанови складено 30.07.2020.